Із заяв колишнього президента США Дональда Трампа можна зробити висновок, що, у разі переобрання у листопаді, він припинить підтримку України з боку Сполучених Штатів. Під час передвиборчої кампанії він регулярно називає Україну тягарем для США і заявляє про своє прагнення побачити закінчення війни, яке він обіцяє досягти шляхом переговорів всього за 24 години. Трамп також чітко висловив своє захоплення Владіміром Путіним і зневажливе ставлення до Європейського Союзу. Багато спостерігачів побоюються, що, повернувшись на посаду, він буде мовчки або навіть прямо потурати зусиллям Росії, спрямованим на домінування в Україні.
«Але це буде нелегкий крок для Трампа, і є підстави вважати, що його риторика щодо України – це більше політичні заяви, ніж план дій», – пише для The Wall Street Journal професор історії в Католицькому університеті Майкл Кіммейдж, який з 2014 по 2016 рік займався питаннями Росії та України у відділі планування політики Держдепу США.
Професор зазначає, що «повчально проаналізувати фактичну позицію» Трампа щодо Росії та України. Більшість з того, що він говорив про ці країни під час передвиборчої кампанії у 2016 році, в результаті не мало відношення до дій, які він здійснив на посаді президента. У 2017-2021 роках він не пішов на жодні поступки щодо української території та не визнав анексію Криму Росією. Трамп направив Україні летальну військову допомогу (зокрема протитанкові ракети Javelin).
«Навіть якби Трамп справді мав намір відмовитися від України, йому довелося б боротися з власною партією. Хоча він, безумовно, перекроїв зовнішню політику Республіканської партії за останні вісім років, республіканці часто кидали йому виклик у питаннях Росії та України. У 2017 році очолюваний Республіканською партією Конгрес запровадив санкції проти Росії, яких не хотів Білий дім, і сьогодні серед республіканських законодавців і серед республіканського електорату зберігаються сильні проукраїнські настрої», – зазначає Кіммейдж.
На думку професора, Трамп дуже чутливий до динаміки у своїй партії, а також усвідомлює, наскільки сильно виведення військ з Афганістану зашкодило популярності Байдена. Кіммейдж нагадує, що перед тим, як спікер Палати представників Майк Джонсон, всупереч радикальній частині республіканської фракції, виніс на голосування пакет фінансування для України, він здійснив паломництво до резиденції Трампа Мар-а-Лаго, де, ймовірно, отримав «зелене світло» від колишнього президента.
«Другий термін Трампа, швидше за все, піде за одним із двох сценаріїв: Війна може просто тривати, як і раніше, або ж США можуть бути набагато глибше в неї втягнуті», – вважає Кіммейдж.
Сценарій №1 – спадкоємність
Побоюючись поразки, Трамп може продовжити політику адміністрації Байдена щодо України, відмовляючись підштовхувати Україну до переговорів і продовжуючи надавати різні види військової допомоги – зброю, а також розвідувальну інформацію та інформацію про цілі.
Під час другого терміну відносини Трампа із Західною Європою, безсумнівно, будуть такими ж поганими, як і під час першого, але його антипатія до континенту ніколи не була зумовлена Україною чи Росією. Він схильний більше любити Східну Європу і обрав Варшаву для своєї першої європейської промови на посаді президента. У 2025 році, ворогуючи з несхильною до ризику Німеччиною, Трамп може знайти спільну мову з антиросійською Польщею.
Сценарій №2 – постійна ескалація
Реагуючи на ситуацію на полі бою, Трамп може змінити американські розрахунки і надати Україні системи озброєнь, які адміністрація Байдена не хотіла надавати. Він може дозволити Києву використовувати американську зброю на території Росії.
Як і Путін, Трамп може відмовитися оголосити тактичну ядерну зброю забороненою в Україні. Трамп може зробити це, щоб зміцнити свої позиції за столом переговорів, блефувати або просто відмежуватися від своїх попередників. Він може підійти до питання ядерної війни не згідно з обережними старими ортодоксальними підходами, а за своїми власними невідомими правилами.
«Трамп може піти на ескалацію, не бажаючи ескалації. Його анархічний стиль спілкування створює ризики. Він рубить з плеча, найчастіше через соціальні мережі. Не в змозі закінчити війну за 24 години, Трамп може підняти ставки, і Путін може відповісти тим же», – зазначає професор.
На думку Кіммейджа, перед американськими виборцями стоїть не вибір між підтримкою чи непідтримкою України, а вибір між двома різними способами підтримки України: «передбачуваним і таким, що ґрунтується на ретельних припущеннях, та ситуативним, а отже, небезпечно схильним до ескалації».
На президентських виборах у США в листопаді очікується повторення двобою Трампа і Байдена, оскільки і демократ, і республіканець уже отримали достатню кількість делегатів від своїх партій на праймеріз, що дозволяє їм стати кандидатами у президенти. Аналітик Петро Герасименко розмірковував, «Хто кращий для України – Байден чи Трамп?»