24 лютого Дональд Трамп виступив зі щорічним посланням до нації. Його було витримано у фірмовому стилі 47-го президента США — агресивному щодо опонентів і компліментарному щодо власної персони та своєї команди. Своєрідним «розігрівом» перед виступом у Конгресі стало рішення Верховного суду США визнати такими, що суперечать Конституції країни, значну частину введених Трампом торговельних тарифів — тих, які обґрунтовувалися законом про економічні повноваження у зв’язку з надзвичайною міжнародною ситуацією.
Гнів президента набув надзвичайної навіть для нього інтенсивності, адже рішення було ухвалено завдяки підтримці трьох із шести членів консервативної більшості суду, яка раніше в переважній частині випадків солідаризувалася з позицією Трампа. Серед «дисидентів» — голова Верховного суду та двоє суддів — призначенців самого президента за часів його першої каденції. Хоча вердикт суду виглядав зовні як «сюрприз», для багатьох американських правників він не став несподіванкою з огляду на те, що в цьому випадку президент продемонстрував відвертий правовий та конституційний нігілізм. Толерувати його більшість членів найвищої судової інстанції США, незалежно від їхньої політичної орієнтації, відмовилися. Верховний суд підтвердив принцип розподілу влади між законодавчою та виконавчою гілками й прерогативи Конгресу у веденні податків і тарифів та в питаннях міжнародної торгівлі. Попри рішучість Трампа продовжити тарифні війни, використовуючи інший закон (він уже навіть видав указ про введення загального 15-відсоткового тарифу), рішення Верховного суду може позначитися на реалізації його економічної та політичної програми.
Наскільки серйозним буде цей вплив, залежатиме від низки чинників, пов’язаних із забезпеченням нормального функціонування системи стримувань і противаг, насамперед відновлення Конгресом контролю над діями виконавчої влади. Це, своєю чергою, залежатиме від того, чи зможе Трамп і далі (принаймні до проміжних виборів цього року) контролювати республіканську більшість в обох палатах Конгресу. Це наразі виглядає ймовірним, хоча варто врахувати, що певна частина республіканських законодавців не задоволена тарифною політикою президента, а застосування нових тарифних механізмів вимагатиме подовження Конгресом їхньої дії кожні 150 діб. Остання обставина може створити для президента вкрай некомфортну ситуацію, коли він буде змушений шукати голоси у демократів, які вже «поставили хрест» на такій перспективі.
На пильну увагу в цьому контексті заслуговує юридична гілка державної системи США, яка досі виконувала функцію стримування та корекції президентської влади з перемінним успіхом. Важливе значення матимуть майбутні рішення Верховного суду щодо намірів трампівської адміністрації усунути одного з членів правління американського центробанку та скасувати право на набуття громадянства США дітьми, народженими у Сполучених Штатах, що закріплено в Конституції цієї країни. Програш чинною адміністрацією останньої справи, яка є однією з ударних ініціатив її кампанії проти нелегальної імміграції та її наслідків, стане для Трампа ще однією помітною репутаційною втратою, якою активно скористаються його політичні конкуренти.
Поки що до кінця не зрозуміло, наскільки останнє рішення Верховного суду вплине на тарифну й торговельну політику Трампа та його команди; це також стосується механізму відшкодування вже сплачених імпортерами чималих мит. Утім, очевидно, що воно посилить критичне сприйняття трампівських тарифних воєн більшістю американців. З урахуванням того, що оголошення рішення практично збіглося з оприлюдненням гірших, аніж очікувалося, показників зростання економіки та ситуації на ринку зайнятості, можна припустити, що воно буде чинником збереження непопулярності президента та незадоволення його роботою в економічному напрямі. Насамперед це стосується демократів і незалежних виборців, але певне зменшення підтримки президента спостерігається й серед республіканського електорату. Все це набуває особливого значення в оптиці наступних виборів до Конгресу, результати яких визначать долю президенства Трампа до кінця його другої каденції.
Як відомо, Трамп зробив із тарифів одне з головних знарядь реалізації своєї зовнішньоекономічної та зовнішньої політики загалом. В обґрунтуванні тарифного рішення голова Верховного суду висловив роздратування звичкою президента грати на тарифному «акордеоні», одноосібно підвищуючи чи знижуючи тарифи для досягнення своїх політичних цілей чи навіть під впливом коливань емоцій. Відповідно, доля багатьох із «витиснених» ним тарифних угод зависла в повітрі, залишаючи для партнерів можливість отримати сприятливіші торговельні умови. Водночас вони усвідомлюють можливість і навіть наміри адміністрації Дональда Трампа застосувати інші механізми для убезпечення результатів його шокової терапії.