Два тижні тому Мітч Макконнелл зробив приватне попередження Білому дому. У розмові спочатку з керівником апарату Джеффом Зіненцом, а потім з президентом Джо Байденом 7 грудня лідер сенатської меншості сказав, що лишилося всього 5 днів, щоб укласти угоду, яка пов’язала б безпеку кордонів з мільярдними виплатами на підтримку України. В іншому випадку, за словами людини, знайомої з цими розмовами, він попередив, що доведеться чекати до наступного року.
12 грудня республіканець переніс ці дискусії в публічний простір, заявивши на прес-конференції, що час вийшов. Ці слова сколихнули не лише Капітолій, але й всю Європу. Макконнелл сказав, що цього місяця буде «практично неможливо» укласти угоду про фінансування, яку він особисто відчайдушно прагне ухвалити. А подальша затримка лише додасть невизначеності у переговори щодо надання допомоги Україні в її військових зусиллях.
«Коментар Макконнелла міг здатися величезним ударом по допомозі Україні. Але вже через годину представники Білого дому прибули на Капітолійський пагорб для першої особистої розмови з представниками Сенату, яка була запланована ще до того, як Макконнелл вийшов до мікрофонів», - пише Politico.
Суворе послання Макконнелла підсумувало напруженість у відносинах між вашингтонськими лідерами, які намагаються передати Україні ще один транш допомоги перед президентськими виборами в США. Хоча обидві сторони сповнені рішучості досягти угоди, брак довіри в одному з найгостріших питань внутрішньої політики заважає переговорам і перешкоджає досягненню будь-якої відчутної домовленості.
«Зараз, коли учасники переговорів у Сенаті обіцяють продовжити роботу до січня, реальність полягає в тому, що майбутня допомога Україні, яка залишається спільним пріоритетом для Білого дому і Макконнелла, під більшим сумнівом, ніж будь-коли», - зауважує видання.
Демократи одразу ж скептично поставилися до вимоги Республіканської партії пов'язати Україну і політику щодо кордонів, навіть попри те, що сам Байден попросив збільшити фінансування на на захист американських меж. Республіканці так само не вірили, що Білий дім коли-небудь піде їм назустріч. І в результаті все сповільнилося.
«Байден вважав, що республіканці роблять недостатньо. Республіканці вважали, що Байден робить недостатньо», - згадував в інтерв'ю лідер більшості в Сенаті Чак Шумер.
Ситуація змінилася на зустрічі 12 грудня, коли до переговорів долучилися міністр внутрішньої безпеки Алехандро Майоркас та високопосадовці Білого дому, а також старші помічники Макконнелла. Це була перша з низки зустрічей, коли переговори стали набагато серйознішими.
«Кожен з них посадив за стіл переговорів важливих людей. І не просто для галочки, а щоб вони говорили день у день», - сказав Шумер.
Наразі Конгрес завершив свою роботу на цей рік, хоча головні учасники переговорів продовжують свою роботу. Макконнелл і Шумер вважають, що Сенат може ухвалити угоду в січні, і обидва лідери востаннє зустрілися в середу з цього приводу перед тим, як розійтися на місяць.
«Але навіть дійти до цієї точки було важким завданням. До того, як підключився Білий дім, учасники переговорів у Сенаті вже витратили кілька тижнів, намагаючись досягти компромісу щодо прикордонної політики, і переговори неодноразово заходили в глухий кут. Чиновники адміністрації Байдена втрутилися лише тоді, коли стало зрозуміло, що республіканці «відійшли від своїх крайніх пропозицій»», - пише Politico з посиланням на анонімного працівника Білого дому.
Це був відхід від старої стратегії Білого дому, яку він використовував у попередніх законодавчих переговорах, часто успішно. Адміністрація дозволила сенаторам вести переговори між собою, але при цьому підтримувала зв'язок з гравцями.
З огляду на це, представники адміністрації відкидають звинувачення Республіканської партії, що Білий дім запізнився з вирішенням питання кордону. За словами чиновника, навіть на початковій стадії переговорів, коли Білий дім тримав дистанцію, голова апарату Білого дому Джефф Зіенц, радник президента Стів Ріккетті і директор Офісу з питань законодавства Шуванза Гофф підтримували тісний контакт з Шумером, Мерфі, Ленкфордом і Макконнеллом. Радники проводили щоденні зустрічі в офісі Зіенца.
За словами чиновника з Білого дому, з якими говорили журналісти Politico, вважалося, що втручання в переговори, які все ще перебували в зародковому стані, лише ускладнить ситуацію і потенційно розлютить незалежних сенаторів. На початку листопада провідний переговірник від Демократичної партії Мерфі заявив: «Іноді Сенату потрібно проявити свою волю самостійно. Я думаю, що зараз саме такий випадок».
Врешті-решт, це мало змінитися, оскільки республіканці закликали Байдена діяти більш рішуче. І залучення посадовців Білого дому стало одним із низки міні-проривів: Ленкфорд відступив від жорсткої позиції спікера Майка Джонсона, демократи заявили, що відкриті до нових прикордонних обмежень, яким вони зазвичай чинили опір, а група з 6 учасників переговорів у Сенаті звузилася до трьох.
Звісно, це не привело до укладання угоди, але Сенат став ближчим до цього, ніж будь-коли за останні місяці. Зрештою, обидві партії та Білий дім продовжили роботу після закінчення терміну, встановленого Макконнеллом.
«Ми, демократи, усвідомлюємо, що маємо щось робити на кордоні. Це має бути зроблено узгоджено, відповідно до наших принципів. Ми показали їм, що ми готові розглянути їхні пропозиції. Ми показали їм деякі речі, які ми готові розглянути, і вони сказали: «Нічого собі, вони серйозно налаштовані»», - сказав Шумер в інтерв’ю.
Тим не менш, Палата представників може не схвалити законопроєкт Сенату. Джонсон повідомив лідерам верхньої палати Конгресу, що він погодиться лише на жорсткий законопроект, ухвалений Палатою представників, як ціну за допомогу Україні. А колишній президент Дональд Трамп майже напевно розкритикує будь-яку пропозицію двопартійних переговірників як надто щедру для України і недостатньо жорстку щодо кордону.
Проте в Сенаті та адміністрації Байдена з’явилося відчуття, що епічне протистояння здебільшого закінчилося. Помічники пояснюють певний прогрес тим, що робота над питанням кордону тривала цілий рік. Рядові конгресмени почали її тоді, коли Крістен Сінема з Палати представинків і сенатор-республіканець Том Тілліс дали початок імміграційній програмі, яка заклала основу для змін у стандартах надання притулку і нових повноважень щодо висилки. Також було здійснено кілька поїздок на кордон.
«Підготовка до того, щоб дійти до цієї точки, тривала буквально цілий рік», - сказала Сінема в одному з інтерв'ю.
Однак це не змінює ситуацію в Палаті представників. Допомогу Україні відкладали двічі: спочатку у вересні, коли тодішній спікер Кевін Маккарті протягнув тимчасовий законопроект про витрати в Сенаті, а потім у листопаді, коли Маккарті втратив роботу і стало зрозуміло, що жоден спікер не зможе просунути допомогу Україні без серйозних прикордонних обмежень.
Сенатор-республіканець Джон Корнін - близький соратник Макконнелла - наприкінці жовтня почав попереджати, що Республіканська партія буде блокувати все, що не передбачає змін до законодавства про притулок та умовно-дострокове звільнення: «Наш єдиний реальний важіль впливу - 41 голос».
Ще у вересні Макконнелл підтримав надання допомоги Україні без суттєвих змін у прикордонній політиці, але Республіканська партія дистанціювалася від нього. У грудні республіканці використали цей важіль впливу, зупинивши весь запит Байдена на зовнішню допомогу через свої вимоги щодо кордонів. Враховуючи це, а також оцінку Макконнелла і Ленкфорда про неможливість укладення угоди цього року, демократи були розчаровані тим, що залишили Україну на самоплив.
«Я просто хочу пробити стіну», - сказав сенатор Кріс Кунс, близький союзник Байдена, невдовзі після коментарів Макконнелла від 12 грудня.
У той час Палата представників і Сенат готувалися до річної перерви. Шумер і демократи намагалися показати, що палата все ще серйозно ставиться до України, і відклали святкові канікули верхньої палати, намагаючись дати більше часу для переговорів щодо кордону. Сінема, Мерфі, Ленкфорд та інші учасники переговорів зустрічалися протягом усіх вихідних і до середи. Зеніц з'явився на засіданнях у Конгресі, щоб створити атмосферу довіри. Палата представників вже пішла на канікули. А Сенат? Ну, принаймні, вони все ще на місці.
«Залишаючись тут, як би це не неподобалося деяким людям... ми досягли значного прогресу. Це одна з причин, чому все змінилося», - сказав Шумер.