Отже, федеральний уряд США не припинив свою роботу в минулі вихідні, хоча, можливо, американцям доведеться пережити всю цю драму знову через 6 тижнів. Спікер Палати представників Кевін МакКарті, врешті-решт, зробив очевидне: виніс на розгляд законопроект про фінансування, який міг бути прийнятий лише за допомогою голосів демократів, оскільки жорстко налаштовані представники його власної партії не погодилися б ні на що здійсненне.
І цей законопроект не передбачав жодних скорочень витрат, яких вимагали республіканці, за винятком однієї важливої статті: на допомогу Україні. Демократи, схоже, погодилися з цим законопроектом, бо розраховують провести окреме голосування щодо підтримки Києва. Президент Джо Байден вважає, що домовився з МакКарті з цього приводу.
«Але чому все обернулося саме так? Майкл Стрейн з правого (але переважно не MAGA) «Американського інституту підприємництва» назвав фіскальне протистояння «шатдауном у стилі Сайнфелда» - тобто шатдауном ні про що. Це хороша фраза, але якщо ми збираємося робити посилання на поп-культуру, я думаю, що краще було б назвати це «закриттям в дусі серіалу «Мережа». Це схоже на випадок, коли люди просто кричать: «Я злий, як чорт, і більше не збираюся це терпіти!»», - пише в статті для New York Times лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман.
ВІн переконаний, що таку лють може задовольнити «хіба що переворот». Але МакКарті, вочевидь, вирішив, що зможе зменшити негативну реакцію на свою угоду з демократами, зрадивши, або, принаймні, зробивши вигляд, що зрадив Україну.
«Очевидно, що це те, чого хоче MAGA. Але чому?», - запитує автор.
Попри твердження антиукраїнських голосів на зразок Ілона Маска, справа зовсім не в грошах. Праві прихильники жорсткої лінії, як у Конгресі, так і за його межами, стверджують, що вони засмучені сумою, яку США витрачають на підтримку України. Але якщо їх справді турбує фінансовий тягар, чому ж вони не доклали належних зусиль, щоб отримати справжні цифри.
«Ні, допомога Україні не підриває майбутнє соціального забезпечення, не унеможливлює безпеку наших кордонів і не поглинає 40% американського ВВП», - наголошує американський економіст.
Скільки ж насправді Америка витрачає на підтримку України? За 18 місяців після російського вторгнення допомога США склала 77 мільярдів доларів. Це може здатися великою сумою. І це багато в порівнянні з тими крихітними сумами, які Вашингтон зазвичай виділяє на іноземну допомогу.
«Але загальні федеральні витрати наразі становлять понад 6 трильйонів доларів на рік, або понад 9 трильйонів доларів кожні 18 місяців. Тож допомога Україні становить менше 1% федеральних витрат (і менше 0,3% від ВВП). Військова частина цих витрат дорівнює менш ніж 5% оборонного бюджету Америки», - пояснює автор.
Він також підкреслює, що США аж ніяк не несуть тягар допомоги Україні самотужки. У минулому Дональд Трамп і інші скаржилися на те, що європейські країни витрачають недостатньо коштів на власну оборону. Але коли йдеться про Україну, європейські країни і інституції спільно взяли на себе значно більші зобов'язання з надання допомоги, ніж Америка. Зокрема, більшість країн Європи, включаючи Францію, Німеччину і Велику Британію, пообіцяли допомогу, яка у відсотковому відношенні до ВВП перевищує зобов'язання США.
«Але повернімося до вартості допомоги Україні: враховуючи, наскільки незначною статтею бюджету є ця допомога, заяви про те, що допомога Україні якимось чином унеможливлює виконання інших необхідних речей, таких як захист кордону, - це нісенітниця. Люди з MAGA славляться тим, що правильно рахують або, якщо вже на те пішло, переймаються тим, чи правильно вони рахують. Але я сумніваюся, що навіть вони справді вважають, що грошові витрати на допомогу Україні такі непідйомні», - пише Кругман.
При цьому економіст підкреслює, що користь від допомоги демократії, яка перебуває в облозі, величезна. До війни Росія широко розглядалася як велика військова потуга, яку більшість американців вважали критичною загрозою (і чию військову силу деякі республіканці звеличували). Тепер ця потуга принижена.
Несподівано успішний опір України російській агресії також нагадав іншим авторитарним режимам, які могли б спокуситися на загарбницькі війни, про те, що демократію не так легко завоювати. Кругман закликає утриматися від перебільшень, але на його думку, невдачі Росії в Україні все ж зменшили шанси, що Китай вторгнеться на Тайвань.
Нарешті, те, що навіть республіканці звикли називати вільним світом, явно зміцнилося. НАТО знову зміцнюється, збиваючи з пантелику циніків, і приймає нових членів. Західна зброя довела свою ефективність.
«Це велика віддача від витрат, які становлять лише малу частину того, що ми витратили в Іраку і Афганістані. І давайте не забувати, що воюють і гинуть українці. Чому ж тоді політики MAGA хочуть відрізати Україну? Відповідь, на жаль, очевидна. Що б там не говорили республіканці, вони хочуть, щоб Путін переміг», - робить висновок економіст.
На його думку, радикальний табір Республіканської партії вважає жорстокість і репресії тими рисами путінського режиму, якими варто захоплюватися і які Америка повинна наслідувати.
«Вони підтримують диктатора-імітатора вдома і симпатизують справжнім диктаторам за кордоном. Тому не звертайте уваги на всі ці скарги про те, скільки ми витрачаємо в Україні. Вони не виправдані реальною вартістю допомоги. А люди, які стверджують, що їх турбує вартість, насправді не переймаються цими грошима. Вони, по суті, вороги демократії як за кордоном, так і вдома», - робить висновок Кругман.