І знову про "довгі гроші"
Для формування іміджу й привабливості (у тому числі й інвестиційної) будь-якої країни з-поміж усіх відповідних "інструментів" туризм є чи не найвагомішим. В умовах постійно зростаючої глобальної конкуренції всі країни борються за свою репутацію і витрачають сотні мільйонів на просування власних брендів: США - 200 млн, Туреччина - 55 млн, Німеччина - 45 млн, Австрія - 43 млн, Італія - 41 млн. Євро!
Вітчизняні ж можновладці стають глухими та сліпими, лишень мова заходить про "довгі гроші" (а туризм - саме з цього "кошика"). У проекті бюджету на наступний рік, який подав Мінфін, туризм за "доброю" традицією не було включено. Маркетингом і просуванням країни у нас не переймаються ні Міністерство економіки, ні Міністерство закордонних справ, ні Міністерство інформполітики. Наступного року в Казахстані має відбутися глобальне Expo-2017, на якому України не буде. На книжковому ярмарку у Франкфурті - також. Чи є реклама вітчизняних туристсько-рекреаційних родзинок на BBC, CNN, EuroNews? Запитання риторичне. Так уже повелося, що в світі дізнаються про Україну лише під час революцій або ж природних чи антропогенних катаклізмів. Ще не забудьмо подякувати Руслані та Джамалі (щасливий випадок).
І це попри те, що за перше півріччя лише такі суб'єкти турбізнесу, як туркомпанії та засоби розміщення, поповнили держбюджет на понад мільярд гривень лише податкових відрахувань. А є ще транспорт, лікувально-оздоровчі установи, інші царини, безпосередньо пов'язані з туризмом і рекреацією.
Чи цьогорічні "яйця подіяли", проте на початку листопада всі члени комітету сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму Верховної Ради підтримали пропозицію щодо фінансування (всього) вітчизняного туризму в розмірі 30 млн грн. І в парламентському проекті держбюджету з'явилася зазначена сума.
Принагідно зауважу: щороку влада столиці ФРН виділяє на маркетинг і промоцію туризму щонайменше 20 млн євро. Очільники ж КМДА цього року дали можливість використати на його розвій у 40 разів менше. Та й з виділених на цей рік 16 млн грн відповідне столичне управління спромоглося відзвітувати лише за 200 тис.
Чим вразить Євробачення своїх гостей?
Про те, на що здатна влада України та керівництво столиці, аби у перш за все зарубіжних відвідувачів майбутнього пісенного заходу залишилися лише приємні спогади (і вони цим, зокрема, загітували відвідати нашу країну своїх родичів і знайомих), наразі доводиться здогадуватись. Або ж читати між рядків у постах причетних до події на їхніх сторінках у соцмережах. Оскільки вирішувати все в останній момент - національна українська хвороба (пригадуєте Кулішеве: "Ви серйозно чи по-вкраїнському?").
Наразі ж усі, кому не ліньки (у тому числі й "професійні" завсідники телеканалів і FM-станцій), тішать загал або ж "міркуваннями" (які можна записати хіба що в актив цих піарників-популістів), або ж (зокрема на мої конкретні запитання) відмовками на кшталт: "Вся повнота прийняття рішень на EBU. Це їх подія. Місто просто допомагає". Тож, певне, не варто шукати кицьку в темній кімнаті…
Міська влада (постом одного з депутатів) зауважила, що одним із чільних завдань підготовки до Євробачення має стати створення "іноземних" турів для гостей заходу. Світ не від сьогодні використовує модерні технології, тому й аудіогіди. Інформація для таких (етноекзогенних) турів є, техніка - також. Екскурсовод же - homo sapiens - схильний до багатьох вад: хвороба, непрофесіоналізм, необов'язковість etc. Не на останньому місці - і об'єктивні (форс-мажорні) обставини. Головне ж, вітчизняна система підготовки гідів не здатна створити належну кількість професіоналів високого ґатунку, які живуть своєю справою. Проте чи чув хтось про наміри столичної влади виготовити належну кількість зазначених персональних електронних екскурсоводів? Як і про те, щоб гості Євробачення та просто туристи, які пересуватимуться містом у вагонах метро, могли на встановлених там екранах отримувати інформацію про унікальність Києва та країни й, завдяки цьому, подовжити час перебування в Україні? Відповідний моніторинг, який упродовж кількох років здійснюється туризмологами, свідчить про украй низьку поінформованість іноземців (і не лише) про українські цікавинки. Як результат, далека від належної кількість гостей Києва.
Не один рік столичне чиновництво розводиться й про створення туристської поліції, яка, приміром, уже не один рік є дієвою навіть у столиці нашого північного сусіда.
Не може не "тішити" й присутність на чавунних охоронних дошках такого релікта, як "Українська Радянська Соціалістична Республіка"…
Підготовка до Євробачення, поміж іншого, - гарна нагода запустити процес "творення привабливості" столиці. Зокрема, задля того, аби показати світові те, чого у нього немає (приміром, шедеврів М.Сядристого), і, відповідно, "затримати" (потенційного) туриста (вітчизняного та іноземного) в столиці. Та чи можуть зокрема столичні музеї похизуватися належним представленням у світовому інформпросторі? Відповідь очевидна. І це в час, коли створити модерні проморолики та належно просунути їх у "світ широкий" - за сприяння відсутніх до сьогодні національного та регіональних і диппредставницьких турсайтів, а також популярних у широкого загалу соцмереж і безкоштовних (!) відеохостингів (YouTube та ін.) - завдання, яке вітчизняні фахівці спроможні виконати якісно і вчасно.
Тож із пропозицією передбачити в столичному бюджеті на наступний рік кошти на створення промороликів, призначених для внутрішнього (з озвученням) і зовнішнього (з титрами англійською) ужитку я звернувся до очільниці департаменту культури КМДА. А також до депутатів бюджетної комісії Київради.
До слова, проморолики можуть стати першим кроком у перетворенні музеїв на інституції, які не проситимуть грошей у влади, а зменшуватимуть навантаження (до нульового) на міський бюджет і в такий спосіб "підпиратимуть" інші, соціальні, сфери (підтримка бюджетників, пенсіонерів, шкіл і дошкільних закладів, лікарень, автентичних мистецьких колективів тощо).
Принагідно зауважу, що Маргарет Тетчер, щойно обійнявши прем'єрську посаду та зваживши на тодішні негаразди в британській економіці (подібні до нинішніх вітчизняних), запропонувала музейним закладам "комерціоналізуватися". Оскільки їм (як і українським) було на чому заробляти.
Міг би Київ (і не лише) потішити іноземців (як і громадян України) й унікальним мобільним додатком (до сьогодні подібний має лише Ізраїль, і впроваджений він, до слова, з допомогою українського фахівця, який виконав необхідні математичні розрахунки), що створює ілюзію доповненої реальності (адже такого добра в столиці - по вінця). За умови, звісно ж, належного ставлення до цього влади. Проте керівництво управління туризму КМДА відреагувало на це тривіальним: "Це цікаво, проте коштів немає". Як тут не пригадати нереалізовані понад 15 млн грн?
А чи "надокучливими" є урни (для сміття) на центральній столичній вулиці? У Вільнюсі, на аналогічному Хрещатику Гедиміно, відстань між ними - 20 метрів.
Підземні переходи - після очищення їх від роздрібних торговців - також набули відповідного лоску?
Каліфи на годину
Моє спілкування (дякувати Facebook) з очільниками облрад та облдержадміністрацій Одеської, Херсонської, Запорізької, Тернопільської, Закарпатської областей, а також відповідальними за розвій туризму працівниками в цих, а також у Житомирській і Хмельницькій областях лише зміцнює переконання, що вітчизняне чиновництво є "закладником" правил, започаткованих за совєтської доби і "модернізованих" за часів незалежності.
Керівників обласних рад та облдержадміністрацій зазначених областей було ознайомлено з проектом, який, по-перше, не має аналогів у державі, а по-друге, суттєво поліпшив би туристсько-рекреаційний імідж регіонів і значно збільшив би кількість подорожників і відпочивальників. З усіма зазначеними (на початку статті) наслідками (надходження до місцевих бюджетів, створення робочих місць etc.). Отже, пропонувалося створити сайт (візитівка та довідник по області) з додатком (у формі художньо-комунікаційного порталу), який містить такі елементи, як оглядові фотопанорамні екскурсії (3D) з аудіогідом (рекламного характеру, незначної тривалості); тематичні музичні слайд-ролики (фотографічні, мальовані, анімаційні); багаторакурсні панорамні світлини (планарні, циліндричні, сферичні) пам'яток (природи, історії, культури, архітектури, містобудування тощо).
Портал же забезпечує можливість користувачів висловлювати своє ставлення з допомогою функції Like; можливість написати невеликий відгук, коментар, поставити питання тощо (з функцією автоматичного перекладу - для бажаючих). Технічні ж рішення дадуть змогу забезпечити одночасне підключення без перевантаження (зависання) 10 тис. користувачів (можливо збільшити це число до 50 тис.) на всіх масово застосовуваних операційних системах, точне відображення матеріалів сайту та порталу на переважній більшості сучасних гаджетів (ноутбуків, планшетів, смартфонів) основних форматів екрану.
Себто йдеться про впровадження інноваційної бізнес-моделі ведення рекламної кампанії, яка створює конкурентні переваги в організації турбізнесу (оскільки переносить у віртуальне середовище зазначені джерела позитивних емоцій). Стимулювання інтересу через розширення доступу користувачів з допомогою інтерактивних технологій - сьогоденна норма ведення сучасного турбізнесу.
Відповідь на запитання (читача): "Ну і?" є самоочевидною. Лише голова Херсонської облради В.Мангер виявив зацікавлення. Але якою буде його реакція на відповідний лист столичних туризмологів і чи з'явиться бодай один "промінчик в царстві темряви", покаже час.
Важко віднайти логіку і в діях керівництва Тернопільської ОДА, яке, маючи на підпорядкованій території найбільшу в державі кількість збережених замків, печер-рекордсменів, синагог оборонного типу, а також унікальний Дністровський каньйон і водночас один із найменших в Україні обсягів туристського збору, у квітні "трансформувало" управління туризму (13 працівників) у відділ (з 6 особами).
Багатій на туристсько-рекреаційні принади Житомирщині також не щастить з адекватним (щодо туризму) обласним і міським керівництвом. Попри те, що громада зацікавлена в його розвиткові. Як зауважив місцевий експерт А.Шелестюк, іноземці дивуються тому, що гроші, які вони привозять, аби тут витратити, мусять везти назад.
Про Закарпаття з його величезним потенціалом для розвитку етноекзогенного туризму (90% українських угорців, понад 50 тис. ромів, а також чимало німців, австрійців, євреїв, чехів, словаків, італійців, поляків, вірменів, представників інших етносів) DT.UA вже інформувало (посилання?). Київська ж дослідниця Ю.Тертична зазначає, що, попри це, лише незначна кількість тамтешніх туроператорів пропонує відповідні тури (переважно "угорські"). Жителю ж Праги Ю.Ключівському (до слова, уродженцеві Рахівщини), який мав (і має) намір возити на Закарпаття чеських туристів, ніяк не щастить віднайти відповідних гідів та отримати відповіді від тамтешніх готельєрів щодо цін на проживання в їхніх закладах розміщення. Чи не тому, що і цього разу у влади "руки не доходять" (не варто навіть перейматися питанням, чому) до цього сегмента турбізнесу?
Очільники обласного центру також пасуть задніх. Розроблена "Клубом молодих реформаторів Ужгорода" стратегія розвитку "Ужгород - місто без кордонів" (значне місце в ній посідає туристська складова) в інноваційній освітній програмі "Школа мерів" потрапила до четвірки найкращих в Україні. Місту цей документ не коштував ані копійки. Проте міська влада з гідною подиву заповзятістю ігнорує цю стратегію, ба більше, проводить кулуарні перемови щодо початку розробки іншої стратегії іноземними експертами за кошти міського бюджету (тобто за внески громади). Тож цілком зрозумілим і пояснюваним є обурення "молодих реформаторів", проте запитання, яке вони ставлять ("Ужгородці обрали мера словацького, румунського чи швейцарського міста, або ж усе-таки мера українського Ужгорода?!"), погодьмося, риторичне…
Хмельниччина ж узагалі не має обласної програми розвитку туризму, попри це, відповідний підрозділ в обладміністрації присутній. Ну що тут скажеш…
"Якщо вас немає в Інтернеті, значить, ви не існуєте"
Від часу народженого засновником Microsoft афоризму його актуальність лише зростає. Проте вітчизняні реалії не налаштовують на оптимізм. На три центри туристської інформації Львова (один в ратуші, ще два - в будівлі центрального залізничного вокзалу та в приміщенні терміналу "А" Міжнародного аеропорту "Львів" імені Данила Галицького) - лише одна скринька електронної пошти. Ні сайтів, ні сторінок у соцмережах… Тільки номери телефонів, на які ще спробуй швидко додзвонитися у пік туристського сезону.
Подібне стосується й Туристського інформаційного центру в популярному у туристів Мукачевому. Його сторінка в Fаcebook містить сайт цієї інституції (www.eks.in.ua), рубриками якого є лише "Регулярні екскурсії", "Екскурсії на дату", "Під замовлення", "Лижі" та "Вело". Тож інформацію про заклади харчування та розміщення як також цікаві (щодо "культурної пізнавальності") місця потенційний турист має виловлювати в Інтернеті самотужки.
У вересні на моє запитання, чи очікує місто на відвідини іноземних туристів, у тому числі й китайських (які в країні перебування залишають на 1000 дол. більше, ніж їхні колеги з інших держав), та які цікавинки для них воно готує (сіті-картки, сувеніри, мобільні додатки тощо), керівник цього ТІЦ зауважив, що очолювана ним інституція готує довідник українською мовою. В якому чимало місця займатиме реклама тих закладів (переважно це місцеві ресторани та кафе), що скинуться на його видання.
Чи кращою є ситуація в інших містах, кожен може перевірити власноруч.
Що ж до вже згаданого відсутнього (як скоро він з'явиться, залежить від того, чи отримає наступного року вітчизняний туризм уже згадані 30 млн грн) національного туристського сайту, то наразі туризмологи КНУ імені Тараса Шевченка провадять опитування громадян
50 держав, зокрема й щодо того, які, на переконання цих 2500 респондентів, рубрики мають бути в цьому джерелі інформації. Також іноземці зазначать, чим вони послуговуються для отримання "туристської" інформації про Україну, а також які засоби популяризації України, на їхній погляд, можуть бути найефективнішими. Всі отримані результати буде надано департаменту туризму та курортів Мінекономрозвитку для належного використання.
Якщо говорити про вітчизняне зовнішньополітичне відомство, то опитані столичними туризмологами громадяни майже сорока країн зазначили, що важливу роль у популяризації України (та її туристських принад зокрема) можуть відігравати сайти українських закордонних диппредставництв. За однієї умови - присутності на них відповідної інформації. А це вже залежить, як виявило наступне листування з вітчизняними дипломатами, від відповідного структурного підрозділу МЗС, що здійснює централізоване адміністрування посольських сайтів. Подальше спілкування з працівниками будівлі на Михайлівській площі нагадувало, як зазначив один із чиновників, теледебати, кінця-краю яким не видно. Чого варта, зокрема, така відповідь начальника управління публічної дипломатії МЗС А.Солов'я: "У питанні створення нового веб-порталу МЗС України ми враховуємо корисні і цікаві пропозиції та відкриті до діалогу з усіма зацікавленими сторонами, друзями і партнерами… Ми вважаємо, що, з огляду на комплексний характер, значні обсяги та технічну складність робіт по створенню веб-порталу МЗС України…". Отже, коли підлеглі П.Клімкіна потішать широкий загал модерним сайтом, питання, знову таки ж, риторичне.
Певне, лише вітчизняним фахівцям відомо про віртуальну музейну мережу (Europeana.eu), яка надає безплатний необмежений доступ до розміщених онлайн зображень та описів мільйонів експонатів віртуальних бібліотек, архівів і колекцій провідних європейських галерей, музеїв і бібліотек (картини та світлини, книги й архівні документи, предмети декоративного та ужиткового мистецтва тощо). Це потужний безплатний промоінструмент для культури окремої країни. Долучення музеїв до мережі безплатне, однак потребує від них ведення упорядкованого електронного обліку експонатів та оприлюднення музейних збірок онлайн.
Здійснений же туризмологами Шевченкового університету моніторинг усіх вітчизняних музейних закладів (різних форм власності) засвідчив, що жоден із них не відповідає зазначеним вимогам, а отже, недоступний не лише для європейського споживача. Тож ще один штрих до портрета…
Чи пропонує Україна тому ж споживачеві (і вітчизняному зокрема) подібне до дуже популярного у голландців сайту "Ван Гог", який створено в такий спосіб, що у користувача виникає враження, нібито модератором сайту є сам Вінсент? Отож бо…
Де "бідненько і брудненько"?
Товариша, який торік мандрував Словаччиною, запитав про враження. Відповідь лаконічна: "Чистенько, але бідненько". Група ж чеських туристів, які подорожували цьогоріч Закарпаттям, вирішила, що їхня перша подорож на "землю, наближену до сонця" (туристський слоган краю), стала останньою. Взявши до уваги назву допису, неважко здогадатися, чому. Навіть місцевий люд у соцмережах гудить своїх земляків за їхнє ставлення до своєї малої батьківщини. І якщо сім'я тут недопрацювала, то, певне, школі карти в руки. Та чи належна увага приділяється в ній такій дисципліні, як краєзнавство, що закладає підвалини місцевого патріотизму, котрий згодом виростає в національний?
Зазначене стосується не лише області, що є містком до Європи. На жаль…