О. Турчинову, в.о. Президента України
А. Яценюку, прем'єр-міністру Кабінету міністрів України,
В.Кличку, керівнику фракції партії "Удар"
О.Тягнибоку, керівнику фракції партії "Свобода"
Сергію Квіту, міністру освіти
Перемога над диктаторським режимом Януковича дісталася українському народу неймовірно важкою ціною. Ця перемога не є остаточною і потребує напружених зусиль усього суспільства для очищення від іржі корупції, тотальної депрофесіоналізації і безвідповідальності. Непохитність мирних протестів, безприкладна мужність героїв Майдану під час кривавих подій останніх днів не залишили жодного сумніву в тому, що ми всі не маємо права продовжувати ганебну практику мовчазної згоди з тотальною аморальністю у всіх сферах нашого життя. Вкрай необхідно усвідомити реальний стан речей у суспільстві й після ретельного та об'єктивного аналізу здійснити конкретні і швидкі кроки з виправлення деформованого становища, в якому опинилася наша Батьківщина.
Повному перезавантаженню підлягатиме державна влада та всі її антинародні й корумповані органи - міліція, суди, прокуратура, армія, СБУ, податкова служба, санепідемстанція, пожежна охорона, медицина, освіта тощо.
Крім давно відомих фактів багато що яскраво висвітлило героїчне протистояння на вулицях столиці. Але вичерпного уявлення про деякі надзвичайно важливі аспекти внутрішньої політики нашої держави українська громада й досі не має. Йдеться про катастрофічний стан української науки та освіти - стратегічну галузь, від якої залежить майбутнє всієї країни - чи підемо ми шляхом бананових республік і повної залежності від розвиненіших країн чи станемо рівними серед рівних? Автори цього тексту звертають увагу громадян України, зокрема, на соціально-гуманітарну складову науково-освітньої політики держави.
Історично так склалося, що українці дуже поважають науковців і вбачають у них еліту нації. Насправді, нам є ким пишатися: Григорій Сковорода, Дмитро Багалій, Володимир Вернадський, Степан Тимошенко, Сергій Корольов, Микола Амосов… Цю повагу автоматично переносять на всіх сучасних носіїв академічних звань, докторських та кандидатських ступенів, професорських та доцентських дипломів і посад.
Проте на сьогодні однаково фальшивими залишаються як деклароване Конституцією народовладдя, так і значна частина "успіхів" у соціально-гуманітарній сфері. І хоча в першому випадку маємо надзвичайні зрушення, в другому ретельно виплекана ще радянською владою система симулякрів продовжує успішно функціонувати і мімікрувати залежно від кон'юнктури чи "лінії партії".
У цьому контексті слід звернути особливу увагу на повну професійну неспроможність різноманітних новостворених академій, зокрема Національних академій правових та педагогічних наук, які взагалі не виправдовують свого існування. Членами першої є, наприклад, історик КПРС академік НАНУ пан Литвин; відомий юрист та "адвокат" Василя Стуса пан Медведчук - екс-керівник адміністрації Кучми; пан Табачник - теж екс-керівник адміністрації Кучми; колишній член Кабінету міністрів пан Толстоухов; пан Кремінь - колишній завідувач відділу ЦК КПРС. Членом обох із них є доктор юридичних наук пан Ківалов, що уславився спотвореним підрахунком голосів під час виборчої компанії 2004 року. Всі вони отримали академічні звання, перебуваючи на державній службі або будучи народними депутатами. Про рівень розвитку освіти і права, до падіння якого вони доклалися, відомо кожному.
Вимагаємо припинити державне фінансування Національних академій правових та педагогічних наук як безплідних в науковому сенсі установ, годівниць для ректорів, деканів і керівників прокуратур та судів. Вкрай показовим є їхнє мовчання в часи узурпації влади Януковичем шляхом державного антиконституційного перевороту або під час трагічних подій на Майданах країни. Про громадянську і наукову позиції тут годі й говорити.
Кількість дисертацій у царині суспільно-гуманітарних наук у нашій країні значно перевищує кількість дисертацій із природничих, математичних, медичних та інженерних наук. Зауважимо, що, за даними Держкомстату, з 1996 по 2012 рік кількість науковців знизилася з 160103 до 82032 осіб, тоді як кількість докторів (кандидатів) збільшилася з 9974 (58132) до 15592 (88057) осіб. При цьому питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП з 1996 по 2012 рік знизилася з 1,36% до 0,80%. Ми, науковці України, привертаємо увагу громадськості до одного - дуже важливого - аспекту, притаманного ганебній українській верхівці, незалежно від її камуфляжної розмальовки.
Йдеться про "наукові" ступені та звання, отримані державними посадовцями різного штибу, калібру та партійної приналежності Загальним посміховиськом стали доктор економічних наук, професор Віктор Янукович та член-кореспондент Національної академії наук, сумнозвісний український словотворець, доктор геолого-мінералогічних наук Микола Азаров.
Стало зрозуміло, що махлювання з дисертаціями і науковими ступенями безпосередньо пов'язане із шулерством і в більш значущих та витратних галузях загальнодержавного значення. У "державників" немає часу не лише на дисертації, які пишуть за них підлеглі, так звані "наукові раби", - за гроші або сподіваючись на кар'єрне зростання. Немає його і на реальну українську політику, бо головним інтересом цих людей став виключно особистий статус як шлях до особистого збагачення.
Як засвідчує російський Диссернет, всі перевірені дисертації російських очільників, депутатів, деканів та ректорів університетів є плагіатом, тобто компіляцією фрагментів, виокремлених з інших дисертацій без будь-якого цитування. Маємо обґрунтовану підозру, що в Україні стан речей аж ніяк не кращий.
Згадані вище зірки соціально-гуманітарного небосхилу - це лише вершина айсберга. Насправді таких увінчаних незаслуженими ступенями невігласів - хоч греблю гати. Всі вони, окрім незаслужених оплесків та різноманітних преференцій, отримують - часто довічно - доволі грубі гроші за заслуги, яких насправді не існує. Час покласти край цій облуді та розтринькуванню державних коштів.
У зв'язку з цим вимагаємо від посадовців та депутатів усіх рівнів, які отримали наукові ступені та звання, перебуваючи на державних посадах з 1991 року, і не мають реальних наукових здобутків, відмовитися від цих сфальшованих цяцьок. Така відмова могла б стати початком очищення української науки.
Ми не сподіваємося, що нас почують усі володарі незаслужених звань, але очікуємо цього від представників сил, які завдяки Майдану знову піднялися на політичну вершину. Їхня відмова від незаслужених наукових віньєток була б сприйнята українською науковою спільнотою як свідчення щирості і бажання досягти реальних зрушень у занедбаній українській науці й такій само проблемній вітчизняній освіті.
Наступним кроком має бути примусове позбавлення академічних і вчених ступенів та звань усіх посадовців, які незаслужено отримали їх, перебуваючи на державних посадах з 1991 року.
Всі вчені ради, які прийняли до захисту й схвалили фальшиві дисертації, мусять бути розпущені, всі дисертаційні справи, які вони розглядали, піддані експертизі, а членам цих рад треба назавжди закрити дорогу до будь-якої аналогічної діяльності. Членам експертних рад ВАК та ДАК, які затверджували позитивні рішення вчених рад щодо дисертацій чиновників, треба заборонити надалі брати участь у роботі нинішнього ДАК або іншого органу, який буде створений на його місці.
Оскільки якість більшості захищених дисертацій із соціальних та гуманітарних наук дуже низька, про що свідчать, зокрема, численні факти плагіату (переписування чужих текстів без належних посилань), відповідні дисертаційні справи треба переглянути, особливо за наявності відповідних тривожних сигналів. Всі дисертанти, в дисертаціях яких знайдені елементи цього ганебного явища, мають бути негайно позбавлені вчених ступенів.
Практика подальшого захисту сфальшованих у той чи інший спосіб дисертацій має бути негайно припинена.
Вимагаємо створити повноважну комісію з авторитетних науковців та викладачів університетів для об'єктивного аналізу ситуації в освіті та науці й розроблення програм їх реформування.
Без науки на рівні світових стандартів, якісної освіти та високої моралі Україна не має майбутнього.
Наталія Вельбовець, мовознавець
Олександр Габович, доктор фізико-математичних наук
Володимир Кузнєцов, доктор філософських наук
Наталя Шульга, кандидат біологічних наук
Володимир Гунько, доктор хімічних наук
Юрій Найдюк, доктор фізико-математичних наук
Валерій Зажигалов, доктор хімічних наук, член-кореспондент НАНУ
Роман Черніга, доктор фізико-математичних наук
В'ячеслав Хаврусь, кандидат хімічних наук
Олексій Верхратський, доктор медичних наук, full member of Academia Europaea, Academia Roayl de Farmacia od Spain; National Academy of Sciences of Germany Leopoldina
Андрій Гусак, доктор фізико-математичних наук
Нана Войтенко, доктор біологічних наук
Юрій Резніков, доктор фізико-математичних наук
Іван Гут, професор біохімії раку
Григорій Панасенко, директор АТЗТ "Медбіосервіс".
Віктор Климюк, кандидат біологічних наук
Роман Волков, доктор біологічних наук
Уляна Лущик, доктор медичних наук
Юрій Кондратьєв, доктор фізико-математичних наук
Орися Демська, доктор філологічних наук
Володимир Навроцький, доктор філософських наук
Володимир Кашуба, доктор біологічних наук
Олена Кашуба, доктор біологічних наук