У своїй статті "Нерозсудливість або чийсь задум?" (DT.UA, №7, 2013 р.) академік Дмитро Гродзинський не тільки виступив з гострою критикою сучасної "еліти від влади", а й окреслив стан сучасної науки, означивши низку необхідних контрзаходів на її порятунок. Безумовно, без належного фінансування наука згасає. Ми нерідко говоримо про необхідність достойного фінансування своєї армії, бо інакше годуватимемо чужу. Те саме можна сказати й про науку. Скільки тисяч молодих талантів за лишило нашу країну назавжди! Наука за кордоном великою мірою буяє на нашому корінні, а плоди збираємо не ми. То чи не варто Національній академії наук України показати своє обличчя не тільки з наукового боку, а й з боку громадянина і патріота? Безумовно, зневажливому ставленню до людей, які представляють інтелект нації, "...надо оказать сопротивленье"!..
Наука не дає одразу великих дивідентів, то чому ж на неї потрібно витрачати кошти? Відсутність культури поваги до людей розумової праці, зокрема в Україні, має свою довгу трагічну історію (згадаймо
хоча б долю академіка М.Вавілова та академіка С.Гершензона). Неповага до науки обертається в майбутньому неповагою до всієї країни з боку світової спільноти. "Сняться в плохом фильме - все равно что плюнуть в вечность", - казала незабутня Фаїна Ранєвська.
Прикметно, що проникливі слова названої газетної публікації належать академіку Д. Гродзинському. Для мене особливо значущими є його праці, пов'язані з вивченням впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на живі організми. Свого часу на засіданнях Національної комісії з радіаційного захисту населення України всі присутні, в тому числі і я, уважно слухали кожне слово вченого, його висновки та прогнози на майбутнє. З сумом можу згадати відсторонення талановитого вченого від посади голови НКРЗУ на користь нефахівців. Можливо, це теж "плювок у вічність"? Не люблять у нас фахівців, вони заважають, мають свою думку. А це комусь заважає, когось дратує, це не вигідно як для ядерного лобі в Україні, так і для МАГАТЕ. Не дарма звертаю увагу саме на чорнобильську проблему, адже вона потребує тривалих досліджень, глибокого наукового аналізу.
Україна, попри все, ще має потужний науковий та медичний потенціал (НАН і НАМН). Однак, зважаючи на сучасний стан фінансування науки, чи виконуються накази Міністерства охорони здоров'я про подальший розвиток медико-генетичної допомоги та медичної генетики? Чи в змозі Інститут генетичної та регенеративної медицини впроваджувати наукові напрацювання для обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи? Вже народилися "внуки Чорнобиля", а чи багато ми знаємо про вплив "повзучої" радіації на їхнє здоров'я та здоров'я наступних поколінь? Про необхідність стовідсоткового обстеження дітей я говорила ще на розширеному засіданні Кабінету міністрів України 26 квітня
2011 р. в присутності лікарів усіх рангів з усіх областей. Йшлося про реформування охорони здоров'я, і жодного слова про наслідки Чорнобильської катастрофи (і це в 25-ті роковини трагедії!) від жодного лікаря не прозвучало. І це значно більш тривожно, ніж заява чиновників МАГАТЕ, що "ООН втомилася від Чорнобиля".
Сьогодні в Україні проштовхується проект видобутку сланцевого газу. Проте за економічними вигодами екологічні наслідки реалізації такого проекту відсувають на другий план. Невже нам мало згубних наслідків "мирного атому"? Як відомо, у 2012 році Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів закликав держави заборонити видобування нетрадиційного газу методом гідравлічного розриву пластів, бо є реальна небезпека землетрусів, зміни клімату, а головне - втрати грунтових вод - потенційного джерела життя на землі.
Академік Дмитро Гродзинський в одній зі своїх публікацій (ДТ, № 50, 2000 р.) запропонував конкретний вектор дій заради порятунку здоров'я нашої планети, зокрема України - НЕ ЗАШКОДЬ!