Стаття Олександра Якименка "Наука передусім повинна працювати на результат" (DT.UA, №26, 2013 р.) справила на мене дивне враження.
З одного боку, здавалося б, статистичні дані щодо стану науки в установах МОН та НАН України повинні бути основою відповідних висновків (хоча і до цих даних є низка запитань) про те, куди нам слід прямувати. З іншого боку, дивує дещо упереджений підхід автора статті до проблем розвитку науки (фундаментальних та прикладних досліджень, науково-технічних розробок та інновацій) в Україні.
Тому виникає запитання щодо мети публікації цієї статті - посіяти розбрат між представників науки різних відомств України чи подати своє бачення перспектив розвитку наукової сфери?
Я не маю на це однозначної відповіді, але переконаний: нам потрібні спільні дії щодо визначення перспектив розвитку науково-освітянської сфери.
Очевидно, що поточний стан економіки України та ставлення вищого керівництва держави до проблем розвитку цієї галузі є певним бар'єром на шляху формування такого перспективного бачення. Водночас без погляду в майбутнє розробити довгостроковий план модернізації науково-технічної та освітянської сфери України неможливо. Ще 2005 року за розпорядженням президента України створили робочу групу для підготовки концепції розвитку науки в Україні. Зазначена концепція була заслухана на засіданні РНБО України, але, на жаль, незважаючи на її досить виважений характер, не була схвалена.
Минуло майже десять років, але й досі окремі положення цієї концепції не втратили своєї актуальності, зокрема щодо можливих реформ у системі академій наук України.
Маю ще декілька конкретних зауважень до статті О.Якименка, зокрема тієї її частини, що стосується порівняння потенціалу науки в НАН і МОН України.
Наведу дані з тих сфер діяльності, до яких маю безпосереднє відношення - науково-видавнича діяльність та астрономічні дослідження. Ми видаємо більше ніж 80 наукових журналів, із них 30 - англійською мовою, з яких 18 мають визнаний у світі імпакт-фактор (наскільки мені відомо, тільки 2 журнали, що видаються установами МОН, мають імпакт-фактор).
Є певний паритет у формуванні відомих у світі астрономічних шкіл (О.Орлов, С.Брауде, В.Цесевич, М.Барабашов та ін.), всі астрономічні установи України, об'єднані на громадських засадах в Українській астрономічній асоціації, працюють у тісній кооперації. І все-таки за науковими здобутками та рейтингом цитування праць науковці НАН України значно випереджають своїх колег з МОН України.
Але ще раз хочу наголосити: в науковій сфері нормальною є конкуренція, а не конфронтація різних наукових шкіл, установ та окремих науковців.