Понад рік тому на острові Флорес, розташованому на північ від Австралії, було виявлено скелет 30-річної жінки. Увагу вчених привернули розміри як самого скелета (зріст жінки не перевищував метра), так і дуже маленький розмір мозку (навіть менше, ніж у шимпанзе). Знахідку назвали найбільшим відкриттям в галузі палеоантропології за останні півстоліття. Пізніше було знайдено ще кілька аналогічних скелетів, вік яких оцінюється в межах 13—95 тис. років. Поруч із ними виявлено мініатюрні кам’яні знаряддя праці. Вчені зробили висновок, що ці люди разом полювали на місцевих тварин, що змушує припустити наявність у них мови.
Стаття про це в журналі Nature стала справжньою сенсацією. Навіть постало питання про те, щоб виділити новий вид — Homo floresiensis і зайнятися пошуком його місця на еволюційному древі людини. Якщо у Homo sapiens обсяг мозку становить 1400 кубічних сантиметрів, а у Homo erectus — 1250, то у мініатюрних острів’ян він ледь сягає 380 кубічних сантиметрів. Однак більшість учених схильні вважати цих карликових людей нащадками саме Homo erectus, які приблизно мільйон років тому почали розселятися з Африки по інших континентах, де розвиток цього виду пішов у прогресивному напрямі — розвивався головний мозок, у результаті чого з’явився Homo sapiens. На географічно ж ізольованому тропічному острові з’явилися карликові люди, котрих деякі вчені схильні вважати «двоюрідними братами» європейських неандертальців. Примітно, що науці уже відомі випадки «мініатюризації» видів на окремих островах. Зокрема, на цьому ж острові Флоренс виявлено останки карликових слонів розміром із буйвола. З іншого боку, тут же можна виявити скелети гігантських пацюків і гігантських ящерів, подібних тим, котрі відомі під назвою «дракони острова Комодо», розташованому поблизу.
Ще цікавіше, що карликові люди жили в один час із нашими предками. Перші сліди появи Homo sapiens на острові датуються 11 тисячами років тому. А Homo floresiensis зникли 12 тисяч років тому, ймовірно після виверження вулкана, що знищив і деякі інші види тварин на острові. Тож знаряддя праці, знайдені поруч із скелетами, не можуть бути виготовлені представниками іншого виду роду людського. Тим часом в Австралії представники Homo sapiens з’явилися як мінімум 40 тисяч років тому, що змушує припустити, що два ці види тривалий час співіснували поруч.
Причини мініатюризації представників острівної фауни вчені пояснюють тим, що в умовах відсутності особливо небезпечних хижаків і обмеженості продуктів харчування відпадає як необхідність, так і можливість зберігати великі розміри тіла. Більше того, мозок як найбільш енергоємний орган піддається мініатюризації в першу чергу. Хоча сучасним теоріям розвитку мозку людини, котрі стверджують, що його головними рушійними силами є не біологічні, а соціальні чинники, ці постулати в даному разі суперечать. І тим цікавіше буде стежити за розвитком цієї наукової дискусії в подальшому.