Макаки-резуси в експерименті показали здатність перелічувати й робити однаковими різні множини крапок. Але не більше, ніж із п’яти-шести.
Здатність до лічби деякі вчені пов’язують виключно зі здатністю до мови і тому вважають притаманною тільки людині. Інші ж думають, що вміння оцінювати кількість — біологічно визначена властивість. Експерименти на тваринах підтверджують наявність такої здатності в людиноподібних мавп і навіть у ворон. Проте твердження, що тварини вміють лічити, не зовсім точне. Є думка, що вони мають аналогове уявлення про розмір, а от чи можуть вони перелічувати об’єкти, як це робимо ми, — велике питання.
Три макаки-резуси — самиці віком від п’яти до шести з половиною років перебували перед монітором із клавішами внизу. Натискаючи на клавіші, мавпа могла управляти подіями на екрані. А події там відбувалися такі. Екран був розділений на два поля: на одному, умовно названому «полем зразка», з’являвся зразок — кілька червоних крапок діаметром 10 мм. Стільки ж крапок мавпі потрібно було поставити на іншому полі («поле лічби»). Для цього в її розпорядженні були клавіші із символами «+», «—» і «=». При кожному натисканні клавіші «+» у полі з’являлася одна крапка, якщо мавпа натискала «—», крапка зникала. Задача полягала в тому, щоб, послідовно натискаючи клавіші, довести кількість крапок у «полі лічби» до їх кількості в «полі зразка». Помилки — тобто зайві крапки, усувалися натисканням «—». Зробивши справу, слід було натиснути «=» на знак того, що крапок стало порівну. І тоді макака отримувала горіх або родзинки.
Спочатку мавп протягом кількох днів навчали механізму установки. Потім пропонували власне задачу. Спочатку множини містили лише 1—2, потім 3—4, потім 5—6 крапок. На першому етапі навчання тривало від 23 до 34 днів, за цей період усі мавпи навчилися виставляти на моніторі потрібну кількість крапок. Множини з 4—5 крапок вони зрівнювали вже з більшими зусиллями, знадобилося додаткових 24—26 днів тренування. А коли вчені запропонували їм множини з 5—6 крапок — макаки «зламалися» й відмовилися розв’язувати заскладну для них задачу.
З експерименту вчені зробили висновок, що макаки-резуси певною мірою здатні помітити різницю між кількістю крапок в одному й другому полі й зрівняти ці кількості. Проте множини 5—6, мабуть, є межею їхніх можливостей.
Довербальні механізми лічби цікавлять учених не тільки самі по собі. Розуміння їх важливе для того, щоб простежити, як здатність до лічби розвивається в дитинстві. А також для того, щоб навчитися лікувати специфічне захворювання — нездатність до лічби, або дискалькулію.