Народна депутатка України Наталія Піпа на початку тижня подала до Верховної Ради проєкт закону №9400 "про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання та протидії насильству стосовно дітей", який має регулювати відповідальність за булінг у сферах, де його можуть вчинити.
"Окрім штрафу і громадських робіт, відповідальність неповнолітніх теж передбачена, суд зможе зобов‘язати кривдника пройти корекційну програму для таких осіб. Також додаємо в Кодекс України про адміністративні правопорушення окремо відповідальність за вчинення булінгу посадовою особою, яка взаємодіє з дітьми. Тут маються на увазі як керівники, так і працівники закладів, в тому числі вчителі, тренери, вихователі тощо. Будемо переконувати профільний комітет передбачити для них покарання у вигляді заборони обіймати посади або займатися діяльністю строком на один рік, які пов'язані з впливом на дітей", – написала тоді Піпа у Facebook.
Однак у п’ятницю громадська діячка Анастасія Мельниченко, яка кілька років займається вивченням теми протидії цькуванню дітей, розкритикувала законопроєкт. Вона окреслила чотири основні зауваження до тексту документа на своїй сторінці Facebook. За словами експертки:
- пропозиції щодо згаданих програм не мають згадок про зміну шкільного середовища, не враховують екологічно-соціальну модель розвитку особистості й багаторівневий вплив на булінг, на якому засновуються "усі доказові програми протидії булінгу";
- пропозиції не базуються на доказових методах;
- законопроєкт може перекласти відповідальність за цькування на учасників процесу, а не на середовище;
- визначення булінгу в тексті некоректне й не враховує чотири характеристики: повторюваність, дисбаланс сил (не звертається увага на емоційно-поведінкові особливості дітей), завдання шкоди, відсутність розкаяння.
На думку Мельниченко, посилення покарання за булінг не має підстав у вигляді досліджень. Також не ясно, яке саме навчання мають отримати фахівці для проведення програм для людей, що вчинили булінг, які структури будуть забезпечувати це навчання та як виглядатимуть такі програми. Нечіткість формулювань може створити ризик появи в галузі протидії булінгу людей, що "не тямлять" у питанні.
Окремо експерт звернула увагу на програми для постраждалих від булінгу. Вона вважає, що законопроєкт певним чином перекладає відповідальність на постраждалих дітей, пропонуючи їм навчання з відстоювання гідності, захисту прав, подолання невпевненості в собі тощо. "Єдине, що треба навчати постраждалих від булінгу – це навички соціальної взаємодії", – зауважила Мельниченко.
З 2020 року школи не можуть закрити очі на булінг, бо набув чинності наказ МОН про Порядок реагування на випадки булінгу (цькування). Однак деякі директори шкіл вимагали його відмінити. Батьки проти. Про пристрасті навколо міністерського закону розповідав юрист батьківської громадської організації "БАТЬКИ SOS" Роман Бондаренко в статті "Агенти змін, які не хочуть змін".