Повоєнне відновлення на засадах ЕКО-номіки. Чи знову «спочатку збудуємо сильну економіку, тоді попіклуємося про екологію»?
Завдана внаслідок бойових дій шкода екосистемам України, за оцінками фахівців, перевищить прямі збитки для інфраструктури і відчуватиметься тривалий час.
Зважаючи на планетарну цінність українських чорноземів для продукування агропродовольства, ця війна уже спровокувала глобальну продовольчу кризу. І не лише… Рухаючись шляхом впровадження європейських і міжнародних екоцінностей, Україна має підстави претендувати і на підтримку світової спільноти щодо екологічної модернізації аграрної економіки.
Безпечну екологію можна мати тоді, коли бюджет зможе це дозволити, — так кажуть скептики. Однак прогресуюча деградація природних ресурсів і довкілля залишається провалом ринку, в економіці спрацьовує критерій найменших витрат, тож економлять на екологічних. А людська схильність недооцінювати безкоштовне чи недороге веде до марнотратства, і ця «трагедія ресурсів загального користування» триває. Не вдається відійти від економоцентризму, хоча першочерговим має бути людиноцентризм, за якого екології відводиться чільне місце.
Економічні ринки мають належним чином представляти цінність природних ресурсів й екосистемних послуг у грошовому еквіваленті, і це змінило б економічну поведінку. Тож, може, комерціалізувати екологію: як вона додає до бюджету та що з нього отримає? Втім, наявні нині екологічні платежі не завжди повертаються повною мірою на екологічні цілі. І якщо вже екологію — на економічні рейки, то й економіку потрібно впорядкувати як складову цілісної системи. Оскільки асоціюється вона суто із фінансовою системою, зведена до фіскальних механізмів, а від цього бачення прогресу спотворене.
Здається, не на часі розбиратися з дефініціями. Проте нинішні складні обставини мотивують жити так, щоб діти були щасливіші від своїх батьків. Для дітей наші перемоги, дії та старання. А отже, й трава, яку залишимо для них, має бути зеленішою.
Економіка як поєднання еко (від давньогрец. oikos — дім) і nomy (від nomos — закон) означає «принципи утримання дому». Хоч би яким був рівень «дому» — домогосподарство, країна, планета. З метою утримання «дому» у найкращому стані здійснюється його упорядкування та управління, а допоміжними при цьому є ринкові відносини та фінансові інструменти.
Економіка — лише підсистема цілісної екосистеми і великою мірою залежна від останньої. А виходить, що обсяг виробництва у світі збільшився у 15 разів за останні 70 років, водночас біорізноманіття скоротилося на понад 60%. Прогрес вимірюється переважно економічними параметрами (ВВП, тоді як більш показовим є «сукупне багатство»), очікується, що людство має постійно прогресувати, а економіка — мати зростаючий тренд. Але Вавилонська вежа як ознака прогресу залишилася недобудованою…
Тож варто й називати — ЕКО-номіка, забезпечити двоєдині засади розвитку у загальносуспільних інтересах. Компромісні еколого-економічні рішення не завжди високовитратні. Навіть якщо вони дорогі, то їхнє неприйняття призводить до серйозніших економічних наслідків у майбутньому і для компенсації збитків від екодеструкції знадобляться більші витрати.
Тоді й зміст екоциду (від oikos — дім і латин. caedo — вбити) як цілеспрямованого негативного впливу на природне середовище, особливо під час спровокованих агресором бойових дій, можна трактувати як знищення «дому» у широкому розумінні. Наразі в Україні відбувається масштабний воєнний екоцид — порушення екосистеми проживання українців у результаті збройної агресії, мета якої політична — геноцид українського народу. І екоцид є компонентою геноциду.
Негативні екологічні наслідки для українських земельних ресурсів через стратегію випаленої землі, яку реалізує російське військо, відчутні для всього цивілізаційного «дому».
Йдеться про знищення майбутнього. Війна неминуче чинить руйнівний вплив на процес сталого розвитку (24-й принцип Декларації Ріо-де-Жанейро). Війна знищує, істотно обмежує можливості майбутніх поколінь українців та інших націй, залежних від української продукції, задовольняти потреби у фізіологічно необхідному агропродовольстві.
А ще — тривала міжнародна криза, яка, крім іншого, значно урізає можливості боротьби зі світовими екологічними викликами. Спостерігається згортання програм підтримки охорони довкілля у світі, а кошти, які були призначені для фінансування адаптації до зміни клімату країн, що розвиваються, спрямовуються на озброєння.
Воєнну агресію країни-терористки проти України ряд фахівців пов’язують зі зміною клімату, називаючи «війною за викопне паливо» (науковиця С.Краковська). Та фактично це війна проти зеленого курсу, декарбонізації та кліматичної нейтральності. Професор Т.Снайдер зазначає, що війна проти України є свого роду прев’ю того, як виглядатиме майбутнє, якщо світ не візьме під контроль клімат, — це півнячі війни, розв’язані вуглеводневими олігархами, дефіцит і голод у більшій частині світу, расове насилля.
Важливо, щоб повоєнне відновлення відбувалося на засадах цілісної еко-номіки, а не суто економіки з її детермінізмом. Засади Європейського зеленого курсу слід інтегрувати в усі реформи і сфери економічної діяльності. Наразі оцінка Єврокомісії для України за кластером 4 «Зелений порядок денний та сталий зв’язок» — найнижча, один бал із можливих п’яти, початковий рівень підготовки. Таку ж оцінку отримано за сферою «сільське господарство», що акцентує на вагомості відновлення у секторі на зелених засадах для реалізації build back better. Проте у нашому проєкті Плану відновлення лише незначну частку інвестиційного пакета для сільського господарства виділено на цілі екологізації. Та й усе…
Екобезпечність — одне із суспільних благ, проте через війну посилюється екологічна криза у спільному цивілізаційному «домі». Згуртованість міжнародної спільноти для подолання глобальних екопроблем і масштабного екоциду в Україні має бути такою ж, як і щодо підтримки озброєнням і фінансами. З донорами та приватними інвесторами варто узгодити частку фінансових ресурсів, яка спрямовуватиметься суто на еколого-кліматичні проєкти. Це звична практика у рамках Спільної сільськогосподарської політики ЄС: 40% бюджету закріплено для досягнення цілей у сфері клімату, 25% прямих платежів — за екосхемами у 2023–2027 роках.
Доцільним є й започаткування програми збереження земельного резерву, аналогічної американській CRP (The Conservation Reserve Program). Це програма збереження земельного резерву (діє більш як 40 років), у рамках якої субсидується тривале (на 10–15 років) відведення під пар чи обмеження використання земель приватної власності, що піддаються ерозії, водно-болотних угідь і пасовищ (на площі близько 8 млн га). Позитивним результатом CRP стала оптимізація структури земельного фонду із залученням до активного сільськогосподарського обробітку лише третини земель.
Зважаючи на високі рівні сільгоспосвоєння (69%) і розораності (54%) території, для України є цінним такий досвід, вона повинна підтримувати агроекологічний імідж українського агропродовольства і думати про майбутнє дітей.
Через неспровоковану широкомасштабну агресію країни-терористки в українців наразі найбільшим бажанням є жити у безпеці у своєму «домі», і екобезпека є невіддільним компонентом цієї безпеки.
Більше статей Ольги Попової читайте за посиланням.