Літо 2013-го для українських металургів видалося неспокійним. Ціни на деякі види металопрокату досягли дна, якого не бачили з кінця 2009 р. З урахуванням менших обсягів виробництва валютна виручка країни від продажів металу в червні становила 1,2 млрд. дол., що нижче за традиційні 1,5 млрд. дол. у середньому в попередні роки. З наближенням осені ситуація на ринках трохи поліпшилася, і здавалося, що найгірше позаду. Покупці пішли на поступки, і контрактні ціни на поставки в серпні-вересні потягнулися вгору.
Однак невдовзі з'явилося повідомлення про торговельний демарш із боку північних сусідів, який вилився у розпочаті російською митницею жорсткі й надто прискіпливі перевірки вантажів з України. Якщо запобіжний захід із боку Росії, куди у 2012 р. поставлялося 14% українського прокату та 35% українських труб, закінчиться реальним закриттям ринку, позитивний ефект від наміченого відновлення попиту в Європі буде зведено нанівець. Масштаби втрат від цієї торговельної війни - кілька мільярдів доларів річної виручки.
У червні-липні ціни на сляб (близько 16% українського експорту металопродукції) опустилися до 440 дол. за тонну. Нижче цього рівня котирування були в "післявоєнний" час грудня 2009-го - січня 2010-го. При тому, що перспектива поліпшення економічної ситуації тоді була для гравців менш визначеною, ніж зараз. У середньому в липні експортні ціни на метал знизилися порівняно з травнем на 3% (або на 22 дол./т).
Не обійшлося без курйозів у вигляді цінових диспропорцій на окремі види прокату. Тонна квадратної заготовки (напівфабрикат для виробництва арматури) у липні коштувала 505 дол. - стільки ж, скільки тонна готового для споживання гарячекатаного рулону. У довгостроковій перспективі зазвичай такі співвідношення вирівнюються (і готовий метал коштує більше, ніж напівфабрикат). Однак короткостроково виробники гарячекатаного рулону (ММК ім. Ілліча, "Запоріжсталь") були змушені продавати свою продукцію за менш вигідними цінами, щоб утримати свої позиції на ринку.
Уже в серпні ціни на ці два види продукції очікувано "розійшлися" - рулон подорожчав до 530 дол./т при ціні заготовки
510 дол. Та й у середньому експортована металопродукція подорожчала порівняно з липнем на 2% (на 17 дол./т). Релігійні свята на Близькому Сході закінчилися, і покупці готові обговорювати з українськими постачальниками подальше підвищення цін на 10-15 і більше доларів за тонну для вересневих поставок. Це - доволі жвавий вихід в осінній бізнес-сезон, чого практично не було торік на тлі рецесії, яка розгорталася тоді в Європі.
До третього кварталу 2013 р. європейська економіка почала демонструвати ознаки відновлення. Розвалу єврозони не сталося, скорочення держбюджетів країн-учасниць виявилися менше, ніж передбачалося спочатку, підприємницькі настрої щодо найближчих перспектив єврозони відчутно поліпшилися. Ще більша визначеність може з'явитися після вересневих парламентських виборів у Німеччині, яка є основним фінансовим донором проблемних південних країн. Аналітики прогнозують повільне, але все-таки зростання економіки ЄС - не більш як 0,4% щокварталу до 2015 р.
Статистика з Китаю, відповідно до якої експорт зріс на 5% у липні, а імпорт - на 11%, поки що заколисує побоювання інвесторів із приводу майбутньої жорсткої посадки економіки Піднебесної. Чистий експорт металопродукції з Китаю знизився до 3,97 млн т у липні після пікових значень близько 4,2-
4,3 млн т у квітні й червні. Тим самим минулого місяця тиск китайських виробників на глобальний ринок сталі трохи ослаб.
США - один із небагатьох регіонів світу, де, схоже, почалося самодостатнє економічне зростання (ВВП у другому кварталі збільшився на 1,7% порівняно з 1,1% у першій чверті року), зростають продажі будинків та автомобілів. У результаті ФРС всерйоз подумує про згортання програми підтримки американської економіки вже з вересня.
Таке макротло створює непогане підґрунтя для поступового відновлення ринку металопродукції, який падав із
2012 р., і, відповідно, збільшення завантаження потужностей українських підприємств. Однак неприємною несподіванкою стало впровадження Росією особливого режиму перевірки вантажів з України.
Зокрема, компанія "Метінвест" заявила, що з 13 серпня на російській митниці розпочато суцільний огляд продукції компанії з переважуванням, тоді як раніше такий контроль здійснювався вибірково. З урахуванням додаткових експертиз, які можуть проводитися в рамках посиленої процедури митного контролю, відвантаження може затримуватися на кілька місяців, вважають експерти. У таких умовах меткомбінат "Запоріжсталь" і завод "Стальканат-Сілур" заявили, що припинили відвантаження на адресу російських покупців.
І хоча з російської сторони не було заявлено про якісь офіційні зміни режиму торгівлі між Україною й Росією, голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький у своєму коментарі 15 серпня натякнув, що проблеми з митним контролем вирішувалися б простіше, якби Україна входила до складу Митного союзу. Через кілька днів стало відомо, що контроль став не таким пильним, а представники "Российских железных дорог" заявили, що кількість вагонів, які очікують митного оформлення, зменшилася.
Особливе ставлення до української металопродукції на російській митниці - це поки що більш попереджувальний, ніж остаточний захід. Скоріш за все, режим особливого контролю й подовженої процедури розмитнення продовжиться доти, доки Україна не визначиться щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яке очікується в листопаді. Якщо прогрес у переговорах з Європою таки буде досягнуто, запобіжний захід цілком може вилитися в повноцінне торговельне обмеження з боку учасників Митного союзу.
У будь-якому разі зрозуміло, що залежно від результату переговорів чиновників двох країн потенційно під загрозою перебуває 3,1 млн т експорту української металопродукції в Росію (стільки відвантажили у 2012 р.) і ще 547 тис. т поставок у Білорусь і Казахстан. Поставки в усі три країни Митного союзу становили 16% від загального експорту металопродукції з України. У річному вираженні йдеться про понад 2,2 млрд дол. виручки.
Дві третини з цього обсягу становить довгомірна продукція - арматура та сортовий прокат, які відвантажують під активні будівельні роботи в Росії. Таким чином, особливо чутливими до можливого обмеження поставок можуть бути комбінат "Арселор Міттал Кривий Ріг", Єнакіївський метзавод, ДМЗ ім. Петровського та ДМК ім. Дзержинського, хоча інші меткомбінати близько 10-15% своєї продукції також відвантажують на адресу російських покупців.
Перша на черзі щодо можливого запровадження торговельних бар'єрів - українська арматура, поставки якої в Росію раніше обмежувалися то митами, то квотами. Востаннє у 2010 р. діяла квота обсягом 400 тис. т, однак обмеження не стали подовжувати з геополітичних причин, попри жорстке лобі російських компаній. Саме 2011-го між Україною, Росією і Білоруссю було підписано договір про зону вільної торгівлі. У результаті 2012-го поставки арматури в Росію з України порівняно з 2010 р. збільшилися на 84% (до 770 тис. т).
У Росії в нинішньому та наступних роках запускаються нові підприємства з виробництва сортового прокату. Наприклад, "Северсталь" відкриває поблизу Саратова сортовий міні-завод
потужністю 1 млн т, НЛМК у липні ввів в експлуатацію в Калузькій області підприємство на 0,9 млн т. "Евраз" збирається запустити наступного року міні-мілл, здатний виробляти
315 тис. т арматури та 450 тис. т дрібносортного прокату. І це ще не всі реалізовані в Росії проекти. Тож причин для обґрунтування торговельних бар'єрів під приводом захисту російського виробника від імпорту, зокрема з України, російські ж чиновники можуть знайти предостатньо.
За найгіршого сценарію - повного закриття ринку - українські виробники намагатимуться переорієнтувати частину поставок на Близький Схід або в ту ж Європу, однак без втрат у завантаженні потужностей, швидше за все, не обійдеться. Точно оцінити масштаб можливого нещастя поки що складно - у рівнянні занадто багато змінних, передусім геополітичних. Скоріш за все, реалізувати сценарій повного закриття поставок Росії, котра, як й Україна, є членом СОТ, буде складно. Наприклад, російські компанії є традиційними покупцями українського товстого листа та штрипса, і, дуже ймовірно, ці поставки під обмеження не потраплять.
Де-факто з 1 липня вже запроваджено обмеження на поставку в Росію труб компанії "Інтерпайп" (у вигляді мит у розмірі 18,9–37,8%). Із 2005 р. найбільший виробник труб в Україні, відповідно до міжурядових угод між двома країнами, мав право експортувати свою продукцію в Росію без мита в обмін на самообмеження в рамках квоти, розмір якої переглядався раз на рік або півроку. Ця схема працювала практично без збоїв, але в липні нинішнього року, у розпал переговорів, прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що прийняв рішення не подовжувати квоту на друге півріччя 2013-го, яка могла становити близько 120–150 тис. т труб.
Такий розмір мит робить поставку труб у Росію невигідною, й "Інтерпайпу", якщо не вдасться домовитися, доведеться шукати нові ринки збуту. Інші українські компанії, що виробляють вуглецеві труби, свої поставки до РФ у нинішніх умовах згорнули. Нині особливо невдалий момент для закриття російського ринку, бо влітку почалося антидемпінгове розслідування на ще одному, менш освоєному, але досить перспективному напрямку, з погляду можливого збільшення поставок, - американському. Розслідування розпочали проти дев'яти країн, зокрема України, й прийняття рішення очікується в грудні цього року.
Обидва ринки - американський і російський - забезпечували до 40% продажів "Інтерпайпа", і повністю переорієнтувати такий обсяг, скажімо, на Близький Схід компанії буде складно. Вихід - продовжувати переговори та доводити відсутність шкоди для економіки від поставок металопродукції з України.
Тим часом серпневі події на торговельному фронті між Україною й Росією показали, як сильно вітчизняна економіка зазнає впливу політичних рішень. Позитивний ефект від хисткого відновлення попиту на металопродукцію на світовому ринку може бути перекритий рішенням політиків переформатувати економічні відносини між двома країнами. Залишається лише примарна надія, що при прийнятті рішень враховуватимуться інтереси й кінцевих споживачів у Росії, яким навряд чи сподобається зростаюча монополізація ринку.