UA / RU
Підтримати ZN.ua

Транзит

Справа про втручання в роботу сервера Центрвиборчкому на президентських виборах була однією з найбільш резонансних в історії сучасної України...

Автор: Юрій Бутусов

Справа про втручання в роботу сервера Центрвиборчкому на президентських виборах була однією з найбільш резонансних в історії сучасної України. Однак, як і у випадку зі справою Бориса Колесникова, спроба довести її до суду провалилася. Щоправда, напередодні парламентських виборів президент Ющенко знову повернувся до теми транзитного сервера. Що це — спогад про гасла Майдану, обмовка, апаратна інтрига між Генпрокуратурою та СБУ чи бажання нагадати політичним опонентам, що компромат досі на запасній колії?

Чимало свідків у справі про злом комп’ютерної системи в Центрвиборчкомі, діючі працівники ЦВК, не вірять, що цей злочин колись буде розкрито. Причина — високий і цілком благополучний статус фігурантів справи, а також очевидна безпорадність правоохоронних органів, які стали заручниками непослідовної державної політики.

Водночас місяць тому спеціалісти департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ домоглися серйозного успіху і дістали додаткові свідчення про механізм злому транзитної бази даних ЦВК. Джерела «ДТ», близькі до слідчої групи, повідали ексклюзивні подробиці цієї операції. Ще рік тому під час огляду приміщень комп’ютерного управління ЦВК, куди доступ стороннім особам був заборонений (саме там розміщається система підрахунку голосів), слідчі виявили прилад, який підтверджував припущення про незаконне проникнення в базу даних ЦВК.

Цим приладом був так званий маршрутизатор CISCO — пристрій для передачі даних і управління потоком інформації — трафіком. Маршрутизатор призначений для побудови комп’ютерних мереж. Він дозволяє організувати зв’язок між офісами, може використовуватися для забезпечення роботи локальних мереж і надання послуг Інтернету. Маршрутизатори в середовищі хакерів вважаються одним із найбільш уразливих місць у будь-якій системі передачі даних, оскільки перебувають, як правило, поза корпоративним міжмережним захистом. Умонтований у систему передачі даних маршрутизатор дозволяє несанкціоновано управляти трафіком, причому виявити його присутність у системі комп’ютерний захист не здатен (цей процес перехоплення інформації і трафіку програмісти називають сніфінгом).

За оцінками фахівців, невідомі зловмисники організували повний контроль і управління всіма вихідними і вхідними повідомленнями в транзитну базу даних. Їм уже не треба було боятися викриття, їм уже не потрібні були спеціальні лінії доступу: маршрутизатор по суті перекомутував на себе функції транзитної бази Центрвиборчкому! Тих, хто встановив маршрутизатор, навіть не можна назвати в повному сенсі зломщиками — у другому турі злому не було, всі системи працювали коректно. Фахівці СБУ припустили, що саме через цей CISCO і було організовано несанкціонований доступ до транзитної бази даних ЦВК. Однак через відсутність свідків злочину і закладання «жучка» ця гіпотеза вимагала підтвердження, щоб її можна було використати в суді.

А необхідність довести факт проникнення в транзитну базу принципово важлива. Тому що багато помітних фігурантів цей факт вважали недоведеною фантазією. Однак експерти СБУ зуміли зламати паролі доступу до бази даних маршрутизатора, що дозволило виявити — «жучок» було встановлено саме для проникнення в базу даних ЦВК. Тобто здобуто докази, що перехоплювався весь потік інформації з територіальних виборчих комісій, і таким же шляхом електронні протоколи малими дозами скидалися на сервер Центрвиборчкому. Ця інформація може бути без проблем використана як доказ на суді (якщо він буде).

Однак слід зазначити, що цей великий успіх СБУ аж ніяк не давав приводів президенту Ющенку робити оптимістичні заяви про певне технічне відкриття, оскільки зв’язок між встановленням «жучка» і конкретними зловмисниками має встановити суд, а саме по собі розкриття таємниці призначення маршрутизатора для встановлення винних нічого не дає. Це чітко підтвердила провальна акція СБУ з арешту Олександра Скопи.

Суд випустив Скопу під підписку про невиїзд. Так, логіка арешту очевидна: Скопа — давній соратник Сергія Ківалова, колишній начальник комп’ютерного управління ЦВК під час другого туру виборів, і він не міг не розуміти, із чим пов’язана ненормальна робота сервера під час підрахунку голосів. Але арештувати людину не можна без наявності вагомих доказів, від яких суд не зміг би відмахнутися. Адже Скопа — прямий вихід на Ківалова, тому найпотужніша політична підтримка з боку Партії регіонів йому гарантована. Таку людину залякати не вийде. Тепер Скопа на свободі. Виходить, слідчі тільки трохи розворушили осине гніздо, і матеріали справи набули ширшого розголосу.

Набагато цікавішим сьогодні для слідства стало б спілкування з начальником комп’ютерного управління ЦВК під час першого туру Сергієм Катковим, якого свого часу допитувала СБУ. Але він утомився від млявої уваги помаранчевої Феміди і залишив межі України. Нині Катков імовірно перебуває в Москві. Що ж, такий великий спеціаліст без труднощів знайде собі роботу, у Росії теж незабаром будуть вибори...

Обставини справи про сервер ЦВК дуже схожі з обставинами справи Георгія Гонгадзе. Всі учасники все розуміють, оскільки обставини та голоси дійових осіб процесу злому сервера чітко чутні на аудіозаписах, які свого часу оприлюднив нинішній глава секретаріату президента Олег Рибачук. Для поінформованих осіб зрозуміло, чому настільки очевидну справу не квапляться довести до суду. Спробуємо і ми розібратися в ситуації.

Почнімо з верхів. А саме із президента Ющенка, котрий раптом порушив тему сервера напередодні парламентських виборів. Інформація про нові докази просочилася за межі слідчих органів, ставши додатковим приводом для піару президента. У кожному разі, рапортуючи про технічне відкриття, глава держави діяв аж ніяк не в інтересах СБУ та прокуратури. Ці доблесні відомства будують найпохмуріші прогнози стосовно судових перспектив справи. Як відомо, кілька місяців тому справу про сервер Генпрокуратура повернула у відання Служби всупереч закону (який вимагає розслідування справ, де фігурують державні службовці, проводити виключно в прокуратурі). Як твердять джерела в СБУ, причина ховається у міжвідомчих протиріччях. Олександру Медведьку дуже не сподобалося озвучене напередодні виборів спільне звернення СБУ і МВС, у якому зазначалося про нездатність ГПУ довести до суду резонансні справи. Перед виборами всі силовики хотіли показати, що саме вони готові влаштувати «Бандитам — тюрми!», ось тільки сусіди заважають. Політичної ваги Медведька вистачило на те, щоб провчити Ігоря Дріжчаного й повернути йому матеріали щодо сервера. По суті, без усяких законних на те підстав. Зважаючи на все, генпрокурор дістав безпосередню підтримку самого Ющенка.

Торік у липні «ДТ» вже писало, що як підозрюваного у виконанні технічної частини проникнення в сервер СБУ визначила колишнього начальника комп’ютерного управління ЦВК Сергія Каткова. Оскільки очевидно, що Катков не міг сам у своїх інтересах проводити будь-які дії із системою підрахунку голосів, у ролі замовника мав би фігурувати безпосередній начальник Каткова — Сергій Ківалов. А за Ківаловим маячили постаті керівників виборчого штабу Януковича й адміністрації президента Кучми. Але притягувати їх до відповідальності й розплутувати клубок ГПУ не квапиться. Чому?

Найпопулярніша неофіційна версія така. Віктор Андрійович разом із хитромудрими українськими генеральними прокурорами побоюється порушити існуючий політичний баланс. Ця справа — справжня війна, в якій не місце коаліціям і меморандумам, а є лише судді та підсудні. І мало хто хоче, щоб на поверхню спливли інші цікаві історії про вибори й інші одкровення, яких у С.Ківалова, В.Медведчука й А.Клюєва, слід гадати, безліч. Фігуранти справи швидко знайшли контакти з командою президента, та й із ним самим. Сьогодні очевидно, що і Ківалов, і Клюєв відійшли від публічної політики й повністю дистанціювалися від відкритого протистояння з новою владою. Вони знайшли свою нішу. І самі генеральні прокурори, і Піскун, і Медведько не горіли і не горять бажанням здобути собі лаври комісара Каттані. Обпеклися на «Білому лебеді». Тепер будь-яка кримінально-політична справа не зустріне ентузіазму у будь-якого генпрокурора. Хоча повноважень у Медведька досить, звичка працювати на прохання або за дзвінком у прокурорських працівників дуже закореніла.

Ну а ті люди, яких називали технічними виконавцями операції і котрі ще перед першим туром безпосередньо здійснювали проникнення в транзитну базу даних ЦВК, ставили «жучок», нині перебувають поза досяжністю правоохоронців. Не лише фізично, а й передусім політично. Це шановні пани, яких на допит уже ніхто не квапиться викликати.

Катков повертатися в Україну поки не збирається. Євген Зимін, який консультував свого давнього приятеля Каткова з питань «безпеки» роботи сервера — 121-й номер у списку БЮТ. Разом із екс-головою СБУ Олександром Турчиновим Зимін дістав депутатську недоторканність, а отже, моральну індульгенцію. Георгій Дзекон, який порекомендував Каткова на роботу в ЦВК і сприяв цій роботі, а також «консультаціям» Зиміна, досі очолює «Укртелеком», готує його до приватизації разом із Олександром Третьяковим і Петром Порошенком, своїми близькими приятелями. Дзекон має повну підтримку «Нашої України».

Група Дзекон—Зимін—Катков, за даними джерел, близьких до слідства, працювала в ході президентських виборів і на Ющенка, і на Януковича. Нагадаємо, що з цього приводу в інтерв’ю «ДТ» у грудні 2004-го казав Олег Рибачук: «Вони усього лише технічні виконавці, не організатори. Мене особисто ці люди не цікавлять, оскільки я розслідуванням не займаюся. Однак думаю, що з їхньою допомогою слідство може вийти на організаторів. Наскільки я знаю, саме Зимін є технічним «мозком» проекту проникнення в систему «Вибори». Якби не він, підключитися до системи ніхто не зміг би. І тепер Дзекон і Зимін заговорили, бо чудово розуміють — після того як визначать ступінь відповідальності Клюєва і Ківалова, візьмуться за них. Вони ідеальні кандидати для «здавання», вони ідеальні «стрілочники». Задовго до одержання записів розмов керівництва штабу Януковича мені було відомо про причетність до операції цих панів. Я бачив протокол, що зафіксовано проникнення в систему «Вибори», і один із них у цьому безпосередньо брав участь... У мене були «ходоки», просили ні Дзекона, ні Зиміна не згадувати. А я їх не збираюся згадувати — нехай їхній діяльності дадуть оцінку компетентні органи. Я цим панам рекомендую — не шукати по телефонному довіднику, кому там у «Нашій Україні» дзвонити й «відмазуватися», а вивчати Кримінальний кодекс і шукати гарних адвокатів. Від себе зауважу, що коли адвокатам удасться їх урятувати від відповідальності за наявності таких доказів, тоді Лазаренко — узагалі безневинний ангел. Пом’якшити їхню провину може лише одне — щиросерда розповідь у суді, як Медведчук, Клюєв і Ківалов їх «нагнули» і змусили провести незаконні операції. Тоді організатори отримають своє, і суд пом’якшить відповідальність виконавців. Так, ці хлопці з «Укртелекому» й дочірніх структур вели подвійну гру, працювали з двома командами, щоб потім розповісти переможцю про свої заслуги».

Сумно читати деякі пасажі з інтерв’ю глави секретаріату президента. Він виявився дуже недалекоглядним політиком. За його логікою, Лазаренко справді безневинний ангел... А шукати по телефонному довіднику «Нашої України» і БЮТ високопоставлених заступників виявилося, судячи з усього, набагато ефективніше, ніж наймати адвокатів.

Джерела «ДТ» справді зазначають, що операція з «прослуховування» штабу Януковича була для штабу Ющенка не сюрпризом, а одним із заходів із протидії маніпуляціям із сервером. Виступ Рибачука із частиною матеріалів про діяльність штабу Януковича мав продемонструвати обсяг компромату і секретних відомостей, якими володіє Ющенко, щоб «дотиснути» опонентів до Верховного суду. Люди Януковича в загрозу повірили, адже побоюватися було чого. Як писало «ДТ» ще до виборів, СБУ була непідконтрольною донецьким силовою структурою, яка після відставки Юрія Землянського займалася моніторингом усіх виборчих штабів в інтересах тодішнього президента і глави президентської адміністрації. Зливання інформації на сторону ніхто не міг контролювати (як і нічні посиденьки керівництва СБУ з деякими кандидатами в президенти).

Олег Рибачук сьогодні обіймає високу посаду, але ніяких свідчень не дає і всіляко дистанціюється від цієї справи. Хоча на початку скандалу Рибачук казав, що його знайомий працівник СБУ готовий підтвердити законність проведення аудіозаписів керівників штабу Януковича. Джерела, близькі до слідства, підтверджують, що свідок насправді існує.

За даними «ДТ», цей самий працівник оперативно-технічного управління СБУ, котрий передав матеріали безпосередньо Рибачуку, нині перебуває в складі діючого резерву і працює в одному з міністерств. Але світитися в безнадійній справі свідок обачно не має наміру.

Як стало відомо «ДТ», торік колишній глава ЦВК Сергій Ківалов із санкції суду протягом кількох місяців перебував під оперативно-технічним контролем СБУ, причому прослуховування не знімали навіть після передачі справи в ГПУ. Однак тепер Ківалов нібито знятий із контролю. З огляду на апаратні інтриги між СБУ і ГПУ, це можна пояснити лише втручанням політичного «даху». Хто може бути дахом у Ківалова? Джерела «ДТ» твердять, що в ході прослуховування під запис нібито потрапили розмови Ківалова з дуже високопоставленими особами з команди Віктора Ющенка, котрі сприяли організації зустрічей Сергія Васильовича з Віктором Андрійовичем. Подробиці переговорів, як кажуть слухачі, самі по собі потягнуть на міні-«касетний скандал».

«Відфутболювання» справи про сервер від ГПУ в СБУ свідчить про цілковиту неможливість найближчим часом розраховувати на будь-яке просування розслідування. Час працювати з підозрюваними. А вони усі як на те — потрібні й шановані люди. Тут технічними деталями суд не переконаєш — потрібні показання свідків. Поки свідки можуть переконливо розповісти про діяльність технічних виконавців із проникнення в транзитну базу даних сервера ЦВК. За логікою, цих виконавців треба перевести в статус підозрюваних (можливість причетності до незаконних дій установить суд), щоб офіційно й у повному обсязі для суду прояснити, хто давав людям накази. Тільки такі рішучі заходи дозволили б розв’язати язики іншим і вийти на екс-голову ЦВК. А вже якби він заговорив... Поки ж факти такі — у демократичній Україні за фальсифікацію виборів довелося відповісти тільки підневільним людям — в основному вчителькам і роботягам, у котрих, на жаль, не виявилося зв’язків ні з Вірою Іванівною, ні з прокуратурою, ні з політичними лідерами...