Віктор Ющенко й Віктор Янукович почали боротьбу за Верховну Раду. Обидва прагнуть обернути на свою користь розпад парламентської більшості. Той, у кого це вийде краще, здобуде нових союзників і неоціненну лояльність парламенту перед вирішальним етапом президентських виборів. Шанси є в обох.
Більшість, яку з осені 2002-го до весни 2004 року контролював Леонід Кучма, реанімувати неможливо. З моменту невдалого голосування за поправки до Конституції вона не забезпечила жодного позитивного результату при розгляді важливих питань. В актив фракцій і груп, що входили в більшість, можна занести лише блокування виведення наших військових з Іраку.
Колишні учасники більшості не мають мотивів перебувати в ній далі. Вони втратили їх після провалу конституційної реформи й наступного номінування Кучмою Януковича кандидатом на президентські вибори. Збереження Конституції в старому вигляді внеможливило утримання влади через Раду, на що розраховували лобісти поправок до Основного Закону в складі правлячої коаліції. Центром ухвалення рішень у країні залишився кабінет Президента, а не зала засідань координаційної ради більшості. Висування Януковича дало учасникам нинішньої більшості черговий сигнал про те, що в листопаді цього року в країни може бути Президент на ім’я не Леонід Кучма. Котрий і визначатиме, кому сидіти у згаданій залі.
Із двох імовірних учасників другого туру президентських виборів від розвалу більшості помітніше виграв Ющенко. Створена Кучмою коаліція відіграла важливу роль у розкручуванні Януковича, двічі надавши прем’єрові річну недоторканість і підтримавши ключові кроки його уряду. Тепер він такої підтримки позбавлений. Це не катастрофа, адже до виборів Рада не може висловити Януковичу недовіру. Свою передвиборну ставку на наповнення бюджету він може реалізувати й без підтримки парламенту. Та відсутність захисної більшості в Раді може обернутися для Януковича іншими проблемами. Парламент може атакувати його популістськими рішеннями, які уряду буде важко виконати, але ще важче не виконати. Приміром, «Наша Україна» тепер має куди більше шансів реалізувати свою ідею збільшення бюджетних видатків на 10 млрд. гривень. Це може вибити з рук Януковича найважливіший із приготовлених ним перед виборами козирів — підвищення розміру заробітної плати й пенсій.
За словами координатора колишньої більшості Степана Гавриша, Янукович розуміє ситуацію, що складається, стурбований нею і докладає зусилля для попередження загрози. Метою-максимум є відтворення більшості в старому форматі, але з новим лідером. Мета-мінімум — створення навколо прем’єра коаліції, що не зможе самостійно проводити рішення в Раді, але матиме вирішальний вплив на їх ухвалення.
Приблизно такий самий план розробила й «Наша Україна», яка також заслала гінців до учасників колишньої більшості. Для Ющенка вплив на Раду — це не лише засіб створення проблем конкурентові, а також, як зазначив депутат блоку Юрій Павленко, засіб захисту від нечесних прийомів ведення кампанії. Дедалі міцніший союз Януковича з Медведчуком ставить під сумнів готовність прем’єра виграти вибори в чесній боротьбі, на чому наполягав померлий минулого тижня радник Януковича Зіновій Кулик. Якщо Ющенко зможе завоювати симпатії більшої частини депутатів Ради, його ворогам буде складніше провести президентські вибори по-мукачівськи.
У кого більше шансів схилити парламент на свій бік? Кращими зараз виглядають позиції Януковича. На боці лідера Партії регіонів — рейтинг, що стрімко зростає, і більша кількість пов’язаних із ним депутатів. На зустрічах із прем’єром свою готовність підтримати його задекларували лідери фракцій і груп, у які на ранок п’ятниці входив 161 із 447 депутатів Ради. Крім «Регіонів України», це СДПУ(о), «Демократичні ініціативи» — «Народовладдя», фракція Аграрної партії та «Союз». Ющенко, крім «Нашої України», поки що має тверду підтримку тільки фракції Юлії Тимошенко, що разом дає йому 119 депутатів.
В активі Януковича також є дві фракції, навряд чи спроможні послідовно заперечувати Президенту, якщо Кучма все-таки зажадає від своїх прибічників тотальної підтримки кандидата Януковича. Це «Трудова Україна» та об’єднана фракція Народно-демократичної партії і Партії промисловців і підприємців. Разом вони нараховують 46 депутатів. Квітневі заяви всіх трьох сил про можливість висування на вибори власних лідерів — виглядають як засіб поліпшення умов свого приєднання до Януковича. Лідер трудовиків Сергій Тігіпко ще минулого місяця заявив про готовність не висувати свою кандидатуру при успішному результаті переговорів із лідером регіоналів. За свідченнями члена керівництва НДП, що заслуговує на довіру, так само може вчинити лідер народних демократів Валерій Пустовойтенко (якщо, звісно, не збунтується партія). План Анатолія Кінаха амбіційніший. Попередник Януковича на посту прем’єра схильний провести свою кампанію та підтримати кандидата від влади уже в другому турі. При цьому ППП публічно декларує бажання залишитися в більшості.
Проте певна перевага Януковича не є беззастережною. По-перше, «ТУ», НДП і ППП ніколи не були антагоністами з Ющенком і можуть вступити з ним у діалог. Група Кінаха вже зараз консультується з «Нашою Україною». По-друге, Ющенко має всі шанси поборотися за вплив приблизно на 120 депутатів, котрі не віддають переваги жодній зі сторін. Із них 60% — це голоси Компартії. Вони вважають Ющенка залежним від США, обравши його головною мішенню своєї кампанії. Але посилення Януковича, котрий віднімає в Симоненка голоси в Східній Україні й на Півдні, робить його також непримиренним ворогом для комуністів. Завдання потрапити в другий тур для Симоненка ніхто не відміняв. Тож Ющенко може одержати його підтримку в голосуваннях проти Януковича.
Ще більш сприятливим полем для зусиль Ющенка є фракція Соціалістичної партії, група «Центр» і значна частина позафракційних депутатів. Хоча загалом вони дотримуються тактики нейтралітету і щодо Ющенка, і щодо Януковича, на свій бік їх легше навернути, як показали голосування останніх двох тижнів, лідерові «НУ». Гавриш вважає «Центр» плодом зусиль штабу Ющенка.
Більше значення для успіху Ющенка або Януковича в боротьбі за вплив у Раді матиме їхня майстерність у двох питаннях. Перше — стосунки з Володимиром Литвиним. Справа не тільки в тому, що до спікера прислухаються депутати з «Центру», чиї голоси в останні тижні частіше від інших стають вирішальними. Литвин, котрий став майстром керування залою, матиме величезний вплив при кожному важливому голосуванні, коли може складатися ситуативна більшість.
Другим чинником буде вміння кандидатів зрозуміти й задовольнити прагнення парламентських сил використовувати президентські вибори для підвищення готовності до виборів Ради—2006. Необхідність бути конкурентоспроможними в пропорційних виборах стала ще однією важливою причиною минулої хвилі поділів, об’єднань і перейменувань у Раді. Значною мірою тому «Трудова Україна», НДП й Партія промисловців і підприємців вимагають від Януковича особливого ставлення. Крім посад після виборів, вони хочуть активної присутності своїх брендів у його кампанії. Приміром, Пустовойтенко пропонує створити виборчий блок сил, що підтримують Януковича. Це вимагатиме від прем’єра публічно підписати угоду із зафіксованими в ній зобов’язаннями й одночасно підніме статус партій, що приєдналися до нього.
Робота над створенням своїх партій нині є головною турботою груп «Демократичні ініціативи Народовладдя» й «Союз». Степан Гавриш і Богдан Губський як і раніше зайняті обговоренням назви, гасел і схеми створення партії, яка декларуватиме центристську ідеологію. Обидва заявляють, що закінчать дискусії найближчим часом. Перейменований вчора в «Союз» «Народний вибір» просунувся далі від них. Він не тільки придумав назву, а й завдяки приєднанню Льва Миримського має партію, яку розвиватиме. За словами лідера групи Миколи Гапочки, партія пропагуватиме зближення з Росією, що повинно принести їй голоси в Східній Україні та Криму, звідки в Раду потрапили її депутати.
Створена на знак протесту проти тиску на депутатів група «Центр» поки що не має чіткого плану участі у виборах—2006. Частина її членів сподівається на перегляд виборчого закону вбік повернення до мажоритарних виборів. Частина — приміром, Тарас Чорновіл, — виступає за створення на базі групи нової партії центристського спрямування. У цих умовах, як сказав депутат «Центру» Віктор Тополов, у взаєминах групи з кандидатами на перший план вийде їхнє вміння використовувати методи, протилежні тим, які призвели до виникнення «Центру». Відмова Януковича від зустрічі з «Центром», що мала відбутися в четвер, справила неприємне враження на членів групи.
Найімовірніший результат бою Ющенка та Януковича в Раді: нічия. По-перше, жодна зі сторін не одержить підтримки Кучми, який, схоже, до останнього моменту буде погоджуватися тільки з власною кандидатурою. По-друге, як і нинішній Президент, більшість сил у Раді, що вагаються, будуть прагнути не закривати двері перед жодним із претендентів, котрі мають нині приблизно рівні шанси посісти президентське крісло. Більшість виникатиме тільки при окремих голосуваннях. Потрібні країні рішення здебільшого не прийматимуться. Уміння кандидатів створювати ситуативну більшість і засоби, якими вони це робитимуть, допоможе відповісти на запитання, чи спроможні вони очолити Україну, і що на неї чекатиме надалі. І, як сказав у середу Кучма, переможець виборів одержить абсолютно неструктурований парламент. Який він буде структурувати.