У понеділок РНБОУ ухвалила рішення вивести український контингент з Іраку. Уже в найближчі тижні до України повернуться перші сто п’ятдесят миротворців із Ес-Сувейри. Замість них підтримуватимуть порядок у цьому місті вже іракські солдати та поліцейські. Останній же підрозділ нашого контингенту має залишити цю країну до кінця року. І хочеться вірити, що українці запам’ятаються іракцям не тільки першою за всю багатовікову історію Месопотамії побілкою фінікових пальм, а передусім тим, що намагалися не допустити кровопролиття. Але що буде далі, після повернення нашого контингенту? Прикро після стількох зусиль, витрат, втрат залишитися ні з чим...
Пояснюючи рішення РНБОУ про виведення контингенту, українські чиновники говорять про кілька причин його прийняття. Насамперед це зміна обстановки в Іраку. Після недавніх парламентських виборів ситуація там стабілізується. Хоча, можливо, не так швидко, як хотілося б. І в цьому контексті український контингент виконав завдання, які на нього покладалися при введенні у країну. До того ж, Президент аж ніяк не може ігнорувати думку Верховної Ради, яка неодноразово висловлювалася за виведення бригади. Як не може офіційний Київ не брати до уваги й того, що українське суспільство негативно ставиться до присутності наших солдатів у цій країні. За даними останнього соціологічного опитування Центру Разумкова, таких 88,8% українців.
Політики не забувають згадати і про те, що українські підприємства фактично не беруть участі у відновленні іракської економіки: у портфелі в наших підприємців лише один контракт на постачання важких вантажівок «КрАЗ» і позашляховиків «УАЗ». (Особливо часто на цей факт українці недвозначно вказують своїм американським партнерам із коаліції.) Адміністрація Віктора Ющенка враховує й те, що навесні наступного року в Україні відбудуться парламентські вибори. І подальше перебування в Іраку півторатисячного контингенту може завдати серйозної шкоди іміджу пропрезидентських партій та блоків, оскільки Ющенко під час своєї виборчої кампанії наполегливо виступав за виведення солдатів. Мабуть, це міркування є визначальним для нинішньої президентської команди.
Попри багаторазові заклики комуністів і прогресивних соціалістів вивести весь український контингент негайно, адміністрація Віктора Ющенко робить усе, щоб виведення бригади не видавалося принизливою й поспішною втечею, як це сталося з іспанськими підрозділами. Слід визнати, що з усіх можливих варіантів офіційний Київ вибрав найоптимальніший — поетапне виведення до кінця року, під час якого «ми будемо уважно узгоджувати всі наші кроки з членами коаліції». Це дозволяє нинішній українській владі не тільки продемонструвати суспільству, що Віктор Ющенко виконує свої передвиборні зобов’язання, а й зберегти добрі відносини з Вашингтоном: Білий дім зацікавлений у тому, щоб українські солдати залишалися якомога довше в провінції Васіт. Не випадково партнери України по антитерористичній коаліції досить спокійно сприйняли рішення РНБОУ. Свідченням цього є те, що Джордж Буш звернувся до конгресу з проханням збільшити фінансову допомогу нашій країні.
І все-таки, чи має право Київ розтягувати виведення контингенту до кінця року, особливо якщо врахувати настрої українського електорату? Безперечно, так. Хоч би яким негативним було ставлення українців до перебування наших солдатів в Іраку, до критичної позначки ще далеко. Інакше вулиці українських міст уже заполонили б багатотисячні демонстрації пацифістів, які вимагали б швидкого й негайного виведення. Нині ж це кілька сотень прибічників епатажного «Братства» і радикальної ПСПУ. Цікаво, що під час соцопитування, проведеного в лютому 2005 року фондом «Демократичні ініціативи» і Київським міжнародним інститутом соціології, на запитання «Як ви вважаєте, які завдання має передусім вирішити новообраний Президент Віктор Ющенко?», лише 0,9% опитаних відповіли, що насамперед глава держави повинен вивести війська з Іраку. А в загальному переліку завдань цей пункт зайняв передостаннє, 29-те (!), місце.
З іншого боку, офіційний Київ добре розуміє, що швидке виведення може не тільки дестабілізувати ситуацію у провінції Васіт, а й вдарити по іміджу України як надійного та прогнозованого партнера. І в такому разі Київ зіштовхнувся б із серйозними проблемами не лише коли залишатиме Ірак, а й при вирішенні питань, пов’язаних із вступом України у СОТ, НАТО тощо, де підтримка Сполучених Штатів необхідна...
Наскільки можна зрозуміти, при відпрацюванні технічного аспекту виведення бригади військові виходили з трьох основних принципів: максимальне забезпечення безпеки військових; використання найменш витратного варіанта; повернення контингенту в рамках існуючої схеми ротації. Власне, сам процес планують розділити на три етапи. Перша група солдатів буде виведена з району Ес-Сувейри, починаючи з 15 березня. Друга група — 550 миротворців — має залишити Ірак до 15 травня. Одночасно з виведенням другої групи у квітні—травні здійснюється ротація нашого контингенту. Остання, третя група (900 солдатів), виїде з Межиріччя в жовтні. Проте ця дата — орієнтовна. І фразу Віктора Ющенка про те, що контингент остаточно буде виведений до 15 жовтня, експерти називають обмовкою. Річ у тому, що повернення тактичної групи залежатиме від розвитку політичної ситуації в Іраку. Адже в грудні іракці, вдруге за рік, знову обиратимуть парламент. Із великою часткою ймовірності можна стверджувати, що останній солдат залишить Ірак наприкінці року.
За словами міністра оборони Анатолія Гриценка, у міру виведення українських підрозділів із провінції Васіт контроль за забезпеченням безпеки в цьому регіоні перебиратимуть на себе бронекавалерійський полк Сполучених Штатів та іракські сили безпеки. До речі, в Ес-Сувейра українські миротворці вже підготували три роти іракської армії. Нині підготовку проходить четверта. Саме ці підрозділи, що входять до 26-ї бригади іракської армії, і забезпечуватимуть безпеку в цьому місті. Прикметно, що глава українського оборонного відомства заявив: Україна, поетапно виводячи свій контингент з Іраку, «не виходить зі складу коаліції, вона змінює форму своєї присутності в ній». Ідеться про те, що, замість виконання виключно військових завдань — охорони та супроводу вантажів, розмінування, знищення боєприпасів, український контингент тепер в основному займатиметься підготовкою сил безпеки та армії Іраку. До речі, на це нині переорієнтовуються всі контингенти, що входять до складу багатонаціональних сил із підтримки миру.
Найближчими днями Віктор Ющенко підпише указ, яким введе в дію рішення РНБОУ. Відповідно до нього, оборонне відомство має розробити детальний план-графік, який передбачатиме узгоджені з нашими партнерами по коаліції заходи. Наприклад, якою буде структура наших сил після скорочення, хто займатиметься підготовкою сил безпеки Іраку, як буде організоване прикриття виведення наших військ — вихід через Кувейт і далі морем чи виліт додому літаками військової авіації... Багато питань українські військові й дипломати обговорять з американцями, британцями та поляками найближчими днями. Але вже сьогодні відомо, що американська авіація прикриватиме з повітря наші колони, в яких рухатимуться солдати з першої групи. Крім того, американці забезпечать пальним машини. Проте сьогодні залишається невирішеним одне з ключових питань — фінансування виведення.
Олександр Кузьмук, будучи міністром оборони, говорив про суму в 11 млн. доларів. Для українського бюджету, особливого оборонного, гроші чималі. Втім, з огляду на поетапне виведення нашого контингенту, а також на те, що Київ проводитиме «тісні консультації з партнерами по коаліції», існує велика можливість того, що відшкодування витрат, пов’язаних із транспортуванням людей та техніки, візьме на себе американська сторона. Однак, щоб це стало реальністю, необхідно підписати окрему угоду. Судячи з усього, саме її найближчими днями й готуватимуть українські дипломати та військові.
Предметом переговорів є також доля техніки та обладнання. Якщо українські військові готові залишити іракцям намети, то як бути з бронетехнікою? Треба її вивезти чи залишити іракцям? Безумовно, виведення контингенту без техніки дешевше. Та якщо її залишати, то чи передавати бронетехніку іракцям безоплатно, як це зробили угорці, чи все-таки продати? Вигідніше, звичайно, продати, бо техніку в Ірак відправляли не найстарішу. Оскільки ж малоймовірно, що самі іракці зможуть викупити українські БМП, то чи зможуть українці як компенсацію видавити з американців, наприклад, контракт на переоснащення іракської армії?
Завдання адміністрації Ющенка не лише в тому, щоб контингент вийшов з Іраку без втрат, а й у тому, щоб зберегти в цій країні свою присутність. Найближчим часом Ірак має намір відвідати делегація на чолі з секретарем РНБОУ Петром Порошенком. Вона обговорюватиме також питання, пов’язані з нашими перспективами на іракському ринку.
Тим часом на засіданні РНБОУ було прийнято рішення доручити уряду підготувати вже найближчим часом стратегію роботи на іракському ринку на середньо- і довгострокову перспективи. Вочевидь, одне з ключових місць у ній займатиме й енергетична складова: у Києві вирішили реанімувати ідею транспортування іракської нафти українськими нафтопроводами до Європи. Йдеться, зокрема, про трубопровід Одеса—Броди. Проте, як свідчить досвід, реалізація таких честолюбних планів залежатиме насамперед від українських підприємців. Поки що Київ готовий надати іракцям госпіталь, а також готувати іракських співробітників сил безпеки і суддів.
І все-таки сьогодні найперспективнішим є військово-технічне співробітництво. Офіційний Київ готовий зберегти й після виведення контингенту свою військову присутність. Ідеться про групу військових, які можуть працювати радниками. Крім того, у Києві не виключають можливість підготовки іракських військових як в Україні, так і в Іраку. Непогані шанси на реалізацію мають і плани з постачання іракській армії озброєння, насамперед стрілецької зброї. Однак тільки укладені контракти покажуть, наскільки вдало Київ здійснив стратегію виведення.