Перше засідання українсько-російської підкомісії з питань тимчасового перебування Чорноморського флоту Росії в Україні, що відбулося у вівторок у рамках міждержавної комісії Ющенко—Путін, дало Києву можливість після тривалої паузи знову перевести в переговорну площину обговорення проблем, пов’язаних із функціонуванням ЧФ у Криму. Адже нині це російське військово-морське з’єднання не підпорядковується українським законам і є практично непідконтрольним офіційному Києву. Такий стан справ робить флот дестабілізуючим чинником на Кримському півострові. І це змушує українську владу бути жорсткою у непростому діалозі з росіянами...
За словами першого заступника міністра закордонних справ України Володимира Огризка, який очолив українську делегацію, на перше засідання підкомісії було винесено більш як двадцять питань. Проте, наскільки можна судити зі зроблених на прес-конференції заяв глав української і російської делегацій і коментарів співрозмовників «ДТ», питання інвентаризації землі, об’єктів нерухомості і майна, які займають у Криму російські моряки, розглядався українською дипломатією як ключовий на теперішньому етапі переговорів. Адже без достовірної інформації Київ не може оформити свої майнові претензії до Москви і цим самим почати «чистити чорноморські стайні». А в Україні досі не володіють детальною інформацією про те, що моряки-чорноморці займають на підставі базових угод і доповнень до них, а що — захопили, не маючи жодних на те прав. (Нагадаємо, тільки згідно з попередньою інформацією української сторони, Чорноморський флот без оформлення оренди використовує близько 75 земельних ділянок загальною площею близько 148 гектарів. На них розташовано 186 об’єктів нерухомості. З огляду на дорожнечу кримської землі, українська скарбниця і бюджет Севастополя недоодержують круглу суму в десятки мільйонів доларів.)
А от завдання росіян були дещо іншими. Посол із особливих доручень МЗС РФ Володимир Дорохін заявив, що позиція Росії (наріжні камені якої: термін перебування флоту на території України і розмір орендної плати — залишаються непорушними), серед іншого, грунтується ще й на тому, щоб «військовослужбовці флоту і члени їхніх сімей комфортно почувалися на українській землі». «Треба остаточно домовитися про врегулювання земельно-майнових відносин, пов’язаних із поділом ЧФ, і покласти край інсинуаціям про якесь незаконне використання флотом гігантських ділянок землі та нерухомості в Україні і небувалі доходи від здавання помешкань в оренду місцевим комерсантам», — сказав далі російський дипломат, зазначивши, що найгострішою темою є також питання гідрографії і навігації.
Проте публічна готовність російських дипломатів «конструктивно і доброзичливо» обговорювати питання, пов’язані з перебуванням ЧФ РФ в Україні, щоб покласти кінець «інсинуаціям», нікого не має вводити в оману. Москва справді готова обговорювати питання. Проте лише ті, що цікавлять її. Зокрема заміну і модернізацію озброєння підрозділів Чорноморського флоту. Щодо інших питань, російські дипломати мають намір щосили затягувати їх розгляд, намагаючись «протиснути» таку формулу, що дозволить відкласти вирішення проблем на невизначене майбутнє. Так, наприклад, члени російської делегації знову пропонували у вівторок створити орган, який би давав юридичну оцінку питанням, що можуть потрактовуватися двозначно.
На нашу думку, може бути кілька пояснень такої поведінки представників Кремля. По-перше, ситуація невизначеності більш ніж влаштовує росіян, оскільки відсутність контролю й обліку дає простір не лише для різноманітних шахрайств із боку командування російського ЧФ. Для російського політичного керівництва це також є засобом впливу недипломатичними заходами на офіційний Київ. По-друге, спроби Києва цивілізовано оформити перебування іноземних військ на території іншої держави, як це має місце у випадку з американськими військовими базами в Японії, Південній Кореї або Італії, наштовхуються на несприйняття з боку ряду російських військових і політиків, які звикли почуватися не гостями, а господарями в «місті російської слави». Не випадково на минулих переговорах деякі члени російської делегації, відкинувши дипломатію, не стримуючи емоцій і висловлювань, говорили про те, що українці хочуть помістити їх у резервацію, звідки російські моряки не зможуть навіть піти на танці. (Втім, на це члени української делегації заявили, що Севастополь — місто не лише морської слави. І він також дорогий і українцям, у багатьох із яких (зокрема і членів української делегації) у роки Другої світової війни там загинули родичі, захищаючи і звільняючи місто від фашистів.)
До того ж, ведучи переговори щодо проблемних питань функціонування ЧФ Росії, у Москві очікують результатів парламентських виборів в Україні. Значна частина російської політичної еліти, не сприймаючи теперішню українську владу, сподівається, що прийдешні парламентські вибори дозволять серйозно змінити політичну конфігурацію у Верховній Раді, й новий український уряд продовжуватиме політику Леоніда Кучми. (Минула адміністрація нерідко заради миттєвих політичних або економічних вигод ішла на поступки росіянам у питаннях функціонування Чорноморського флоту. Наприклад, коли Київ схвалив заміну старих бомбардувальників Су-17 на більш сучасні Су-24м, здатні нести ядерну зброю, або появу в Севастополі ракетних кораблів на повітряній подушці «Самум» і «Бора».) Показово, що на переговорах росіяни говорили про нормальне співробітництво три роки тому, а тепер українська влада, мовляв, починає тиснути. І пов’язують теперішню активність української влади з майбутніми виборами.
З огляду на різницю в підходах Києва і Москви, незначні результати палких дванадцятигодинних дипломатичних дебатів були прогнозованими. Значущою можна вважати лише досягнуту домовленість про те, що в найближчі два тижні своє перше засідання проведе робоча група з інвентаризації. Вона має відпрацювати механізм інвентаризації об’єктів нерухомості і майна, які займає у Криму ЧФ Росії, і в її рамках двадцять груп фахівців проведуть відповідну оцінну роботу. (Нагадаємо, що на початку лютого Фонд держмайна України оголосив конкурс із добору суб’єктів оцінної діяльності, яких буде залучено до оцінки майна, що використовується ЧФ Росії.) На прес-конференції Володимир Огризко висловив надію, що цю роботу буде проведено протягом двох-трьох місяців. За його словами, кінцевою метою інвентаризації буде укладення окремих договорів оренди на кожну земельну ділянку, що використовується ЧФ Росії. Утім, ці пропозиції української сторони поки що не знайшли підтримки в російської.
Окрім того, на засіданні підкомісії було досягнуто ефемерної домовленості щодо врегулювання найближчим часом такого питання, як перебування в Україні російської військової прокуратури і військових патрулів. На прес-конференції Володимир Огризко висловив надію, що «суди, прокуратура і військові патрулі РФ» будуть виведені з української території. Очевидно, в цьому ряду також мали бути згадані й розвідувальні підрозділи ЧФ Росії, які проводять активну агентурну роботу на Кримському півострові, підтримуючи, серед іншого, проросійські сепаратистські організації. Проте малоймовірно, щоб цей пункт було регламентовано найближчим часом.
Щодо об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення (НГЗ) у Криму, які займає Чорноморський флот Росії, досягти якогось конкретного рішення поки не вдалося. Українська сторона запропонувала російській протягом найближчих місяців юридично оформити об’єкти НГЗ як власність України. А вже після цього підписати угоду про спільне використання окремих об’єктів гідрографії у Криму. Звісно, за умови відповідної оплати з боку ЧФ РФ. Проте, як зазначив на прес-конференції глава російської делегації Григорій Карасін, у питанні НГЗ російська сторона займає іншу позицію. І все-таки є підстави сподіватися, що найближчим часом на маяках та інших об’єктах НГЗ буде змінено вивіски...
Аналізуючи результати першого засідання підкомісії, можна дійти висновку, що українська сторона обрала тактику послідовного і поетапного тиску на росіян, крок за кроком вирішуючи неврегульовані питання функціонування Чорноморського флоту Росії у Криму. Чи буде вона успішною за небажання російської сторони активізувати переговорний процес? Насамперед це залежить від результатів парламентських виборів у нашій країні. На сьогодні можна стверджувати, що у вищого українського керівництва є політична воля жорстко і послідовно вирішувати питання, пов’язані з перебуванням на півострові Чорноморського флоту Росії. І використовувати для досягнення поставленої мети різноманітні механізми. (Обговоренню яких, до речі, було присвячено чимало часу на останньому засіданні РНБОУ.)
Вже сьогодні активні виступи у Криму членів «Студентського братства» створюють для командування ЧФ украй незручну психологічну обстановку: російські моряки-чорноморці не звикли до такого у проросійському Севастополі. А Україна має ще й такий інструмент, як базові угоди. Вони недосконалі. І все-таки закладені в них механізми дозволяють офіційному Києву (за наявності відповідного політичного бажання) діяти, відстоюючи національні інтереси України. Не варто забувати і про спроби росіян модернізувати ту частину Чорноморського флоту, що розташована у Криму: це також може стати ефективним засобом тиску.
Очевидно, що не останнє місце в цьому ряду посідає і питання орендної плати. Російські дипломати останнім часом постійно звертають увагу журналістів на те, що щорічна плата за перебування ЧФ Росії в Україні зафіксована в базових угодах і становить суму в 97,75 млн. дол. Проте в Києві, схоже, так не вважають, наголошуючи на мізерності цих грошей за оренду території площею 18,2 тис. гектарів. (Для порівняння: згідно з інформацією Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння, за оренду бази на Окінаві (23,7 тис. га) Сполучені Штати сплачують Японії 700 млн. дол. на рік. А от за оренду 2,3 тис. га в Італії — 275 млн. дол. Ті ж росіяни щороку сплачують в’єтнамцям за оренду військово-морської бази Камрань площею у 10 тис. га 300 млн. дол. З огляду на ці цифри умовна плата Москви за базу в Севастополі виглядає просто смішною.) Нагадаємо, що днями секретар РНБОУ Анатолій Кінах заявив: «якщо використовувати сучасні розрахунки орендної плати за землю, то сьогодні вартість орендної плати за використання земельних ділянок Чорноморського флоту на території України в Криму становить мінімум 1,8 млрд. дол.».
Українську позицію щодо цього питання Володимир Огризко сформулював так: «Сьогодні ми говоримо про перехід на ринкові методи наших відносин... Ми погодилися на те, щоб у відносинах із Росією, скажімо, у газовій сфері, було переглянуто вже підписані чинні договори і наші сторони перейшли на європейську формулу визначення ціни. На нашу думку, аналогічний підхід має існувати і щодо інших сфер, зокрема й розрахунків за тимчасове перебування Чорноморського флоту Росії на території України». Втім, згідно з інформацією «ДТ», українська сторона на переговорах поки що не порушувала питання про підвищення орендної плати за перебування ЧФ на території України. Можливо, приводом для цього стануть результати майбутньої інвентаризації.
У контексті переговорів щодо упорядкування функціонування ЧФ в Україні стоїть і проблема 2017 року. Українські дипломати поки що не ставили перед росіянами питання про необхідність уже зараз розпочати підготовку процесу виведення Чорноморського флоту з української території, щоб не повторилася історія з виведенням російських військових баз у Грузії і Придністров’ї. (У відповідності зі Стамбульськими угодами ОБСЄ від 1999 року Росія мала завершити його ще в 2001—2002 роках. Проте російські військові досі перебувають у Придністров’ї. Щодо Грузії, Тбілісі вдалося принципово вирішити питання з виведенням лише торік.) Утім, українські політики говорять про це публічно. Так, глава оборонного відомства України Анатолій Гриценко висловив надію, що російська сторона незабаром дасть чіткий сигнал, що вона готується до процесу виведення. В іншому нашій країні вкотре доведеться змінювати Конституцію. А цього робити ніхто не збирається.