Озвучену Юлією Тимошенко ідею домовитися про єдиного кандидата на президентські вибори більшість опозиції сприйняла з острахом. Попри готовність зміцнювати співробітництво в боротьбі з владою для наближення виборів, четверо її головних супротивників цілком можуть скотитися до війни між собою, визначаючи, хто цю владу повинен одержати в разі перемоги. Тож багато активістів опозиції вважають шкідливим навіть говорити про єдиного кандидата. А прибічники цієї ідеї не згодні, що в цьому випадку підвищується ризик опинитись у ситуації, коли ділити буде нічого.
Під час проектування антипрезидентської акції «Повстань, Україно» торік улітку Петро Симоненко, Юлія Тимошенко й Олександр Мороз домовилися тимчасово табуювати тему кандидата. Тоді це виглядало єдино можливим ставленням до теми: на тлі взаємної недовіри розбіжності легко переростали в суперечності. Тепер, після п’яти місяців спільних дій Компартія, БЮТ і СПУ стали набагато ближчі одне до одного, одержавши до того ж у ситуативні союзники «Нашу Україну». Проте обговорювати необхідність підтримки однієї людини опозиційній четвірці, як і раніше, важко.
«Наша Україна» готова розглядати умови підтримки Ющенка, який має найвищий рейтинг серед потенційних претендентів від опозиції. Блок, уже розпочавши розробку плану кампанії, підтримати чийогось іншого представника не може й будуватиме свої відносини з іншими учасниками перегонів під гаслом: «Приєднуйся — або програєш». При цьому чимало його учасників вважають, що співробітництво з комуністами шкідливе з погляду сприйняття електоратом. У зв’язку з цим переговори про умови підтримки свого лідера «Наша Україна» готова вести лише з блоком Тимошенко й соціалістами. Проте вони теж ускладнені недовірою частини блоку до Тимошенко, котра давно вже не називає Ющенка найкращим вибором України, перебравши до того ж частину західноукраїнських виборців під час торішніх виборів у Верховну Раду.
Комуністична партія займає схожу позицію. Порівняно високий рейтинг партії і пов’язане з ним друге місце в рейтингу політиків у Симоненка роблять неприйнятною для КПУ роль підношувача снарядів. Так само, як і «Наша Україна», Компартія вважає невигідним співробітництво з блоком Ющенка на президентських виборах. Після торішніх виборів деякі комуністи дійшли висновку, що «Наша Україна» фактично була більшим суперником їхньої партії, ніж блок «За єдину Україну», що відняв у комуністів значну частину голосів некоректними методами. Прогнозоване подальше погіршення результатів Компартії змушує її бути винятково ощадливою та максимально використовувати будь-які вибори для збереження підтримки в суспільстві.
Серед комуністів є люди, готові обговорювати переваги відмови від балотування Симоненка на виборах, які він не в змозі виграти. Проте, з урахуванням настроїв більшості президії Центрального комітету й серйозних ризиків такого рішення, 99% за те, що його буде висунуто. «Я думаю, відмова неможлива», — заявив другий секретар ЦК КПУ Адам Мартинюк.
БЮТ може відмовитися від висування свого лідера й підтримати Ющенка. Проте для цього потрібна ціла низка умов. По-перше, Тимошенко потрібні чіткі та прозорі гарантії подальшого росту її політичної кар’єри. Тому вже зараз вона говорить про необхідність укладання договору, що фіксував би позиції та ролі після виборів сил, що погодяться на єдиного кандидата. По-друге, їй потрібні гарантії безпеки. Крім того, щоб підтримати іншого кандидата перед початком кампанії Юлія Володимирівна повинна не мати жодних шансів перемогти самій. Хоч як там було б, а частина оточення Ющенка вбачає в Тимошенко модернізовану Наталію Вітренко. Малореальні, але гучні ініціативи Генеральної прокуратури дістати згоду парламенту на притягнення Тимошенко до кримінальної відповідальності лише підливають олії у вогонь, переконуючи нас, що таку можливість тримає на думці влада.
Найдоброзичливішим учасником переговорів виглядає лідер соціалістів. Його час як кандидата піде в минуле разом із його головним політичним ворогом, котрий переграв його на минулих виборах. Своїм головним завданням лідер СПУ бачить проведення політичної реформи, результатом якої стане парламентська республіка. У разі успіху цієї ідеї проблема чеснот майбутнього Президента стане набагато менш значущою як для країни загалом, так і для Мороза зокрема. Тож він цілком може підтримати іншого політика в обмін на підтримку такої реформи. Але її ще потрібно провести. Крім того, відмова від висування свого кандидата матиме подібні до КПУ негативні наслідки для Соціалістичної партії, що переживає нині фінансову й ідеологічну кризу. Можливо, вибори Верховної Ради 2006 року стануть питанням життя і смерті для СПУ. Тож її неучасть у виборах-2004 зменшить шанси вижити після виборів-2006.
Зміна моделі влади є одним із двох ключових чинників, які визначатимуть поведінку всіх політичних сил 2004 року. При переході до парламентської республіки реальна влада опиниться в руках прем’єр-міністра. Якщо це станеться, будь-який кандидат муситиме серйозно подумати перед подачею заяви в Центральну виборчу комісію. Але поки що збереження статус-кво або часткове обмеження повноважень першої особи виглядає більш імовірним сценарієм, ніж проведення реформи, результати якої невигідні або занадто складні для найсильніших гравців.
Іншим чинником, що визначить розстановку сил і може різко вплинути на можливість взаємодії в таборі опозиції, стане висування або не висування єдиного кандидата від ворожого табору пропрезидентських сил. Природний рівень взаємної недовіри потенційних висуванців від влади поглиблюється величезними економічними ризиками для найбільших політико-економічних груп. Проблема кожної з них полягає в тому, що група, представник якої виграє вибори, матиме сильні мотиви поглинути інші після перемоги незалежно від передвиборних домовленостей. Цей чинник призводить до того, що пропрезидентським силам теоретично складніше укладати договори, ніж опозиційним. Хрестоматійним прикладом останньої невдалої домовленості може стати більшість Ради, яка через три місяці після свого створення втратила керівний орган, координатора й голосує відверто врозбрід.
З іншого боку, проект «За Єдину Україну», що виявився в результаті досить ефективним, продемонстрував, що в разі великої небезпеки прибічники влади можуть об’єднуватися й робити справу, нехай і не блискуче. Відсутність альтернативи об’єднанню може пересилити всі розбіжності й побоювання. Реальна загроза виграшу виборів Ющенком і слабкість на даний момент їхніх власних кандидатів можуть зцементувати основні пропрезидентські групи для спільного виконання їхнього найважливішого бізнес-проекту останніх восьми років. У свою чергу, це також посилить консолідаційні мотиви для опозиції. Тоді вибори-2004 стануть справжньою битвою титанів.
А поки що лідери чотирьох опозиційних сил намагаються бути максимально обережними в оцінках. У їхніх висловлюваннях чітко відчувається не стільки бажання перемогти, скільки небажання програти. Ще до старту нової президентської гонки.
Юлія Тимошенко:
Я думаю, єдиний нормальний шанс для України мати нове життя — це коли опозиція вся без винятку, від правих до лівих, домовиться і висуне одного кандидата. Якщо ми не зможемо це зробити, то шанси демократичних сил перемогти значно падають. Саме нині ми маємо розпочати переговори, тому що я переконана: вибори президента будуть достроковими. Кандидатом може бути будь-хто з лідерів чотирьох антипрезидентських сил. Якщо висуватиметься єдиний кандидат, мої амбіції не зашкодять висуненню єдиного кандидата. Та це, безумовно, супроводжуватиметься серйозними вимогами — ми повинні чітко знати, що саме спільно робитимемо після перемоги.
Олександр Мороз:
Соціалістична партія займає в питанні про висунення єдиного кандидата позицію, узгоджену опозиційною трійкою. Всі розмови про президентські вибори є неактуальними і шкідливими для сьогоднішньої ситуації. Потрібно займатися зміною системи влади, а потім думати про стратегію і тактику виборів. Надалі ми готові до будь-яких компромісів для перемоги демократичного кандидата на президентських виборах.
Петро Симоненко:
Опозиція суперечлива через відсутність єдиної ідеологічної основи. Наші погляди як на політичну систему держави, так і на економічну модель розвитку радикально відрізняються. Це, природно, не дає можливості в найближчій перспективі визначити єдиного кандидата. Тому ми сьогодні зосередилися на спільній організації акцій масового протесту. Що стосується можливості висунення кандидата від КПУ, то це питання вирішуватиметься на з’їзді. У будь-якому випадку Комуністична партія буде найактивнішим учасником президентської кампанії. Чи можливо співробітництво кандидатів від опозиції, чи можлива спільна боротьба проти кандидата від влади в другому турі виборів? Я думаю, що це цілком можливо.
Віктор Ющенко:
Для успішного виходу на фінішну пряму, фальстарт настільки ж небезпечний, як і старт запізнілий. Однак цілком очевидно, що основи майбутніх союзів і коаліцій формуються вже сьогодні. Визначальним на президентських виборах стане питання перемоги над нинішньою владою. Всім політикам, які сьогодні протистоять владі, слід об’єднатися. По ряду запитань опозиційні сили демонстрували здатність до діалогу, до компромісу, до співробітництва. Однак президентські вибори мають свою логіку. Припускаю, що КПУ висуватиме свого кандидата. Переконаний, що ми вийдемо на формулу перемоги, проте сьогодні передчасно говорити про її складові. Скажу лише, що наше співробітництво з КПУ принесе свої результати й під час виборчої кампанії: дві сторони робитимуть усе для того, щоб вибори пройшли демократично. Що ж до підписання договору про модель майбутньої влади, включаючи розподіл постів, то це — питання не сьогоднішнього дня. Переконаний, подібний договір — це плід дуже серйозних консультацій, аналізу, домовленостей. Лише тоді такий документ може бути оприлюднений.