UA / RU
Підтримати ZN.ua

Сухейль Фарах: "Ліван — це лабораторія взаємин між мусульманським і християнським світом"

Необхідність пошуку діалогу продиктована ліванцям самим життям...

Автор: Наталя Вареник

Доктор філософських наук, професор Бейрутського університету, автор 16 книжок, Сухейль Фарах із Лівану вважає себе "громадянином світу, простим мрійливим ученим і філософом, який створює для себе образ світлого, мирного, справедливого та перспективного загальнопланетарного людського дому"...

Він відвідав 79 країн, є засновником Арабського філософського товариства (Амман, Йорданія), дійсним членом багатьох академій наук, нагороджений золотим орденом Альфахр, державною премією ім. О.Пушкіна та іншими нагородами. Нещодавно Сухейль Фарах відвідав Україну, де прочитав лекції українським студентам і зустрічався з колегами-вченими.

- Пане Фарах, ваша батьківщина Ліван сусідить із гарячою точкою планети - Сирією. Історично ці території населяли народи різних національностей і віросповідань. Як сьогодні їм живеться поблизу місця конфлікту?

- Демографічна ситуація у країнах східного Середземномор'я за останні роки змінилася до невпізнанності. Східні католики (мароніти) два десятиліття тому були найчисленнішою громадою в країні. Християни з більшості населення перетворилися на меншість. Більшість мусульман становили суніти, шиїти значно поступалися їм чисельністю. Тепер найбільш представницька громада в Лівані - мусульмани-шиїти, найменш забезпечені верстви населення, які населяють південь країни, де панують радикали.

Християн на Близькому Сході катастрофічно меншає. Якщо зазирнути в минуле, то 25 років тому християни становили приблизно п'яту частину всього населення палестинських територій, а тепер в усій автономії їх чисельність - менше п'яти відсотків. Не так давно Ліван був єдиним острівцем на Близькому Сході, де християни становили більшість і відігравали важливу роль у політиці, економіці та культурі цієї держави. Сьогодні мусульмани відсунули їх на другий план. Те саме спостерігається в сусідніх країнах - Сирії, Йорданії, Єгипті.

У такій ситуації єдиний вихід - розуміти, що нападки на протестантів, іудеїв, православних, мусульман, представників інших віросповідань - неприпустимі. Нині ми переживаємо загальнопланетарну духовну кризу, для подолання якої нам необхідне оновлення спільної спадщини моральних цінностей. Нам потрібна нова моральна доктрина, новий цивілізаційний дискурс, новий гуманістичний підхід до людей іншої віри. І тут на перший план виходить тема діалогу цивілізацій.

- Чому іслам набирає сили в Лівані та Палестині?

- Потрібно зазирнути углиб історії, оскільки чисельність християн на Близькому Сході значно зменшилася після ослаблення Візантії на Сході, у часи арабських завоювань та хрестових походів. Східні християни постраждали не тільки від мусульманських завойовників. Частина східних християн змінила віру на іслам в епоху хрестових походів, зазнаючи гонінь від західних одновірців. Усе довершило Османське завоювання.

Християни могли відстоювати свою ідентичність, шукати взаєморозуміння з іновірцями, які їх оточували, або емігрувати. До нас дійшла історія масової міграції близькосхідних християн на Захід і в Латинську Америку. У Лівані нині мешкає близько 4 млн чол., а в Бразилії й Аргентині - майже 7-мільйонна ліванська громада! Наприкінці XIX - початку XX ст. регіон потрясла масова еміграція з Лівану, Сирії, Палестини. Не останню роль зіграли й економічні причини.

Упродовж останніх десятиліть посилилися радикалізм і фанатизм послідовників ісламу. Мусульманський світ так і не зміг адаптуватися до сучасності, оскільки арабо-мусульманська цивілізація панувала у світі в часи Середньовіччя, який досі є взірцем для ісламістів. Цей чинник наклав відбиток на їхнє ставлення до західного світу та християн Сходу.

Християни зацікавлені в конструктивних відносинах і з мусульманським Сходом, і з християнським Заходом, хоча у стратегічному плані союз із будь-якою релігійною ідеологією дуже небезпечний.

На початку 1980-х радикали переслідували світських мислителів Лівану. Постраждали найкращі представники світської думки. У Лівані 17 громад, і навіть найменша з них здатна порушити баланс сил. Зберігати рівновагу у вибухонебезпечній ситуації, яка склалася в регіоні, - єдиний порятунок.

- Ваша діяльність у руслі діалогу цивілізацій стала свого роду єднальною ланкою між представниками різних, інколи навіть нечисленних релігійних напрямів та народностей. Як це відбувається на практиці?

- Під егідою ЮНЕСКО розпочата серія публікацій, серед яких - моє спільне інтелектуальне дітище з духовним управлінням мусульман Нижньогородської області, монографія "Діалог цивілізацій: базові концепти, ідеї, технології", випущена видавничим домом "Медина".

Уже вийшов перший том, наразі готовий до друку другий. Він називається "Діалог цивілізацій і міжнародні відносини".

У наших планах - перекласти цю серію арабською мовою. Крім того, з книжок цієї серії ми хочемо підготувати підручники, які, разом із іншими джерелами літератури, могли б скласти базу для Міжнародного інтернет-університету діалогу культур та цивілізацій.

З моєї ініціативи відбулися поїздка колег по проекту в Ліван та їхня зустріч із главою католицької маронітської церкви.

Гості відвідали мувахідун (послідовників релігії Ахль ат-Таухід) гірського Лівану, яких часто називають "друзами". Поїздка у прекрасні ліванські гори, де традиційно живуть горці - "мувахідун" - і де відбулася зустріч із їхнім духовним лідером шейхом Наїмом Хасаном.

Уперше в історії делегація мусульман-сунітів із православного світу зробила офіційний візит лідерові шиїтської громади Лівану шейху Абдель Аміру Каббалану і відвідала шиїтський Ісламський університет Лівану в Бейруті, де відбулася розмова з його президентом (раїсом) Ахмадом Аш-Челябі та деканом (мудиром) гуманітарних наук, доктором Ахмадом Хутейтом. Під час поїздки відбулася також зустріч із сунітами - головним муфтієм Ліванської Республіки шейхом Мухаммедом Рашидом Каббані, представниками Ради улемів Муфтіяту Лівану та сунітського університету Бейрута.

- Що, на ваш погляд, сьогодні є причиною поширення тероризму?

- Як зазначає ісламо-християнська дослідна група з проблем арабського світу, "Аллах створив нас різними і велів співпрацювати й вести діалог, щоб ми разом опановували і облаштовували цей світ у справедливості та мирі".

Багато хто забув, як складався історичний зв'язок між православним та ісламським світами. На першому етапі криваві сутички відбувалися між мусульманами й візантійцями, якими керували обмежене знання, ігнорування та зневага до вірувань іншої сторони, що доходили до знущань і насмішок одне над одним.

Деякі ситуації нагадують нам про минулі вибухонебезпечні точки за останні 50 років - на Кіпрі, у Нагірному Карабасі, Чечні, Югославії, Албанії та в окремих районах Північного Кавказу.

Однак є й приклади успішного мирного співіснування та добросусідства між православними і мусульманами, які можна бачити в західній частині Арабського Сходу, у басейні Волги, в деяких областях південного Кавказу, в центральній частині Росії.

У гарячих районах, де вже розгорілося полум'я, ми спостерігаємо прояви фанатизму, фундаменталізму й, нарешті, терору, як крайньої міри ворожості.

Незнання текстів і душ дуже заважає діалогу. Як каже німецький філософ Поль Гольбах: "Незнання - батько гріхів".

Елементарна відсутність культури знання ісламських і християнських текстів Святих писань, у яких панує дух любові, миру, чистого поклоніння Господу світів, - це одна з найважливіших причин конфліктів.

Благочестивий віруючий перетворює силу віри, яку несе в собі священний текст, у дух любові, в енергію діалогу, зустрічного руху, співпраці й партнерства. А релігійний фанатик перетворює слабкі сили своєї віри і глуху скам'янілість свого серця до цінностей любові, на які багаті обидва священні тексти, в енергію ненависті та агресивності.

- Які з подій у сьогоднішньому світі вселяють вам тривогу?

- Сьогодні світ переживає цілу низку криз глибинного, навіть органічного характеру. Потрібен новий науковий підхід, здатний забезпечити виживання людства в умовах катастроф соціального, психічного та екологічного характеру, ломки наукової картини світу й руйнування його духовності. На демографічному рівні відбуваються гігантські зміни, які приводять до гігантських зрушень у житті планети. Населення Землі сягає сьогодні майже 6,3 млрд чол. На кінець нинішнього століття ця кількість, імовірно, подвоїться.

Зростання народонаселення та расова експансія, можна припускати, призведуть до зменшення чисельності представників білої раси, що викличе в її середовищі тривожні передчуття з приводу власного планетарного майбутнього, оскільки кількісне й расове співвідношення у світі складатимуться на користь інших рас - жовтої, смаглявої та чорної.

У зв'язку з цим відчуття тривоги в Європі, Північній Америці та Океанії призведе до відродження хворої пам'яті, вихованої на ідеології расизму, расової й культурної дискримінації, що викличе різку реакцію інших рас та культур.

Сьогодні ми близькі до повної ліквідації інституту сім'ї в більшості країн і Заходу, і Сходу. Найбільш кризова ситуація - на Заході, де практика розлучень та одностатевих шлюбів, як і хаотичне зачаття поза звичними рамками сім'ї, звели до мінімуму потребу в сімейному інституті.

У Британії, наприклад, кожна четверта дитина народжується поза шлюбними узами. У найбагатших районах Вашингтона кількість дітей, народжених поза шлюбом, сягає 90%.

Небезпечні процеси відбуваються і в екології, - впродовж 50 останніх років людина створила у 2 тис. разів більше відходів, ніж усі істоти, які жили на Землі упродовж мільйонів років. Зростання екологічної небезпеки набуло таких драматичних форм в останні десятиліття, що нею зайнялися урядові, наукові й громадські організації, такі як Римський клуб та Інститут життя у Франції.

- Чи впливають ці процеси на зростання радикалізму у світі?

- Сьогодні ми трудимося задля заснування нового технологічного циклу, у якому переважають інформатика та нанотехнології, покликані служити постіндустріальному суспільству.

У зв'язку з різкою різницею підготовленості до цього переходу в розвинених і відстаючих країнах, слід очікувати, що у світі виникнуть численні катастрофи соціального характеру, явища ворожнечі й ненависті між багатими і бідними державами.

За словами знаменитого американського вченого-футуролога Е.Тофлера: "На перших етапах розвитку постіндустріального суспільства будуть великі соціальні потрясіння та черга драматичних змін у грі технологічних і економічних сил. Слід очікувати катастроф, які порушать політичну стабільність і викличуть нові хвилі воєн та насильства. Морська хвороба протиборчих цивілізацій сама собою становить велику небезпеку для долі людства".

З появою філософії соціального дарвінізму та поняттям класової боротьби, з усім хором барабанщиків і теоретиків локальних, регіональних та світових воєн виник новий планетарний привид. Усі беруть участь у його пекельній грі, грі з вогнем, побитті людей. Філософи економіки з дикою енергією прагнуть перетворити на гроші всі прикладні досягнення у цьому третьому тисячолітті існування цивілізацій, неначе гроші і є альфа й омега буття. Звіролюди, які загрузнули в егоїзмі, безсоромно грабують багатства природи...

- Що необхідно робити, аби подолати роз'єднаність і ворожнечу?

- Насущне питання на цей час - відсутність інститутів діалогу, які б готували постійні кадри. Інакше увага до проблеми зведеться до проведення тематичних семінарів та конференцій. Така освітня програма є, цей проект називається "Міжнародний інтернет-університет діалогу культур та цивілізацій". Він успішно розвивається.

Ліван - це лабораторія західних і східних культур, лабораторія взаємин між мусульманами та християнами. Тому необхідність пошуку діалогу продиктована ліванцям самим життям...

У міжнародному плані ідеї діалогу цивілізацій розвиваються в програмах Всесвітнього форуму духовної культури, членом президії якого я є вже кілька років. Ця громадська організація згуртувала вчених і діячів культури з усього світу.

Мої лекції на тему діалогу цивілізацій з цікавістю сприйняті українськими студентами - філософами і соціологами, а діалог із українськими вченими дає віру в тривалу й конструктивну співпрацю.