Замість алей розкидистих лип, кленів, каштанів з'являються дизайнерські квітнички зі зграйками туй. У нашому кліматі, який з кожним роком стає все посушливішим, ці заморські принцеси швидко в'януть, жовтіють і помирають. У кращому разі їх замінюють іншими вічнозеленими, часто, на жаль, приреченими на досить коротке життя.
При цьому люди мають начебто цілком благородну мету: модернізувати, впорядкувати територію, використавши сучасні дизайнерські проекти. Саме так у нас у Кропивницькому модернізовано квартал навпроти площі Героїв Майдану, територію навколо міського пологового будинку, біля центрального офісу ПАТ "Завод Ельворті", біля торговельного центру DEPO't. Це тільки те, що найперше спало на думку і що близько до центру. Чому ж не можна було зберегти десятки дерев, які там росли? Відповідей можна знайти багато: треба було освоїти виділені кошти; гілки затуляють фасад і рекламу, її здалеку не видно і т.ін. Деякі підприємці просто свідомо знищують дерева, аби вивільнити місце під черговий магазин. А є й такі, хто щиро вважає, що так буде ошатніше.
А ці високі пеньки, що бовваніють по всьому місту? Варварська обрізка, коли знищують фактично дві третини дерева, начебто з прицілом на те, що воно пустить нові гілки. Пускає, але слабкі, тоненькі. Дерево вже не має тої сили, стійкості і ніколи вже не подарує стільки прохолоди в літню спеку, кисню, прихистку птахам, як могло б.
І причина цього - тобто байдужості, споживацького прагматизму і просто бездумності - очевидно, у тому, що ми втрачаємо відчуття й розуміння природи як живої істоти. Це фактично деформація нашої ментальності, адже українці з давніх-давен одушевляли довколишній світ, на цьому побудований весь наш фольклор. Зрештою, злагода з природою дозволяла нам виживати.
На щастя, ще є люди, які не втратили цього глибинного рятівного зв'язку. Можна тільки уявити, як їм тяжко й гірко дивитися на цю неоголошену війну. Доброю феєю дерев у нашому місті стала Надійка Паливода. Вона першою в соцмережах закликала людей перевіряти дозвільні документи в тих, хто знищує зелені насадження, а за потреби й виходити на акції протесту. Вона повсякчас закликає містян поливати молоденькі деревця, які, будучи нещодавно посадженими, погано переносять спеку і можуть легко загинути. Маленька, тендітна, вона сама завзято тягає відра й баклаги з водою і зуміла організувати навколо себе цілу групу добровольців, які склали основу громадської організації "Озеленення Кропивницький". Її вже знають у всьому місті, багато хто підтримує і наслідує її приклад, але немало й тих, хто ненавидить і зневажає.
- Надійко, чому війна з деревами набрала такого розмаху саме останніми роками, чи раніше ми її просто не помічали?
- Справді, те, що відбувається з деревами в останні кілька років - масове спилювання та обрізка до стовпа, - інакше як війною не назвеш. Війна - це там, де є ворог. Міська влада фактично оголосила ворогами всі дерева в місті, постійно втовкмачуючи в голови мешканців, що дерево - це щось страшне й небезпечне, що його гілки загрожують життю, а тому треба їх усі або спиляти, або обрізати. Цю хвилю негайно підхопили мешканці. "У сусідньому дворі дерева обрізані, а в нас - ні. Тоді треба і в нас". І ось уже телефонують до комунальників, шлють заявки - приїдьте й негайно обріжте. Відмінність у тому, що в сусідньому дворі - високі пірамідальні тополі, а в їхньому - молоді горіхи й черешні. Байдуже. Воювати - так воювати.
Про екологічну роль дерев у місті всі забули. Про те, що дерево дає кисень, а влітку затінок, ніхто не говорить. Мене вразила нещодавня ситуація, коли дирекція і батьки однієї зі шкіл міста скликали збори і постановили вирішити вкрай "нагальну" проблему: обрізати під нуль алею молодих лип, які відділяють шкільне подвір'я від заповненої автомобілями дороги. На колись розкішну зелену алею сьогодні страшно глянути: на голих стовбурах, позбавлених крони, висять почеплені дітками шпаківні, куди вже не прилетить жоден шпак. Отака екологічна освіта…
Ситуація набирає обертів шаленими темпами ще й з тієї простої причини, що це економічно вигідно. Рахуйте самі. Установа вирішує обрізати по периметру своєї території дерева. Навіщо їх різати? "Усі обрізають - і ми обріжемо". Вони наймають фірму-підрядника. Платять цій фірмі за 30 дерев 39 тисяч гривень - це по 1300 за кожне дерево. Фірма, яка займається будівельними роботами і в якій немає жодного фахівця в галузі зеленого господарства, приїжджає і пиляє все під голий стовп, не надто відрізняючи тополю від клена. Вони мають 39 тисяч гривень оплати, а також 5 вантажівок дров, які можна продати, і кілька вантажівок гілок, які можна перемолоти на пелети. Обрізка дерев - це, як бачимо, золота жила. З бюджету комунальним підприємствам виділяють не менші гроші. Мешканці, виходить, з власних кишень платять за те, щоб на вулицях з'являлися такі потвори.
- Як ця війна розпочалася особисто для тебе? Як ти дійшла розуміння реальності й загрози такої війни?
- Років зо три тому я, як і більшість мешканців, була свято переконана, що комунальники свою справу знають, і - "ну то й що, що обрізали, це ж дерево - відросте". Поруч з моїм будинком є школа, там навколо стадіону три роки тому обрізали білі тополі - красиві благородні дерева з білою корою, пуху вони не розкидають. Навіщо обрізали - хто зна, залишилися сумні білі стовпи. Настала весна, потім літо - і я побачила, що всі вони всохли. Тепер стадіон оточений всохлими розваленими стовбурами. Почала розбиратися - навіщо знищили дерева? Виявилося, школа на вимогу управління освіти подала заявку до міськради: "Виконайте санітарну обрізку дерев". Міська рада передає заявку фірмі-підряднику. Фірма, в якій, як я вже казала, немає жодної людини, яка би знала, що біла тополя не терпить обрізки і що санітарна обрізка - це всього-навсього видалення сухих гілок, приїжджає і ріже. Результат - 12 загиблих дерев. Цього року міська рада вже видала дозвіл спиляти їх як сухостій.
Ми починали з Facebook, створили групу "Озеленення Кропивницький", де постили всі ці фото жахливої обрізки. Сотні людей долучалися до коментарів, було ясно, що проблема актуальна і болить кожному. Писали скарги, отримували чергові відписки, знов писали, знов отримували, виходили з протестами. Згодом нас почали помічати. Вже на більш серйозному рівні ми зустрічалися з чиновниками, проводили різні круглі й квадратні столи. Найефективніше - це розмовляти прямо на місці обрізки. Пояснювати, що можна ж просто обрізати нижні гілки, якщо вони комусь затіняють світло, або навпаки - зняти верхівку, а нижні нехай ростуть у ширину. Тепер у багатьох випадках комунальники так і роблять, бо самі переконалися, що років через два-три після їхніх попередніх обрізок дерева справді гинуть. Але, крім комунальників, є ще й просто підрядники, яким потрібні гроші й дрова.
- Чим загрожує глибока обрізка, коли вона найбільше шкодить? Чи відомо щось про подібне в інших містах?
- Часто можна почути: "Я стільки бачив, як дерево обрізають до самого стовбура, а воно потім нормально собі росте".У принципі, якщо людині відрізати руки й ноги, вона теж іще житиме, але яке то буде життя? Для дерева ключову роль відіграє баланс між кроною і корінням, вони однакового об'єму. Не тільки коріння передає поживні речовини в листя, а й уся глюкоза, яку листя виробило у процесі фотосинтезу, прямує в коріння і живить його.
Що відбувається, коли в дерева зрізали гілки? Точно такий самий об'єм коріння загине від голоду. Загибле коріння гниє, його відразу обсідають патогенні гриби (у здоровому стані дерево виробляє спеціальні речовини, щоб їм протистояти), вони проникають у деревину і руйнують дерево зсередини. Воно вже приречене.
Про це саме нам каже й українське законодавство. Виявляється, спилювати в дерева всі гілки заборонено законом - це адміністративний злочин, який карається штрафом.
У нас це варварство називають омолодженням, а насправді омолодження - це зовсім інше. У Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах, наказ №105 Мінрегіонбуду, чітко пояснюється: омолоджувальна обрізка потрібна лише старим і напівсухим деревам, проводять її поступово, протягом двох-трьох років, наприкінці зими. За один раз можна зрізати не більше третини гілок. І допускається ця обрізка тільки для дерев, які добре її переносять. Це швидкорослі породи: тополя, верба, акація. Повільнорослі погано переносять обрізку - каштан, липа, горобина, горіх, фруктові дерева. Взагалі не переносять обрізки береза, клен, тополя біла.
На жаль, це варварство, яке ще називають кронуванням, відбувається по всіх містах України, бо там теж зрозуміли, що пиляти - діло вигідне. Дуже часто через Facebook пишуть з інших міст із запитанням: "Що робити?" Ми роздаємо поради направо й наліво, розсилаємо готові зразки звернень до міської ради чи спецінспекції. Точно так само й ми колись не знали, що робити, а нам допомогли активісти з Дніпра, які заплатили гроші юристам за пошук усіх цих згаданих вище норм законодавства.
- Як реагують люди на варварську обрізку? Чи помічаєш ти зрушення в їхній поведінці? Чи вже принесла твоя боротьба за дерева якість плоди?
- Тут діють дві протилежні тенденції. Перша - це зробити "як у всіх". Якщо всі обрізають до стовпа - то, мабуть, так і треба, тоді і я теж так обріжу. Наприклад, нещодавно був показовий випадок. Біля однієї з міських установ працівники вийшли з пилками і давай пиляти гілки лип. Люди помітили, зчинився скандал. Наступного дня ми зі спецінспекцією прийшли штрафувати директорку за самовільне пошкодження зелених насаджень. На що вона каже: "Ну от же я проїжджала біля станції юних техніків, і там обрізані дерева, я показала на дерева своїм хлопцям - сказала, щоб і мені зробили так само". І звідки ж цій директорці було знати, що напередодні ми точно так само штрафували директорку станції юних техніків за варварську обрізку кількох десятків кленів.
З іншого боку, більшість адекватних людей уже через кілька років бачать наслідки цього омолодження і розуміють, якої шкоди воно завдає дереву. Ті, хто ще вчора кричав: "Та це ж липа, вона чудово переносить обрізку", раптом замовкають, коли я приношу їм фото цих самих лип, які всохли після обрізки. Постійно пояснюю людям і фінансовий бік ситуації. Свідомість людей змінюється, але тільки якщо для цього щось робити. Поширювати інформацію, обговорювати, привертати увагу. Ми за три роки нашої діяльності, окрім дописів у соцмережах і протестів, друкували листівки, роздавали календарики, клеїли на під'їзди оголошення із закликом: "Не пускайте у свій двір дроворубів!" Навіть виготовили два білборди з таким гаслом.
Це працює, тільки якщо докладати багато зусиль. Ситуацію можна переламати, але не за день і не за два. Тут допоможе настирливість і вміння працювати з людьми, постійний пошук компромісів. Адже насправді ніхто не хоче, щоб у їхніх дворах чи біля школи були сухі стовпи, інколи люди просто хочуть, щоб прибрали якісь аварійні гілки, але не знають, як треба правильно обрізати дерева.
Кожного дня люди гинуть під колесами машин. Але ніхто чомусь не вимагає знищити машини. А тим часом кожен з автомобілів, по суті, може стати вбивцею, якщо ми вискочимо на дорогу і будемо по ній бігати. Але ж ми так не робимо. Бо є ПДР, зокрема й для пішоходів. Ми навчилися мирно співіснувати з машинами. Точно так само є Правила утримання зелених насаджень. Їх написали для того, щоб люди жили в мирі й злагоді з деревами, а вони віддячували красою, прохолодою, свіжим повітрям, додаючи нам здоров'я. І не тільки. Британські вчені вирахували, що коли дерев у місті стає на 10 відсотків більше, рівень злочинності падає на 12. Бачите, дерева допомагають нам, людям, залишатися людьми. Давайте й ми допоможемо їм залишатися такими, якими їх створила природа.
Коментар головного інженера КП "Благоустрій" Віктора Івашини:
- Проблема у тому, що в місті обрізкою дерев займаються багато підприємств. Для цього не потрібен спеціальний дозвіл, тому трапляється справді некоректна обрізка. (З ініціативи коаліції громадських організацій "Рада експертів", куди входить і ГО "Озеленення Кропивницький", міській раді запропоновано проект постанови про мораторій на омолоджувальну обрізку. - С.О.) З іншого боку, два роки тому на нас подали до суду, коли гілка впала з дерева і пошкодила автомобіль.
Більшість дерев у місті, це приблизно 80 відсотків, уже досягли вікової межі, тому їх поступово треба замінювати на молоді. І ми це робимо. Днями висадили 265 молодих дерев. Але нині активність мешканців дуже зросла. Раніше на нас ніхто не звертав уваги, люди вважали, що ми робимо те, що потрібно робити. Але ми не варвари, як дехто нас називає. Є відповідні правила, і ми мусимо їх дотримуватися, якщо це декому й не подобається. Але те, що є така Надія Паливода і її громадська організація, сприяє тому, що ми цих правил тепер дотримуємося ретельніше.