Депутати підтримали в другому читанні та в цілому законопроект, що встановлює правила роботи організацій колективного управління авторськими правами.
Функціонування організацій колективного управління майновими авторськими й суміжними правами (ОКУ) регулюється в Україні з 1994 р. Законом України "Про авторське право й суміжні права". При цьому цей закон має низку недоліків щодо регулювання діяльності ОКУ: не визначає процедури взаємодії ОКУ з суб'єктами авторського права й суміжних прав, не встановлює порядку контролю над їхньою діяльністю, не регулює достатньою мірою процесу збору й розподілу виплати винагороди власникам авторських прав.
При цьому ще в 2013 р. Україна посіла перше місце в "Спеціальному списку 301", присвоєне їй Офісом торговельного представника США, серед іншого через недостатнє законодавче регулювання діяльності організацій колективного управління авторськими правами. Більш того, зазначеним Офісом у квітні 2018 р. була також припинена дія Генералізованої системи преференцій для 155 видів українських товарів через недосконале управління в Україні авторськими й суміжними правами. Попри те, що за останні десять років законопроектів відносно регулювання діяльності ОКУ було чимало, і жоден із них так і не був ухвалений, після 26 квітня уряду все ж таки довелося в терміновому порядку розробляти, а Верховній Раді - приймати проект з цього питання.
Також, підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе низку зобов'язань, включаючи також реформування сфери інтелектуальної власності, зокрема, сфери колективного управління авторськими правами. Угода передбачає, що ОКУ мають досягати високого рівня ефективності й прозорості при виконанні своїх завдань.
На сьогодні в Україні функціонують, ні багато ні мало, 19 організацій колективного управління, з них - лише одна державна та 18приватних. На мою думку, це надто багато для України.
Прийнятий Закон "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського й суміжних прав" передбачає існування по одній ОКУ для кожної зі сфер колективного управління.
При цьому документ є першим нормативним актом в Україні, що детально регулює питання діяльності ОКУ, їх реєстрації й акредитації, а також контролю їх діяльності.
Відповідно до Закону України "Про авторське право й суміжні права" організації колективного управління були наділені таким своєрідним правом, як "резервування на своєму рахунку суми незатребуваної винагороди", яку після закінчення трьох років мали право використовувати або для наступних виплат правовласникам, або для інших цілей, передбачених їхнім статутом. При цьому якісь механізми, що передбачають порядок належного інформування суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, а також терміни такого повідомлення в законі були відсутні. Більш того, враховуючи, що правовласникам досить складно постійно відслідковувати, в яку саме організацію з 19 надійшла винагорода, зазначена норма закону була дуже застарілою й за фактом неробочою.
У зв'язку з цим у прийнятому законопроекті передбачається, що з метою забезпечення прозорості своєї діяльності організація зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для визначення правовласника і його місцезнаходження. При цьому у разі, якщо організації не вдасться ідентифікувати та знайти правовласника(ів), вона зобов'язана буде оприлюднити на своєму веб-сайті інформацію про об'єкти авторського і (або) суміжних прав, власників яких не знайдено. Це положення, безумовно, сприятиме прозорості діяльності ОКУ та значно скоротить можливості зловживань із незатребуваними сумами виплат.
Якщо ж усе-таки "незатребувані" суми виплат з'являться, вони мають бути спрямовані на розвиток української культури. Аналогічна норма міститься практично в усіх законодавчих актах країн світу і є дуже важливою, бо дає змогу ефективно для економіки держави використовувати такі кошти.
Також встановлюється, що у разі наявності нерозподілених і невиплачених коштів організації будуть зобов'язані вказувати у своєму щорічному звіті причини, з яких така ситуація виникла, а також кошти й заходи, здійснені організаціями для пошуку й ідентифікації правовласника.
Окремо зазначимо щорічні звіти організацій: важливим нововведенням ухваленого закону є обов'язок ОКУ постійно звітувати про свою діяльність і повідомляти правовласникам виключних прав про те, яким чином використовуються їхні твори. Організації зобов'язані тепер не тільки оприлюднювати (на своєму веб-сайті) свій звіт щороку, забезпечивши вільний доступ до нього протягом п'яти років, але й надсилати копію такого звіту в Міністерство економічного розвитку й торгівлі (МЕРТ). На сьогодні жодна з існуючих в Україні ОКУ таких звітів не готує і не оприлюднює.
Також встановлюється перелік обов'язкових даних, які має містити такий щорічний звіт, серед іншого про доходи, у тому числі й про їх розподіл і використання. Ця норма повністю відповідає аналогічному положенню Директиви Європейського парламенту й Ради №2014/26/ЄC від 26 лютого 2014 р. "Про колективне управління авторськими й суміжними правами та мультитериторіальне ліцензування прав на музичні твори з метою онлайн використання на внутрішньому ринку"
На сьогодні механізм збору роялті, а також розмір їх сум, які збирають ОКУ, більш ніж непрозорі. При цьому зібрані ОКУ суми найчастіше чималі. Більш того, наприклад, виконавці часто не одержують роялті від таких організацій узагалі.
Також говорячи про прозорість діяльності ОКУ, що закріплюється законодавчо, на рівні закону передбачається обов'язок організації постійно "бути на зв'язку" з правовласниками й користувачами. Ця норма не просто так з'явилася в законі: сьогодні не з усіма організаціями можна зв'язатися, а деякі навіть не мають офісів і веб-сайтів.
Позитивним нововведенням законопроекту є також те, що ним передбачається чіткий державний нагляд (здійснюватиметься МЕРТ) за діяльністю ОКУ. Наскільки ефективним зможе бути такий нагляд, поки що невідомо, але в будь-якому разі нагляд за діяльністю таких організацій безперечно має бути.
Не можна, звичайно, стверджувати, що прийнятий законопроект одразу вирішить усі накопичені за останні десятиліття проблеми в законодавчому регулюванні діяльності організацій колективного управління, але очевидно, що перші кроки до більшого ступеня прозорості їх діяльності все ж таки зроблено. Чи буде ефективним закон на практиці і чи виключить він можливість корупційних дій ОКУ, покаже тільки час.