В Україні понад чверть населення — пенсіонери. Більшість із них живуть у складних матеріальних умовах. Але це далеко не однорідна частина населення за розмірами та категоріями одержуваних пенсій, соціально-демографічними групами, величиною та структурою витрат. Від суддів із довічним утриманням у понад 50 тис. грн до тих, хто отримує соціальні пенсії в 1786 грн, бо не має достатнього стажу. От тільки суддів-пенсіонерів в Україні трохи більше трьох із половиною тисяч, а отримувачів соціальних пенсій — у двадцять разів більше. Ми постараємося пояснити, чому при величезному бюджеті Пенсійного фонду в 490 млрд грн середня пенсія не перевищує 3,5 тис., а самі пенсіонери залишаються найменш захищеними громадянами України.
Найповніші дані щодо пенсіонерів мають Пенсійний фонд України та Держстат. На жаль, попри угоду про обмін інформацією між держорганами, їхня інформація все ще роз’єднана, потребує нових підходів, і до багатьох даних складно, а то й просто неможливо добратися.
На 1 січня 2020 року в Україні було 11335 тисяч пенсіонерів, із них 4362 тисячі чоловіків (38,5%) і в 1,6 разу більше жінок — 6973 тисячі (61,5%).
Середній розмір призначених (одержуваних) пенсій становив 3083 грн на місяць. У чоловіків середня пенсія 3851 грн, що суттєво, майже в півтора разу (148,0%), більше, ніж у жінок, які отримують у середньому тільки 2602 грн (див. рис. 1). Зазначимо, що за середньорічною зарплатою ці гендерні відмінності менші — 129,5%.
Дуже важливим є співвідношення між середньою пенсією та середньою зарплатою, що розраховується Держстатом. За останні 15 років воно значно змінювалося. З 2006-го по 2011-й пенсії (без військових і силовиків) у середньому були трохи більшими за половину зарплати — 50,7%. Відтоді це співвідношення неухильно знижувалося: 46,1% у середньому за 2012–2015 роки, 36,2% у середньому за 2016–2018 роки. А оскільки кілька років при прем’єр-міністрі А.Яценюку індексації пенсій не здійснювали, воно різко впало до 28,3% на початок 2020-го (див. рис. 2). Із проведеними минулого та цього років індексаціями співвідношення може змінитися лише на десяті відсотка.
Пенсії в нас поділяються на шість категорій. Пропорції пенсіонерів, які їх отримують, більш-менш стабільні. На початок 2021 року пенсії отримували: за віком — 74,8%, інвалідністю — 13,3, втратою годувальника — 5,8, за вислугою років — 5,4 (з них дві третини військові), соціальні — 0,7%. І окремо довічні пенсії суддям — порядку 3 тисяч осіб (0,03%).
Розміри щомісячних пенсій за цими категоріями на 1 січня 2021 року відносно середньої в 3508 грн становили: за віком — 101%, інвалідністю — 82, втратою годувальника — 93, за вислугою років — 136, соціальні — 51%. У працюючих пенсіонерів — 102% від середньої пенсії. А шикують лише 3538 суддів, у яких довічні пенсії майже в 20 разів (1937%) вищі — 67961 грн. І якщо за минулий рік у всіх пенсіонерів середні пенсії збільшилися на 425 грн, то в суддів — на понад 22 тисячі (див. табл. 1 і рис. 3).
Уявлення про умови життя більшої частини непрацюючих пенсіонерів дають матеріали виконаних за євростатівською методологією вибіркових обстежень домогосподарств Держстату. Це як сім’ї пенсіонерів із двох осіб, так і одинаки. Обидві групи перебувають у найскладніших матеріально-побутових умовах і включають 5,3 мільйона людей — це половина непрацюючих пенсіонерів.
Сім’ї пенсіонерів — це більш «молоді» подружні пари, самотні — особи старших вікових груп, переважно жінки. Інша частина пенсіонерів, старших за працездатний вік, живе разом із дітьми або в сім’ях із працюючими особами, — це теж близько 5 мільйонів. А 2,6 мільйона пенсіонерів продовжують працювати. Ці групи живуть трохи краще, хоча все одно здебільшого досить скромно. На рис. 4 видно різницю пенсійних виплат у різних областях України, лідирують, звісно, фінансові та промислові регіони, в яких вищий рівень зарплат, і індексація пенсій приносить пенсіонерам більше підвищення виплат.
Доходи
За методологією Держстату враховують сукупні — грошові та негрошові — доходи. Вони 2019 року (найсвіжіші дані) становили 4567 грн на одного пенсіонера на місяць (або 150 грн на день). З них 4093 грн (89,6%) — це грошові доходи, у яких, природно, основну частину формують пенсії, у середньому 2689 грн (58,9%). У родинах із двох пенсіонерів пенсії трохи вищі — 2868 грн на людину, а в одинаків нижчі — 2510 грн. І прожити тільки на пенсію дуже складно, хоча приблизно в 90% вона й вища за наш злидарський прожитковий мінімум. Другий за значущістю компонент їхніх грошових доходів, який потребує пояснень, — оплата праці: 708 грн (15,5%) на людину в сім’ях із двох осіб і трохи менше в одинаків — 496 грн (10,5%). Працюючі пенсіонери не мають потрапляти до цієї категорії. Але річна публікація базується на даних загалом за рік. Тому в осіб, які ще якийсь час працювали з початку року, а під кінець року перестали працювати, у доходах ураховували зарплату. До них також входить грошова допомога від родичів, відсоток за вкладами, а в селах ще й продаж сільгосппродуктів — картоплі, овочів, фруктів, яєць, меду, молочних продуктів із особистих підсобних господарств. Але в цілому, як бачимо, крім пенсії, небагато. Негрошові доходи — це в основному грошова оцінка тих самих спожитих продуктів: 8,3% у сім’ях із двох пенсіонерів і 12,1% в одинаків. Також до доходів потрібно додати пільги та субсидії, в основному за ЖКГ. У сім’ях із двох осіб менше — по 87 грн на людину (лише 2,2% доходів), а в бідніших одинаків більше — 250 грн, або 6,2% доходів.
Доходи в цих двох груп пенсіонерів перевищують витрати в середньому на 25,6% у сім’ях із двох осіб і на 18,0% — з однієї. Це дає можливість робити зовсім скромні заощадження на гірші часи, медичну допомогу, неминучі ритуальні витрати тощо.
Витрати
У витратах пенсіонерів без затрат на придбання продуктів харчування та оплату житлово-комунальних послуг, як і у всіх громадян, обійтися не можна. Усі інші витрати доводиться урізати (див. табл. 2 і рис. 5). Зрозуміло, що в цих двох групах немає витрат на освіту. У них набагато менша частка витрат на зв’язок, транспорт, культуру, харчування поза домом. А от витрати на охорону здоров’я — третій за значущістю компонент, природно, він вищий, ніж у всього населення (7,1% за двома групами і 4,3% за рештою населення).
Практично всі пенсіонери цих двох груп мають необхідну для сучасної людини побутову техніку, але придбану понад десять років тому, тобто ще в допенсійні часи. Мобільні телефони теж є у всіх сім’ях із двох осіб, але серед самотніх старих, в основному жінок, які живуть у сільській місцевості, близько 10% мобільним зв’язком не користуються.
У сім’ях із двох пенсіонерів автомобілі є в 21%, а в самотніх — лише в 2,8%. Природно, більша частина цих автомобілів в експлуатації теж понад десять років. І в пенсіонерів-автомобілістів вищі витрати на транспорт (238 грн проти 51). Також родини із двох пенсіонерів більше витрачають на алкоголь і тютюнові вироби. Утім, навіть ці «додаткові» витрати здадуться рядовому читачу дуже низькими, адже йдеться про без малого дві сотні гривень на місяць.
Показово, що, за самооцінками домогосподарств, у разі значного збільшення їхніх доходів вони витрачали б більше коштів передусім на лікування: у 61,3% сімей із двох і в 64,6% — з одного пенсіонера. А на другий пріоритет — поліпшення житлових умов, було б витрачено в багато разів менше — 6,4 і 8,5% відповідно.
Усі дані про доходи та витрати, що наводяться вище, стосуються 2019 року. Звичайно, щодо пенсіонерів була б потрібна й поквартальна інформація поточного року. Тим паче, що ПФУ публікує форму 5-ПФ про чисельність усіх пенсіонерів та їхні пенсії на початок кожного кварталу року. А департамент домогосподарств Держстату теж публікує в електронній версії інформацію за перший квартал, півріччя, дев’ять місяців і за рік. І було б більш ніж виправдано включати до неї ще й наявні дані про доходи та витрати пенсіонерів.
Про що нам кажуть наведені цифри? Насамперед про колапс нашої пенсійної системи, яка, потребуючи сотні мільярдів гривень, не в змозі гарантувати захищеність мільйонам українців. Про те, що більшість із них живуть за межею бідності, і тільки неадекватно низький прожитковий мінімум у 1769 грн не дозволяє їм перетнути цю межу офіційно. Про те, що якість життя більшості працюючих українців різко та відразу знижується в момент виходу на пенсію. Про те, що найчастіше в українців немає достатніх накопичень для безбідної старості, як немає й пасивного доходу, який дозволив би на пенсії жити, а не виживати. І дуже хотілося б, щоб даними цифрами та показниками жваво цікавилися не лише в Пенсійному фонді або Держстаті, а й у Міністерстві соціальної політики, шукаючи комплексне рішення для проблеми тотальної бідності серед літніх українців.
Більше статей Андрія Ревенко читайте за посиланням.