А в новій кредитній програмі МВФ stand-by міститься положення, що однією з її цілей є підтримання стабільної інфляції. І цілком імовірно, що МВФ ретельніше контролюватиме її розрахунки. Однак необхідність розширити інформацію про споживчі ціни й публікувати дані про ціни на житло обґрунтовується далеко не тільки цією обставиною.
"Скандальнi ціни"
Після скасування з початку минулого року соціальних цін (точніше, скасування обмеження в 20% торговельної націнки) на 23 продукти харчування, бензин А-95 і дизельне паливо, на сайті Держстату стали 14–15 числа кожного місяця публікувати середні ціни щодо 53 продуктів по Україні та її регіонах. Було збережено інформацію стосовно усіх 25 колишніх соціальних продуктів і додатково додано ціни ще на 28 продуктів. А пізніше з'явилися аналогічні дані й за 2017 р. Це, безумовно, важливий крок у розширенні цінових даних. Торік ця інформація стала охоплювати 36,1% ваг (2016 р.) споживчого набору, в якому 328 продуктів.
Обмежимося лише ціновими коментарями на продовольчі продукти. По них включено ціни ще за вісьмома позиціями: хлібом з пшеничного борошна вищого сорту, батонами, курячим філе, мороженою рибою, яблуками. Це цілком виправдано, тому що це продтовари з високим "рейтингом" покупок (від 1,137% по мороженій рибі та 1,081% по курячому філе в продуктовому наборі). На них є повсякденний попит. Але навряд чи варто було додавати манну та ячну крупи і пшоно (усі три - лише 0,126% витрат).
Молоко й ковбаса. Залишилося "соціальне" молоко з жирністю до 2,6%, але не включене молоко з вищою жирністю, витрати споживачів на яке в 1,6 разу більші. Така сама ситуація з вареною ковбасою. Залишилася "соціальна" першого сорту, але немає цін на таку саму ковбасу вищого сорту, вага якої в 3,5 разу вища, ніж ковбаси першого сорту.
А от до цінових даних, на жаль, не потрапили більш споживані (переважно дітьми) цукерки шоколадні (0,986%) і здобне печиво (0,935%), а також чай (0,732%), кава розчинна (0,587%), сири тверді типу "Едам" (0,547%). Не завадило б мати уявлення, як змінюються щомісячно ціни на такі сезонні продукти, як виноград, кавуни. Ну й зовсім прикро, що не наводяться ціни на помідори (0,518%) і огірки (0,348%). Середньорічні витрати на них більші, ніж на "соціальну" капусту (0,339%,), цибулю (0,255%), моркву (0,190%) і буряк (0,075%). Ціни на огірки й помідори в зимові місяці вищі, ніж у літні, приблизно у 8–10 разів. На початку лютого помідори в Києві коштували близько 70–80 грн/кг, а огірки - 60–65 грн. І вони ще дорожчатимуть, як і інші овочі й картопля до нового врожаю. А в деяких мережних продовольчих магазинах ціни на помідори й огірки стали наводити вже не за кілограм, а за 100 грамів!
Тож можливості розширення цього набору далеко не вичерпано. І його можна легко розширити, навіть не з січневих цін. Адже немає якихось обмежень на кількість продуктів, щодо яких варто було б наводити цінові дані.
Отут можна навести аналогію з промисловістю. Крім детальних даних про індекси промислового виробництва, на сайті Держстату наводяться річні дані про випуск 2595 і щомісячні - про випуск 1572 промпродуктів у натуральному вираженні (!).
Характеризуючи зміну цін на основні продукти харчування протягом минулого року, треба зазначити, що на тлі зростання цін на більшість продуктів вони знизилися в середньому по Україні за рік (грудень 2018 р. до грудня 2017 р.) на гречану крупу більш як на чверть - з 22,54 до 16,33 грн/кг. Але ЗМІ пояснюють, що таке зниження ненадовго. Посівні площі під гречку в Україні скоротилися, валовий збір зменшиться, а ціни зростуть. Тож є сенс зробити запаси гречаної крупи. Ціни на яблука зменшилися майже вдвічі - з 16,76 до 9,21 грн за кілограм. І небачена річ - багато сортів яблук стали зараз дешевші за картоплю! На 9% за рік знизилися середні ціни й на яйця - з 27,00 до 24,56 грн за десяток. Але щодо них "резерви" зниження, очевидно, вичерпано. Воно закінчилося в червні (20,11 грн за десяток), а з липня ціни підвищилися на 22%.
З продовольчих продуктів за рік найбільше зросли ціни на овочі - індекс 127,8%, а з них особливо на "борщовий набір". Індекси цін по картоплі - 131,9%, капусті - 205,4, цибулі - аж 308,4, буряку - 174,9 і моркві - 179,3%. Пояснюється таке зростання, навіть Нацбанком, нібито істотним зниженням їх урожаю торік. Але це не так. Найбільше (на 15%) скоротився врожай цибулі, а капусти - лише на 4%, буряка - на 2%. Урожай картоплі був навіть трохи більшим, ніж 2017-го (на 1,3%), а моркви - на 0,4%. А от щодо яблук він зріс на 35% (з 1076 тис. т 2017-го до 1457 тис. т у 2018 р.).
Індекси споживчих цін за чотирма групами продуктів
Окрім розроблюваного ще з 1991 р. нинішнього індексу споживчих цін, існує можливість розрахунку ще одного варіанта цього індексу за чотирма основними продуктовими групами залежно від їхнього функціонального призначення. Він даватиме такий самий результат, як і нині розраховуваний ІСЦ, і базуватиметься на використовуваному нині продуктовому наборі (328 продуктів) і нинішній ваговій системі.
Як і розраховуваний сьогодні ІСЦ, він заснований на міжнародній, євросоюзівській, і гармонізованій з ними вітчизняній "Класифікації індивідуального споживання за цілями" 2007 р. (КІСЦ), у яких закладені потенційні можливості його розрахунків. Тож нічого іншого, крім нескладного суто технічного перегрупування позицій продуктового набору за іншим принципом, для цього робити не доведеться. Але він значно поглиблює можливості моніторингу, аналізу й прогнозування зміни споживчих цін, у чому насамперед зацікавлені НБУ (як і в базовому ІСЦ) і Міністерство економрозвитку та торгівлі. Хоча для звичайних громадян нинішній варіант розрахунків ІСЦ буде кращим.
У звичному ІСЦ індекси розраховуються за 12 основними групами - продуктами харчування і безалкогольними напоями (120 продуктів набору), одягом і взуттям (57), охороною здоров'я (18), транспортом (23), освітою (4) та іншим. А другий варіант розрахунків передбачає поділ продуктового набору на чотири групи, до яких входитимуть три групи товарів (179 товарів короткочасного користування, 67 - середньострокового, 27 - тривалого), а також 55 позицій, які КІСЦ зараховуються до послуг (services - S).
Тут слід зазначити, що якщо в побуті поняття продуктів і товарів зазвичай не розділяються і вживаються як синоніми, то КІСЦ продукти чітко розділяються на товари (матеріально відчутні) і послуги (як альтернатива товарам).
Можна додати, що подібний розрахунок індексу продукції у двох варіантах використовується в статистиці сільського господарства й промисловості. Індекси продукції сільського господарства в одному варіанті визначаються щодо продукції рослинництва й тваринництва, а в іншому - щодо сільськогосподарських підприємств і господарств населення. А до честі Департаменту статистики виробництва, щомісячні індекси продукції промисловості у двох варіантах розробляються ще з 2014 р. Перший - щодо галузей промисловості, а другий - щодо п'яти видів промислової продукції: проміжного споживання, інвестиційних товарів, енергії й двох таких самих, як для ІСЦ, - споживчих товарів короткострокового користування та споживчих товарів тривалого користування.
У нашій класифікації зроблено і перший крок до розрахунків цього варіанта ІСЦ. У ній (стор. 2–3) даються пояснення, запозичені з євросоюзівської класифікації, які товари належать до кожної з трьох груп. А от щодо послуг таке ж потрібне пояснення, на жаль, не наводиться. І назви груп подано навіть англійською мовою.
Товари короткочасного користування - це практично товари одноразового використання, зі звичайними термінами використання до року. Це всі продукти харчування, алкогольні напої й тютюнові вироби, медикаменти, ручки і зошити, пральні порошки, зубна паста. І з комуналки, що, може, і трохи неочікувано, - електроенергія, природний газ, опалення й гаряча вода.
Товари середньострокового користування - це одяг, взуття, постільна білизна, невеликі й відносно недорогі електротовари, як електрочайники й електропраски, посуд, автомобільні шини, книжки, іграшки, флешки, сумки, парасольки.
Товари тривалого користування - холодильники, кондиціонери, пральні машини, легкові автомобілі, електронні книжки, мобільні телефони, ювелірні вироби із золота.
А до послуг, як альтернативи товарів, віднесено такі продукти, що не мають фізичного втілення. До них з продуктового набору належать усі позиції освіти, всі види медичних послуг (лікарень, поліклінік, стоматології), зв'язку (поштового, Інтернету, мобільного і звичайного телефонного), транспорту (усі види пасажирських перевезень), стрижка, манікюр тощо.
Розрахований у такий спосіб ІСЦ для 2018 р. представлено в таблиці.
У товарах тривалого користування основу формує, крім частини меблів, імпорт. А в товарах середньострокового користування основна частина - імпортні одяг і взуття.
Цікаві та, мабуть, досить несподівані одержані результати по чотирьох групах. Приріст індексу за послугами, у складі яких велика частка зарплати та нарахувань на неї, майже вдвічі (у 1,8 разу) більший, ніж за загальним ІСЦ. А за товарами тривалого та середньострокового користування він у понад чотири рази менший! Очевидно, що індекси за цими двома групами, як і загальний ІСЦ, були б іншими, якби протягом минулого року курс гривні до долара не залишався відносно стабільним, а був би, наприклад (чого зовсім не можна було виключити), за 30–35 гривень за долар.
Тому значущість цього варіанта розрахунків ІСЦ не слід недооцінювати. У жовтні минулого року він був викладений Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ й нібито привернув його увагу. З урахуванням цього пропозицію було передано керівництву Держстату для розгляду в Департаменті статистики цін. Але, як і можна було очікувати, жодної реакції й досі немає.
Невирішувані проблеми
Наші 15,1 млн домогосподарств щомісяця купують не менш як півтора-два мільярди товарів і послуг. Для розрахунків ІСЦ використовується досить складна, теоретично цілком обґрунтована вибірка, що не викликає сумнівів і базується на міжнародних стандартах.
Однак цілком відсутній будь-який громадський контроль над збиранням первинних даних про ціни на місцях.
Ще в серпні 1990 р. обраною при радянській владі Верховною Радою УРСР, за умов інфляції, що розпочалася, був прийнятий і вступив у дію Закон "Про індексацію грошових доходів населення". Уже тоді існувало розуміння необхідності обов'язкової участі громадських організацій у контролі за його здійсненням. Передбачалася (стаття 11) участь молодіжних, тобто тодішнього радянського комсомолу, та тодішніх профспілок (профспілки - школа комунізму) у цьому контролі. А визначення порядку їхньої участі було в тій самій статті покладено на тодішній уряд. На що йому було відведено тримісячний термін. Але це не було реалізовано ні за три місяці, ні за три роки, та й навряд чи буде здійснено через 30 років - до серпня цього року. Нині участь громадських організацій законодавчо передбачено навіть за діяльністю Міністерства оборони України.
Проте Держстат явно не зацікавлений у будь-якій участі громадськості в контролі за збиранням цін. За 30 років не було жодного прецеденту участі не держстатівських членів робочої групи по ІСЦ (!). Хоча для фахівців, які займаються цією проблематикою, зокрема в НБУ, було б корисно взяти участь разом із держстатівськими співробітниками в збиранні цін. Наприклад, зрозуміти, як вибираються та враховуються ціни за такими продуктами, як яблука, що представлені кількома сортами, десятки видів цукерок, вин, які мають досить значні цінові розходження. Це сприяло б підвищенню довіри до ІСЦ усіх груп користувачів та перш за все пересічних громадян. У чому насамперед має бути зацікавлений наш Держстат...
Однак основні проблеми по ІСЦ пов'язані з методикою та практикою його розрахунків. Так, виходячи з того, що в більшості європейських країн споживчий набір включає 500–700 продуктів (тобто він приблизно вдвічі більший, ніж в Україні), було б доцільно ознайомитися з його складом, скажімо, у сусідніх з нами Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії, Туреччині. І врахувати, що в них є корисного для формування нашого продовольчого набору. Підвищеної уваги потребують такі складні для вибору цін продукти, як легкові автомобілі, смартфони, та й тарифи на розмови по "мобілках". Так, щодо легкових автомобілів варто було б проконсультуватися з Укравтопромом, розташованим лише у двох кварталах від Держстату. З почуттям прихованої гордості повідомляється, що в нашому наборі немає автомобілів та одягу, що були у вжитку. Хоча для нашого рівня доходів їх варто було б ураховувати. І це положення міститься в документі 17-ї Міжнародної конференції статистиків праці "Індекси споживчих цін" МОП 2003 р.
Найсерйозніші проблеми виникли з розрахунками ІСЦ торік, коли вперше з 1990 р. було тихенько змінено методику визначення одного з двох основних його компонентів. Замість ваг, заснованих на даних обстежень умов життя домогосподарств, вона стала базуватися на системі національних рахунків. DT.UA у червні 2018 р. (№24–25) докладно висвітлило ці зміни. За розрахунками 2018 р. при колишній ваговій структурі, груднева інфляція була б як мінімум на 0,2–0,3 п.п. вищою за опубліковану. Тобто вийшла б за межі такої бажаної для Нацбанку однозначної (менш як 10,0%) величини.
Номінальна зарплата зросла за минулий рік на 20,5%. І прем'єр-міністр В.Гройсман, кажучи восени минулого року про зростання зарплати, з почуттям гордості повідомив, що вона в нас тепер уже 25 грн на годину. До речі, практично синхронно не втримався й президент США Трамп, який проінформував трохи пізніше у своєму Твіттері співвітчизників, що в них вона навіть ще більша - 27,46. Щоправда, він мав на увазі долари.
Необхідність переходу до вагової системи нацрахунків виправдовували тим, що в колишній ваговій системі, заснованій на обстеженнях домогосподарств, були недостатньо представлені групи населення з високими доходами. Це справді так, тому що участь домогосподарств, які потрапили у вибірку, добровільна. І досить велика частина більш заможних домогосподарств не бажає брати в них участі. Ця проблема характерна не тільки для України, а й для інших країн.
Однак у нас ще з 2012 р. проводяться коригування, спрямовані на усунення цих невідповідностей. І те, що дані обстежень коригуються, в поясненнях до них, на жаль, не відображається. Так, з урахуванням коригувань 2012-го було збільшено частку трьох вищих децильних груп домогосподарств (у восьмій - з 11,8 до 12,1%, дев'ятій - з 13,8 до 14,7% та особливо в десятій з найбільшими доходами - з 20,6 до 22,3%). А частку домогосподарств із низькими доходами було зменшено. У першій (з найнижчими доходами) - з 4,5 до 4,2%, другій - з 6,1% до 5,5%, третій - з 7,0% до 6,3%. Такі коригування проводилися і в усі наступні роки обстежень.
Слід відзначити допомогу в усуненні цих серйозних невідповідностей співробітників Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ В.Саріогло та М.Романюк. Розроблена ними методика може, мабуть, використовуватися не тільки в Україні, а й в інших країнах (включаючи Євросоюз), у яких існує аналогічна ситуація з "недопредставленістю" більш заможних верств населення. А у двох дуже солідних за обсягом (680 і 264 стор.) міжнародних виданнях щодо ІСЦ ця проблема лише дуже коротко згадується, але не даються шляхи її вирішення.
Перехід на нові ваги споживчих витрат для солідності подано як перехід на ваги національних рахунків, у яких основний макропоказник - ВВП. Він визначається паралельно трьома методами - виробничим, за категоріями доходів і за кінцевим використанням. Вагова система пов'язана тільки з останнім і лише з одним, щоправда, найбільш вагомим (близько двох третин) із 12 компонентів його використання. 2017-го це 1,921 трлн грн. Але для визначення ваг мають бути взяті не всі, а лише грошові витрати домогосподарств.
Визначити їхдосить точно в гривнях складно та навряд чи можливо. У нацрахунках у нього включається (а на відміну від них, у грошові витрати домогосподарств не включається) такий досить складний для розуміння та особливо розрахунків елемент, як "умовно обумовлені ціни на житлові послуги власників житла, які проживають у власних (приватизованих, куплених, побудованих власниками), а не орендованих у фізичних осіб житлових приміщеннях". Простіше кажучи, постаратися оцінити, у скільки обійшлася б їм оренда їхнього власного житла.
У власному житлі в нас проживає 90–93% домогосподарств. Орендується житло в основному у великих містах. І близько 90–95% орендованих жител перебувають у "тіні". Тільки дуже невелика частина оформляється в агентствах нерухомості та може враховуватися Департаментом статистики цін. Оренда однокімнатної квартири в середньому по Україні без оплати комуналки в грудні 2017 р. - 2940 грн на місяць, у грудні 2018-го - 3553 грн, а в Києві відповідно - 5551 та 6636 грн. А житловий фонд в Україні на початок 2018 р. - це 16997 тис. квартир загальною площею 968,4 млн кв. м. Хто візьметься визначити величину елемента, що підлягає виключенню?
Звідси виходить, що необхідною є інформація про загальну гривневу величину грошових споживчих витрат домогосподарств, яка використовується для розрахунку вагової структури ІСЦ. Зробити це елементарно просто. Досить помістити її під заголовком таблиці "Вагова структура ІСЦ". Але навряд чи на це можна сподіватися. А без неї вагову структуру, виражену у відносних величинах (вся - 100,000), не можна аналізувати та коментувати. За більш зрозумілою аналогією з виборами: якби ЦВК повідомляла тільки відсотковий розподіл кандидатів, але не наводила б даних про їхню кількість.
* * *
У наданій нещодавно Україні МВФ можливості одержання кредитів за новою програмою stand-by однією з її цілей (більш чіткою та обов'язковою, ніж попередні) є підтримка стабільної інфляції. Треба думати, що у МВФ буде підвищений інтерес до контролю над розрахунками цінових індексів. Отже, увага з боку Фонду, в апарату якого існує підрозділ дуже кваліфікованих статистиків, до аспектів методики та практики розрахунків нашого ІСЦ може стати такою самою жорсткою, наполегливою та обов'язковою, як відносно формування Антикорупційного суду. Чи не варто тоді спробувати вирішити вищевказані проблеми заздалегідь?
Тим часом 13 лютого ц.р. Держстат опублікував січневі ціни по 53 продуктах. Сподівання, що в січні кількість продуктів, за якими публікуються ціни, збільшиться, не виправдалася. Дозування цінової інформації продовжиться й цього року.