У середу в Києві завершила свою роботу місія Міжнародного валютного фонду.
Експерти зазначили прогрес України у відновленні економічної стабільності, але вкотре зробили акцент на обов'язковому виконанні структурних та інституціональних реформ. МВФ очікує від України рішучої боротьби з корупцією, фіскальної та фінансової стабільності, рішучого підвищення прозорості дій, реформування неефективного сектора держпідприємств. Чекають результатів. Перегляд програми радою директорів Фонду заплановано на липень 2016-го. Зазвичай між позитивним рішенням на раді й виділенням траншу минає кілька днів. Але щоб це рішення було позитивним, треба ще постаратися.
Міністерство фінансів відрапортувало про успішне завершення переговорів з місією. "Сторони відновили результативну роботу завдяки значному прогресу, якого досягла Україна за останній рік у відновленні економічної стабільності, а також завдяки нещодавнім спільним зусиллям уряду, президента, НБУ і Верховної Ради, - сказано в заяві Мінфіну. - Сторони узгодили заходи, необхідні для завершення другого перегляду в рамках програми розширеного фінансування. Тепер ці домовленості мають бути затверджені керівництвом МВФ і радою директорів Фонду, після чого буде рішення про надання Україні чергового траншу. Крім того, сторони узгодили ключові напрямки подальших реформ в Україні".
17 травня інтригу в процес спробував внести голова Мінфіну РФ А.Сілуанов, заявивши, що Росія як член Фонду наполягатиме на включенні умов погашення боргу перед РФ у 3 млрд дол. до програми допомоги МВФ Україні. Пояснюють це тим, що українська сторона не йде на діалог. Українська сторона відповідає, що на діалог іде, але воліє вести його в Лондонському суді, а не на сторінках ЗМІ. На думку експертів, сприймати ці заяви серйозно навряд чи варто. Як член МВФ, Росія має право на висування подібних пропозицій, але шанси на успішність цих намірів невисокі. РФ не має сильного голосу на раді директорів МВФ, яка прийматиме рішення щодо нашої програми співробітництва. Блокувальним пакетом вона не володіє, а інші члени, які могли б підтримати її в цьому питанні, навряд чи знайдуться, раніше серед таких була помічена лише Бразилія. Втім, ми й без сторонньої допомоги самі собі палиці в колеса непогано вставляємо.
Адже нинішні застереження Фонду не нові. Виконувати їх можна було давно й не чекаючи візиту місії. В оновленій доповіді МВФ з питань розвитку економік країн Східної Європи і Балтії вже було названо ключові завдання для української влади - боротьба з корупцією, судова та податкова реформи, реформа управління державними підприємствами, а також пенсійна реформа і продовження реформування енергосектора країни. Тоді ж кредитор вказував нам на необхідність підвищення продуктивності праці, стимулювання виробництва, поліпшення умов на ринку праці та покращення ділового середовища з метою залучення інвестицій. По суті, прописні істини, до яких ми мали прямувати й без кредиторських настанов, і не тільки заради одержання додаткових коштів до резервів.
На жаль, такого прагнення ми поки що не демонструємо. Сьогохвилинне поліпшення на зовнішніх ринках дещо покращило стан наших резервів, але не на стільки, щоб відмовлятися від зовнішньої допомоги. Справді, рік тому вони становили 5 млрд дол., а зараз майже 13 млрд. Неначебто зростання, якщо забути про те, що у 2014 р. цей показник дорівнював 18 млрд і не вважався видатним.
"Так, резерви зросли, якщо порівнювати з тим мінімумом, який ми мали. Але якщо згадати наші плани щодо резервів на кінець минулого й поточного року за програмою МВФ, ми побачимо, що вони досі ще нижчі від запланованих. На збільшення резервів насамперед вплинула сприятлива ситуація на зовнішніх ринках. Але чи можна покладатися на неї як на тренд? - ставить справедливе запитання експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. - Усе залежить від того, що вважати основною причиною зростання цін на ринках металу. Якщо ми вважаємо, що це тимчасові події, пов'язані з Китаєм, то розглядати нинішнє зростання цін як основний драйвер не варто, оскільки ситуація може змінитися. Водночас розглядати ситуацію можна і з іншого погляду, припускаючи, що ціни на метал і надалі залишаться на сьогоднішньому рівні. На жаль, зараз однозначно стверджувати те чи інше не можна. Ризики є, і краще їх зустрічати з траншем МВФ, ніж без нього".
Проте надія на те, що "пропетляємо й так", моментально позначилася на бажанні (точніше, небажанні) багатьох народних обранців і чиновників працювати над виконанням програми Фонду. Законопроекти, на ухваленні яких наполягає наш головний кредитор, або стають предметом політичного торгу, або не приймаються через недостатню кількість депутатів у сесійному залі. На кону, на секундочку, наступний транш у 1,7 млрд дол.
Заступник голови НБУ Дмитро Сологуб вважає, що за оптимістичним сценарієм Україна до кінця року зможе одержати три транші МВФ. Теоретично й таке можливо, рішення щодо наступного траншу ухвалюватиметься в липні, у вересні буде перегляд програми за підсумками півріччя, а в грудні ще один плановий перегляд. Але поки що теорія з практикою розходяться.
"Я не виключав би можливості одержати три транші цього року. Якщо ми подивимося програму МВФ, то у нас на поточний рік було заплановано навіть більше трьох траншів, відповідно, якщо Україна йтиме за програмою МВФ і прийматиме всі відповідні закони, шанс одержати більше одного траншу у нас є. На жаль, поки що не видно готовності української сторони вчасно та у повному обсязі виконувати всі вимоги, об'єктивно, це критично залежить тільки від нас", - упевнений Олександр Жолудь.
Практика показує, що ми рідко йдемо за планом, виписаним для нас міжнародними експертами. МВФ схвалив чотирирічну програму кредитування економіки України з використанням механізму розширеного фінансування загальним обсягом 17,5 млрд дол. ще в березні минулого року. І на сьогодні ми одержали лише два транші за цією програмою: перший в обсязі 5 млрд дол. 13 березня 2015 р., другий - на 1,7 млрд дол. - 4 серпня 2015-го. Тепер ми сподіваємося на виділення третього траншу в розмірі 1,7 млрд у липні.
Далеко не всі завдання, необхідні для його одержання, виконано. Насамперед ідеться про ухвалення парламентом законопроектів, що стосуються питань реструктуризації заборгованості на підприємствах, зменшення кількості регулюючих і контролюючих органів, реформування митної служби, питань приватизації, зміни механізмів корпоративного управління в держбанках і багато чого іншого.
Про передачу в парламент 14 "життєво важливих" законопроектів з 19 необхідних віце-прем'єр Кубів заявив ще 8 травня, в день приїзду місії МВФ. У день від'їзду місії - 18-го - жоден з них проголосовано не було. Незначна кількість депутатів у сесійному залі паралізувала парламент. Ми не можемо прийняти необхідні закони не тому, що не згодні з їхніми нормами, не тому, що вони потребують доопрацювання або обговорення, а тому, що депутатів не вистачає, не набирається 226 душ. Очевидно, усі сили було витрачено на експрес-затвердження генерального прокурора, а "якийсь" там транш від "якогось" там МВФ не вартий аналогічних зусиль.
"Робота депутатського корпусу - провальна, хоча на сьогодні все залежить від народних депутатів. Але їм байдуже, насправді на них ніщо не впливає. Якщо виконавча влада несе хоч якусь відповідальність за свої дії, то на депутатів складно якось впливати. Щоб частина з них почала голосувати, їх треба стимулювати, як мінімум дуже сильно попросити. З урахуванням цього одержання трьох траншів цього року нереальне, двох - малоймовірне, але з гарантією 90% ми одержимо транш улітку, нехай навіть для цього треба буде натиснути на депутатів сильніше", - вважає експерт Dragon Capital Сергій Фурса.
DT.UA багато разів писало про те, що не стільки важливі виділювані нам кошти, як сама участь у програмі, яка є потужним сигналом для всього цивілізованого світу, що інвестувати в Україну можна. Коли 10 лютого ц.р. директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард допустила, що програму фінансової підтримки України можуть згорнути, це вже було публічною констатацією підірваної довіри до Києва. А серія публікацій у впливових міжнародних ЗМІ про політичну й корупційну кризи в українській владі лише посилила думку зовнішніх кредиторів про нас як про неблагонадійного позичальника.
При цьому Україна живе без зовнішньої підтримки з осені минулого року. Призупинення програми МВФ не пустило в країну не тільки наступний транш, а й 3,5 млрд дол. допомоги від Сполучених Штатів, ЄС та інших донорів. До речі, обіцяні віце-президентом США Байденом кредитні гарантії на 1 млрд дол. теж залежать від липневого рішення ради директорів МВФ - це пряма умова договору.
Слід розуміти, що 14 законопроектів, про які йдеться, - це не заслуга нового уряду Гройсмана. Усі вони були розроблені його попередниками, як і багато ідей, що їх новоспечений прем'єр тепер озвучує як свої. Наприклад (і це вже не пов'язано з програмою співробітництва з МВФ), створення Дорожнього фонду обговорюється більше року, як і скасування оподаткування пенсій, і "велика" приватизація. Свою власну програму прем'єр тільки готує. Кажуть, що в документі вже 500 сторінок. Широкій громадськості його обіцяють презентувати до кінця травня. А та програма, за яку голосував парламент, як і передбачалося, потрібна була лише для того, щоб дати Кабміну річний імунітет. Чи буде нова якісно відрізнятися від попередньої? І чи будуть у ній дійсно свіжі й інноваційні кроки? Адже дотепер ми нічого не пропонували кредиторам. Ми відкидали, сперечалися, вимагали поправок, затягували виконання, але ініціативи не виявляли.
До сьогоднішнього дня виконання пунктів програми МВФ є чи не єдиним двигуном реформ у країні. Кредитори це розуміють, не випадково ж розмови про об'єднання траншів припинилися, щойно стало зрозуміло, що більша частина реформ минулого року проводилася лише для галочки. Якщо нинішній уряд не зробить уроку з помилок своїх попередників і продовжить годувати їх лише планами, прожектами, порожніми програмами й нескінченними дорожніми картами реформ, реакція кредиторів буде відповідною, як і фінансові наслідки. Тож надто обнадіюватися не варто - ми досі ще за крок від вильоту з програми.