Наше інтерв’ю з головою Національного банку України Сергієм Арбузовим відбулося напередодні візиту представницької української делегації до Вашингтона. Та все ж таки не візит (про його результати говорити було ще рано) став головною темою розмови - основне місце в ній відведено, мабуть, найактуальнішій сьогодні валютно-курсовій проблематиці. Знайшлося, звичайно, і багато інших тем для обговорення.
Валютно-курсова політика
- Сергію Геннадійовичу, нині ситуація на валютному ринку стабілізувалася, та чи розібрався регулятор, що ж усе-таки стало причиною останніх курсових сплесків?
- Ми уважно проаналізували всі події і можемо констатувати, що курс спробували розгойдати спекулянти, причому на позичені для цих цілей гроші. 31 серпня ми за узгодженням із МВФ запустили пробну кулю, видавши банкам довгострокове рефінансування на загальну суму понад 3,8 млрд. грн. У результаті чого різко зросли (до 25 млрд. грн.) залишки на банківських коррахунках у НБУ. Додаткова гривнева ліквідність, що з’явилася, перетекла на міжбанківський валютний ринок, якому не було звідки підживитися доларами: у понеділок, 3 вересня, банки головного постачальника валюти - США - не працювали у зв’язку з національним святом, Днем праці. До відсутності доступу до доларових коррахунків в американських банках додався високий попит на валюту на українському міжбанку з боку НАК «Нафтогаз України», яка в цей період активно купує валюту для закупівлі газу в Росії.
- А де був у цей час НБУ?
- Як відомо, Національний банк, у тому числі й згідно з домовленостями з МВФ, узяв курс на поступову лібералізацію курсоутворення. І ми намагаємося зменшувати свою присутність на ринку, зводячи її до мінімуму. Комплекс цих чинників дав можливість окремим гравцям - ми їх уже виявили і відповідним чином покарали - усвідомлено завищувати курс, виставляючи при цьому тільки однобічні котирування - на продаж. Ці операції фактично не здійснювалися або проводилися мінімальними лотами, але дали підстави спекулянтам уже наступного дня накрутити ціни в пунктах обміну готівкової валюти, провокуючи ажіотаж серед населення.
Якби зростання курсу було наслідком об’єктивної ситуації в економіці, це одна розмова. Але об’єктивних підстав для цього немає, хоча й не секрет, що девальваційні очікування зараз високі. На моє переконання, ситуація штучно нагнітається численними апокаліпсичними прогнозами, які дають люди безвідповідальні, а тиражують ті ж таки спекулянти.
Як я вже сказав, ми покарали банки, що зловживали на міжбанківському ринку, а тепер маємо намір урегулювати ситуацію на готівковому ринку. Після завершення перевірки, яка нині відбувається, буде застосовано заходи впливу до ще десяти банків.
- Які саме?
- Залежно від серйозності встановлених порушень - від штрафів до позбавлення ліцензій. Ми збираємося покарати банки за те, що, маючи готівкову валюту в касі, вони відмовлялися продавати її людям у дні зростання курсу, тим самим стимулюючи панічні настрої.
- Чи не виходить так, що винуваті одні, а карають зовсім інших - ви ж самі сказали, що першопричиною такої ситуації було збільшення грошових залишків на ринку? Хто одержав рефінансування і чому?
- Рефінансування було видано державним банкам Укрексімбанку, Ощадбанку та Укргазбанку під реалізацію державних проектів, на чому наполягав уряд. Банки скористалися грошима не зовсім раціонально - це факт. Але така вже специфіка ринку: гроші не
люблять лежати мертвим капіталом, їх знерухомлене зберігання влітає в копієчку. Тому ринок, якщо він нормально функціонує, усмоктує гроші як губка, хоч би яким каналом їх вливали. Це ж сталося і на початку вересня - тимчасово вільні кошти скарбники держбанків вирішили спрямувати на міжбанківський ринок, щоб заробити. Вільні кошти розтеклися по банківській системі, і окремі гравці за рахунок цих грошей спробували розгойдати курс.
- Однак це, як ви самі сказали, ринок. Грошам шукали краще застосування, що в цьому незаконного?
- Те, що грошові залишки, які вивільнилися в системі, відразу перетекли на ринок валютний, - це, в принципі, нормальна, робоча ситуація. Гроші повинні працювати. І якщо банки не хочуть спрямовувати їх у реальний сектор (тому що не бачать нормального, кредитоспроможного клієнта), то використовують для гри на курсі. Це вибір банків, хоча при цьому вони підпилюють ту гілку, на якій сидять. Нам це не подобається, звичайно, але це ринок, і нічого незаконного в цьому справді немає.
Проблема - у поведінці окремих гравців, які почали різко задирати курс, наприклад, виставляючи на продаж за завищеним курсом якісь мізерні обсяги валюти або взагалі виставляючи тільки однобічні котирування, не купуючи при цьому валюти. Фактично ми спостерігали повторення картини 2008 року, коли два банки ганяли між собою 1000 дол., докручуючи курс до 10 грн. за долар.
Ми, звісно, не могли байдуже спостерігати за цим. Звідси - і покарання для спекулянтів, суть якого має стати чітким меседжем для всіх учасників ринку і громадян: Нацбанк не йшов і не йде з валютного ринку і продовжує контролювати ситуацію на ньому, згладжуючи коливання і жорстко реагуючи на спекуляції.
До речі, ця ситуація стала показовою відповіддю критикам НБУ, які ратують за накачування ринку додатковою ліквідністю або активну видачу довгого рефінансування під якісь конкретні цілі. Реальний ефект виявляється протилежним очікуваному, адже головні причини слабкої динаміки кредитування треба шукати зовсім не в грошово-кредитній політиці НБУ.
- Як дії НБУ узгоджуються із зобов’язаннями перед МВФ про перехід до режиму плаваючого курсоутворення?
- До речі, відповідно до Меморандуму про економічну і фінансову політику з МВФ Україна зобов’язалася перейти до гнучкого курсоутворення. Але є важливе застереження: погоджуючи цей перехід із розвитком фінансової системи та удосконаленням роботи механізму відсоткових ставок. Підтримці курсової стабільності значно сприяють зниження дисбалансу між валютними кредитами і депозитами (за останні чотири післякризові роки - учетверо: з 40 до 10 млрд. дол.), а також зменшення майже удвічі банківської зовнішньої заборгованості (з 42 млрд. дол. у жовтні 2008 року до 24 млрд. за підсумками першого півріччя року поточного).
Курсові коливання гривні - це природний процес, що формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Можливості НБУ обмежувати вплив зовнішніх чинників мінімальні, як і в усьому світі. Однак, повторюю, наявні коливання на валютному ринку не мають нічого спільного з економікою. Коливання були наслідком свідомої гри деяких банкірів, з одного боку, і панічних настроїв населення, які інспіруються групою безвідповідальних осіб, що переслідують у тому числі й політичні цілі, - з іншого.
До речі, в Україні дотепер немає закону, який чітко визначав би, що вважати фінансовими зловживаннями, а що - ні. І які заходи впливу мають застосовуватися до порушників, у тому числі до тих, хто свідомо нагнітає істерію, тиражуючи необґрунтовані апокаліпсичні псевдопрогнози в засобах масової інформації. Відсутність такого закону - це нонсенс, тому що закон про фінансові махінації є практично в кожній, принаймні європейській, країні.
Тим часом подібні спекулятивні ігри можуть спровокувати панічні настрої, здатні завдати більше шкоди курсовій і фінансової стабільності, ніж будь-які макроекономічні зрушення. Тому ми й стримуємо спекулятивні спроби пограти з валютним курсом як ринковими, так і адміністративними методами.
- Такі вже й спекулятивні?
- Судіть самі. У липні сальдо платіжного балансу значно поліпшилося, повернувшись у додатну зону (плюс 800 млн. дол.), а загалом за сім місяців з початку року - до нульового значення. Сальдо фінансового рахунку, завдяки вдалому розміщенню єврооблігацій урядом, виявилося найвищим з початку року - 2,1 млрд. дол.
Сьогодні багато розмов про падіння зовнішніх ринків, але в липні зростання українського експорту відновилося (+8%). З одного боку, це результат гарного врожаю зернових та олійних культур, і зовнішня кон’юнктура щодо цих видів продукції, як ви знаєте, нині сприятлива. А з іншого боку, наші аналітики звернули увагу на ще одну позитивну тенденцію - дуже динамічне зростання експорту продукції з високою часткою доданої вартості в хімічній галузі і машинобудуванні, де річні темпи зростання становили 37 і 49% відповідно.
Минулого місяця позитивна тенденція зберігалася - у серпні середньоденні обсяги валютних надходжень від нерезидентів значно зросли, ми переважно виходили з інтервенціями на купівлю валюти. Їх загальне додатне сальдо становило майже півмільярда доларів (435,9 млн.). Це дало змогу компенсувати зменшення резервів через найбільшу цього року виплату МВФ - на 1 млрд. дол. в еквіваленті. Виплата відбулася без найменших ускладнень і затримок, спокійно і без ексцесів.
Україна чітко виконує свої зовнішні зобов’язання і має намір неухильно дотримуватися цього й надалі - для цього у Мінфіну та НБУ є достатній запас валюти, що покриває 3,4 місяця імпорту. Тому будь-які інсинуації з цього приводу необґрунтовані.
До речі, чомусь мало хто звертає увагу на той факт, що надходження від нерезидентів у країну стабільно перевищують платежі на їхню адресу. Цього року сальдо на нашу користь - близько 10 млрд. дол.
І якби не стабільне переважання купівель валюти на готівковому ринку, тенденція була б протилежною - у бік ревальвації. До слова, високі девальваційні очікування тим більше дивні, що інфляція цього року ставить історичні рекорди - мінус 0,3% у серпні і нуль цілих нуль десятих - у річному вимірі. Тобто купівельна спроможність гривні за останній рік не змінилася.
- Тобто в наявності вже дефляція, за якою стагнація?
- Дійсно, економічна теорія говорить про те, що дефляція, як і інфляція, може нести серйозні ризики для розвитку економіки. Вважається, що тривале падіння цін знижує стимули для інвестування у виробничу діяльність.
Разом з тим поточна цінова динаміка не несе дефляційних ризиків. Ви, напевно, знаєте, що якщо інфляцію розкладати по поличках, то в неї є два основні компоненти. Перший - так званий базовий показник (інфляція попиту), на який значною мірою впливає грошова пропозиція (тобто політика НБУ). При розрахунках цього показника виключаються ціни сирих продуктів і продукції з низьким ступенем обробки. Отож показник базової інфляції, на який ми орієнтуємося насамперед, минулого місяця становив 3,1%. Тому до ситуації, коли інфляційну загрозу можна вважати нульовою, ще далеко. Як далеко ще й до виникнення так званих дефляційних ризиків дестимуляції виробництва.
Крім того, необхідно пам’ятати, що є відкладена інфляція внаслідок відсутності підвищення адміністративно-регульованих цін і тарифів останнім часом. За умови приведення останніх до ринково обумовлених рівнів можливе і посилення інфляції витрат. Це - другий, небазовий, компонент інфляції.
З урахуванням наведених чинників поточні параметри грошово-кредитної політики НБУ є оптимальними. Так, темпи приросту гривневої маси за вісім місяців поточного року удвічі більші, ніж за весь 2011 рік. Насамперед за рахунок зростання депозитів населення в банках. Грошово-кредитна політика НБУ фактично посилилася тільки з літа, коли почали проявлятися спекулятивні настрої на валютному ринку, насамперед напередодні виборів. Тож основні причини високих ставок слід шукати в дещо інших сферах, ніж грошово-кредитна політика центробанку.
- Ви згадали про спекулятивність девальваційних прогнозів, але чи так це насправді? Фінансовий рахунок мінливий, а от більш усталений - торговельний баланс України - залишається від’ємним. І, як стверджувалося нещодавно в одному із заголовків з посиланням на опитування експертів агентством Reuters: «Українська економіка потребує допінгу девальвації».
- Саме так, що допінгу… От ви самі дайте відповідь, а що в допінгу хорошого і чим закінчують ті, хто активно його використовує?
Від’ємний торговельний баланс - це серйозний чинник, який, звісно, не можна ігнорувати. Але проблема від’ємного торговельного балансу - це давня структурна проблема української економіки. І її розв’язання потребує модернізації виробництв, активізації інвестицій і капвкладень, глибоких структурних реформ, насамперед регуляторних, а не девальваційного стимулювання.
Якщо ж окремі експерти вважають доцільною навмисну девальвацію національної валюти, то спробуємо відповісти на запитання: яка мета такої пропозиції та які її причини?
Я переконаний, що цілеспрямоване знецінення національної валюти - далеко не найкраща стратегія. Головне наше завдання - зростання конкурентоспроможності національного виробництва, підвищення попиту на його продукцію, розширення географії збуту тощо. Саме над цим треба працювати, і стабільна національна валюта - найкраща в цьому підмога.
Якщо ж ми щоразу «регулюватимемо» торговельний баланс за рахунок зниження курсу гривні, то ніколи не створимо дієвих стимулів для активізації внутрішнього ринку, переорієнтації експортерів із сировини та напівфабрикатів на продукцію з вищою часткою переробки, вищою технологічною складовою й доданою вартістю.
І найбільш прикро, що за девальваційне допінгове підживлення щоразу платять внутрішні споживачі за рахунок імпортованої інфляції.
Я вже не кажу про такі чинники, як подорожчання критичного імпорту та, зокрема, зростання витрат на придбання імпортованих енергоносіїв, збільшення вартості обслуговування держборгу, подорожчання вартості закупівель інвестиційного устаткування, додаткові втрати валютних позичальників і банків, а також про багато інших негативних моментів.
- А так зване експортне лобі поділяє ці ваші аргументи?
- У нас недавно відбулася складна, але чесна й відкрита розмова з цього приводу з експортерами в присутності президента, під час якої нам висунули претензії, зокрема і з приводу високих відсоткових ставок за кредитами.
Ви знаєте, у нас було що відповісти. Зокрема, що валютні авуари, тобто кошти, які зберігаються на зарубіжних рахунках, зросли за останні три роки втричі - з 3 млрд. дол. до понад 9 млрд. Левову частку цієї суми сформовано саме на рахунках експортерів. На чию економіку ці гроші там працюють? Точно не на українську.
Це штучний дефіцит платіжного балансу і причина посилення політики Національного банку. Тобто самі підприємства багато в чому є причиною того, що платіжний баланс нестабільний, а вільна ліквідність - обмежена.
Виходить так: у нас є гроші, але вони не працюють на інтереси української економіки. Водночас ми вимагаємо від Нацбанку дешевих ресурсів, які потім чомусь знову перетікають на валютний ринок, дестабілізуючи ситуацію.
Так повернімо цю валюту в країну, змусьмо її працювати - і не руйнуватимемо своєї монетарної політики й не підвищуватимемо собі ставок!
Ні, замість цього ми тримаємо на зарубіжних рахунках величезні обсяги валюти, навіть половина якої, повернувшись у країну, могла б запросто прибрати всі питання відносно платіжного балансу. І, знявши цю напруженість, сприяти значному здешевленню гривневих ресурсів. Тому якщо бути партнерами, то партнерство має бути чесним. А не так, що більша частина проблемної корпоративної заборгованості банків значиться саме за експортерами.
Як бачимо, брак ліквідності на ринку - питання умовне. Частина банків та їхніх клієнтів мають цілком достатній валютний ресурс, який може бути запропонований в обмін на гривню. Однак ця можливість не використовується.
Звідси запитання: чи повинен Національний банк потурати такій стратегії, накачуючи ринок ліквідністю?
В умовах, що склалися, слід надати можливість власникам валюти діяти згідно з логікою ринку, приймаючи на себе не тільки вигоди від власних рішень, а й відповідні ризики.
До речі, банки теж тепер можуть, купуючи за рахунок накопиченої валюти валютні облігації уряду, залучати під їх заставу гривневе рефінансування в НБУ під 7,5%, а потім - видавати кредити в гривні під 12-15%. Чому вони цього не роблять? Невже простіше намагатися зіграти на курсі?
- Чи не у згадані вище 9 млрд. ви цілитеся, ініціюючи норму про обов’язковий продаж частини валютної виручки?
- Це вимушений захід, до якого як до тимчасового стабілізаційного заходу ми вдаватимемося тільки у разі подальшого погіршення ситуації на світових ринках. Будь-який інструмент, надаваний законодавством Національному банку, використовується нами гнучко, з урахуванням поточних особливостей стану вітчизняного ринку та економіки загалом. Ця норма не унікальна у світовій практиці й застосовується низкою країн. Наприклад, її практикують Бразилія, Мексика та інші країни.
Важливо зазначити, що до 2005 року обов’язковий продаж валютної виручки був передбачений законодавством. Скасування цієї норми було пов’язане з виникненням згодом величезного додатного сальдо платіжного балансу - близько 4% ВВП. Що теж, до речі, перетворилося на проблему, ставши причиною ревальвації, яка наробила галасу.
Немає нічого дивного в тому, що за менш сприятливого платіжного балансу, викликаного поглибленням світової економічної та боргової криз, НБУ ініціює використання адекватних антикризових інструментів.
До речі, близько 70-75% валютних надходжень, в остаточному підсумку, все одно опиняються на міжбанківському ринку. Національному банку просто важливо підтримати ритмічне надходження валюти на ринок.
- І все-таки, якщо ринок очікує девальвації, чи не простіше дати йому нею «наїстися», щоб зняти негативні сподівання?
- А кому, крім спекулянтів, буде від цього користь? Економіка - це дуже складний комплекс внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків, що встановилися, і значуща зміна обмінного курсу призводить до їх порушення. А отже, здатна спровокувати серйозні негативні наслідки, розриваючи та змінюючи структуру цих взаємозв’язків.
Крім того, коли виникає ажіотаж, втрачає передусім населення - ми не бачимо необхідності грати на нервах наших громадян. І, до речі, саме від їхньої довіри багато в чому залежатиме майбутнє гривні. Громадяни, звичайно, мають право вибирати будь-яку валюту заощаджень. Але жодна з альтернатив гривні на сьогодні не дає достатніх гарантій спокою. Головне ж - не піддаватися негайній паніці. Запанікуєш - точно втратиш.
Повторюся, що Національний банк зберігає контроль над ситуацією, в якій ми не бачимо нічого екстраординарного. Традиційний «осінній передвиборний марафон».
Проте це - тимчасова кон’юнктура, а підставою для значущої - понад 2-2,5%, або 10-20 копійок, - зміни курсового співвідношення може бути, як я вже неодноразово заявляв, тільки наявність довгострокових тенденцій у зведеному платіжному балансі, що враховує всі надходження й відпливи валюти. А цей баланс, як уже теж говорилося, поки що нульовий.
- Невже ви вважаєте, що він таким і залишиться до кінця року?
- Національний банк у своїх розрахунках орієнтується не на курс в обмінниках, а на комплексний показник - ефективний обмінний курс. Отже, значення номінального ефективного обмінного курсу (НЕОК) нині становить 8,2 грн./дол. Реальний же ефективний обмінний курс (РЕОК) з урахуванням інфляційних параметрів становить 8,14 грн./дол. І якраз фактично відповідає тому, що встановився в даний момент на ринку.
Зважаючи на це, Національний банк не бачить сьогодні серйозних передумов ні для девальвації, ні для ревальвації національної валюти. Ба більше, в нас дуже скоро можуть з’явитися підстави переглянути прогноз відносно його дефіциту на профіцит цього року.
Звідки брати валюту?
- Що може стати підставою для цього?
- Стан зведеного платіжного балансу нинішнього й наступного років дуже залежатиме від зовнішнього тла, зокрема від успішності подолання боргових проблем у єврозоні. Крім цього, від відновлення програми співробітництва з МВФ і одержання зовнішнього фінансування від інших організацій. Також, як ви знаєте, нещодавно підписано угоду про фінансування з Китаєм на суму понад 6 млрд. дол. на дуже вигідних для України умовах.
- Багато експертів дотримуються дещо іншої думки. Так, звучать думки про те, що китайські гроші відразу підуть на закупівлю китайських товарів...
- Усупереч такій критиці, ці кредити підуть насамперед на розвиток внутрішнього виробництва в аграрному й енергетичному секторах. Враховуючи нинішню світову кон’юнктуру, розвиток сільського господарства може і має стати одним із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної економіки. Проекти в енергетику, що ініціюються з участю китайських партнерів, у перспективі означатимуть зниження залежності від імпорту газу та зменшення його закупівель, а отже, й економію валюти. Але ще до цього вже розпочаті раніше проекти в енергосекторі можуть дати Україні додаткові надходження на 2-3 млрд. дол. нинішнього та наступного років.
Також можу сказати, що Мінфін ще не сказав свого останнього слова як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринку. Нинішні котирування дохідності нещодавно розміщених євробондів на 2 млрд. дол. уже значно нижчі за дохідність, отриману при їх розміщенні (становлять сьогодні близько 7,5-7,7%). Відповідно, відкривається можливість для нових запозичень в обсязі 1-1,5 млрд. дол.
Така ж можливість є для уряду і на внутрішньому ринку. Попит на валютні облігації для населення, дебютний випуск яких заплановано на першу декаду жовтня, перевищує пропозицію: кількість уже поданих на купівлю заявок перевищує обсяг дебютного випуску на 200 млн. дол.
- А як бути в такому разі із гривнею? Адже вона в нас є засобом платежу, а коли стане повноцінним засобом заощаджень?
- Ми не збираємося випуски валютних облігацій на внутрішньому ринку впроваджувати в постійну й довгострокову практику. Як уже неодноразово заявлялося, впроваджується просто новий інструмент заощаджень, нова опція для наших громадян, як і в випадку, наприклад, із золотими та срібними інвестиційними монетами.
Просто ситуація нині така, що гривневі запозичення обходяться Мінфіну занадто дорого, а валютні є непоганою альтернативою. Банкам валюта, через заборону на валютне кредитування громадян і суб’єктів без валютної виручки, не дуже потрібна: про це свідчать їхні поточні депозитні ставки.
З огляду на це я не бачу нічого поганого в тому, щоб частина схованої під матрацами й подушками валюти перейшла в офіційний оборот, приносячи її власникам хорошу дохідність і підживлюючи резерви Національного банку. Адже, купуючи готівковий долар, наші громадяни видають безвідсоткову позику американській владі, тому ліпше вже нехай кредитують при цьому уряд, одержуючи досить пристойний валютний дохід.
- Ми ж із вами знаємо, що високий дохід говорить про високі ризики...
- Хочу сказати, що уряд за останні роки провів величезну роботу зі стабілізації держфінансів - дефіцит бюджету знижено від понад 10% ВВП 2009-го до 1,65% ВВП, запланованих на наступний рік. Такими показниками не може похвалитися практично жодна країна, наприклад єврозони.
Нацбанк, зі свого боку, знизивши до нуля інфляцію, ефективно виконує своє головне конституційне завдання - забезпечувати цінову стабільність. Саме цим ми й забезпечуємо валютно-курсову стабільність у державі та майбутнє гривні як засобу заощадження.
- Нещодавно НБУ знову посилив правила документарного оформлення валютно-обмінних операцій. Чим мотивувалося це рішення?
- Помилкове твердження. Жодних жорсткіших нововведень щодо валютно-обмінних операцій не було. Навпаки, НБУ лібералізував деякі правила їх проведення. З останніх нововведень можу назвати такі.
По-перше, до 1 січня 2013 подовжено термін дії спрощеної процедури купівлі готівкової іноземної валюти у фізичних осіб. Для цього клієнт має пред’явити будь-який документ, що засвідчує його особу.
По-друге, розширено можливість фізособам продавати готівкову валюту через так звані програмно-технічні комплекси самообслуговування. Крім банкоматів, це можна робити тепер і через платіжні термінали, а також термінали самообслуговування.
Макропрогнози, МВФ та інше
- Наскільки реалістичним ви вважаєте урядовий прогноз 4,5% зростання ВВП, закладений у проект бюджету-2013? За яких умов він може здійснитися?
- За нашими оцінками, такий прогноз показника економічного зростання оптимістичний. Водночас за певних умов він реалістичний для виконання. Збільшення темпів економічного зростання може відбуватися за рахунок як зовнішнього, так і внутрішнього попиту.
- Звідки настільки оптимістичні очікування, особливо на тлі рекордного падіння цін на руду на китайському ринку?
- Таке падіння цін ми вважаємо ситуативним. Урядові прогнози базуються на очікуваннях відновлення зростання економіки єврозони та підвищення світового попиту на метали, на високому врожаї. Ці чинники приведуть до зростання експорту та позитивно вплинуть на сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Крім цього, проведення структурних реформ з енергозбереження дасть змогу скоротити обсяги імпорту енергоносіїв, що зменшить обсяги придбання валюти «Нафтогазом України» для розрахунків за природний газ, а також знизити собівартість продукції.
- Чи збігаються оцінки останньої місії МВФ та офіційного Києва в питанні прогнозування перспектив української економіки? Які ключові проблеми відносин сьогодні існують у Києва з фондом? Чи можна й коли орієнтовно очікувати відновлення співробітництва?
- Розпочну з останнього. Співробітництво з МВФ не зупинялося. Ми перебуваємо в постійному контакті з фондом, проводимо регулярні переговори як із керівництвом, так і на експертному рівні. Що ж до проблемних питань у відносинах між фондом і Національним банком, то я назвав би їх, швидше, дискусійними.
Головне, звичайно, - це реалізація програми «стенд-бай». Попри певні затримки в завершенні другого перегляду умов програми, діалог досить активний, а МВФ неодноразово на всіх рівнях підкреслював досягнутий Україною прогрес на шляху реалізації відповідних зобов’язань.
Друге дискусійне питання - необхідність подальшого просування в лібералізації валютного ринку.
Третє - продовження вдосконалення регулювання банківського сектора та вирішення питання діяльності окремих банків.
Ми вже одержали досить чіткі сигнали з Вашингтона з приводу подальшого формату відносин. Плануємо їх детально обговорити з керівництвом фонду найближчим часом - під час візиту урядової делегації у Вашингтон.
Що ж до оцінок розвитку макроекономічної ситуації в 2012 році, то хотілося б наголосити, що востаннє вони були зроблені експертами фонду в травні 2012 року та суттєво не відрізнялися від урядових оцінок.
Крім консультацій МВФ, під час візиту плануються зустрічі з високопоставленими представниками держдепартаменту та держказначейства США, міністерства з питань фермерства та закордонної сільськогосподарської служби США, держдепартаменту енергетики, комітету енергетики та торгівлі Конгресу США, з іншими офіційними особами. Не менш важливі пункти програми візиту - зустрічі з представниками американського бізнесу та галузевих асоціацій.
- Які цілі при цьому переслідуються?
- Серед цілей візиту - проведення робочих консультацій і розширення співробітництва з американською стороною, а також, використовуючи отриманий останнім часом позитивний досвід співробітництва з великим американським бізнесом, обговорення нових можливих спільних проектів.
Крім цього, у рамках запланованих зустрічей із представниками американських підприємницьких та інвестиційно-фінансових кіл передбачається обговорення їх бачення наявних проблем торговельно-економічних відносин, українського фіскального та регуляторного середовища, захисту прав власності та інвестиційного клімату, а також інформування про мету й зміст реформ, що проводяться в Україні, з метою підвищення привабливості інвестицій у країну.
- До речі, з приводу привабливості інвестицій. Як часто заявляють банкіри, значущого поліпшення динаміки інвестицій і доступності кредитів не буде, поки система не одержить належних гарантій захисту своїх прав. Банкіри однією з головних складностей своєї боротьби з «проблемкою» найчастіше називають неналежну практику в судових, правоохоронних органах і виконавчій службі. Нацбанк якось допомагає своїм підопічним чи проблема стоїть на місці?
- По-перше, ситуація з проблемними кредитами змінюється. Банки різними способами активно очищають свої баланси від проблемних кредитів. Наприклад, за сім місяців поточного року було списано 43 млрд. грн. безнадійних кредитів. НБУ створює законодавчі та регуляторні передумови для такої роботи, а також забезпечує банки інструментарієм для зниження проблемної заборгованості в кредитному портфелі. Ми проводимо регулярні наради й консультації та разом із банками шукаємо вирішення цього питання.
Що ж до зловживань у судах, то необхідне регулярне узагальнення практики розгляду кредитних справ і надання судам чітких і однозначних рекомендацій. Такі прецеденти вже є, і Нацбанк збирає дані про недобросовісних позичальників, бере активну участь в аналізі судової практики для її систематизації.
Необхідне й удосконалення законодавства в сфері кредитних відносин, чим ми активно займаємося. На початку вересня ВР прийняла в першому читанні законопроект з питання виконання господарських зобов’язань, спрямований на додаткове регулювання питань щодо захисту прав кредиторів. Цей законопроект передбачає значне посилення прав і гарантій так званих забезпечених кредиторів у ході санації боржника. Зокрема, передбачається унеможливити затягування судового провадження в справах про банкрутство, а також створити умови для повернення кредитору коштів шляхом накладання арешту на майно позичальника одночасно з визнанням недійсним кредитного договору чи договору забезпечення.
Нас також дуже турбує ситуація, що склалася в сфері виконавчого провадження. Вона дуже незадовільна: за підсумками примусового продажу нерухомості, конфіскованої за рішенням суду, банки втрачають до 50% від вартості застави, у результаті чого банк залишається з непогашеним кредитом, а клієнт - з непогашеним боргом. Законодавча база в цій сфері змінюється часто, але внесені зміни мають лише фрагментарний характер, не дають комплексного розв’язання проблеми й суттєво не впливають на ситуацію.
- Навіть хороші закони в наших реаліях, на жаль, повністю дискредитуються практикою їх застосування...
- Цілком правильно. Тому реальним заходом із вдосконалення системи судочинства ми вважаємо забезпечення невідворотності притягнення суддів до відповідальності за недотримання процесуальних строків розгляду справ, прийняття свідомо неправосудних рішень. Крім цього, доцільним вважаємо впровадження в господарських судах колегій із розгляду кредитних спорів із чітко визначеною спеціалізацією та окремою процедурою (за аналогією зі справами про банкрутство). Це значно прискорило б вирішення подібних спорів.
Також була б корисною розробка чіткого механізму одержання учасниками судового процесу інформації про рух справ у судах, зокрема, в онлайн-режимі.
- Нещодавно було значно подовжено термін надання стабілізаційних кредитів. Навіщо?
- Ми ж бачимо, з якими проблемами нині зіштовхуються банки єврозони, і тому не можемо не готувати превентивних заходів у разі песимістичного сценарію розвитку фінансової кризи в ЄС та його поширення на Україну. Тому впровадження такого превентивного інструменту, як надання довгострокових стабілізаційних кредитів, ми вважаємо необхідним. Оскільки для вирішення питання з ліквідністю банку потрібен час, Національний банк змінив підходи до визначення терміну, на який видається стабілізаційний кредит. Нагадаю, що надання стабілізаційних кредитів було введено в практику в період кризи 2008-2009 років, коли банківська система зіштовхнулася з кризою ліквідності.
- І стало причиною додаткової дестабілізації на фінансовому ринку…
- Щоб уникнути цього, було більш чітко прописано процедуру. Ми встановлюємо додаткові вимоги до банку, наприклад, до його регулятивного капіталу. Обов’язковою умовою надання стабілізаційного кредиту є наявність у банку забезпечення з відповідним рівнем ліквідності, достатність і якість якого перевіряються на постійній основі. Крім того, НБУ встановлює певні вимоги та обмеження в діяльності банку, а також вимагає надання гарантій щодо збільшення регулятивного капіталу впродовж терміну дії стабілізаційного кредиту.
Особливо підкреслю, що ця процедура стосується нормальних і платоспроможних банків, у яких виникли тимчасові перебої з ліквідністю.
Виведенням неплатоспроможних банків з ринку займатиметься не НБУ, а Фонд гарантування вкладів фізосіб, що одержує такі повноваження з 22 вересня ц.р., коли набудуть чинності відповідні законодавчі зміни.
- На чиєму боці НБУ в конфлікті банків і ДПСУ з приводу обліку збитків від операцій з цінними паперами?
- Ми на боці ДПСУ та банків одночасно. З одного боку, ми не можемо не поділяти занепокоєння податківців відносно існування величезного офшору під назвою «фіктивні операції зі сміттєвими цінними паперами», який став одним із головних інструментів ухиляння від оподаткування. Це проблема, і її потрібно вирішувати.
З іншого боку, рішення відносно банків має бути таким, щоб не завдати суттєвої шкоди банківській системі. Наслідки від непродуманого впровадження нових вимог можуть бути дуже серйозними: непрогнозовані ризики в банківському секторі, негативний вплив на ринок цінних паперів, особливо державних і т.ін.
Тому ми сподіваємося на прийняття ефективного рішення завдяки спільній роботі державних органів, об’єднань платників податків і аудиторських компаній.
- Ідея створення Земельного банку викликала численні критичні оцінки, у тому числі й з боку МВФ. Чи можна розповісти докладніше про цілі цієї установи, а також передбачувані механізми функціонування?
- Процес створення Земельного банку вже триває, і він буде створений з 1 січня 2013 року. Це передбачено законом про розмежування земель державної та комунальної власності, законопроектом про ринок землі, спеціальною постановою Кабміну. Основні завдання цього банку - створення сприятливих умов для розвитку економіки та сільського господарства, забезпечення функціонування ринку земель, підтримка вітчизняних агровиробників, переважно малих і середніх фермерських господарств, розвиток сільськогосподарського виробництва тощо.
На мій погляд, страхи та ризики, про які йшлося раніше, сильно перебільшені. Зрештою, і парламент, і Кабінет міністрів матимуть достатньо важелів для контролю над діяльністю цієї установи.
Після створення банк виконуватиме функції універсальної установи (тобто йдеться про обслуговування банківських і фінансових операцій з клієнтами). Крім цього, за ним буде закріплено ряд функцій за дорученням державних органів влади з питань реалізації пріоритетних програм, що стосуються відновлення села, виходячи з потреб АПК і конкретних інтересів кожного регіону України.
- Він буде створений на базі банку «Київ»?
- Ні, це буде нова установа.
- А що буде з «Києвом»?
- Неробочу частину активів цього банку буде передано до банку поганих активів для державних банків, створюваного на базі «Родоводу». «Живу» частину бізнесу приєднають до Укргазбанку.
- Якщо Земельний банк створюватиметься з нуля, звідки він братиме ресурси?
- Виходячи з того, що банк буде універсальною фінансовою установою, він буде використовувати всі можливі традиційні варіанти залучення коштів.
Крім того, одним із джерел ресурсної бази банку стануть власні кошти, до складу яких увійде орендна плата за використання державних земель сільгосппризначення, що будуть передані банку.