«Василю, вийди до трибуни...»
Сцена перша
...УРСР, м. Фастів, середина 1970-х. Актовий зал одного з підприємств. У залі — представники громадськості, передовики виробництва, представники парткому, місцевкому та комсомолу, відряджені в робочий час для участі у громадському житті. Як тоді було заведено казати — партгоспактив. Іде товариський суд над працівником, якого міліція прихопила нетверезим.
— Василю (ім'я змінено), вийди до трибуни і поясни нам — твоїм товаришам, як ти міг дійти до такого! Мало того що був нетверезий, та ще й випорожнювався у громадському місці!
Збентежений Василь виходить до трибуни.
— Товариші, не випорожнювався я!
— Як же ні, — ось протокол, чорним по білому!
— Менти неправду написали — на момент затримання я вже був... випорожнений...
Абзац, завіса. Шок як від самого дійства, так і від реакції на нього «обвинувачуваного»...
Думаю, що тим, хто не застав часу «товариських» судів, дико дізнаватися про такі історії, учасники яких були безправними гвинтиками системи приниження. Але йдеться не про минуле — про його рецидиви.
Сцена друга
...Незалежна Україна, Київ, Святошинський район, 2021 рік. Вхідні двері під'їзду багатоквартирного будинку. Оголошення про заборгованість низки квартир із комунальних платежів. Прізвищ немає, але є номери квартир і суми заборгованості. Заклик до «свідомих сусідів» вплинути на винних. Погроза всім — про обмеження обсягу надаваної послуги. Автор — «Керуюча компанія Святошинського району м. Києва». У будинку — 102 квартири. З них 97 платять справно, 5 — боржники.
Ну чим не публічний товариський суд? Цікава перекличка часів, хіба не так?
Розберімо ж докладніше цей «виховний» шедевр.
Аспект перший — моральний
Жодним чином не хочу виступати адвокатом боржників. Оплачувати послугу — прямий обов'язок її споживача, це — аксіома. Але!
По-перше, до рішення суду ніхто не має права трактувати суть ситуації, а причина її може бути якою завгодно, у тому числі — об'єктивною: безробіття, кредитна безвихідь, хвороба, що вимила всі кошти сім'ї, та хіба мало що! Хто при цьому дав право, не розбираючись, публічно ліпити ярлики?
По-друге, що означає заклик «Вчинити громадський тиск»? Улаштувати «темну»? Не пускати в ліфт? Розмалювати двері ненормативною лексикою? Викликати на товариський суд? Може, поясните докладніше, шановні автори? Певна річ, у чинних нормах законодавства.
По-третє, згадалося, як у часи Голодомору радянська влада у схожий спосіб вивішувала списки «приречених» сіл, які не виконали плану з хлібозаготівель. Лиховісна перекличка часів у виконанні «народної» демократичної влади?..
Аспект другий — юридичний
Насправді їх — юридичних аспектів — кілька.
Поширення персональних даних. Зважаючи на «адресну» аудиторію, для ідентифікації сім’ї достатньо зазначити номер квартири. Сума заборгованості — як одна з фінансових характеристик — теж є. Обидва параметри — типові персональні дані, поширювати які можна виключно за згодою «власника даних», тобто боржника, — ч.2 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних». Невже «Керуюча компанія» отримала письмову згоду? Ах, ні? Тоді має настати пряма відповідальність «автора-вихователя» згідно зі ст. 182 КК — «штраф від п'ятиста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або... обмеження волі на строк до трьох років». Нічого дивного в суворості покарання немає, — така інформація може бути «Клондайком» для різного роду аферистів, «чорних колекторів», навідників для крадіїв тощо. Шановні керівники «Керуючої компанії», може, назвете конкретних авторів?
Спроба незаконно застосувати принцип колективної відповідальності. Ніхто з мешканців будинку, тим більше мешканців 97 квартир, які справно платять, не підписував договору поручительства за сусідів. Тим більше ніякого рішення суду з приводу цих боргів не вказано. Тож які підстави погрожувати свідомим платникам?
Публічна відмова «керуючої організації» від виконання прямих обов'язків адресного стягнення боргів. Закон дозволяє в судовому порядку арештовувати майно, рахунки, обмежувати виїзд за кордон тощо. Але не влаштовувати підміну понять із залученням громадськості, погрожуючи при цьому обмеженням послуги!
Публічна погроза одностороннього зменшення обсягу комунальної (тобто соціальної!) послуги, яка цілком може трактуватися з боку як антимонопольного законодавства, так і законодавства про захист прав споживачів. Якщо довести міркування навколо цієї схеми до межі («грошей немає, але ви тримайтеся!»), то відносини «боржник—держава» мають завершитися повним розвалом останньої.
А чому, власне, ні? Хтось має податкові борги? Тоді для всіх інших обмежимо послуги — медицину, оборону, освіту. Не змінюючи рівня оплати їх, як і випливає з нашого «виховного» оголошення. І довго «всі інші» платитимуть?
Аспект третій — фінансово-маніпулятивний
Давайте рахувати. Маніпуляція полягає в тому, що зазначений в оголошенні сумарний борг — 31 499 грн — утворився не миттєво, а нагромадився за певний період. Упродовж якого, як мінімум, 97 зі 102 квартир справно платили. Якщо врахувати, що середня місячна вартість послуги УБПТ (йдеться саме про неї — «Утримання будинків та прибудинкових територій») близько 300 грн, то сума боргу (наприклад, квартири № 64) могла нагромадитися за період приблизно 36 місяців, тобто близько трьох років. За цей час за тим самим середнім тарифом 97 квартир, які справно платять, перерахували суму приблизно 36 х 97 х 300 = 1 047 600 грн. При цьому зважена на період сума боргу 31 499 грн, зазначена в оголошенні, становить аж 3 (три) %!
Ви справді вірите, що з таким співвідношенням — 3% — в експлуатуючої організації «немає можливості оплатити електроенергію»? Серйозно?
Аспект четвертий — «вишенька на торт» із корупційним підтекстом
Починаючи з 2019 року, КМДА проводить комунальні платежі за цією ж статтею УБПТ — «Послуги Керуючих компаній» — через одеську фірму «ГЕРЦ». Типового фінансового посередника, «прокладку», та ще й зовсім не причетну до Києва.
Ситуацію неодноразово висвітлювали у ЗМІ, були публічні звернення до НАБУ, заяви в комісії при Київраді тощо. Як і варто здогадатися — з нульовим результатом. Правоохоронці проігнорували публічні звернення, представники КМДА у відповідь на обвинувачення в корупції змогли навести єдиний доказ, — «це єдина компанія з такою фінансовою ліцензією», а представники постійної комісії Київради з питань дотримання законності ображено розвели руками, виправдовуючись відсутністю повноважень у протистоянні з КМДА.
Щоб не бути голослівним — учитайтеся в реквізити отримувачів комунальних платежів на звороті будь-якої київської платіжки:
Перший рядок — «ФК ГЕРЦ». Прогугліть код ЄДРПОУ цієї фірми — 39763909.
Перший же пункт пошуку видає такий результат: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/39763909).
Або — такий, як і сотні подібних, що не залишають сумнівів:
І що маємо? Кредитна фінансова компанія, прописана за адресою: Одеса, вул. Єврейська, 2-А. Види діяльності: «64.19. Інші види грошового посередництва» (прямим текстом, чорним по білому!). «Унікальна» ліцензія, кажете? Ну-ну... Більше підходить інше визначення — плювок в обличчя всім киянам.
Потік київських «комунальних» надходить на розрахунковий рахунок (код 2603) «посередника», невідомо скільки часу затримуючись на ньому до перерахування на рахунки реальних виконавців комунальної послуги — «Керуючих компаній». Природно, будучи джерелом кредитних ресурсів для комерційного використання. Куди тим збиткам від боржників із п'яти квартир!
І все це — щонайменше, третій рік, не приховуючись і друкуючи мільйони примірників (!) свідчень схеми, що завдає збитків комунальним підприємствам у тисячократному розмірі, порівняно з такими боржниками.
А для простих громадян — оголошення з погрозами обмежити надання послуги. І протизаконним, абсолютно недопустимим у демократичному суспільстві публічним приниженням особистості:
— Василю, вийди до трибуни і розкажи товаришам!..
P.S. Мешканці цього будинку мають груповий чат у Вайбері — для обговорення колективних проблем. Фото оголошення з'явилося там, і зав'язалося обговорення. Певна річ, 56 учасників чату — статистично недостатня вибірка, тим більше що активно обговорювали це питання людей сім. Але навіть у цій маленькій вибірці приголомшило не небажання навести «різкість» із наданням послуги, і не осуд принципу злочинно нав’язуваної колективної відповідальності, а прийнятність публічного приниження боржників:
— Сусіди, залишмо в групі фото цього оголошення! На дверях під'їзду боржники його зірвуть, а тут воно збережеться надовго!
...Шокує те, що користувачі Вайбера — відносно молоді люди, тобто вони не застали часу «товариських» судів. І — все те саме...
Невже «совковість» працює на генетичному рівні?