Суть податкової амністії: держава встановила часовий проміжок від 1 вересня 2021 року по 1 вересня 2022 року, протягом якого ви маєте право добровільно легалізувати свої активи, з яких не сплачені податки, подавши одноразову декларацію. При цьому ви сплатите 5%, якщо декларуєте активи, які є в Україні, і 9% — якщо це закордонні активи. Подавши декларацію про закордонні активи до 1 березня 2022 року, ви трохи заощадите, сплативши 7%. Також ви маєте можливість зменшити ставку одноразового збору до 2,5%, якщо за кошти, які підлягають декларуванню, придбаєте державні облігації.
Специфіка бізнесу в Україні така, що значна кількість людей зараз навряд чи зможуть пояснити державі, звідки у них взялися їхні статки. Тож багато хто задумався над запитанням: а може, дійсно скористатися наданою можливістю, подати декларацію, сплатити одноразовий збір і спати спокійно? Універсальної відповіді, звичайно, бути не може з однієї простої причини: запроваджуючи податкову амністію, держава не до кінця розкрила карти, не сказала, що ж буде, якщо активів не задекларувати.
Основним мотиватором наразі є побоювання, що податківці почнуть ставити запитання, за рахунок яких доходів ви придбали активи у минулому, чи сплачені з цих доходів податки, і не отримавши зрозумілої відповіді, почнуть донараховувати податки за непрямими методами, штрафувати чи навіть притягувати до кримінальної відповідальності. Але наразі це лише побоювання. Десь у нетрях Мінфіну буцімто йде розробка законопроєкту про непрямі методи оподаткування. Втім, ані деталі цього документа, ані його концепція не висвітлюються і не обговорюються. Тобто нас лякають найстрашнішим — невідомим.
Що робити у цій ситуації? Кому точно варто подати таку декларацію, а кому — ні? Чи є сенс поспішати? Чи дійсно ставитимуть запитання про активи, набуті, наприклад, п’ять чи десять років тому?
Безумовно, з одного боку, найкраща порада у цій ситуації — дочекатися принаймні оприлюднення законопроєкту про непрямі методи. Після його аналізу, розуміючи потенційні наслідки, можна буде прийняти більш зважене, оптимальне рішення. Однак, з іншого боку, зволікати до останнього не завжди виправдано, особливо враховуючи специфіку нашого менталітету щодо виконання законодавчих дедлайнів (згадаймо, що творилося на початку жовтня минулого року з поданням інформації про кінцевих бенефіціарних власників). А що буде, якщо держава не спроможеться ознайомити нас із цими правилами гри і до закінчення визначеного строку — 1 вересня 2022 року? То, можливо, і не варто чекати з моря погоди?
Завжди, приймаючи складне рішення, слід зважити його переваги і недоліки. Тож проаналізуємо основні переваги і недоліки використання податкової амністії.
Переваги податкової амністії
Економія на податках — основна перевага, якою варто скористатися тим, хто отримав значні суми доходів у межах строків давності, не сплатив із них податків, і ці обставини може бути виявлено податковим органом при проведенні перевірки. Тут усе зрозуміло: якщо існує ризик, що податкова виявить незадекларовані доходи і доведе це, то вам як фізичній особі доведеться сплатити 19,5% ПДФО і військового збору, а також штрафи замість запропонованих податковою амністією 5%. Зауважимо, що гіпотетично такий ризик є у багатьох, хто отримав доходи на банківську картку і не задекларував їх. Також ця ситуація стосується доходів, отриманих за кордоном, якщо при цьому там вони не були оподатковані.
Легалізація активів — аргумент для тих, хто нарешті усвідомив, наскільки важливо мати «чисті» активи у сучасному світі. У розвиненому світі, якщо ви маєте кеш і не можете пояснити його походження, ви нічого з ним не зробите. Україна поступово рухається цим же шляхом. Уже зараз, якщо ви маєте намір «засвітити» готівку на суму 400 тис. грн і більше, внести її на рахунок у банку, придбати офіційно якесь цінне майно, поповнити статутний капітал, придбати корпоративні права, то подбайте про підтвердження легального походження цих коштів. І вимоги фінансового моніторингу не послаблятимуться, навпаки. Тож частині суспільства давно слід подбати про легалізацію активів. Теоретично податкова амністія має в цьому допомогти, однак слід врахувати «але», про які нижче.
Можливість уникнути кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, якщо ваші приховані доходи реально може бути виявлено податковими чи правоохоронними органами. Однак слід врахувати, що Кримінальний кодекс не обмежується двома статтями, про які йдеться при здійсненні податкової амністії(статті 212 і 212-1 — ухилення від сплати податків та ЄСВ). А якщо наразі вже існують кримінальні проблеми з ухиленням від сплати податків, є принаймні зареєстроване кримінальне провадження, то скористатися податковою амністією буде неможливо.
Недоліки податкової амністії
Ризики фінансового моніторингу. Механізм податкової амністії не дає вам можливості задекларувати якісь віртуальні кошти, як це робили чиновники в електронних деклараціях, рятуючись від «незаконного збагачення». Якщо у вас є готівка, ви маєте внести її на відкритий у банку спецрахунок, при цьому, хоч як це дивно звучить, банк, на відміну від податкової, здійснюватиме перевірку джерел походження коштів у рамках фінмоніторингу, даватиме запити у правоохоронні органи, реєстраторам, органам державної влади тощо. У кращому випадку банк встановить, що відносно вас відсутні кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків, відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, тощо або немає інших факторів, з якими закон пов’язує неможливість податкової амністії. У гіршому — банк заморозить ваші кошти і «виїсть» вам мозок, вимагаючи підтвердити джерело походження коштів. Напевно, у більшості випадків, якщо таке джерело дійсно є, тоді немає і потреби застосовувати податкову амністію.
Увага правоохоронних органів. Україна ще далека від безумовного втілення всіх принципів верховенства права, а титул правової держави, закріплений Конституцією, значною мірою декларативний. На жаль… Засвітившись із «амністійною» декларацією, ви з високим ступенем ймовірності потрапите у поле зору правоохоронних органів. Індульгенція від відповідальності за ухилення від сплати податків, про яку йшлося вище, не дає можливості вам розслабитися, адже у Кримінальному кодексі існують «надійні і перевірені роками» статті 191 (привласнення), 209 (відмивання), ну або «лайтові» статті 366 (підроблення) чи 367 (недбалість). Мабуть, не варто одразу лякатися, що вас посадять у в’язницю, але запитання, швидше за все, ставитимуть. Тим більше що новоствореному Бюро економічної безпеки як повітря необхідно продемонструвати свою ефективність.
Чи будуть непрямі методи оподаткування застосовані заднім числом? Як уже зазначалося, при відсутності оприлюдненого законопроєкту чи принаймні його концепції наші думки можуть межувати з припущеннями, але ці припущення цілком обґрунтовані.
Чи будуть застосовані непрямі методи взагалі? Шанси 50/50. Найшвидше, необхідний законопроєкт буде розроблений і внесений до парламенту. Було б при цьому добре, якби до його розробки залучили експертне середовище, — це дало б можливість бодай спробувати встановити якісь запобіжники від податкового свавілля. Коли це станеться, прогнозувати важко. Сподіваємося, що до 1 вересня поточного року, але це не точно. Цікавіше запитання: чи буде він ухвалений парламентом? Не факт. Політичні сили, незалежно від того, провладні чи опозиційні, дуже чутливі до речей, які можуть вплинути на їхній рейтинг, а спроба запровадити непрямі методи популярності напевно не додасть. І що ближче до виборів, то цей фактор стає важливішим. Водночас депутати, які тиснутимуть на кнопки, самі можуть бути потенційними жертвами цих непрямих методів. Не останню роль у цьому відіграє фактор, у якому вигляді буде подано ці непрямі методи. Якщо законопроєкт буде адекватним, виваженим, тоді він має шанси на успіх. Якщо він буде драконівським, то шанси на його затвердження мінімальні.
Чи будуть непрямі методи застосовуватися заднім числом? Тобто чи буде податкова розбиратися, звідки взялися ваші статки, якими ви володієте зараз чи на момент ухвалення того закону? Ні. По-перше, через уже згадані політичні причини. По-друге, і, сподіваюся, це визначальне, через юридичні фактори. Ми всі маємо пам’ятати норму статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їхнього вчинення не визнавалися законом як правопорушення. На сьогодні мати активи — це не правопорушення. Щоб стверджувати про порушення, податківцям треба довести сам факт отримання доходу, з якого не сплачено податків, а не оцінювати витрат (діють прямі методи оподаткування). Тож запроваджувати непрямі методи і намагатися оподатковувати ваші статки заднім числом — неконституційно. Якщо парламентарії з незрозумілих причин наважаться перетворитися на камікадзе і підуть на такий крок, своє вагоме слово, сподіваюся, скаже Конституційний суд України.
***
При вирішенні питання про доцільність чи недоцільність подання одноразової декларації в рамках податкової амністії слід виходити з такого. Якщо у вас є незадекларовані доходи, при цьому існує ризик, що їх можуть виявити під час податкової перевірки, тоді є сенс подавати декларацію. Дуже добре слід задуматися над поданням декларації тим особам, які мають активи за кордоном, особливо якщо йдеться про кошти на рахунках у банках. Особливо з огляду на правила КІК (контрольованих іноземних компаній), а також CRS (автоматичний обмін інформацією між країнами), які невпинно насуваються. Якщо у вас є нелегалізовані кошти (не йдеться про отримані злочинним шляхом), і ви не маєте інших варіантів, як їх правомірно легалізувати, то є сенс задуматися над поданням такої декларації, адже, швидше за все, легальні кошти вам знадобляться у найближчому майбутньому. Якщо у вас є активи, навіть значні, але при цьому ви маєте легальні доходи в достатньому обсязі, наразі сенсу подавати таку декларацію немає. Варто щонайменше дочекатись оприлюднення законопроєкту про непрямі методи і вже тоді приймати рішення. З боку влади було б чесно, якби вона оприлюднила ці правила гри якнайшвидше.
Усі статті Ярослава Греца читайте за посиланням