Наперекір війні: майбутнього врожаю вистачить і собі, і на експорт

Прогнозувати урожай в умовах війни — ще та задачка. Ніхто не знає достеменно, яку кількість гектарів буде засіяно. Невідомо, скільки полів «доживуть» до жнив, що вдасться обмолотити… Однак локальний аграрний простір уже рясніє оцінками майбутнього врожаю зерна. Хоча польові роботи в розпалі, остаточну структуру посівних площ розмито регулярними «опадами» повітряних тривог і димом від вибухів, але перші прогнози є. Розкладка виглядає так: очікується від 62 до 70 млн тонн урожаю зернових та олійних, із них пшениці — 18–19 млн. Тобто вистачить і собі хліба напекти, та ще й людям іноземним продати…

Пшеничний пасьянс

Традиційно почнемо з фундаменту для забезпечення потреб населення у хлібі. Основу нового врожаю закладено з осені. Офіційно: під урожай 2022 року агровиробники посіяли 6,5 млн га озимої пшениці. Перезимували поля добре. Фахівці розраховують на середню врожайність останніх трьох сезонів і при оптимальному сценарії (війна закінчується до завершення посівної) свідомо віднімають десь третину можливого врожаю: знищені поля, заміновані території, вчасно не проведений догляд за рослинами.

Трейдерська спільнота заявила про скорочення виробництва пшениці до 18,2 млн тонн проти минулорічних рекордних 30+.

Хто забув, тому Держстат на допомогу: 2021 року Україна зібрала 32 млн тонн пшениці, з них сільськогосподарські підприємства виростили 25,6 млн, 2020-го — 24,9 млн тонн (сільгосппідприємства — 19,7 млн), 2019-го — 28,3 млн тонн (22,6 млн).

Учені, вивчивши стан озимини (до речі, озима пшениця становить 97–98% загального валу пшениці), вважають, що урожай може скоротитися до 19 млн тонн. Зниження, на жаль, чекає всі без винятку регіони. Якщо поглянути в розрізі областей, то відсотки вельми різняться. Найбільший мінус тоннажу — на півдні та сході через війну. Зокрема, на Миколаївщині виробництво пшениці становитиме 40% від минулорічного, на Херсонщині — 47%. А Донецька область може взагалі зібрати менш як 10% від торішнього врожаю.

Виробництво пшениці в Україні в 2021–2022 рр.

Значно кращі умови в центральних і західних регіонах. Проте навіть там буде складно забезпечити високі показники врожайності. За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки (ІАЕ), в центрі та на заході спад обсягів виробництва порівняно з 2021 роком становитиме по зернових і зернобобових культурах від 18 до 25%, по соняшнику — 15–22%.

Ще одна стратегічна чи сакральна культура — гречка, посіви якої мають збільшитися. У всякому разі так просить профільне відомство, так вирішили невеличкі фермери. А тим часом зростає ціна на цю крупу в магазинах: у квітні сягнула 74–80 грн/кг.

Спеціалісти Української аграрної конфедерації вважають, що врожай зернових та олійних в Україні 2022 року скоротиться на 20–25% і за умови відсутності подальшої ескалації, якщо не брати до уваги рекорди минулого року, буде десь на рівні 68–70–72 млн тонн.

Виростити і продати

А от торговці зерном уже не тільки врожай порахували, а й прикинули, скільки можна вивезти на зовнішні ринки. В зерновій асоціації кажуть, що внутрішній ринок України споживає близько 30 млн тонн зернових та олійних щороку. Врожай пшениці в Україні цьогоріч можемо очікувати суттєво нижчим від рекорду 2021-го, тим не менш оціночні показники майже втричі більші, аніж Україна сама споживає.

Ячменю поточного року можемо зібрати на рівні 6,2 млн тонн, тож експорт у 2022/2023 маркетинговому році можна очікувати на рівні 2 млн. Урожай кукурудзи очікується на рівні 23,1 млн тонн, при цьому експорт може становити близько 20 млн. Очікуваний урожай соняшнику — на рівні 9,8 млн тонн, ріпаку — 1,5 млн, при цьому експорт у 2022/2023 м.р. може бути близько 1,3 млн тонн.

Урожай сої можна очікувати на рівні 1,8 млн тонн, відповідно, експорт — 0,6 млн.

Загалом експорт зернових та олійних у 2022/2023 маркетинговому році можливий на рівні 35 млн тонн за умови, що Україна при блокаді чорноморських портів зможе збільшити пропускну здатність інших логістичних напрямків. Пропускна здатність альтернативних маршрутів становить 600 тис. тонн на місяць, плюс нові домовленості та напрацювання дають змогу розширити її до 2 млн тонн. Треба ще працювати, аби пропускна здатність на кордонах з ЄС досягла хоча б 3 млн тонн.

Експортними коридорами якраз і переймається профільний міністр Микола Сольський, який, до речі, найбільш поміркований щодо оцінок нового врожаю.

«Наразі ми оцінюємо, що посіви зменшаться на 20–30% порівняно з минулим роком. Перешкоди, спричинені воєнними діями, можуть призвести до зниження якості посівів і врожайності з гектара. За попередніми даними, близько 20–30% площі орних земель можуть залишитися незасіяними. Точна цифра буде відома наприкінці травня, коли посівна кампанія завершиться», — обережно заявляє міністр.

Цьогоріч чимало виробників були змушені змінити культуру, на яку робили ставку. Чиновники переконані, що, вибираючи між кукурудзою та соняшником, фермери будуть орієнтуватися на олійні. Соняшник завжди ліквідний.

Крім питання альтернативних морським шляхів експорту, нагальним є питання збереження вирощеного, адже на складах досі лежать мільйони тонн кукурудзи, соняшнику, пшениці.

Операція «борщ»

Дрібні господарства та населення виходять на першу лінію. Вплив окремо взятого українця на продовольчу безпеку значно посилиться, адже на плечі жителів сіл повністю ляже тягар так званого борщового набору: від картоплі до капусти. Війна жорстоко перекроїла томатні лани на Херсонщині, плантації кабачків чи огірків, відтак, питання овочів — проблема кожного регіону: виростити для себе і для тих, хто на лінії вогню на півдні.

До речі, в Україні стартувало кілька ініціатив щодо достатнього виробництва овочевого набору та картоплі, суть яких зводиться до надання на безоплатній основі посівного матеріалу зацікавленим громадянам чи компаніям. Є проєкт, що передбачає вирощування овочів на клумбах у містах, аби нівелювати питання розірваних логістичних ланцюгів і собівартості продукту. Але вже нині можна констатувати, що овочі будуть у ціні.

«За попередніми даними, падіння виробництва в цілому коливається від 40 до 70% залежно від продукту та ситуації в кожному регіоні», — попереджає Микола Сольський.

Головне питання: наскільки складними будуть жнива, зважаючи на величезні заміновані території? Що спочатку: перевіряти поля, де планують сіяти кукурудзу чи саджати картоплю, чи передусім оглядати поля, де зеленіє озимина?

Однією рукою фермери допомагають ЗСУ захищати поля, іншою — засівають. Думки в голові про те, як доглянути та виростити, скільки виросте, чи буде паливо, щоб зібрати. А ще всі думають про перемогу, мир і ціни на продовольство.

Головне — наперекір агресії Україна не тільки забезпечить себе продовольством, а й залишиться великим гравцем на світовому ринку продовольства.

Більше статей Лариси Гук та Сергія Следзя читайте за посиланнями.