Глибока економічна криза сприяла активному пошуку заходів, спроможних забезпечити економічне зростання. Розширюється програма «Велике будівництво». Набув чинності закон про інвестиційних няньок, ухвалено закон про індустріальні парки. Здійснюється програма «Доступні кредити 5–7–9%». Обґрунтуванням цих і багатьох інших заходів служить досвід більш успішних країн. Але чи дадуть вони ефект в Україні? Далеко не все, що працює на Заході або в «азіатських тигрів», ефективне в нас.
До вироблення економічної політики не можна підходити так само, як у 1990-х роках. Тоді Україна йшла непроторенним шляхом, орієнтуючись на найкращий світовий досвід. Було чимало помилок, невдач. Але були й вагомі досягнення, успішні реформи. І в основі будь-яких наступних реформ має лежати неупереджений аналіз власного досвіду, визначення тих заходів, які справді були ефективними, і тих, які не приживалися.
І цей досвід переконливо свідчить, що заходи державного активізму: субсидії, пільгові кредити, вільні економічні зони, податкові пільги — у більшості випадків негативно впливали на економіку загалом, збагачуючи лише окремих осіб. Тому що в нас не Сінгапур! Основну частину пільг отримують не ті, хто може створити конкурентоспроможне виробництво, а найбільш нахраписті, які мають потрібні зв’язки. Які ж заходи виявлялися ефективними?
У сучасній історії України найуспішнішим був період із 2000-го по 2008 рік. За цей час ВВП зріс майже вдвічі, суттєво підвищився життєвий рівень населення. Рушійною силою піднесення став комплекс радикальних реформ, спрямованих на дерегуляцію економіки, розвиток конкуренції, вирівнювання її умов: «спрощенка» для малого бізнесу, аграрна реформа, скасування необґрунтованих пільг тощо.
Не останню роль в успіху реформ відіграла активна діяльність Антимонопольного комітету України (АМКУ). На п’ять фірм — учасників змови на ринку цукру — було накладено штрафи на загальну суму 17 млн грн. Компанії «Кернел-Трейд» і «Сантрейд», що домінували на ринку соняшникової олії, заплатили великі штрафи та знизили ціни. Цього року ціни на цукор і соняшникову олію б’ють рекорди, але де реакція АМКУ?
Досвід багатьох країн свідчить, що сильна конкуренція в сприятливих для бізнесу умовах — найважливіший двигун економіки. Позитивний вплив конкуренції на економічний розвиток наочно підтверджує й досвід України. Конкуренцію послаблюють неефективне державне регулювання та обмежувальна ділова практика приватного бізнесу. Вона має підтримуватися, захищатися, заохочуватися. Однак політика нашої держави спрямована на придушення конкуренції.
Обмежується використання системи Prozorro. З-під чинності закону про публічні закупівлі виведено витрати, пов’язані з будівництвом Київської окружної дороги. Без конкурентних процедур підготовлено багатомільярдний контракт «Укрзалізниці» на закупівлю електровозів. У «Великому будівництві» діє картель, про який не знає хіба що АМКУ. Але не варто звинувачувати антимонопольників у бездіяльності. Щоб припиняти антиконкурентні дії владних структур, комітет має бути незалежним. А це давно не так.
Негативний вплив на конкурентне середовище чинять багато видів державної допомоги бізнесу. Відсутність належного контролю в Україні призводить до того, що бюджетні кошти витрачаються неефективно, а деякі підприємства отримують необґрунтовані переваги перед конкурентами.
Так, після Революції Гідності обсяги пільг і субсидій різко скоротилися. Було прийнято закон про державну допомогу суб’єктам господарювання, який повністю набув чинності в серпні 2017 року. Які ж результати? У 2018–2020 роках АМКУ прийняв 34 рішення про визнання державної допомоги неприпустимою для конкуренції. Усі вони стосувалися допомоги, наданої місцевою владою.
Єврокомісія визнала податкові пільги, отримані компанією Аррle в Ірландії, незаконними й судиться, вимагаючи повернути 13 млрд євро. В Україні ж аналогічна допомога з держбюджету, якщо судити зі звітів АМКУ, не створює загрози для конкуренції. Чому? Та тому що комітету дали можливість контролювати лише допомогу, яка надається місцевою владою, та й ту не в повному обсязі. До контролю відповідних витрат держбюджету його взагалі не допускають. Там вирішують питання серйозні люди, для яких конкуренція лише прикра перешкода.
В Україні тільки імітують реформи, спрямовані на дерегуляцію економіки та розвиток конкуренції. Виключно щоб відзвітувати перед ЄС або отримати транш від МВФ. Але економічного зростання не зімітуєш… Наші темпи економічного зростання красномовні.
В Україні сформовано економічну модель кумівського капіталізму (cronycapitalism). Його особливості досліджено в праці «Кумівський капіталізм в Україні: економічні наслідки». У ній зазначається, що політичні зв’язки мають до 2% вітчизняних фірм, на які припадає приблизно 20% від загального обороту всіх компаній. Фірми з політичними зв’язками зазвичай більші за звичайні фірми, при цьому вони повільніше зростають, менш прибуткові, платять менше податків. Вони також значно менш продуктивні: їх сукупна продуктивність на 43,7–65% нижча порівняно з політично незалежними фірмами. За оцінкою авторів дослідження, при повному заміщенні фірм із політичними зв’язками фірмами без таких зв’язків українська економіка щороку зростала б на 1–2% швидше.
От чому Україні необхідна національна конкурентна політика: комплекс заходів, спрямованих на обмеження монополізму та розвиток конкуренції. Слід приватизувати більшість державних підприємств, здійснити демонополізацію, налагодити дієвий контроль над наданням державної допомоги. АМКУ повинен стати незалежним органом, спроможним ефективно боротися як із порушеннями конкурентного законодавства з боку приватного бізнесу, так і з антиконкурентними діями владних структур. З вітчизняного законодавства необхідно виключити антиконкурентні норми.
Для їхнього виявлення слід використовувати Методичні рекомендації щодо впливу нормативно-правових актів і проєктів актів на конкуренцію, розроблені АМКУ. Методичні рекомендації містять контрольний перелік запитань, що дають змогу виявити вплив нормативно-правового акта на конкуренцію. Якщо з’ясується, що він може обмежити конкуренцію (обмеживши кількість продавців, зменшивши їхню мотивацію активно конкурувати, обмеживши вибір замовника тощо), необхідно здійснити пошук альтернативних способів вирішення проблеми. На основі дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду в документі дано рекомендації, як досягати поставлених політичних цілей або виправляти істотні недоліки ринку, уникаючи непотрібних обмежень конкуренції.
Нині ці Методичні рекомендації використовуються (принаймні мають) лише АМКУ при розгляді справ і узгодженні проєктів нормативно-правових актів. Але для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування вони мають рекомендаційний характер. Ми всі розуміємо, що це означає.
Далекого 1999 року Німецька консультативна група при українському уряді підготувала детальний аналіз світового досвіду та ситуації в нашій країні з чіткими рекомендаціями про економічну політику загалом і за окремими секторами. Одна з найважливіших рекомендацій німецьких експертів зводилася до такого: перш ніж тиснути на педаль газу, треба спочатку відпустити гальма. На жаль, тут німецьких експертів ніхто не почув. І наша влада роками продовжує обмежувати конкуренцію, дивуючись тому, що економіка буксує навіть після застосування найкращих світових практик.
Більше статей Анатолія Щербака читайте за посиланням.