Ключова галузь української економіки - металургія - показує негативну динаміку. Обсяги виробництва і ціни на продукцію падають, що призводить до зниження прибутку у виробників і менших валютних надходжень у країну. Серед причин - зниження попиту на металопрокат у світі, а також збільшення виробництва китайськими компаніями, які дедалі активніше розширюють експансію на зовнішні ринки. Вихід для українських виробників - у тому, щоб скорочувати собівартість і підтримувати потужності в працездатному стані доти, доки економічне зростання у світі не відновиться.
Світові тенденції
Світове виробництво сталі, на перший погляд, продовжує зростати. За п'ять місяців
2013 р., за даними Worldsteel, у світі виплавлено на 2% сталі більше, ніж рік тому, - 657 млн тонн. Однак якщо придивитися, то видно, що це зростання забезпечили переважно китайські металурги, збільшивши виробництво на 8%, до 324 млн тонн. Свою невелику лепту внесли також японці. Виплавка сталі у них зросла на 1%, до 45 млн тонн. Багато в чому завдяки відновленню економіки після землетрусів і відключення атомних енергоблоків у 2011 р.
Виплавка сталі в інших регіонах лише падала - світове виробництво без урахування Китаю знизилося на 3%. Більше за інші країни знижувався випуск у США (-7%), стагнуючому ЄС (-6%), країнах СНД (-4%). Скоротилося місцеве виробництво навіть у країнах Близького Сходу і Північної Африки, які залежать від імпорту металу, - на 3%.
Зсув зростання виробництва убік Китаю не проходить безслідно для світового ринку. Сталевари КНР нарощують поставки за кордон, чим іще більше збивають ринки для інших виробників. Чистий експорт металопродукції з Китаю (експорт мінус імпорт) досягнув 4,2–
4,3 млн тонн у квітні-травні. Це рекордний рівень, якого раніше досягали один раз у 2010 р., а до цього - лише 2008-го під час небувалого підйому ринку, перед глобальною кризою. Традиційні споживачі китайського металопрокату - найближчі до КНР країни-сусіди, такі, як Південна Корея, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Індонезія. Та останнім часом прокат із Піднебесної дедалі більше поставляється на більш віддалені напрямки, у тому числі в країни Близького Сходу, традиційного ринку для українських металургів.
З березня по травень металургійна промисловість КНР відпрацювала з черговим історичним рекордом виробництва - на рівні 65–67 млн тонн сталі на місяць. Чутки про те, що китайці скорочуватимуть виробництво для стабілізації ринку, поки що не підтвердилися. На початку червня добове виробництво становило 2,15 млн тонн - металургія Піднебесної продовжує утримувати рекордний рівень завантаження потужностей.
У річному вираженні це становить мінімум 780 млн тонн, що на 9% більше, ніж вироблено за весь 2012 р. Частка китайських сталеварів у загальносвітовому виробництві збільшилася з 46 до 49%. Така стрімка динаміка загрожує конкурентам в інших країнах, насамперед у регіонах з високою собівартістю виробництва - в Європі. Загроза припинення виробництва або закриття як ніколи актуальна для багатьох металургів у ЄС, які потерпають через підвищені витрати на енергоносії та доплати за викиди СО2.
Усього у світі недозавантажено зараз близько 25% потужностей із 2 млрд тонн на рік. Вважається, що неефективними є 250 млн тонн китайських металургійних потужностей, однак, судячи з останньої динаміки, їх закриття або зупинка малоймовірні. Першими на вихід з ринку підуть європейці.
Велика транснаціональна компанія ArcelorMittal уже провела зупинку виробництва чавуну на метпідприємствах у бельгійському місті Льєж і французькому місті Флоранж, незважаючи на всі протести місцевої влади і працівників. Наступний на черзі - румунський меткомбінат у місті Галаці. Компанія почала обговорювати вихід із цієї інвестиції.
Процес закриття сталеливарних потужностей у Європі лише набирає обертів. Керівник галузевої європейської асоціації Eurofer і за сумісництвом генеральний директор австрійської металургійної компанії Voestalpine Вольфганг Едер на початку червня укотре напророчив, що в Європі необхідно закрити неефективних потужностей на 40–50 млн тонн виробництва сталі. При діючих нині 200 млн. Потужності, які залишаться, відповідатимуть поточному рівню виробництва і не тиснутимуть на ринок.
Однак такі закриття не проходять без бою. Яскравим прикладом боротьби місцевого уряду за робочі місця в металургії і збереження виробництва є сербський завод у місті Смедерево. Американська US Steel продала завод сербському уряду назад за долар. Коли кількаразові спроби знайти нового інвестора не увінчалися успіхом, сербські чиновники вирішили самі запустити виробництво металопродукції, домовившись із робітниками на заводі і постачальниками сировини, у тому числі з України.
Торік US Steel мала намір повторити той самий трюк з іншим своїм європейським активом - повернути словацький завод у місті Кошице Словаччини. Після напружених переговорів зі словацьким урядом та одержання гарантій того, що вартість енергоносіїв буде знижено, а екологічні вимоги переглянуто, американська компанія залишилася володіти та управляти заводом.
Подальша доля Кошице та інших європейських метпідприємств залежить від того, що буде з Євросоюзом і чи зупиниться затяжне падіння ринку металопродукції. Таке падіння було пов'язане із загрозою розвалу ЄС, що нависла над регіоном із початком фінансових проблем у Греції. Закредитовані члени ЄС скорочували бюджети державних видатків, а приватні компанії переносили інвестиції до кращих часів або в інші регіони. У результаті споживання металу в ЄС скоротилося на 3,6% у 2012 р. У першому кварталі 2013-го зафіксоване найбільш різке зниження попиту на метал - на 4%.
Однак асоціація Eurofer оптимістично прогнозує, що вже з четвертого кварталу 2013 р. попит на прокат відновлюватиметься в єврозоні - на 0,8% порівняно з минулим роком і поступово набиратиме обертів у 2014 р. У результаті чого споживання за весь наступний рік зросте на 2,4%, підрахували фахівці асоціації. Основний передбачуваний драйвер, на який розраховують в Eurofer, - певне пожвавлення в машинобудуванні, виробництві обладнання, будівництві.
В економіці і політиці Євросоюзу залишається надто багато невизначеності, щоб вважати, що відновлення споживання металу обов'язково відбудеться у найближчі квартали. Багато чого залежить від того, яка партія прийде до влади в Німеччині - країні, яка є одним з головних фінансових донорів бідуючих південних країн-членів ЄС. Наступній партії влади в Німеччині не можна скидати з рахунків невдоволення німецьких платників податків тим, що їм доводиться зі своєї кишені оплачувати бездіяльність або марнотратство інших учасників ЄС.
Українські реалії
Однак якщо ринок металу в Європі все ж таки почне відновлюватися, як прогнозують в Eurofer, це буде дуже на руку українським металургам, для яких ЄС був одним із важливих ринків збуту. Через проблеми в європейському регіоні вітчизняні сталевари переорієнтували поставки на інші ринки. Якщо на початку 2011 р. на європейські країни припадало близько третини в українському експорті металу, то в останні місяці частка європейських споживачів скоротилася до 24%. Частину обсягів переорієнтували на Близький Схід - частка регіону в українському експорті збільшилася з 33 до 42%.
Пожвавлення на ринку допомогло б українській галузі впоратися з падінням виробництва. Поки що за п'ять місяців 2013-го виплавка сталі скоротилася на 1,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року, або до 13,8 млн тонн. Слід врахувати, що в цій кількості "сидить" виробництво на новому заводі компанії "Інтерпайп" - "Дніпросталь", чого не було торік. Без дніпросталевських обсягів падіння було б значно більшим - до 5%.
З найсумніших прикладів -Донецький електрометалургійний завод (ДЕМЗ) російської компанії "Мечел", який простоює з кінця 2012 р. Підприємство потрапило у так звані ножиці: дефіцит основної сировини, лому при падінні цін на готову продукцію. До речі, його найближчий побратим, Молдавський металургійний завод (ММЗ), розташований у Придністров'ї, також простоює з січня 2013 р. Гарна новина - власники ММЗ домовилися про держпідтримку підприємства. У липні потужності заводу готуватимуться до роботи, щоб запустити виробництво вже у серпні. Зважаючи на все, держпідтримка ДЕМЗУ не світить, але материнська компанія "Мечел" уже понад півроку займається пошуком нового інвестора для заводу.
Українські металургійні групи демонструють різну динаміку виробництва. Так, чотири метпідприємства "Метінвесту" знизили випуск сталі на 6% з січня по травень 2013 р., до 6,8 млн тонн. Найбільше випуск сталі у групі зменшився на Маріупольському меткомбінаті ім. Ілліча (-11,5%).
Алчевський металургійний комбінат (АМК) збільшив виробництво сталі на 13% за п'ять місяців, до 1,8 млн тонн. У результаті українські підприємства другого металургійного холдингу - ІСД - збільшили загальний випуск сталі на 6%, до 3,2 млн тонн. Такий приріст на АМК пояснюється зростанням відвантажень напівфабрикатів: як слябів на підприємства групи в Польщі і Угорщині, так і квадратної заготовки.
З іншого боку, АМК в останні роки демонстрував низький рівень завантаження через проблеми із забезпеченням залізорудною сировиною (ЗРС) і розрахунками за поставлену сировину. Падіння світових цін на руду на 20% із початку року і збільшення надлишку сировини на ринку могли зробити руду доступнішою для підприємств ІСД, що, можливо, стало одним із чинників, які допомогли досягнути кращого завантаження потужностей на АМК. Самі ціни на ЗРС в Україні залишаються практично незмінними з початку року: 97 дол. за тонну котунів і 87 дол. за тонну концентрату. Останнє зниження ціни, яке фіксується в довгострокових контрактах, відбулося в четвертому кварталі 2012 р. і становило 18–24%.
Третій найбільший гравець серед українських виробників - меткомбінат "АрселорМіттал Кривій Ріг" - трохи збільшив виробництво, на 1,7%. Це стало можливим завдяки зростанню замовлень на арматуру як усередині країни, так і на зовнішніх ринках, у тому числі в Росії.
Послаблення попиту на світовому ринку, падіння цін на сировинні матеріали і зростання експортного тиску китайських виробників призвели до падіння цін для українських експортерів. Так, арматура з початку року подешевшала приблизно на 26 дол. за тонну, до 567 дол. Ключова стаття українського експорту - квадратні заготовки, яка становить близько третини в зовнішніх відвантаженнях, упала в ціні на 9%, до 491 дол. за тонну, експортна вартість на гарячекатаний рулон знизилася на 10%, до 503 дол. за тонну.
Падіння цін на готову металопродукцію, особливо якщо це супроводжується скороченням виробництва, призводить до зниження прибутку виробників і менших валютних надходжень у країну. Рецепт роботи на падаючому ринку: щоб залишатися конкурентоспроможними в таких умовах, українські металурги намагаються скорочувати собівартість. І хоча в рамках країни для виробництва сталі в Україні є практично всі необхідні сировинні матеріали (вугілля, руда, феросплави), а імпортуються лише окремі компоненти, різати витрати необхідно буде і надалі. Попри окремі прогнози відновлення ринків, падіння попиту у світовому масштабі може тривати, а апетити китайських виробників із завоювання частки на глобальному ринку з кожним роком лише зростають.