Інвестиції: на потреби війни мають працювати мініпідприємства, розосереджені по всій країні й підтримані коштами приватних інвесторів

Кошти у малий воєнний бізнес

Зрозуміло, що в умовах, коли традиційні інструменти масового інвестування, такі як нерухомість, тверда валюта, державні чи приватні корпоративні облігації, перестали працювати й приносять збитки, потрібно шукати нові підходи збереження чи примноження коштів. Для цього перш за все доведеться розібратись із сьогоднішніми трендами в воєнній економіці.

І тут одним із нових інструментів можуть стати інвестиції приватних осіб у малий воєнний бізнес. Єдина проблема — це пошук гарантій їхнього повернення, що насправді є лише технічною проблемою.

Зрозуміло, що наразі на першому плані в країні — потреби війни, відповідно, багато бізнесменів починають займатися виробництвом товарів воєнного призначення. На жаль, воєнна тема стала нашою надовго, оскільки, враховуючи геополітичне положення країни, навіть після закінчення війни Україна буде змушена весь час бути готовою до відбиття агресії. Тому вже сьогодні хтось шиє форму, яка швидко зношується у солдатів на «передку», хтось виробляє шоломи чи тактичні окуляри, а ще засоби для зберігання води… Хтось задумався над виробництвом снарядів. Чому б ні? У нас немає металу чи ми не вміємо його виробляти?

Дехто боїться, що по заводу можуть влучити ракети. То давайте створювати невеличкі підприємства на «вмерлих» після приватизації заводах, які є скрізь по країні. Можна будувати й нові, причому навіть під землею.

Зауважте, що існуючі постприватизаційні підприємства мають, як правило, важливу перевагу — наявність інфраструктури та населення, не зайнятого на виробництві. Ініціаторами такого розвитку місцевої економіки можуть стати місцеві громади, що зацікавлені в розвитку свого регіону. Держава ж лише повинна просто надати їм безвідсоткові кредити та поставити завдання виробництва тієї та іншої продукції воєнного призначення, наприклад, створивши на сайті «Укроборонпрому» відповідні запити, адже не всі виробництва є секретними, до того ж більшість цих «секретів» сьогодні відомі ворогу.

В армійському спорядженні є дуже прості речі, які ми могли б самі виробляти, а інші — у разі отримання деяких технологій від наших партнерів. Уся країна повинна почати працювати на війну, перейшовши із макрорівня на мікрорівень. Зауважте, таке уже давно зробили провідні країни, які позбавилися гігантоманії та базуються на виробництві продукції невеликими підприємствами, що розосереджені по країні на достатніх відстанях одне від одного, уникаючи скупчення. І саме в таке виробництво треба вкладати сьогодні заощадження для їхнього збереження й примноження. Так, це непросто, так, пасивний дохід забирає час від основної діяльності. Але іншого виходу немає.

Я ще не забувала б про продукти харчування. Зараз багато наших громадян виїхали в країни Європи, вони бачать велике розмаїття харчової продукції. Так, нещодавно мені розказали, що для кожного виду спагеті існує окремий вид борошна, бо інакше неможливо отримати відповідний смак продукту...

А скільки існує видів печива, чіпсів і різних інших виробів із борошна, звичайних яєць і води, навіть перелічити неможливо. Кількість видів різних заправок, кетчупів, отців і сумішей для їжі просто вражаюча. Тут можна або розвивати свої чи загальновідомі заправки, або ж брати ліцензії на виробництво тих, до яких споживач у Європі вже звик і купуватиме їх під відповідним брендом. Такі продукти мають високу додану вартість, а зняття мит в Європі на український експорт допоможе отримати достойну маржу.

Також цікавим для інвесторів може стати будівництво нового житла для тих, хто його втратив. Бо якщо держава бере на себе зобов’язання компенсувати ці втрати, то інвесторам завжди знайдеться частка для капіталовкладень, причому неподалік нових виробництв, а залучення приватних грошей для держави має стати важливим завданням.

В Україні — величезна територія та зовсім невелика для такої території щільність населення, тому цим треба скористатись і створити свою власну модель розвитку регіонів.

Інвестиції за кордон і на перспективу

Можливо, хтось вирішить інвестувати за межі України, тож не треба думати, що це непатріотично, адже є давня порада для інвесторів: не складайте яйця в один кошик. Україна давно дозволила інвестувати до 50 тис. дол. за свої межі, і цього правила ніхто не скасовував. Інша річ, що перерахувати ці гроші за кордон не так уже й просто, і є певні обмеження, але це технічні питання. Набагато важливіше прийняти рішення це робити, знайти той інструмент, який дасть можливість інвестувати ефективно, нехай і з невеликим доходом, але не втрачати від знецінення зароблених раніше коштів.

А от вкладатися у нерухомість чи просто накопичувати тверду валюту, як це було популярним ще рік тому, наразі недоцільно. (Щодо нерухомості впевнена, що це тимчасово.) Це до війни нерухомість справді була «охоронцем» заощаджень, оскільки не лише давала змогу зберегти накопичене, а й використовувалася для отримання додаткового чималого прибутку від здавання в оренду, а для декого стала своєрідним пенсійним фондом, за рахунок якого можна було нормально жити.

З початком війни тут усе змінилося: реальні ціни на нерухомість зросли на Заході України, зате приземлилися на півночі у містах, де йдуть бойові дії, а багато житлового і нежитлового фонду взагалі знищено. І, звичайно, суттєво занепав київський ринок, в який до війни інвестували свої заощадження громадяни з різних регіонів саме для їхнього збереження та отримання додаткового прибутку.

Звичайно, ті, хто вже володіє нерухомістю, мають розробити стратегію управління нею залежно від регіону та стану власності. Якщо можливо, то слід здавати її в оренду за будь-якою ціною (наприклад, «за комуналку» чи за 30–40% від довоєнної оренди), бо якщо її не орендують, то для власника виникає від’ємний потік платежів від комунальних послуг.

А прихильникам твердої валюти пропонуємо дані щодо інфляції в США починаючи з 1950 року.

***

Переконана, що, з погляду віддаленої перспективи, Україна буде цікавим місцем інвестування як частина Євросоюзу, кандидатом до якого вона вже стала. Але така перспектива може проявитися не раніше як через 10–15 років, коли інвестування у нерухомість знову стане привабливим і доцільним. І тоді куплене сьогодні задешево можна буде продати дорого, якщо, звичайно, очікування не буде занадто довгим (зі збільшенням часу очікування прибутковість знижується).

Тому наразі:

1. якщо у вас є нерухомість, здавайте її в оренду за будь-якою ціною, яку може запропонувати ринок;
2. частину коштів можна інвестувати у військові валютні ОВДП для їхнього збереження від коливань курсу;
3. найцікавішим є ринок інвестицій у малий бізнес, але не нехтуйте гарантіями повернення вкладених коштів.

Головне — не кладіть усі яйця в один кошик.

Більше статтей Людмили Сімонової читайте за посиланням.