Десять років тому міністри охорони здоров'я 53 країн Європейського регіону ВООЗ підписали у Таллінні хартію "Системи охорони здоров'я для здоров'я та добробуту".
Так було проілюстровано відданість конкретним вимірюваним діям з укріплення систем охорони здоров'я для підвищення ступеня відповідальності як перед населенням цих країн, так і перед міжнародним співтовариством.
Новий погляд на роль охорони здоров'я, окреслений Талліннською хартією (2008), полягав, окрім надання суспільних та індивідуальних послуг, у здійсненні впливу на політику і діяльність інших секторів (поза, власне, охороною здоров'я) для приділення необхідної уваги детермінантам здоров'я - соціальним, економічним і екологічним. У Хартії особливо підкреслювалася цінність найвищого рівня здоров'я, якого тільки можна досягти, як одного з основних прав людини. Було визнано, що в минулому важливість системи охорони здоров'я недооцінювалася, не завжди усвідомлювалося, що краще здоров'я населення - це необхідна умова для економічного зростання. Тому інвестування в ефективні системи охорони здоров'я слід розглядати не як неминучий і важкий тягар, а як інвестицію в майбутній добробут населення. Окремий наголос - на тривалому плануванні вкладень у підготовку кадрів, які володіють адекватним комплексом кваліфікацій і навичок відповідно до потреб у послугах охорони здоров'я і постійно змінюваними моделями організації процесу їх надання.
У Талліннській хартії наголошувалося на приділенні особливої уваги потребам менш забезпечених верств населення та інших вразливих груп, підкреслюючи неприпустимість того, щоб люди через погіршення здоров'я опинялися за межею бідності.
У червні 2018 р. у Таллінні відбулася нарада високого рівня, присвячена десятиріччю Талліннської хартії, на якій 53 держави - члени Європейського регіону ВООЗ прийняли Підсумкову заяву "Системи охорони здоров'я у підтримку процвітання і солідарності: нікого не залишити поза увагою".
Відзначено досягнення в усьому регіоні ВООЗ результатів, які відображають реалізацію цієї Хартії: так, у середньому на два роки збільшилася очікувана тривалість життя та поліпшилося багато тих показників здоров'я, які піддаються втручанням охорони здоров'я. Спостерігаються зрушення парадигми до людини з її потребами як центру докладання зусиль і переорієнтація на поліпшення функціонування національних систем охорони здоров'я (з посиленням уваги до первинної медико-санітарної допомоги та служб громадського здоров'я). Також було зазначено прогрес у тому, як оцінюються результати роботи систем охорони здоров'я, та готовність країн постійно вчитися на досвіді інших. Окремо підкреслено прагнення до підвищення прозорості та підзвітності.
У заяві зауважено, що за роки після підписання Талліннської хартії для європейських систем охорони здоров'я економічні та соціальні умови різко змінилися. Зокрема, став невизначеним політичний клімат, у багатьох країнах виникла або зросла соціальна напруженість, не всі країни подолали наслідки економічної кризи. Економічні прогнози обіцяють розширення нерівності в доходах у Європейському регіоні і тривалі труднощі державного фінансування, які неминуче обмежують витрати на медико-санітарну допомогу та бюджети охорони здоров'я і соціального захисту.
Водночас у світі сьогодні існують сприятливі можливості для здійснення спільних міжсекторальних дій зі зміцнення систем охорони здоров'я і підвищення їх стійкості до негативних зовнішніх чинників поряд з посиленням уваги до зростання рівня соціальної справедливості. Рекомендовано дотримуватися стратегічних напрямів у контексті таких трьох комплексних ключових тем:
- інклюзія - підвищення рівня охоплення послугами з охорони здоров'я, їх доступності і фінансового захисту у разі проблем зі здоров'ям;
- інвестиції - обґрунтування необхідності вкладати ресурси інвестування у системи охорони здоров'я;
- інновації - використання інновацій для задоволення потреб людей і удосконалення систем.
З січня 2016-го офіційно став чинним Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р., прийнятий під егідою ООН 193 країнами (в тому числі і Україною). Всі 17 Цілей сталого розвитку мають комплексний характер, і всі з них тією або іншою мірою пов'язані зі здоров'ям населення. Практично жодне з усіх важливих завдань, безпосередньо пов'язаних зі здоров'ям, неможливо виконати без зрушень за цими стратегічними напрямами.
У заяві визнано факт нерівності у фінансовому захисті як усередині країн, так і між різними країнами в регіоні. Для розробки заходів із поліпшення фінансового захисту необхідний систематичний моніторинг незадоволених потреб в якісних послугах охорони здоров'я, починаючи з рівня країн і окремих їх територій. Головна увага приділяється важливості просування до загального охоплення послугами охорони здоров'я для того, щоб зробити Європу регіоном, де люди позбавлені обтяжуючої та руйнівної плати за своє здоров'я, а також пошуку конкретних шляхів і засобів розширення охоплення з поліпшенням доступу до послуг та одночасно - фінансового захисту для кожної людини. Для цього слід поширити охоплення всіма необхідними послугами охорони здоров'я (включаючи і послуги з профілактики захворювань і зміцнення здоров'я!) з оптимальним співвідношенням "витрати-результати" на все населення, поліпшити доступ до лікарських препаратів. Звичайно, при цьому враховувати можливості системи охорони здоров'я в кожній країні. Навіть на рівні Європейського регіону в цілому визнано, що в багатьох країнах платежі з власної кишені за лікарські препарати для амбулаторного лікування стали одним із значних джерел фінансових труднощів. Що ж тоді говорити про Україну, де, за даними щорічного опитування населення Держстатом, п'ята частина з тих домогосподарств, у яких хтось із членів мав потребу придбати ліки, не змогла це зробити, з них майже всі (96,7%) - через їх високу вартість...
Дуже велике значення для поліпшення рівня інклюзії (особливо вразливих верств населення) і для зменшення платежів із власної кишені за медичну допомогу має узгодження як стратегій усередині самої системи охорони здоров'я, так і спільних дій з іншими секторами (соціального захисту, освіти, комунальної інфраструктури, транспорту, промисловості тощо).
Європейські лідери наголошували і на необхідності продовжувати підтримку стабільності достатніх ресурсів - передусім через збільшення обсягів інвестицій державою, з постійним підвищенням раціональності їх витрачання. Для того, щоб нікого не залишити без уваги, слід домагатися реального розподілу (або навіть перерозподілу) ресурсів, необхідних для задоволення потреб у послугах охорони здоров'я, перш за все на користь найбідніших і регулярних користувачів, для яких економічний виграш є найбільш очевидним.
Необхідно також активізувати зусилля з об'єднання навколо спільних цілей дій керівників секторів охорони здоров'я та фінансів і відповідно до цього - демонструвати економічну і соціальну віддачу від інвестицій. Треба активніше працювати над тим, щоб упроваджувати в практику раціональні з точки зору витрат і результатів методи, послуги та втручання на доказовій основі, і з цією метою покращувати співпрацю з ключовими зацікавленими сторонами в системі охорони здоров'я і в інших секторах, включаючи неурядові організації.
Інвестиції в реалізацію заходів охорони громадського здоров'я, що спираються на ціннісні орієнтири і фактичні дані, забезпечують ефективні і раціональні, інклюзивні та інноваційні рішення, які, в свою чергу, служать стимулом для забезпечення соціальної, економічної та екологічної стійкості. Інвестиції в інтересах здоров'я і благополуччя роблять можливим сталий розвиток (і навпаки, їх відсутність гальмує діяльність з його досягнення), що дає змогу забезпечити найвищий досяжний рівень здоров'я для всіх людей.
Окремо хотілося б зупинитися на інноваціях в охороні здоров'я, які відіграють провідну роль у підвищенні ефективності організації та дієвому реагуванні на потреби населення. Слід наголосити, що існує відмінність від інноваційних процесів в інших сферах, яку детермінує, зокрема, необхідність врахувати етичні аспекти і правову відповідальність при проведенні медичних досліджень і впровадженні нових діагностичних і лікувальних технологій, жорсткість нормативного регулювання, високу вартість і високий ризик невдачі тощо.
Однак існують суто людські чинники, що впливають на інноваційні процеси в сфері охорони здоров'я. Сьогодні заклади і установи охорони здоров'я стикаються з великими труднощами у підтримці та поширенні інновацій, особливо тих, що стосуються організації та надання медичних послуг. Як ілюструє національний досвід реформування галузі, чи не найбільші проблеми організаційних інновацій пов'язані з суб'єктивними факторами - сприйняттям медичними працівниками і населенням. Подібні проблеми характерні не лише для України. Наприклад, аналіз канадського дослідження (KAST-2010/Knowledge and Action for System Transformation) засвідчив, що серед найважливіших чинників створення сприятливого клімату для реформування і трансформації фігурує наявність лідерів на різних рівнях і значної кількості менеджерів середнього рівня, для яких інновації є усвідомленою цінністю. Вже на початку третього тисячоліття наголошувалося, що ефективна реформа охорони здоров'я потребує системного підходу, який не обмежується заходами, спрямованими виключно на покращення медичної допомоги, але передбачає вирішення проблем профілактики, формування здорового способу життя і сприяння його дотриманню обов'язково одночасно з позитивним впливом на соціально-економічні детермінанти здоров'я. А батько економічних реформ у Польщі Лешек Бальцерович (Leszek Balcerowicz, 1998), роздумуючи над зв'язком економічних сил і здоров'я, розглядав останнє як змінну величину, залежну від економіки, масової інформації та переконань.
Одним із важливих чинників, що зумовили відносно менший негативний вплив постсоціалістичних трансформацій на здоров'я поляків порівняно з іншими країнами, він вважав сприятливий психологічний клімат перехідного періоду (клімат надії, а не розчарувань), тісно пов'язаний саме з повільним, але постійним і сталим поліпшенням економічної ситуації в країні та зростанням рівня доходів людей. Л.Бальцерович висловив гіпотезу, що певний вплив на формування відмінностей у протіканні трансформацій і їх наслідках для громадського здоров'я між Польщею і Російською Федерацією мали відчуття визволення для поляків і втрата російськими громадянами імперських амбіцій і відчуття належності до особливої держави, певного психологічного дискомфорту через зменшення ролі країни на геополітичній арені.
У свою чергу, окрім психологічного настрою, покращення економічної ситуації і підвищення доходу не лише поліпшує умови життя, харчування і доступність необхідної медичної допомоги, а й стимулює до професійного вдосконалення і зростання, а також до персональних інвестицій людей у здоров'я своє і здоров'я рідних (передусім дітей і родичів поважного віку). Навпаки, надмірні витрати на зростаючу високовартісну медичну допомогу здатні загальмувати і зашкодити економічному розвитку.
Ще одним немаловажним чинником виступає те, що люди з творчим характером праці і високим ступенем незалежності (чим вирізняється інноваційна зайнятість) зазвичай оцінюють своє здоров'я вище, аніж працівники з рутинною роботою і браком автономності. Навпаки, стрес, пов'язаний з роботою (або з безробіттям), так само, як відчуття відсутності безпеки на робочому місці, збільшує ризик захворювань (навіть коли наявні виробничі ризики безпосередньо не реалізуються у вигляді шкоди здоров'ю даного працівника). Звичний спосіб зняття напруги з допомогою тютюну, алкоголю і наркотиків, з одного боку, безпосередньо завдає шкоди організму, і водночас зловживання речовинами, що викликають залежність, погіршує соціальне середовище конкретної людини, впливаючи і на здатність особи його контролювати. Зокрема, це також негативно впливає і на доступність медичної допомоги.
За оцінками міжнародних експертів, за рік (2016–2017) Україна піднялася з 56-го на 50-те місце в рейтингу найбільш інноваційних країн за Global Innovation Index, який складається з багатьох показників (кожен з яких має свій субіндекс), що стосуються інноваційної діяльності. Україна отримала індекс 37,6 (для порівняння, Швейцарія з першим місцем - 67,7). Сподіваємося, що подальше просування у рейтингу буде пов'язане і з прогресом у розвитку вітчизняної системи охорони здоров'я.
Таким чином, інклюзія, інвестиції та інновації у поєднанні і тісному переплетінні виступають трьома китами, на яких, на думку провідної експертної спільноти фахівців громадського здоров'я Європи, має базуватися подальший розвиток національних систем охорони здоров'я.