Законопроєкт про підвищення ренти написали суворо для «кнопкодавів», тому з обґрунтуванням його необхідності зовсім не парилися. Пояснювальні записки аж трьох проєктів суто «на відчепися». Вилучити екстраординарні доходи й крапка.
З боку видобувних компаній публічна реакція зараз млява. Приватники поки що обмежилися кількома заявами Асоціації газовидобувних компаній із нагадуванням про попередні обіцянки Кабміну не змінювати ставок до 2023 року і прогнозами «усе буде погано».
Утім, усе ще попереду. Із приводу на порядок меншої суми ренти на залізну руду (800 млн дол.) пристрасті вирували дуже неслабо. А тут ціна «хотілок» близько 8 млрд дол., у тому числі майже два ярди зелені хочуть від приватників. І працювати з депутатами можна в індивідуальному порядку, а розмір можливих витрат на додаткову ренту окупають будь-які витрати на GR.
Однак ренту піднімати доведеться. Через банальну причину — із зими ми вийдемо з майже порожніми підземними сховищами газу. Цілком безпорадне обґрунтування від Кабміну та парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики не змінює загальної ситуації, — іншого виходу в уряду просто немає.
Цифра у 7–8 мільярдів кубометрів природного газу, які будуть у сховищах (за відсутності морозів) значитися до квітня, не має обманювати. Дві третини запасу, або 4,7 млрд кубометрів, — це буферний газ. Скачати його, звичайно, можна, але це вб’є львівське Більче-Волицько-Угерське ПСГ.
І до нових холодів треба знайти мінімум 11–12 мільярдів кубометрів.
Торік, коли ціни стали зростати й імпорт зав’янув, за теплу пору року накопичили лише 3 млрд кубометрів, в основному свого газу. Нинішнього сезону закачування в сховища українського газу навряд чи буде більшим.
Для проходження майбутньої зими (за найбільш сирітським сценарієм) НАК «Нафтогаз України» доведеться імпортувати 7–8 млрд кубометрів. Уже пролунала оцінка (від НБУ), що при ціні у 850 дол. за тисячу кубометрів за все про все доведеться викласти 7 млрд дол.
Тут фінансисти (сподіваємося) дещо перебільшили. За їхніми ж прогнозами, така ціна буде в другому кварталі, а в третьому впаде приблизно до 600 дол. Саме в ці пів року й здійснюються закупівлі газу. Виходить приблизно так, як показано в наведеній таблиці.
Цифри, природно, сумлінно висмоктано з пальця. Якби хтось нині точно знав ціну газу на середину літа, то легко став би мультимільйонером, Той самий НБУ кілька місяців декларував середньорічну ціну в 475 дол.
Однак і п’ять-шість мільярдів — пристойні гроші. Залишилося відповісти на запитання: кого грабуватимемо?
Піднімати ціни населенню боляче та страшно, воно й так із явними труднощами тягне тариф у 270 дол.
Сама пропозиція підвищити ренту проста: ціни зросли набагато більше за витрати, отже, діліться «екстрамаржею».
Ренту (за різними варіантами законопроєктів) пропонується підвищити по старих свердловинах із нинішніх 14 і 29% до 69–74% (залежно від глибини родовищ і зовнішніх цін). По нових родовищах — від 6–12% до 53–67% (що новіша та глибша свердловина, то менша рента).
Рівень ціни визначатиметься за принципом «і побільше, побільше!». Це буде максимальна ціна, або ціна на німецькому газовому хабі, або ціна імпортних контрактів на кордоні чи на наших товарних біржах. І візьмуть максимальну з трьох можливих…
Поява законопроєктів чітко показала, що в комітеті Верховної Ради з питань фінансів мають дуже нечітке уявлення про газовидобуток, і це насправді нормально. А ось те, що їм там нікому допомогти з експертизою, — сумно. Документ, схоже, писали ледь не вночі, під ковдрою, з ліхтариком...
Законопроєкт Кабміну більш грамотний, проте й більш «жадібний». При цьому і в нього відразу ж почали запихати «ліві хотілки». Невідомі доброзичливці відразу забили «боковичок» про пільгу приватним авіакомпаніям, причому просто вставили абзац у текст, навіть не спробувавши якось щось редагувати, — а раптом прокатить, як мінімум знижку на рейси забезпечено. Крім пільг для авіаперельотів, там намалювалася й «Вовина тисяча» (є-підтримка), і зарплати вчителям, військовим і поліцейським.
Усього «хотілок» із ренти, починаючи з березня та до кінця року, вже намалювали на 239 млрд грн (8,4 млрд дол.). При цьому на ключову закупівлю запасів газу — лише 5,4 млрд дол. А понад мільярд доларів «хотілок» — узагалі не в цю тему. Ділити шкуру ведмедя почали зарано… ще навіть її розмір не зрозумілий.
Уточнимо на березі. Пани твердо переконані, що споживачів, які бажають купувати газ, скажімо, навіть по 600–700 дол., в Україні буде так уже багато? Взагалі-то законопроєкт на сотні мільярдів мають як мінімум прораховувати.
І головне — законопроєкти, по суті, ставлять жирний знак питання на перспективах вітчизняного газовидобутку. За фактом це план Хлопчиша-Кибальчиша: нам хоч день простояти та наступної зими протриматися. І так повсякчас.
На виході отримуємо кризу за кризою. А ще нинішній рік добре показує ціну провалу програми зростання видобутку державним «Укргазвидобуванням» за останні п’ять років (горезвісні 20/20 — 20 млрд кубометрів видобутку УГВ до 2020 року). На легендарне нарощування власного видобутку до, соромно писати, 2020 року пішло за всіма пунктами до 3 млрд дол. У підсумку видобуток упав, зате зросли витрати на імпорт. Жодного розбору провалу програми наразі не намічається. Тему просто «наказано забути».
Зручно. Тепер УГВ, розуміючи, що нова рента — це майже смерть новим проєктам, і слова проти не скаже. А на її частку припадає майже 70% видобутку в країні торік. «Укрнафта» (ще мільярд кубометрів) теж поки що вичікує, але Ігор Коломойський, який контролює гроші, платитиме за найможливішим мінімумом.
Залишаються приватні газовидобувачі, які видали 5 млрд кубометрів газу видобутку торік. Тій самій ДТЕК за запропонованими ставками довелося б заплатити мільярдів 10–12 порівняно з 2,7 млрд грн за минулий рік.
І це той випадок, коли Ріната Леонідовича таки шкода. З 2013 року «ахметовці» реально розробили на глибині 5,5–6 км родовище, збільшивши видобуток учетверо — до 2 млрд кубометрів. Це найуспішніший кейс за останні десять років.
Рента його не вб’є, якась частина прибутку залишиться, але всі плани щодо розробки нових родовищ точно заморозять. Заодно держава покаже ціну свого слова. І якщо в законопроєкті від фінансового комітету Ради ще пам’ятали, що обіцяли до 2023 року не змінювати ставок на нових родовищах, то зараз Кабмін (у своєму проєкті) про це геть забув, — дуже гроші потрібні.
Чи це просто хитрий план, який дає можливість потім усе оскаржити в судах?
Так чи інакше, але зростання приватного видобутку, яке й так сповільнилося, можна сміливо вважати закінченим. Отже, «теплий» прийом рентним ініціативам забезпечено, як і заробіток лобістам…
Однак вимити гроші з галузі — річ нехитра. А от як її після цього розвивати? Ну що ж, і надалі можемо купувати газ в інших. Якщо, звичайно, гроші знайдемо.
Більше статей Ігоря Маскалевича читайте за посиланням.