Дедалі більше не справою, а словом намагаючись створити позитивний міжнародний імідж, офіційний Київ зміцнюється в негожій для країни "грецькій" іпостасі.
За цілком звичною для України "візантійською традицією" (от, мабуть, що ріднить нас із греками), поки представники однієї гілки української влади минулого тижня намагалися у Вашингтоні залучити в країну потенційних інвесторів, у Києві інша гілка тієї самої влади саботувала виконання зобов'язань перед діючими кредиторами. Головний з яких - Міжнародний валютний фонд - "высоко сидит и далеко глядит" у штаб-квартирі в тій же американській столиці. Обидві особливих результатів не домоглися, але дали кілька досить однозначних сигналів міжнародному бізнес-співтовариству. І, звичайно, нам із вами.
Білий дім: високий оценюк
Утім, не обійшлося й без сигналів українських політиків один одному з допомогою американських знаків. Цього разу йшлося не про грошові знаки: на зустрічі прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з віце-президентом США Джо Байденом економічні питання не були пріоритетними. Як випливає з інформації, отриманої DT.UA від джерел в американських дипломатичних колах та українській вищій політичній лізі, український прем'єр продовжує залишатися фаворитом Вашингтона. Так, низький рейтинг, так, корупція, але ж "так багато реформ ще ніхто не проводив"; а крім того, Яценюк, як ніхто інший, уміє казати американцям "так". Голоси яценюківської фракції "партії війни", віддані за проект Конституції, який, по суті, включає механізм капітуляції на Сході, - лише одне з безлічі підтверджень цього.
Заходження Обами на зустріч українського прем'єра та американського віце-президента - швидше, не знак підтримки Яценюка, а сигнал для "внутрішнього вживання": у передвиборній кампанії протистояння з Росією - один із основних трендів, відповідно, увага до України президента США - маленький прояв вірності цьому тренду. Що ж до позиції американських дипломатів, які знають не тільки географічне положення України, а й імена її політичної верхівки, то вони стривожені можливістю концентрації та навіть узурпації влади в країні президентом України. Заміна голови СБУ не минула непоміченою. Не приховалися від американців і маневри з підготовки зміни глави МВС. Прагнення Порошенка розставити скрізь "своїх" силовиків та, до того ж, одержати "свого" прем'єра, тривожить Вашингтон. І чомусь наводить на думку, що збереження саме Арсенія Яценюка на посту глави уряду допоможе втримати баланс. Тому, за інформацією DT.UA, Арсенію Яценюку пообіцяли тверду підтримку. А от представникам його команди в уряді індульгенції не видали.
Головний захисник і популяризатор українського прем'єра - Вікторія Нуланд - була присутня й на вашингтонській зустрічі, куди "зайшов Обама", а також провела закриту зустріч із українським президентом у Києві, на якій чітко дала зрозуміти, що Вашингтон зацікавлений у збереженні за Арсенієм Яценюком посади прем'єр-міністра. З одного боку, з 80-відсотковим антирейтингом Арсеній Яценюк став для Порошенка майже ручним. Його регулярні нічні візити на Банкову, іноді навіть у спортивному костюмі, супроводжуються не лише папіроскою миру, а й стопочкою-другою за справедливий потокорозподіл. З іншого боку, Яценюк та американці розуміють, що Порошенко надто довго працював із Віктором Ющенком. А це означає, що його "так" не завжди "так", а лише - "я вас почув". Основні політичні баталії, компроматом і ресурсами для яких запасаються всі сторони, відсунуто на осінь. А от економічні так легко не відсунеш.
Ми хочемо вам запропонувати
Вашингтонська конференція, яка врочисто розпочала минулий тиждень, нагадувала візит комівояжера в офіс корпорації. Арсеній Яценюк ніс фантастичну нісенітницю про Intellectual, Independent та Internet-dependent, вічний обмін досвідом і нескінченну боротьбу з корупцією. Особливо комічною виглядала презентація, яка розповідає про те, що Україна - це високотехнологічний хаб. Звичайно, більшість присутніх на зустрічі гостей у це все одно не повірили, отже, навряд чи кинуться відвідувати Україну, щоб наочно переконатися у зворотному... Утім, перебільшення - це нормально, коли йдеться про продаж: було б що перебільшувати, та й продавати.
Поклавши руку на серце, приводів для вихвалянь у нашої делегації було небагато. Від деяких реплік прем'єра, які чути з першого дня його вступу на посаду, уже мутить. А обіцяного представлення економічного майбутнього України так і не відбулося. Головне посилання вітіюватого виступу Арсенія Яценюка - беріть участь у широкомасштабній приватизації, вкладайте капітали в сільське господарство, енергетику та інфраструктуру! Причому відразу ж знайшлися ті, хто на це посилання відгукнувся, - американський газовий трейдер Trail Stone прямо під час конференції заявив про бажання вийти на український ринок уже восени.
А американська нафтогазова компанія Frontera Resources підписала з НАК "Нафтогаз України" меморандум про співробітництво в сфері розвідки та видобутку нафти й газу в Україні. Завдяки, мабуть, зниженню ренти, яким після її підвищення тепер так пишається наш уряд. На цьому, щоправда, наші досягнення, за великим рахунком, закінчилися. Бажання "рідного" Наталії Яресько фонду Horizon Capital вкластися в портал електронної торгівлі rozetka.ua, звичайно, похвальне, але їхати за цим аж у Вашингтон - мабуть, перебір. А далі були не більш ніж декларації зі слів наших чиновників, але самі лише наміри припливу інвестицій не гарантують.
Міністерство АПК закликало в Україну експортно-кредитні спілки, які забезпечили б додатковим фінансовим ресурсом і без того не скривджених українських експортерів агропродукції. Американський Ексімбанк навіть пообіцяв нам 1 млрд дол., але остаточного рішення ще не прийняв. Усе на рівні намірів та обіцянок. Конкретних компаній, які хочуть інвестувати в українське сільське господарство
1,5 млрд дол., міністр Павленко так і не назвав. Як не назвав і конкретних проектів співробітництва, лише у загальних рисах - насіннєвий бізнес, переробка, логістика.
Фіскальна служба привезла на конференцію презентацію, яка складається з загальних фраз, котрі переконують, що в Україні вже все добре з системою оподаткування, а завтра буде ще краще. Було б непогано показати потенційним інвесторам більше конкретики та реальних справ, щоб вони розуміли, на що їм розраховувати. Але похвалитися, мабуть, нічим, отже, обмежилися банальним "face to fair business". А прем'єр продовжував віщати про приватизацію, масштабну та наймасштабнішу. Упор робив на енергетику та хімічні підприємства.
Учасники конференції уважно слухали виступи нашої делегації, аплодували, запевняли, що високо цінують зусилля українського уряду... Однак надії прем'єра на те, що інвестиції потечуть рікою, танули на очах, і це було помітно. Про які економічні аспекти йшлося на зустрічі Арсенія Яценюка з президентом США Бараком Обамою і віце-президентом США Джозефом Байденом, невідомо. Але після неї вже наш прем'єр заговорив про те, що високо цінує зусилля американського уряду. Чи збіг, що в четвер на засіданні українського парламенту з'явилася помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд та в буквальному значенні слова контролювала процес внесення змін у Конституцію нашої держави, у черговий раз нагадуючи НАМ про виконання Мінських угод? Чи свідчить це про те, що наш прем'єр з'їздив у США вдало (адже й курив він на парапеті, можливо, не без причини)? Продаж, мабуть, відбувся...
Маяк ледь не згас
У той час як уряд улещував потенційних інвесторів, у парламенті намагалися закопати програму співробітництва з МВФ. У перших числах липня Міжнародний валютний фонд оголосив про узгодження першого перегляду програми та готовність приймати рішення щодо видачі другого траншу в розмірі 1,7 млрд дол. Від нас було потрібне лише прийняття кількох законопроектів, чого зробити вже традиційно не встигли. Причому законопроекти вже на той момент були готові та подані до парламенту. Проте одержання чергового траншу було під сумнівом до останнього, тому що наш парламент ну ніяк не міг спромогтися виконати свою частину зобов'язань перед Вашингтоном.
Усі законопроекти, необхідні для одержання другого траншу, було зареєстровано у Верховній Раді в перших числах липня, а прийнято парламентом тільки нинішнього четверга в авральному режимі під завісу другої сесії. До цього міністр фінансів Наталія Яресько буквально в кожному своєму публічному виступі зверталася до парламенту з одним-єдиним проханням - розглянути закони, необхідні для продовження співробітництва з Міжнародним валютним фондом.
Однак останні тижні своєї роботи перед канікулами український парламент присвятив чому завгодно, але не виконанню умов програми МВФ. У результаті на одержання наступного траншу в розмірі 1,7 млрд Україна може розраховувати, але навряд чи раніше осені та вже точно не в липні, як прогнозувала глава українського Мінфіну.
"Другого траншу МВФ до серпня очікувати не варто. Є певні формальні процедури, які мають відбутися після прийняття (підписання законів, засідання ради МВФ). Найважливіше - не цей конкретний транш, а продовження програми МВФ у цілому. Нині ця програма - основне джерело кредитних коштів та основна стратегія розвитку України. Понад те, програми більшості донорів прив'язані до програми МВФ. Зараз, коли доступ на приватні ринки капіталу закритий, особливо з огляду на переговори про реструктуризацію, руйнувати відносини з МВФ ніяк не можна", - розповіла DT.UA Юлія Шибалкіна, економіст Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна".
Утім, одержання коштів у серпні - це дуже оптимістичний прогноз. Хоч як банально, але саме цього місяця у МВФ починається (як і в наших депутатів) сезон відпусток. І авральне прийняття законів в останні дні роботи Верховної Ради все одно не забезпечить нам виділення траншу раніше вересня-жовтня. Міністр фінансів неодноразово говорила про те, що для України тепер важливий не так транш, як виконання умов програми співробітництва. З жалем можна констатувати, що ми, так бадьоро розпочавши співробітництво з МВФ, тепер знову провалюємо й перше, і друге.
"Гроші є гроші. Коли ми на ладан дихаємо, ще й війну ведемо, вони потрібні нам, сумнівів немає. Але крім цього, все, що відбувається, - це не дуже хороший сигнал для ринку капіталу, на який впливатимуть пов'язані з цим паніка й спекуляція. У результаті ми не одержимо припливу валюти, але можемо одержати її відплив. Кажучи відверто, це нехай і невеликий, але зрив програми МВФ, що без сумніву зауважили всі стейк-холдери, бізнес, як вітчизняний, так і іноземний, міжнародні організації, уряди інших країн, зокрема й нашого противника - Росії. А головне - це сигнал для нас про те, що наш парламент не в змозі забезпечити своєчасне прийняття таких важливих рішень", - вважає Павло Кухта, експерт Реанімаційного пакета реформ.
На 1 червня золотовалютні резерви України становили 9,9 млрд дол. США, 5,7 млрд з яких - це цінні папери, про ліквідність яких існують різні думки, зокрема й скептичні. Переговори про реструктуризацію наших боргових зобов'язань ще тривають. Попри декларований сторонами успіх, кінця-краю їм поки що не видно (принаймні чіткі терміни завершення ніхто й не ризикує позначити). При цьому вже 24 липня Україна має погасити купон у 120 млн дол., а от у вересні настає термін погашення інших євробондів на суму в кілька разів більшу - 2,5 млрд дол.
"Попри відносну стабільність, для нас важливо одержати наступний транш 1,7 млрд. Ба більше, нам бажано було б одержати його саме в липні, а не в серпні й тим більше не у вересні. Річ у тім, що у вересні нас очікують значні виплати за зовнішнім боргом, природно, все навантаження ляже на золотовалютні резерви - вони скорочуватимуться. Відповідно, нам потрібно було б одержати кредит МВФ до вересня. Стверджувати, що його одержання для нас критичне, не можна. Багато хто здивується, але ті виплати, які припадають на вересень, цілком можна буде здійснити за рахунок наявних резервів. Але потім їх однаково треба поповнити, й іншого ресурсу, крім коштів МВФ, у нас немає", - упевнений Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень.
Та депутати не заглиблюються у такі тонкощі, тому зайняті були, виходить, зовсім іншими, мабуть, значно важливішими для них питаннями. Приймали "пивну реформу", а потім пом'якшували "пивну реформу"… Зобов'язали банківську систему реструктуризувати валютні кредити по 5 грн/долар, а потім відхрещувалися від цього рішення… Намагалися зняти депутатську й суддівську недоторканність, та так і не наважилися… А потім і зовсім перемкнулися на святкування 140-річчя заснування Чернівецького Національного університету або проведення парламентських слухань про розвиток підприємництва в Україні.
Відлуння Ради у Вашингтоні
Крім недоладності парламентаріїв, свою роль в історії відіграло й бажання прем'єра перетворити робоче питання на ще один етап особистої піар-кампанії. Виконання структурних маяків, коли вже такі зобов'язання взяла українська сторона, мало стати пріоритетним з моменту підписання програми. Однак прем'єр, виходить, усерйоз зацікавився долею цих законопроектів тільки перед своїм візитом у Вашингтон. Справді, повідомлення Яценюка про те, що Україна неухильно й "за графіком" виконує всі взяті на себе зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом, було б потужним позитивним сигналом для потенційних інвесторів. Та тільки згадав прем'єр про цей "потужний сигнал" занадто пізно, тож він у результаті так і не пролунав на заході, спеціально організованому для того, щоб залучити капітали в Україну.
Зате пролунав інший сигнал. Глава українського Мінфіну в одному зі своїх вашингтонських виступів укотре нагадала нашим парламентаріям про їхні прямі обов'язки й поклала на них відповідальність за те, що Україна все ще не одержала другого траншу фонду. Напевне цей виступ міністра не залишився без уваги потенційних інвесторів і кредиторів. А от в Україні заклику Яресько не почули, і оскільки для прем'єра піар важливіший за гроші, депутати чекали його повернення на Батьківщину, щоб він особисто представляв у парламенті потрібні для одержання другого траншу законопроекти (№ 2045-а, 2873 і 2956).
У минулому номері ми вже описували ці законопроекти досить докладно, щоб читач розумів, що в них немає нічого, що потребувало б особистої участі прем'єр-міністра на засіданні парламенту. Крім, звичайно, можливості вкотре з'явитися в новинах, якої в результаті Арсеній Яценюк так і не скористався, махнувши на маяки рукою та не з'явившись на розгляд.
"Оскільки від успішного співробітництва з МВФ залежить співробітництво і з багатьма іншими впливовими міжнародними організаціями, такими, як Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку, а також з урядами держав, готових надавати нам фінансову допомогу, для нас передусім важливо продовжувати це співробітництво, не допускаючи проблем, що впливають на нього", - переконаний Олександр Жолудь.
А ще непогано було б, крім виконання взятих на себе зобов'язань, не ухвалювати законопроектів, що відверто бентежать іноземних партнерів. Після того як парламент проголосував за закон про реструктуризацію валютних кредитів, фонд однозначно висловив стурбованість ситуацією, що складається в суспільстві. Зокрема, директору європейського департаменту МВФ Полу Томсену довелося виступати з публічною заявою про те, що Україна розгортає структурні реформи в протилежний бік та свідомо шкодить економіці. Правда, представник фонду так і не сказав, які конкретно законопроекти насторожують його відомство. Прояснила ситуацію The Wall Street Journal, повідомивши, що Томсен говорив про сім законопроектів, внесених партією Юлії Тимошенко "Батьківщина".
Йдеться в них про індексацію заробітних плат, скасування оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів, зниження роялті для енергогенеруючих компаній місцевого значення та інші дуже соціальні, дуже передвиборні, але такі, що йдуть у розріз із програмою МВФ і здоровим глуздом, рішення. Їх прийняття, за оцінками фонду, обійдеться Україні в 2% ВВП цього року та в 3,5% ВВП - 2016-го, а головне, унеможливить подальшу реалізацію програми. Недивно, що стурбовані несподіваним прийняттям закону про реструктуризацію валютних позик функціонери МВФ попросили український парламент бути більш раціональним і виважено приймати рішення.
***
Наше головне нещастя, безумовно, не в тому, що гроші надійдуть пізніше. І навіть не в тому, що економічне майбутнє України та її співробітництво з МВФ залежать від людей, які явно не усвідомлюють ані ступеня відповідальності, ані майбутніх наслідків своїх дій. А в тому, що й у владі, і в опозиції знову влаштувалися наперсточники й популісти, турбота яких - зовсім не формування іміджу держави, яка виконує свої зобов'язання й перед іноземцями, і перед власними громадянами. І навіть у найменшому ступені - не реальна турбота про хоч якесь поліпшення рівня життя останніх. Традиційно, крім грошей, значущі лише електоральні рейтинги й бали, причому згадані вище персонажі примудряються їх заробляти, одержуючи потрібну для причетності до влади суспільну підтримку.
Тим часом навіть дивно, що кредит довіри до нинішніх мешканців "високопечерських липок" досі не вичерпано (що можна пояснити тільки наявністю дуже серйозних геополітичних інтересів). Адже, допустивши дефолт Греції, МВФ зазнав відчутних репутаційних втрат. Фонд запропонував країні програму, контролював її виконання, але успіху не досяг. Навпаки, план МВФ провалився, і країна єврозони в дефолті не в останню чергу тому, що теж не поспішала виконувати взяті на себе зобов'язання. То скільки ще навчені цим гірким досвідом чиновники фонду терпітимуть "капризи" ще одного свого "пацієнта"? Адже прояви зарази ті ж самі: патологічний надлишок популізму, фобія непопулярних рішень, небажання "еліт" відмовлятися від найменших привілеїв, прийняття рішень або із запізненням, або в "останній-найостанніший" момент, пафосне подання навіть тривіальних робочих рішень у новинах мало не як геройських подвигів чиновників.
Однак якщо МВФ, підписавши останню програму з Україною, тепер змушений тягнути цю "тлінну ношу", то яка мотивація може бути в потенційних інвесторів? Чи захочуть вони вкладати капітали в країну, влада якої, перебуваючи в цілковитій фінансовій залежності від МВФ, примудряється не виконувати його вимог? У країну, єдиною стратегією економічного розвитку якої досі є програма того ж МВФ, що за визначенням не може претендувати на більше, ніж макрофінансову стабілізацію. А розвиток де? І якщо навіть непринципові зобов'язання в Києві виконують із такою натугою, то що буде, коли діло дійде, наприклад, до податкових пільг аграріїв? І хто захоче вкладати в економіку, що НАСТІЛЬКИ залежить від популістських, таких, що не піддаються логіці, рішень учасників нинішньої парламентської коаліції? Чи зможуть обіцянки нашої делегації про міфічний захист прав інвесторів переконати їх в передбачуваності ведення бізнесу в Україні?
Чи розуміє парламент, що через нього Україна була за крок від вильоту з програми МВФ? Чи розуміє влада, що наша економіка поки що пролітає повз інвестиції? Адже приватизація - це інвестиції з великою натяжкою, а на більше ми не розраховуємо. Адже інвестори, принаймні потенційні, знають, що в Україні щороку змінюється податкове законодавство. Що можна роками судитися й програти, будучи тричі правим. Що немає нічого більш непевного в нас, ніж право власності. І що, приїжджаючи сюди робити цивілізований бізнес, треба передусім заводити "неформальні" знайомства в СБУ, ГПУ й податковій. А наші функціонери вперто продовжують показувати хороші презентації "ні про що", не даючи відповіді на головне запитання: як інвесторам працювати в агресивному та непередбачуваному корупційному середовищі?