Якщо коротко, російська економіка стрімко втрачає остійність, вона йде на дно слідом за флагманом чорноморського флоту РФ. Світовий банк прогнозує, що ВВП Росії вже цьогоріч знизиться на 11%, в грошах йдеться приблизно про 200 млрд дол. США. Інститут міжнародних фінансів переконаний, що 2022-го Росія втратить усі 15% ВВП. Інфляція в країні вже в березні сягнула 16,7% у річному вимірі, а місячне зростання становило 7,6%, ставши рекордним для країни з 1999 року. Capital Economics вважає, що за підсумками цього року інфляція в країні сягне 23%. І це лише початок, адже руйнується сама економіка країни як система.
Після проблем РФ на фінансових ринках, з яких, власне, і почалося руйнування економіки, криза перекидається на її інституційне середовище. Тут проблеми вже виникають і будуть загострюватися. Наразі саме вони чинять вплив на російську економіку. Це не впадає в очі відразу, бо статистика прийде згодом. Самі інституції можуть бути різними (ринки, усталені зв’язки, екосистеми тощо), але вони неодмінно мають економічну функцію, тобто є тим, що обумовлює решту економічних зисків або втрат. Відповідно, від них залежить, чи відбувається зміна (заміна, руйнування) усталених інституцій в еволюційний спосіб або ж ні.
Уявіть будівельника-неофіта, якому примарилося перебудувати хмарочос. Й от він уже зносить по черзі несучі конструкції з бетону. А на заміну пристосовує аналогічного розміру пінопласт. Отак відбувається демонтаж ринкових інституцій у РФ і заміна їх незрозумілими субститутами.
Втрата екосистем
У цивілізованому світі екосистеми є маркетинговими продуктами, бізнес-моделями, сферами існування тощо. Бенефіціарами екосистеми є всі її учасники, бо вони співпрацюють, конкурують та еволюціонують разом. Усі вони мають зиск від участі в екосистемі. Сьогодні екосистеми в економіці значною мірою є незамінними та цифровими.
Наприклад, візьмемо екосистеми банків. Той же російський «Сбєр». Він витратив більш як мільярд доларів і чимало часу на створення власної екосистеми. Це його стратегічний продукт, який, за планом, 2030 року мав би за рахунок тільки нефінансових послуг з охоплення клієнтів безліччю сервісів приносити понад половину виручки. А це трильйон рублів. Наступного року вони мали б вийти на беззбитковість. Що тепер? Тепер унаслідок агресії РФ проти України екосистема банку не зможе працювати за планом. Та навіть тому, що вимкнено додаток «Сбєра» з AppStore і GooglePlay. Як тепер працювати принаймні за планом по трильйону? Ніяк.
До речі, AppStore та GooglePlay, MasterCard і Visa тощо, що їх можна було використовувати в подібних екосистемах, самі є чималими екосистемами. Вони мають вивірені налаштування, комунікації, звички та звичаї. Саме це мало генерувати cash flow. Тепер усе це полетіло шкереберть. Їх вимикають.
Натомість російський уряд лише пропонує айтішникам, які тікають із РФ, створити щось на заміну. Але ж сама по собі «технічна» екосистема не працюватиме. Безглуздо сподіватися ефективно замінити SWIFT. Втрати трансакційного характеру та відсутність генерованих грошових потоків гарантовані у будь-якому разі.
Capital market. А що це?
Маргіналізація всіх ринків капіталу у РФ уже відбулася. Рубль і фінансові інструменти позбулися ринкового виміру через штучне втручання у ціноутворення. Ми про це вже писали. Московська біржа заборонила брокерам продавати активи за вказівкою нерезидентів Росії, і це означає, що вона більше не працює відповідно до звичайних комерційних стандартів визнаної біржі. Власне, її вже позбавляють цього статусу. Змаргіналізованість фондового ринку підкреслено безглуздим намаганням уряду країни-агресорки спрямувати так званий трильйон «на підтримання ліквідності». М’яко кажучи, не так має працювати ринок капіталів. А якщо він працює саме так, його простіше просто офіційно анулювати, як зайву ланку.
Імпортозаміщення vs здоровий глузд
Імпортозаміщення — навпаки, омріяний і нестворений інститут. Вісім років росіяни займалися його розбудовою і не досягли жодних результатів. Зараз обіцяють досягнути. З якого дива? У сучасній глобалізованій економіці курс на імпортозаміщення — це величезний стрибок назад до кам’яного віку. Технології не можна замінити (винайти) швидко, а ситуація вимагає діяти тут і зараз. Якщо, як виявилося, до війни, коли в них був час, імпортозаміщення здебільшого полягало у закупівлі імпортних складових під власними торговельними найменуваннями, то зараз для цього не буде ані часу, ані можливостей через санкції.
Ринок робочої сили
Умовно поділимо його на дві групи: фізична робоча сила та інтелектуальні ресурси. Обидві почали залишати тонучий корабель. Трудові мігранти вже повертаються додому до Киргизстану та Таджикистану, бо на тлі волатильного рубля соми та сомоні вже не здаються слабкими валютами, а заробітки в рублях обвалилися. А таких заробітчан з Азії у РФ близько 5 мільйонів. Представники інтелектуальних професій також пакують валізи: продавати послуги назовні за валюту складно, всередині РФ — невигідно, та й немає кому. Наприклад, нестача кадрів у IT-сфері в РФ уже сягає одного мільйона спеціалістів, а до 2027 року може зрости до двох мільйонів.
Соцмережі vs cash flow
Так-так. Здавалося б, соцмережі заборонили через політику, але страждатиме економіка. Адже заборона Інстаграму і Фейсбуку там, де на них було засновано численні відносини ринкового обміну, — це значний удар по економіці. Спочатку мікро-, а зрештою і макро-. При цьому удар було нанесено зсередини.
Окрім ринкового обміну, соцмережі налаштовані на значний неринковий, так званий реципрокний, обмін. Коли результат пролонгованої трансакції, хоча й немонетизований від початку, все одно має економічний вимір. Відбувається це саме у мережевому середовищі. Відсутність звичного середовища для трансакцій такого роду матиме великий економічний, звісно, від’ємний, вплив на саму економіку.
До такого розвитку подій РФ готова не була. Створення аналога заборонених та тих, що планують заборонити, соцмереж поспіхом у найкращому разі потребуватиме року-двох роботи. Це означає, що численні бізнес-моделі у цей час не працюватимуть, принаймні в повному обсязі. Переналаштування призведе до значних трансакційних втрат, скорочення зануреності до продуктів і падіння доходів та попиту.
І це лише деякі складові…
А є ще десятки і сотні елементів, ланок і ланцюжків, економічних агентів, ринків, що втрачаються. Інновацій, про які треба забути. Технологій, до яких немає доступу, тощо. Саме вони створюють економіку. І всі вони зазнали впливу зовнішніх і внутрішніх факторів: санкцій — ззовні, «руського міру» — зсередини.
Через це раціональні чи інші поведінкові сценарії зазнають безлічі варіантів змін.
Примітивна і основна економічна модель країни-агресорки РФ — ритуалізований видобуток природних копалин, обмін їх на зовнішніх ринках на валюту, обмін валюти на решту надбань цивілізації — ще працює. Але її розвиток зупинено. І це дуже боляче для РФ. Подальше скорочення економіки — питання часу і сміливості/раціональності партнерів України.
Разом з тим кількість одночасних інституційних змін і флуктуацій у РФ сьогодні має тільки лякати її економістів та будь-кого причетного. Так, можливо, деякими математичними методами й можна щось змоделювати та обчислити. Але який сенс вимірювати хаос?
Усі статті Олександра Кошового читайте тут.