Поточний борг Фонду гарантування вкладів фізосіб перед урядом становить 46,9 млрд грн, за якими до 2031 року буде нараховано відсотків у розмірі ще 64,2 млрд. Разом у 2025–2031 роках Фонд повинен повернути понад 111 млрд грн. За розрахунками фінансових експертів, дефіцит може становити приблизно 80 млрд грн, що значно ускладнить виконання Фондом його обов'язків. Чи допоможуть нові ініціативи держави мінімізувати ризики, пов’язані з непогашенням боргових зобов’язань ФГВФО?
Нагадаємо, що Фонд гарантування вкладів фізосіб повністю виконав свої зобов'язання перед вкладниками майже ста банків, що підлягають виведенню з ринку після банківської кризи. Для цього в 2014–2017 роках Фонд був змушений залучити кредити Мінфіну й Нацбанку України на загальну суму близько 80 млрд грн, причому під досить значні ставки — 10–14% річних. Попри те, що кредит Нацбанку було повністю погашено, а борг уряду Фонд виплачує з випередженням графіка, його сукупні зобов'язання усе ще значно перевищують активи, і гроші треба десь брати.
Днями Фонд планував черговий продаж активів десяти банків-банкрутів на загальну суму приблизно 1,4 млрд грн. Слід значити, що більшу частину майна банків, що підлягають ліквідації, уже розпродано, і на сьогодні залишилося активів на менш як 99 млрд грн. Але навряд чи вдасться виручити фінанси в такому розмірі. Звичайно, реальні суми від продажу активів нижчі за очікуваний Фондом рівень.
Так, у травні на аукціонах із продажу активів ліквідованих банків Фонду вдалося виручити рекордні за попередні три роки торгів 996 млн грн. При цьому тільки 46 із 581 відкритого електронного аукціону виявилися результативними. Решта не відбулися через відсутність учасників, зацікавлених у купівлі майна.
Слабкий інтерес із боку потенційних покупців зумовлено низькою якістю більшості виставлених активів. Крім того, не слід виключати можливість впливу корупційної складової.
У результаті складається ситуація, коли у Фонду бракує коштів для повного погашення боргу перед урядом. Мінімізувати свої витрати й відшкодувати частину втрат держава планує за рахунок активів колишніх власників збанкрутілих банків і пов'язаних із ними осіб, зокрема за рахунок активів за кордоном. Фонд уже подав позови до суду проти деяких ексвласників банків-банкрутів. Але, як показала практика, такі судові процеси можуть бути тривалими й далеко не завжди успішними.
Ще одна ініціатива пов'язана зі збільшенням граничної суми гарантування вкладів фізосіб. Так, у Верховну Раду внесено законопроєкт, що передбачає двоетапне збільшення суми гарантування вкладів фізосіб із 200 тис. до 400 тис. грн одразу після набрання законом чинності й до 600 тис. грн — з 1 січня 2023 року.
Ситуація з гарантією вкладу є основною причиною того, що заможний інвестор не довіряє своїх грошей банкам.
Тут важливий момент подвійного розуміння поняття «гарантія вкладу» з боку держави. ФГВФО заявляє про повний захист 98,4% вкладів в українських банках. Але це тотожно гарантії 98,4% коштів фізосіб Фонду. Необхідна сума для покриття ризиків з боку Фонду нині становить близько 500 млрд грн, а доступна до використання як безпосереднє покриття — лише половина з них. Цей дефіцит покривається кредитами НБУ й Мінфіну.
Ще однією спробою впоратися з вантажем кредитних зобов'язань став запуск Фондом проєкту імплементації голландської моделі з передачі в оренду нерухомості, виставленої за борги, з покроковим зниженням стартової ціни (орендної плати). Але за всієї привабливості голландських аукціонів у реаліях українського фінансового сектору важливо пам'ятати, що ФГВФО має право використовувати певні «хитрощі» при формуванні аукціонних пулів і оформленні результатів аукціонних торгів.
По-перше, Фонд має право скасувати аукціон на будь-якій стадії його проведення, і, що парадоксально, навіть після повної оплати лота переможцем.
По-друге, нерідко ФГВФО виставляє на аукціони проблемні активи. Так вийшло, що процесуальна заборона забезпечувати судам позов шляхом накладення арешту на майно збанкрутілого банку надає право Фонду виставляти на аукціон майно із судовим розглядом права власності. При цьому інвестор часто не знає про цей факт. Тому, якщо майно на аукціоні так і не вдалося продати (з перелічених причин), Фонд вдаватиметься до кредитування, щоб розрахуватися з інвестором. Виходить своєрідне замкнене коло між Фондом, Мінфіном і НБУ, адже борг перед державою погашається за рахунок внесків діючих банків-учасників.
На сьогодні норма про гарантування виплат інвесторам поширюється на всі банки України, крім АТ «Ощадбанк», але невдовзі і його можуть приєднати до Фонду гарантування вкладів фізосіб. Відповідний законопроєкт уже зареєстровано Верховній Раді.
За запевняннями голови Ощадбанку Сергія Наумова, вступ фінустанови до ФГВФО не позначиться на її вкладниках. Утім, цей крок якраз і обмежує страхування вкладу з боку держави на суму до 200 тис. грн. Своєю чергою, пан Наумов стверджує, що якщо вклад в Ощадбанку до дня вступу банку до Фонду перевищує граничні 200 тис. грн, то держава бере на себе гарантії виплати й за ними. Очевидно, потреба сплатити 1% регулятивного капіталу банку на дату набуття членства у Фонді дає таку впевненість. Але це поки що лише обіцянки.
На думку директора-розпорядника ФГВФО Світлани Рекрут, успішна реструктуризація боргів Фонду разом із розширенням гарантій на Ощадбанк і підвищенням гарантованої суми за вкладами сприятимуть стабільній роботі Фонду та фінансовій стабільності країни. Сподіваємося…