Жорстка боротьба за доступ до сировини триває. Саме так можна охарактеризувати рішення арбітражної панелі щодо спору між Україною та Євросоюзом про заборону експорту лісу-кругляку.
Нагадаю, 9 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді». Законом встановлено десятирічний мораторій на експорт з України лісу-кругляку (товарний код 4403 за УКТЗЕД) з 1 листопада 2015-го для всіх деревних порід, крім сосни, і з 1 січня 2017 року — для соснових порід.
Європейський Союз із першого дня був категорично проти такого рішення. Неприхована агресія, брудні фінансові та політичні маніпуляції тривали аж до 2019 року. У січні 2019-го ЄС було ініційовано процедуру врегулювання спорів з Україною в рамках Угоди про зону вільної торгівлі. Це перший в історії ЄС кейс урегулювання спорів із торговельними партнерами за угодами про вільну торгівлю.
І вже 11 грудня 2020 року було опубліковано рішення комісії з урегулювання спорів, створеної відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Навіть на цьому етапі ЄС продовжив маніпуляції. Так, 12 грудня на сайті Європейської комісії з’явилася новина про те, що заборона експорту лісу-кругляку з України визнана незаконною, і це означає, що Україна негайно скасує мораторій на експорт такої деревини (Ukraine wood export ban found illegal in independent panel ruling — Trade — European Commission (europa.eu).
Хоча арбітри прямо визначили, що обмеження для експорту лісу можливі, але потребують належного аргументування. І це домашнє завдання для України, до якого додаються покращення управління і застосування права у сфері лісництва, створення цивілізованого внутрішнього ринку та заохочення торгівлі законними та сталими лісовими товарами.
Позиція ЄС зрозуміла. До запровадження мораторію Україна посідала третє місце серед постачальників лісу-кругляку до ЄС після РФ і Норвегії. 2015 року Євростат зафіксував поставки лісу-кругляку з України до ЄС в обсязі 1,95 млн тонн, або 14,5% усіх поставок цієї сировини до Євросоюзу з країн, які не є його членами. Навіть попри дію мораторію, Євростат до 2019 року періодично фіксував імпорт лісу-кругляку з України. Тоді як українська статистика показувала експорт лише дров.
Тож ключовими рішеннями арбітражної панелі є такі:
1. Визнання ЄС діючої в Україні з 2006 року заборони на експорту лісо- та пиломатеріалів цінних і рідкісних порід дерев (акації, береки, вишні, груші, горіха, каштана, тису ягідного, черешні, явора, ялівцю).
Насправді дивне рішення, адже саме з цією нормою Україна приєдналася до СОТ і уклала Угоду про асоціацію з ЄС!
2. Тимчасова заборона експорту лісу-кругляку від 2015 року не відповідає положенням статті 35 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка забороняє обмеження експорту, а також недостатньо обґрунтована відповідно до статті XX(g) GATT 1947.
Слід віддати належне переговірній команді на чолі із торговим представником Тарасом Качкою, а також висококваліфікованим експертам ЮФ «Ілляшев та Партнери», які забезпечували офіційний супровід цього спору та спромоглися досягнути таких рішень.
У міжнародній торгівлі немає простих та однозначних рішень, наприклад таких, як у кримінальному праві: п’ять років позбавлення волі — це п’ять років позбавлення волі, іншого тлумачення не існує. В практичному аспекті торговельних спорів йдеться, радше, про модальності, що передбачають певний люфт для врегулювання спорів.
Тож визнання невідповідності мораторію на експорт лісу окремим положенням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також угод СОТ не означає негайного скасування цього заходу. Це лише чергова кома у діалозі між Україною та ЄС.
Тим більше є про що говорити. Зокрема, у рамках триваючого п’ятирічного перегляду ЗВТ між Україною та ЄС, а також стратегії «Зеленого» європейського курсу, активно започаткованої ЄС.
У цьому контексті варто звернути увагу на те, що Румунія, виходячи з аналогічних мотивів, починаючи з 2020 року також заборонила експорт необробленої деревини. Відповідно, ЄС апріорі має визнавати легітимність таких заходів. І це не поодинокі випадки, адже на сьогодні в світі обмеження на експорт деревини необробленої діють у 40 країнах світу, серед яких США та Канада. Серед наших найближчих сусідів варто відзначити Білорусь, яка заборонила експорт деревини необробленої 2018 року, Румунію, про яку вже згадувалося та яка заборонила експорт лісу на десять років починаючи з 2020-го, а з 2022 року також планується заборона експорту лісу з РФ.
На моє глибоке переконання, мораторій на експорт лісу-кругляку довів свою ефективність. Попри ті складні умови, в яких його запроваджували та реалізовували, саме цей захід державної політики забезпечив підвищення ефективності використання сировини. Так, порівняно з докризовим 2012 роком деревообробне виробництво України за підсумками 2019-го зросло на 25,9%. Водночас промислове виробництво загалом за цей період впало на 21,5%.
Протягом 2016–2018 років капітальні інвестиції у вітчизняну деревообробку зросли на 77,7% і 2018-го становили 6,75 млрд грн, перевищивши відповідні вкладення у виробництво транспортних засобів (5,4 млрд), машин і устаткування (3,7 млрд), електричного устаткування (1,8 млрд) тощо, а також капітальні інвестиції у хімічну галузь, виробництво фармацевтичних препаратів, нафтопереробку, легку промисловість і низку інших видів діяльності.
Важливо зазначити, що при аналогічному рівні споживання деревини в умовах обмеження експорту необробленої деревини обсяг валютної виручки від експорту деревообробної продукції збільшився на 22,8%.
Безумовно, мораторій має бути приведений у відповідність до норм міжнародного торговельного права як такий, що відповідає цілям сталого розвитку, зокрема сприяє ощадливому використанню вичерпних природних ресурсів, підвищує добробут населення та сприяє макроекономічній стабілізації.
Крім цього, вважаю, що мораторій терміново має бути посилений іншими невідкладними заходами державної політики, зокрема інвентаризацією українських лісів, запровадженням космічного нагляду, розробкою та прийняттям закону про ринок лісоматеріалів.
При цьому одним із ключових пріоритетів державної політики має бути фінансування висадки нових дерев для відновлення рівня лісистості України в цілому та Карпат зокрема.
Більше статей Ігоря Гужви читайте за посиланням.