Після того, як 16 червня ц.р. український уряд фактично розпочав блокаду так званих ЛНР/ДНР, обмеживши рух і вантажів, і населення, питання про доцільність цього починання ростуть, як гриби після дощу.
Мотиви влади прості. На її думку, блокада наблизить завершення воєнного конфлікту на Сході та зупинить контрабандні потоки як у непідконтрольну уряду зону, так і з неї. Ефективність цих дій сумнівна, забезпечити повну ізоляцію неможливо, бо кордон і РФ не контролюється, як, утім, і вся 450-кілометрова лінія розмежування. У результаті життя контрабандистів і терористів якщо й ускладниться, то незначно, чого не можна сказати про мирне населення і промисловість регіону, яка загинається.
Із забезпеченням людей продовольством питання хоч якось вирішується - ліки і харчі продаватимуть прямо на пунктах пропуску в зону АТО (наскільки це зручно, можна лише здогадуватися). А от про забезпечення промислових підприємств регіону сировиною і ринками збуту чиновники мовчать, наче й немає у нас в зоні воєнного конфлікту підприємств, які продовжують працювати, забезпечують населення регіонів і стабільно сплачують податки державі. Державі, яка кинула їх напризволяще, фактично прирівнявши роботяг, котрі під снарядами виробляють ВВП, до терористів і сепаратистів.
STOP контрабанда
Контрабанда в зоні АТО - це вже сформований, фактично зрілий бізнес, на якому заробляють мільйони, причому здебільшого військові і силовики. Показовий випадок у Станиці Луганській, коли один батальйон Нацгвардії затримав вантажівки з продовольством, що хотіли проїхати на територію, підконтрольну бойовикам, а бійці іншого батальйону Нацгвардії намагалися їм перешкодити та "домовитися". Коли домовитися не вийшло, вони спробували хоча б "відбити" бійця, що супроводжував вантаж. Випадком займається військова прокуратура. Випадок, на жаль, не поодинокий. За даними Державної фіскальної служби, супровід однієї фури може коштувати від 10 до 100 тис. грн, і охочих узяти участь у процесі чимало.
Новий порядок, покликаний зламати ситуацію з контрабандою, передбачає, що вантажі провозитимуться тільки залізничним транспортом. Для цього у фіскальну службу слід подати документи - заявку на перевезення вантажу, яку протягом доби опрацюють і передадуть у СБУ, відповідальну за проведення антитерористичної операції. При цьому фіскальна служба має вказати, чи є у неї якісь зауваження до цієї заявки. А вже СБУ - прийняти рішення щодо пропуску вантажу. Тепер, мабуть, основні потоки підуть залізницею, але, за великим рахунком, через ті самі руки.
"Укрзалізниця" уже підтвердила готовність усіляко допомагати силовикам, от тільки далі декларацій ця допомога не зайде - співробітники залізниці не мають права перевіряти вантажі або вивчати супровідні документи. Це функція все тих самих прикордонників, СБУ і Державної фіскальної служби, що вже рік як "сидять" на контрабандних потоках, і напевно хтось перевірятиме вантаж сумлінно, а хтось - ні. Людського фактору ні блокада, ні новий порядок не виключають. Те, що це ускладнить поставки сировини на підприємства, - факт, зробить їх нерегулярними - теж факт. А от те, що це допоможе зупинити лавину нелегальних товарів і сировини, - ні.
Новий порядок почав діяти 16 червня, але потоки контрабанди не припинилися. Комбата одного з батальйонів було затримано 24 червня при спробі за "винагороду" провести на територію "ЛНР" 10 т м'яса. Прикордонники затримали 28 червня п'ять автомобілів з продуктами харчування на загальну суму понад 100 тис. грн без належних документів. 30 червня затримали поїзд, у
11 вагонах якого на територію АТО намагалися провезти 700 т продовольства. Звичайно, офіційна версія завжди одна - продукти харчування призначалися бійцям незаконних збройних формувань. Але повірити в це складно. Справді, якщо йдеться про алкоголь, сигарети й ковбасу, то версія виглядає правдоподібно. Але коли затримується машина з 10 т сирого м'яса, не зовсім зрозуміло, навіщо воно терористам, що вони з ним робитимуть, де вони його зберігатимуть у липневу спеку? Логічно припустити, що ускладнюючи (а часом роблячи неможливим) легальний перетин лінії розмежування, влада власними руками штовхає підприємства на злочин.
"Важливо розглядати це питання в рамках загальної стратегії. Чого ми хочемо досягти? Наскільки я розумію, основна ідея блокади - це створення умов, у яких підприємства не могли б працювати, виплачувати заробітні плати й тим самим підтримувати економіки "ЛНР" і "ДНР", - пояснив DT.UA Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. - У цьому контексті важливо розуміти, що наша блокада не є повною, адже в зоні АТО фактично не контролюється кордон із Росією, яка зацікавлена як у продажі матеріалів для української промисловості, так і в купівлі вироблених у зоні АТО товарів".
Поки ми однією рукою зупиняємо контрабанду, а іншою ховаємо в кишеню зароблені на ній гроші, на кордоні з РФ не припиняється вивезення вугілля. Джерело в Донецькій ОДА підтвердило DT.UA, що машини з вугіллям відправляються через кордон з Росією регулярно і колонами. При нинішній вартості енергетичного вугілля в 80 дол. за тонну відправка якихось 15 тис. т перетворює бандита середньої руки на мільйонера. Витрати мінімальні - на бензин. "Росія є експортером вугілля, фактичний дефіцит у них спостерігається тільки в Ростовській області, але він, як правило, покривається вугіллям Кузбасу. Цілком можливо, що частина того вугілля, яке зараз вивозиться із зони АТО, призначена саме для експорту, у тому числі й для українських споживачів", - вважає Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу Concorde Capital. Тобто поки ми імітуємо блокаду, з нашої території нелегально вивозять сировину, а потім нам і продають.
Ще цікавіший, з ринкової точки зору, металобрухт, який як цінний товар з великим попитом також щодня залишає зону АТО, і їде він не лише в РФ, а й в Україну. За словами експертів ринку, попри те, що брухту як такого там зараз валом, часто під розпил потрапляють і цілком живі об'єкти, що підлягають відновленню, - надто великий попит. У "ДНР" навіть створили "державне підприємство" "Вторчормет", що регулює ринок брухту на території. Мобільні бригади на "Газелях" із встановленими різаками металу пиляють усе, від кабелів і рейок до цехів підприємств. І цей бізнес підтримує терористів значно вагоміше, ніж населення, яке ми намагаємося залишити без зарплат, і українські підприємства, що залишаються без сировини та збуту.
STOP промисловість
Реалізувати блокаду без втрат для всіх без винятку підприємств регіону не вийде. Насправді підприємств, які податків не платять, - одиниці. Частина компаній перереєструвалася, частина - ні, але податки платять до української держскарбниці і перші, й другі. Та й ті компанії, які перереєструвалися на підконтрольній уряду території, все одно продовжують працювати в зоні АТО, а блокада, спрямована нібито на колабораціоністів, ударить по всіх без винятку підприємствах. Для них, що виживають в умовах війни, штучно створені проблеми з логістикою і збутом - це черговий, непотрібний і невиправданий виклик. Для всієї країни, яка втратила за минулий рік п'яту частину економіки, це чергова діра в бюджеті. Причому ніхто навіть не спромігся оцінити її розмір.
"Через відсутність хоч якоїсь статистики досить складно сказати, чи є у підприємств запаси сировини. Чи можуть вони орієнтуватися і в яких обсягах на поставки як у зону АТО, так і поза нею? Скільки вони зможуть працювати в поточних умовах, чи надовго вистачить їхніх запасів міцності? - переймається слушними запитаннями Олександр Жолудь. - Фактично, наскільки ускладниться робота підприємств, ніхто не аналізував. Але дотримуючись логіки, що ефективнішою буде блокада, то складніше буде вести комерційну діяльність у зоні АТО".
За даними Державної фіскальної служби, на 1 червня 2015-го понад 36 тис. підприємств Донецької області заплатили до скарбниці більш як 3,2 млрд грн. Близько 5,5 тис. із них зареєстровано на непідконтрольних уряду територіях - вони теж заплатили до скарбниці майже мільярд гривень податків і зборів. Для порівняння, за даними Держказначейства, за п'ять місяців 2014 р. надходження до загального і спеціального фондів держбюджету з області були не набагато більшими - 3,44 млрд грн, а за п'ять місяців спокійного 2013-го - 3,3 млрд. Показники Луганської області гірші, оскільки втрати там катастрофічніші, проте 18 тис. юр- і фізосіб поповнили держбюджет на 1 млрд грн, 124 млн з яких заплатили компанії, зареєстровані на неконтрольованих територіях.
Підприємства, які продовжують працювати в зоні АТО, але перереєструвалися в інших областях (а їх понад 4,5 тис.), з обліку податкової випали. Їхній внесок у спільний котел тепер враховується за місцем реєстрації, і для держави вони вже компанії Запоріжжя, Дніпропетровська та Києва. Але навіть без їхнього обліку на сьогодні у зоні АТО працюють 109 підприємств - великих платників податків, а всього їх в Україні трохи більше 700. Чи готові ми принести сто з них у жертву? Наша економіка в змозі витримати ще й цей удар? Хтось рахував можливі втрати?
"Інформація про податкові надходження суперечлива, частина платників зареєстрована в одному місці, частина в іншому, хтось ніде не зареєстрований, при цьому, за нашою інформацією, діяльність продовжує. Одержати об'єктивні дані дуже складно, - розповів DT.UA співрозмовник у Луганській обласній адміністрації. - За нашими даними, в офісі великих платників області лише 28 компаній перестали сплачувати податки, інші платять справно, як і раніше платили. Насправді підприємства самі не зацікавлені в несплаті податків. Більшість із них - експортоорієнтовані й для здійснення торговельної діяльності повинні одержати дозвіл Торговельно-промислової палати України, яка неплатникам податків таких документів не надає. Тому підприємства-експортери платять і платитимуть Україні". А Україна й далі робитиме вигляд, що в зоні АТО є тільки сепаратисти, що підлягають ізоляції та знищенню.
Найбільш відчутно блокада вдарить по харчопрому регіону, тому що він не використовує залізниці у своїх логістичних схемах. Усе сполучення з постачальниками сировини та споживачами досі здійснювалося автомобільним транспортом, проїзд якого в зону АТО зупинено. У масштабах країни це не дуже вагомі втрати, але для жителів зони АТО - це фактично питання продовольчої безпеки. Більшість підприємств харчової промисловості регіону вже зараз працює на половину потужностей і в основному на забезпечення потреб саме жителів Донбасу. Зупинивши їхню роботу, ми ставимо тих, хто проживає в зоні АТО, в абсолютну залежність від поставок гуманітарних вантажів (та й чи переконані ми, що їх на всіх вистачить?) і відчиняємо навстіж двері для російських товарів, які вже зараз заповнюють прилавки місцевих продовольчих магазинів. Це і є наша мета?
На думку аналітика Олександра Паращія, не уникнути наслідків блокади й важкій промисловості, й енергетичній галузі. "Загальновідомо, що окуповані території Донбасу є основним виробником антрацитового вугілля в Україні, поставки якого й до блокади були нерегулярними та недостатніми. Як тепер працюватимуть шість електростанцій, розташованих на неокупованій території? Фактично вони ризикують залишитися без вугілля. Звичайно, теоретично ми можемо його купити в тій самій Росії, Австралії чи ПАР. Але, з одного боку, наші потужності з перевалки слабенькі, а з іншого - при вартості вугілля в 80 дол. за тонну його ціна після девальвації буде, у буквальному значенні слова, золотою і вже точно не покриватиметься тарифом на електроенергію. Щоб окупилося імпортне вугілля, доведеться сильно підвищувати тарифи для теплових електростанцій". На думку експерта, торкнеться блокада й металургійних підприємств. Попри те, що в зоні АТО їх небагато, вони, однак, працюють і використовують руду, перебої з поставкою якої з Дніпропетровської області ставлять під питання їх подальшу діяльність. Ми готові й до цих втрат?
Декларований профіцит держбюджету, про що не тільки неодноразово писало DT.UA, а й зізналася міністр фінансів Наталія Яресько, забезпечений виключно впливом інфляції та девальвації на податкові надходження. У травні, за даними НБУ, споживча інфляція почала знижуватися (до 58,4% у річному обчисленні), і профіцит держбюджету відразу ж скоротився до 5,6 млрд грн. Безпосередньо в травні сформувався дефіцит унаслідок зменшення темпів зростання доходів (до 40,5% у річному обчисленні з 55,7% у квітні 2015-го) з паралельним прискоренням зростання видатків (до 30% у річному обчисленні з 29,2% у квітні). Якщо темпи інфляції продовжать уповільнення, а курс національної валюти залишиться стабільним під кінець року (про що так хочеться мріяти), уявний профіцит перетвориться на реальний дефіцит.
Утім, аналітики вже не без задоволення зазначили, що спад економічної активності почав зупинятися, і сумна ситуація в промисловості потроху поліпшується (зниження сповільнилося до 20,7% у річному обчисленні). Передусім це було пов'язано зі скороченням падіння виробництва вугілля, металургійної продукції та коксу. І не встигли підприємства важкої та видобувної промисловості піднятися з колін, як уряд поставив їм нову підніжку, навіть не спромігшись підрахувати, як це позначиться на держбюджеті та економіці. Справді, ми ж не за гріш, ми за ідею.
Уже після запровадження нового порядку переміщення вантажів підрозділ МВС "Торнадо" затримав 20 вагонів із чавуном, які виїхали з Алчевського металургійного комбінату та прямували на Дніпровський комбінат ім. Дзержинського. Усі супровідні документи у вантажу були. Запідозрити Алчевський металургійний у несплаті податків до української скарбниці складно - підприємство в трійці лідерів області за кількістю відрахувань, його співробітництво із ДМКД є багаторічним і постійним. Проте вантаж був затриманий на кілька днів, і для вирішення питання потрібно було втручання вищих чиновників області. Гарантій, що ситуація не повториться, жодних. Навпаки, є впевненість, що з прийнятих обмежень багато хто з причетних до процесу пропуску вантажів намагатиметься одержати максимальну вигоду. Очевидно, що із запровадженням блокади пропуск цілком легальних вантажів стає ще одним видом заробітку для тих, хто вже рік успішно годується з вантажів нелегальних. Тепер є можливість під цілком офіційним приводом затримати вантаж і чекати, коли його хазяї погодяться "прискорити" процес.
Блокада - недолугий, необдуманий і, за великим рахунком, марний крок уряду. Його результативність туманна, сподіватися на те, що голодні старі виженуть загарбника, наївно. Як і вважати, що закриття зони АТО з боку України, при розкритому навстіж кордоні з Росією, якось принципово вплине на постачання сепаратистів. Виходить, що ми ізолювали й знищуємо промисловість зони АТО та її жителів, а от окупантів і тих, хто наживається на контрабанді, - навряд чи. Чого ж влада хоче досягти в кінцевому підсумку? Що вона робитиме потім з нужденним, зголоднілим і розлюченим населенням? Як пояснити це рішення людям, які в буквальному сенсі слова ціною своїх життів утримали виробництво у 2014-му та відновлюють його у 2015-му, якщо держава робить усе, щоб підприємства в результаті зупинилися? Чи готові ми заплатити високу ціну недовіри та образи за недалекоглядність і жорсткість сьогоднішніх невиважених рішень і неадекватних дій?