Довелося якось спостерігати забавний, а швидше сумний фінал спільного бізнесу. Два бізнесмени відкрили затишний майданчик відпочинку з рестораном у тіні в’язового гаю. Як це часто буває, через якийсь час розійшлися в поглядах: один захотів вийти з бізнесу, інший - продовжувати. Але вийти, не розділивши майна, не виходило. Вихід знайшов той, хто хотів вийти. Він вирубав майже під корінь молоді деревця в’язів!
Цей сумний інцидент цілком реальний, навіть фотографії є. За термінами законодавства, ці події можна трактувати як «вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю». Та оскільки цей бік взаємовідносин учасника з товариством і партнерами по бізнесу законодавчо відрегульований погано, загинув прекрасний в’язовий гай.
Від часу ухвалення в 1991 році першого закону про господарські товариства було чимало колізій, аж до драматичних, які свідчать про недоліки правової бази ведення бізнесу в його корпоративних формах. А вже про втрати в бізнесі через низьку культуру корпоративних відносин і говорити не доводиться. Все це рівною мірою стосується і такої форми ведення бізнесу, як товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Їх в Україні ні багато ні мало - понад 445 тис. По суті, це одна з основних правових форм ведення приватного бізнесу, причому в масштабах, які досить сильно впливають на валовий внутрішній продукт країни.
Взаємовідносини учасників приватного бізнесу, відносини бізнесу з державою, взаємовідносини бізнесу з найманою робочою силою - всі роки ми спостерігаємо внутрішньокорпоративні скандали, ворожі злиття і поглинання з використанням прийомів «нижче плінтуса», відсутність цивілізованих відносин між найманими керівниками та акціонерами чи власниками ТОВ, статті в ЗМІ, суди, чутки-пересуди про корпоративні війни... Дедалі частіше обговорюються пропозиції щодо підготовки нового закону України, який регулює діяльність ТОВ. Тим паче що прецедент є: у вересні 2008 року було ухвалено Закон України «Про акціонерні товариства».
Утім, історія прийняття закону про «акціонерки» дуже повчальна. Законопроект не влаштовував 26 «червоних директорів», яким не потрібні були ніякі принципи корпоративного управління. Вони звернулися «до світу» із відкритим листом і, як 26 бакинських комісарів, стіною встали на шляху проекту.
І таких історій лобіювання інтересів при підготовці Закону «Про акціонерні товариства» не бракувало.
Ухвалити закон намагалися впродовж років десяти і, зрештою, спроби увінчалися успіхом. Щоправда, за документом закріпився епітет «компромісний». І тепер бізнес, експерти, вдумливі депутати, фахівці регуляторів, яким доводиться працювати з цим законом, стурбовані тим, як його «підправити», - надто багато нестикувань у цьому компромісному документі.
Тому нині потрібно зробити все можливе, щоб не тільки запобігти спробі «загальмувати» закон про товариства з обмеженою відповідальністю, а й прийняти максимально відпрацьований варіант. Закон потрібен уже сьогодні. Необхідно звести до мінімуму гру з перетягуванням ковдри на користь тих чи інших власників бізнесу або чиновників, стурбованих створенням потреби в собі.
Поки що автор знає про чотири проекти закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Найхарактерніша риса всіх чотирьох - копіювання діючих законів інших країн.
Один із проектів відкидаємо відразу, тому що він «злизаний» із німецького та не вписується в нашу систему побудови бізнесу. Зате аналіз решти дуже важливий для прийняття рішення про те, що ж корисно, прийнятно для України.
У Верховній Раді зареєстровано проект №5507 депутата Миколи Шершуна. Є проект, підготовлений у порядку консультативно-технічної допомоги однією з іноземних донорських організацій - «Блакитна стрічка». Обидва вони списані з російського закону про товариства з обмеженою відповідальністю 1998 року. Свій проект підготувало й Міністерство юстиції - його скопійовано з аналогічного закону Республіки Польща.
Добре це чи погано - готувати закони за зразком уже діючих в інших країнах? Плюси в тому, що аналог майбутнього закону вже перевірено практикою його застосування. Мінуси - немає чіткого розуміння його придатності в умовах українського бізнесу (та сама специфіка України, яку багато хто так не любить), через що таким законом потрібно користуватися дуже обережно. А якщо врахувати, що проекти депутата Шершуна та значною мірою «Блакитної стрічки» списані з російського закону 1998 року, то Україна може й не просунутися з ухваленням закону про ТОВ у новій редакції.
Тим часом у Росії 2008 року було ухвалено нову редакцію закону про ТОВ. У ній відображено досвід діяльності цих корпоративних структур за вісім років, зроблено спробу подолати проблеми, які виникали в період дії закону 1998 року. Напрошується запитання - навіщо нам переписувати те, що вже відкинуто?
Закон про ТОВ настільки необхідний бізнесу та всім, хто пов’язаний із корпоративними проблемами (юристам, аудиторам), що була організована ініціативна група. Проаналізувавши підготовлені проекти, вона підготувала перелік проблем ТОВ, розв’язання яких має вивести бізнес товариств з обмеженою відповідальністю на ефективний рівень.
Через цілий ряд причин наша держава вже надто любить імперативи: це можна, а от це та це, і це «ніззя» без мого державного дозволу. За старими, ще радянськими традиціями, вона намагається регулювати все. Тим часом товариства з обмеженою відповідальністю - це закриті корпоративні структури, учасники яких добровільно погодилися вести бізнес спільно. І будь-які спроби з боку держави директивно вирішувати суто внутрішні питання організації їхньої діяльності гальмують цю саму діяльність.
І потім, потрібно пам’ятати: бізнес завжди знайде обхідні шляхи там, де його штучно ставлять у рамки неефективної діяльності. Питання організації та проведення зборів учасників, вибір способів контролю за діяльністю товариства, права учасників - перелік можна продовжити. Такій корпоративній формі, як ТОВ, у багатьох моментах має бути надана свобода вибору, як працювати. Це істотно відрізняє ТОВ від акціонерних товариств, де має превалювати захист власників корпоративних прав, інвесторів-акціонерів.
На жаль, проекти, скопійовані з російського закону взірця 1998 року, грішать спробою перенести ідеологію акціонерної форми залучення капіталу на ТОВ. Тобто однозначно взято курс на визначення державою правил на всі випадки життя.
Гостру дискусію викликає проблема обмеження кількості учасників. Нижня межа уже визначилася практикою та закріплена в Цивільному кодексі: ТОВ може бути з одним учасником. Що ж до верхньої межі, то тут не можна опускатися до словесних торгів «хто більше - хто менше». Обговорюються варіанти від десяти до ста. Адже від цього залежать закладені в закон норми корпоративного управління та контролю.
Тут уже питання свободи вибору учасників, про яке йшлося вище, змінює свою тональність. Проблема прав і захисту міноритарних власників паїв може бути наближена до акціонерного аналога. За можливості, у законі мають бути передбачені способи захисту як від шантажу міноритаріїв, так і від зловживань мажоритаріїв.
Питання значних угод гостро дискутувалося ще при підготовці закону про акціонерні товариства. Спроба ж прописати аналогічні підходи в проекті закону про ТОВ некоректна. Учасники товариств з обмеженою відповідальністю повинні мати можливість у своїх статутах розширити поняття значної угоди. Нині значна угода визначається лише відсотком від активів компанії.
Оперативність ведення бізнесу потребує швидкого прийняття рішень про схвалення/несхвалення за такими, наприклад, угодами, як позика, кредит, застава, поручництво. Практика діяльності ТОВ довела необхідність захистити товариства та їхніх учасників від зловмисних дій з вимивання активів. Відчуження виробничих фондів, розпродаж будівель, споруд, транспорту в закладених у законі про госптовариства межах (25%) - усе це нерідко приводило компанії до неможливості вести подальшу діяльність, отже, до банкрутства.
Заслуговує на увагу і така проблема, як виключення учасника з ТОВ. У статті 64 закону про господарські товариства ця норма прописана настільки розмито, що неодноразово служила джерелом конфліктів, а то й рейдерських захоплень. Цим же, до речі, грішать і російські закони зразка 1998-го та 2008 рр. Формулювання на кшталт «грубо порушує», «діяльністю/бездіяльністю», «утруднює» дають можливість винаходити найбільш хитромудрі причини для виключення учасника з товариства.
І хоча в законопроекті «Блакитної стрічки» варіантів причин виключення названо більше, це не рятує від можливих конфліктів. Не має значення, яку норму закладено для прийняття рішення про виключення - 50% чи 10% голосів. У польському законі та в його аналогу - проекті Міністерства юстиції справедливо зазначена необхідність визначення ціни, за якою купуватиметься частка того, кого виключають, термінів розрахунків із ним, припинення прав учасника.
Питання оскарження рішень, угод - важливий засіб захисту міноритарних учасників від порушення їхніх прав, а мажоритарних учасників - від шантажу міноритаріїв. Ці норми закладено й у проекті депутата Шершуна, і в проекті «Блакитної стрічки», але надто вже у загальних рисах. Шкода, що автори проектів не звернули уваги на російський закон у редакції 2008 року, де цю проблему описано набагато глибше.
Граблі вже знаходяться у початковому стані: мають місце фрагментарні спроби внесення з деяких проблем поправок у діючий із 1991 року закон; уже є та з’являтимуться нові проекти закону про ТОВ. Не затягти б із вирішенням питання, як це сталося із законом про акціонерні товариства!