Українці щороку втрачатимуть 1,5 млрд дол. США через точкову амністію «євроблях», ухвалену парламентом замість скасування акцизу на авто.
Нещодавно Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4643-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов’язкових платежів, об’єктом оподаткування якими є транспортні засоби». Документ передбачає запровадження пільгового режиму оподаткування митними платежами, а саме — ПДВ, акцизним податком і ввізним митом лише тих транспортних засобів, які було ввезено на митну територію України до 31 грудня 2020 року без належного оформлення, на правах тимчасового ввезення, відомих як «євробляхи». У такий спосіб депутати намагаються зняти протестне напруження, а не скасувати штучні обмеження на імпорт уживаних авто, які завдають шкоди добробуту українців і бюджету країни.
Насправді ж законопроєкт не вирішує проблеми, а заганяє її вглиб. Адже поява «євроблях» — це тільки видимий симптом набагато більшої та серйознішої проблеми існування абсолютно неефективного та грабіжницького протекціонізму автомобільної галузі в Україні. За економічною оцінкою «CASE Україна», тільки наявні обмеження (основне — акциз із віковим коефіцієнтом) на ввезення легкового транспорту з вартістю в Україні від 3 до 16 тис. дол. обходяться нашій економіці у майже півтора мільярда доларів на рік добробуту, втраченого за рахунок зниження купівельної спроможності громадян (більше деталей у звіті «Доступне авто проти «вітчизняного виробника»: що приніс українцям протекціонізм автомобільної галузі?»). Законопроєкт жодним чином не вирішує цієї кричущої проблеми, натомість спрямований на те, аби прибрати подразник і підкупити тих, хто зараз намагається знизити вартість автомобілів для всіх українців.
Задля цього документ порушує справедливість і створює хибні стимули. Перевищення термінів тимчасового ввезення — адміністративне правопорушення. Це не злочин і, всупереч пропаганді лобістів автопрому, не завдало збитків державному бюджету, оскільки на підставах, установлених тогочасним законом, ці транспортні засоби взагалі не могли бути ввезені в Україну або це було б економічно невигідно через заборонно високі ставки акцизу. Утім, користувачі таких автомобілів є правопорушниками і мають сплачувати справедливий адміністративний штраф (у розмірі 8500 грн) понад вартість розмитнення автомобілів, завезених надалі; але за жодних умов не повинні отримувати пільги, які, по суті, ставлять їх у краще становище порівняно з рештою громадян. Надання таких пільг — це спроба влади відкупитися від протестувальників, мінімально порушуючи інтереси лобістів — автовиробників та імпортерів. Це суперечить і справедливості, і економічній ефективності, адже подає сигнал про те, що, порушивши закон, можна зрештою виграти більше, аніж бути законослухняним громадянином, стимулюючи такі дії в майбутньому в цій чи інших галузях. Варто зазначити, що самі користувачі «євроблях» в особі ГО «АвтоЄвроСила», яке представляє їхні інтереси, не тільки ніколи не вимагали таких пільг, а й відкрито відкидали відповідні пропозиції, зокрема протестували проти законопроєкту №4643-д.
Справедливим та економічно обґрунтованим рішенням проблеми було б скасування акцизного податку на колісні транспортні засоби (не лише легкові), а також запровадження європейських підходів щодо екологічних стандартів, а саме — застосування їх лише для виробництва та продажу нових авто або принаймні пом’якшення обмежень з Євро-5 до Євро-4 на комерційний транспорт, з одночасним запровадженням екологічного контролю тих транспортних засобів, які реально експлуатують в Україні. Проте таке рішення не знайшло підтримки у депутатів, до того ж як основний аргумент наводили нібито втрати бюджету внаслідок обнуління надходжень від акцизу. Цей аргумент базується на хибному розрахунку, який не бере до уваги подвоєння імпорту вживаних автомобілів у разі скасування акцизу (дані економічного розрахунку «CASE Україна»), що з лихвою компенсує втрати бюджету за рахунок збільшення надходжень від ПДВ і ввізного мита.
Сама формула обчислення плати за розмитнення теж викликає великі запитання. По-перше, фактичне звільнення основної вартості транспортного засобу від ПДВ суперечить базовим принципам застосування цього податку. По-друге, у ній залишається віковий коефіцієнт, тобто податок на дешевше авто більший, аніж на дорожче, що суперечить і принципу соціальної справедливості, відображеному, зокрема, у пункті 4.1.6 статті 4 Податкового кодексу України, і рішенням Європейського суду C-290/05 і C-333/05 від 5 жовтня 2006 року, де зазначена незаконність вікового коефіцієнта, який збільшує податок зі зниженням ціни товару. Директива ЄС від 16.12.2008 №2008/118/ЄС і стаття 110 Договору про функціонування ЄС забороняють обкладати імпортні товари більшим податком, аніж місцеві, запроваджуючи в такий спосіб де-факто митні бар’єри. Нарешті, саме по собі збереження акцизного податку на легкові автомобілі суперечить сутності цього податку і не відповідає духу статті 1 Директиви ЄС від 16.12.2008 №2008/118/ЄС, де міститься вичерпний перелік підакцизних груп товарів, в якому немає автомобілів. Звичайно, Україна ще не є членом ЄС, тому суто формально ці суперечності не можна вважати порушенням євроінтеграційних зобов’язань, але за своїм духом законопроєкт №4643-д є так само антиєвропейським, як і чинний акцизний збір на автомобілі.
Як порахували експерти Інституту досліджень авторинку, розмитнення Renault Megan 2011 року випуску з дизельним двигуном об’ємом 1,46 тис. куб. см і вартістю авто за кордоном у 3500 євро обійдеться за новими пільговими правилами у 845 євро (або 24% від вартості), тоді як ті, хто без пільг, мають заплатити 2435 євро (70% від вартості). Skoda Fabia 2008 року з бензиновим двигуном об'ємом 1,39 тис. куб. см, яка коштує в Європі 1500 євро, «пільговики» розмитнять за 793 євро (53% від вартості), а всі інші — за 1564 євро (104% від вартості). Jeep Cherokee 2014 року з бензиновим двигуном об'ємом 3,2 тис. куб. см вартістю у 19 тис. євро за пільговими умовами можна буде розмитнити за 1276 євро (7% від вартості), а решта — за 8768 євро (46% від вартості).
Отже, вважаємо, що депутати Верховної Ради припустилися помилки, підтримавши цей законопроєкт. І єдине прийнятне рішення — ветування цього закону президентом і перехід до вирішення основної проблеми, зняття штучних перешкод для завезення вживаних автомобілів. І робити це у спосіб, стисло окреслений вище, замість хибних підходів, закладених у законопроєкті №4643-д.
Більше статей Володимира Дубровського читайте за посиланням.