UA / RU
Підтримати ZN.ua

АМКУ - адвокат диявола

Як економічна прокуратура охоче підтримує олігархів і монополії, а не споживачів

Автори: Тетяна Симоненко, Галина Верцімаха, Олена Поканєвич

15 березня Антимонопольний комітет України на офіційному веб-сайті опублікував інформаційне повідомлення під назвою «Що не так із заявами щодо «вугілля ДТЕК» до Антимонопольного комітету». У ньому він пояснив, чому не приймає до розгляду звернення громадських організацій і побутових споживачів щодо штучного створення дефіциту електроенергії цієї зими компаніями групи «ДТЕК» олігарха Ріната Ахметова.

Посилаючись на свої повноваження, АМКУ зазначив, що звернення розглядаються лише у тому разі, якщо відповідають установленим критеріям. А в тих зверненнях, що надійшли, «відсутній причинно-наслідковий зв’язок» між тарифом у платіжках побутових споживачів і створенням штучного дефіциту.

Виходить, що всім, окрім АМКУ, відомо, що кожен громадянин оплачує у ціні всіх товарів підвищену вартість електроенергії, яка зросла через дії монополіста. Навіть сам АМКУ це визнавав і писав про це кілька місяців тому. Але сьогодні позиція відомства щодо бізнесу найвпливовішого олігарха країни кардинально змінилася.

Також АМКУ повідомив, що проведе розслідування фактів, викладених у заявах/зверненнях, які надійшли з аналогічних питань, за власною ініціативою. Що це за заяви, які стали підставою для початку розслідування, в Антимонопольному комітеті не повідомляють. Тобто які факти про можливе порушення конкурентного законодавства має АМКУ, громадськості невідомо і, швидше за все, не буде відомо. Бо, як правило, Комітет закриває таку інформацію таємницею службової інформації. Але останні тенденції показують, що власна ініціатива АМКУ — це необмежене в часі розслідування, результат якого, найшвидше, загубиться і забудеться із плином років. Адже дуже просто «продати» розслідування, в якому відсутні потерпілі, що можуть впливати на процес розслідування, надавати інформацію тощо.

От вам і підхід АМКУ до заяв, які надходять до нього, і формування практики. Відомство поставило всіх перед фактом, що прийматиме до розгляду лише ті заяви і звернення, де викладено повний фактаж і заявник фактично самостійно, замість АМКУ, провів розслідування та довів повністю факт порушення. І навіть якщо це зроблено, то заяви від споживачів усе одно не прийматимуть, бо Комітет не визнає їхніх прав в антимонопольному процесі.

Виключаючи з антимонопольного процесу споживачів, які зазвичай є найбільшою рушійною силою та з якими найскладніше домовитися через їхню чисельність і відсутність у них політичної зацікавленості, АМКУ створює «вдячне» середовище для кулуарного поховання справ, прямо заявляючи про безправність тих, хто найбільше відчуває на власному гаманці результати порушень.

Це прямо суперечить і Закону «Про захист економічної конкуренції», в якому сказано, що захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України, і Закону «Про Антимонопольний комітет України», який визначає, що АМКУ будує свою діяльність на принципі «захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів».

Ба більше, подавши такий прозорий і зрозумілий меседж для всіх: «Не звертайтеся до АМКУ, тут вам не раді та допомагати не збираються», — відомство намагається знизити увагу суспільства до його роботи та виключити будь-який вплив населення на антимонопольний порядок денний.

Підтвердженням цього прикрого висновку слугує реакція АМКУ і на низку інших заяв про порушення. «Ліга антитрасту» разом із споживачами протягом останнього року десятки разів зверталася до АМКУ з інформацією про факти порушень конкурентного законодавства, однак за жодною заявою розслідування так і не було розпочато. Мотивація аналогічна: всі монопольні зловживання та картелі ніяк не зачіпають ваших прав та інтересів.

Ось приклади лише деяких заяв і звернень, які АМКУ відмовився розглядати або починати розслідування за ними.

Комітет не прийняв обґрунтувань порушення прав заявників, які з власної кишені оплачують ремонт доріг кожного разу, коли заправляють авто, їдуть у таксі чи оплачують проїзд у громадському транспорті, при тому що вартість ремонту зростає до 40% через картелізацію галузі.

Наразі бездіяльність АМКУ з нерозгляду заяви в порушення встановлених порядків оскаржується в суді.

Таке рішення АМКУ теж буде оскаржено до суду.

Така ж ситуація складається з виконанням АМКУ контрольних функцій у сфері надання державної допомоги суб’єктам господарювання:

Однак АМКУ, проігнорувавши норму закону, яка зобов’язує його перевірити таку інформацію, такої перевірки не здійснив.

Наразі це рішення АМКУ оскаржується у суді.

Більш того, подібні підходи Комітет уже почав застосовувати не лише до заяв та інформації, наданих безпосередньо споживачами, які потерпають від наслідків зловживань монополістів чи картельних змов, громадськими активістами та їхніми об’єднаннями, а також до інформації, наданої учасниками відповідних ринків і навіть державними органами.

Зокрема, у рекомендаціях, які у липні 2020 року Комітет надав НКРЕКП, він описує ознаки порушень конкурентного законодавства на ринку електричної енергії, про які йому повідомляли суб’єкти господарювання, асоціації, об’єднання підприємств, народні депутати, органи державної влади, в тому числі СБУ. Однак, маючи таку інформацію, Комітет не порушив розгляду відповідної справи, натомість вирішив «перевести стрілки» на НКРЕКП, буцімто поки від регулятора не надійдуть обґрунтовані сигнали про порушення конкуренції, Комітет ні до чого.

Не бачить АМКУ і підстав для залучення споживачів третіми особами до справи про монопольні зловживання постачальників газу. При тому що споживачі платили за газ завищені ціни, а предметом справи є саме цінове порушення. Тобто вплив на права та інтереси споживачів діями монополіста очевидний. Але, схоже, не для всіх.

АМКУ повідомив про відсутність підстав залучення споживачів з таких причин: додаткових витрат через завищення ціни споживачі зазнали протягом трьох місяців (тобто споживачів змушували переплачувати не дуже довго); наявний цивільно-правовий договір і відновлення прав має здійснюватися в межах цивільно-правового законодавства (тобто споживачам кажуть іти до суду); майбутнє антимонопольне рішення не матиме суттєвого впливу на інтереси та права споживачів (рішення АМКУ споживачам просто не допоможе).

Цю відмову також буде оскаржено до суду. І це важливо, бо неучасть споживачів у розслідуванні в подальшому створює перешкоди для відшкодування шкоди з монополіста, що зловживає своїм становищем. Скарги на бездіяльність АМКУ досить часто розглядаються в судах. Заявники звертаються до суду, щоб змусити Комітет розглянути їхні заяви та розпочати перевірку чи розслідування. Свіжий факт. Окремою ухвалою (ви взагалі багато бачили окремих ухвал?) від 16 лютого 2021 року Господарський суд Херсонської області зобов’язав відділення АМКУ перевірити дії Басейнового управління водних ресурсів Нижнього Дніпра за скаргою однієї фірми, яка ще з 2019 року платить за воду зловживацьку ціну, а АМКУ просто не реагує на її скаргу.

На жаль, мусимо констатувати, що Комітет має намір піти ще далі та закріпити цю ганебну практику на законодавчому рівні. По-перше, Антимонопольний комітет пропонує додати до законопроєкту №2730 норму, яка дозволить йому на власний розсуд приймати рішення про прийняття до розгляду або відмову у розгляді інформації про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отриманої від представників громадськості, незалежно від того, наскільки вона обґрунтована та які беззаперечні докази надано. По-друге, Комітет хоче виключити із Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» обов’язок перевіряти інформацію про незаконну державну допомогу, отриману ним із будь-яких інших джерел, у тому числі, від громадян та їхніх об’єднань. По-третє, Комітет пропонує парламентаріям зменшити розмір шкоди, на компенсацію якої можуть претендувати постраждалі від дій порушників, і змінити подвійний розмір на фактично завданий (одинарний).

Тобто АМКУ не бажає розслідувати очевидні факти зловживань із боку монополістів, усуває споживачів з антимонопольного процесу та суттєво обмежує права на компенсацію від порушень. А спроби громадськості примусити провести розслідування закінчуються залишенням заяв/звернень без розгляду та в кращому разі проведенням власного розслідування АМКУ, яке безконтрольно може тривати десятиріччями.

Прикро, але висновок очевидний: за нинішнього складу та керівництва АМКУ цивілізована демонополізація руками конкурентного відомства неможлива, і цьому не допоможуть жодні реформи. Без повного оновлення складу АМКУ з принциповими професіоналами на чолі не буде активізації ні в напрямі демонополізації, ні в напрямі деолігархізації та зменшення політичного й економічного впливу монополістів на державну політику.

Якщо керівництво відомства не хоче працювати та сваритися з олігархами і впливовими монополістами, воно має заявити про свою відставку. Адже за його боягузтво, непрофесіоналізм і ледачість платимо всі ми. І не лише грошима, а й майбутнім країни.