Експеримент із самовиживання. Як фінансові перекоси урізають суспільні витрати

Видатки зведеного бюджету України за планом на 2023 рік мають зрости майже на 90% номінально і на 20,7% реально відносно 2021-го. Сума видатків збільшується переважно за рахунок фінансування оборони і громадського порядку та виплати відсотків за боргом. Так, реальна сума видатків на оборону підвищилася в сім разів 2022 року і має зрости більш як ушестеро 2023-го відносно 2021 року.

Однак збільшення загального обсягу видатків та їхній масштабний перерозподіл на користь військово-оборонних супроводжуються різким стисненням видатків на соціально-економічні потреби. При виключенні із суми видатків витрат на оборону, громадський порядок та обслуговування боргу вимальовується картина реального зменшення решти видатків на 26,7% 2022 року і на 34,3% 2023-го відносно 2021 року (див. табл. 1). При цьому 2023 року найбільші темпи скорочень будуть характерні для сфер економічної діяльності (51,9%), охорони природного середовища (54,3%), духовного і фізичного розвитку (44%).

Табл. 1. Видатки зведеного бюджету у 2022–2023 роках і темпи приросту відносно 2021 року

Джерело: складено і розраховано автором за даними Міністерства фінансів України.

Фінансове забезпечення гуманітарно-культурної сфери в реальному вимірі значно погіршиться. Зокрема, освіта отримала менше на 26,7% 2022 року і матиме менше на 36,9% 2023 року відносно 2021-го. Відповідні показники для сфери духовного і фізичного розвитку становлять -38,9 і -44%. Бюджетні асигнування охорони здоров'я реально було скорочено на 16,6% 2022 року і на 35,2% 2023-го.

Скорочення реальної величини видатків на соціально-гуманітарні та економічні потреби вже викликало і в майбутньому викликатиме низку негативних наслідків.

1. Підвищення рівня бідності й загострення соціальної напруги в суспільстві. За даними Світового банку, рівень бідності в Україні зріс з 5,5% у 2021 році до 24,1% у 2022-му. Соціальна фрагментація суспільства внаслідок високого рівня бідності та безробіття під впливом жорсткої фіскальної економії, за оцінками міжнародних експертів, може підірвати здатність України виграти війну.
2. Стиснення реальних заробітних плат у бюджетній сфері та розмірів допомог унаслідок інфляції та нульової індексації. З початку війни уряд проводить індексацію пенсій за віком, але індексація соціальних допомог і заробітних плат не передбачена. Водночас реальна величина неіндексованих зарплат і допомог зменшиться орієнтовно на 52% за 2022–2023 роки. Це означає падіння купівельної спроможності населення, стиснення споживчого попиту та пригнічення імпульсів для відновлення економічної діяльності.
3. Посилення моральних і фізичних страждань населення під час війни, наростання соціально-гуманітарних втрат, зменшення доступності та обсягу медичних і освітніх послуг у державному секторі. Це генеруватиме довгострокові наслідки для економіки у вигляді нижчої продуктивності праці, передчасної смертності та зниження якості людського капіталу в цілому.
4. Збереження негативної динаміки міграційних процесів з України внаслідок заниженої оплати праці та високого безробіття, що підриватиме довгострокові можливості економіки для відновлення. ООН оцінює кількість українських мігрантів за кордоном, які виїхали з початку війни, на рівні близько 8 мільйонів чоловік. Зменшення інтенсивності бойових дій в Україні з часом не стимулюватиме українських громадян повертатися, якщо розміри їхньої оплати праці в Україні будуть меншими від розмірів соціальних допомог у країнах ЄС або якщо рівень безробіття в нашій країні утримуватиметься на надвисокому рівні.

«Комбінація масштабного безробіття, бідності та озброєного цивільного населення, як засвідчує світовий досвід, може обертатися фрагментацією держави і поширенням насильства», — застерігає нас дослідник Лондонської школи економіки Л.Купер (L.Cooper. Market economics in an all-out-war? Assessing economic and political risks to the Ukrainian war effort). А якщо Україна стане місцем внутрішнього насильства і громадських конфліктів, це однозначно відповідатиме цілям Путіна та унеможливить приєднання України до НАТО та ЄС.

На рис. 1 відображено відносну величину бюджетних видатків за функціями в 2021–2023 роках у ВВП країни. Як бачимо, найбільше зросли видатки на оборону, громадський порядок, обслуговування боргу, а найбільше скоротилися на економічну діяльність, освіту, житлово-комунальне господарство, духовний і фізичний розвиток.

Витрати на оплату праці і нарахування в бюджетній сфері зросли більш як удвічі — з 516 млрд грн у 2021 році до 1240 млрд у 2022-му і до 916,9 млрд грн у 2023 році (відповідно до першої версії закону про бюджет). При цьому виплати зарплат, не пов'язані з силовим блоком, були майже стабільними — 295, 292,1 і 299,4 млрд грн. А грошове забезпечення військовослужбовців спочатку збільшили із 126 млрд грн у 2021 році до 746,1 млрд у 2022-му, а в 2023 році планували зменшити до 461,1 млрд грн. При перегляді бюджету-2023 видатки бюджету за цією статтею, ймовірно, збільшаться.

Однак якщо радикальне скорочення грошового забезпечення військовослужбовців і неминучі демотиваційні наслідки цього рішення не будуть анульовані в другому кварталі 2023 року, це може мати цілком реальні ефекти на полі бою з ворогом і поставити під сумнів перспективи повної деокупації України.

За час війни дефіцит бюджету кардинально збільшився. Очікується, що дефіцит без урахування іноземних грантів становитиме 28,2% ВВП 2023 року, що на 1,7 в.п. ВВП більше, ніж 2022-го. Уряд і НБУ прийняли зобов'язання перед МВФ фінансувати дефіцит бюджету пільговим іноземним фінансуванням і ринковим внутрішнім фінансуванням (без використання емісії НБУ).

Це передбачає збільшення обсягів розміщення ОВДП на ринку і підвищення відсоткових ставок за ними до «ринкового рівня». Але так званий ринковий рівень в умовах штучного завищення вартості грошей Національним банком (депозитні сертифікати пропонуються банкам за ставками 20 і 25% річних) означає стрімке зростання відсоткових витрат бюджету.

У результаті переходу до «ринкових» джерел фінансування видатки бюджету на сплату відсотків за внутрішнім боргом номінально мають зрости більш як удвічі: із 123,5 млрд грн у 2022 році до 269,8 млрд у 2023-му. У видатках державного бюджету частка відсоткових виплат за внутрішнім боргом має різко збільшитися: із 4,6 до 10,3% (див. рис. 2). Відношення відсоткових виплат за внутрішнім боргом до ВВП орієнтовно збільшиться з 2,6% у 2022-му до 4,5% у 2023 році.

Приріст бюджетних видатків на обслуговування внутрішнього боргу звужує можливості держави фінансувати соціально-гуманітарні програми й посилює соціальну напругу в суспільстві, що є дуже небезпечним під час тривалої та виснажливої війни.

Якби уряду і Національному банку вдалося зберегти видатки на обслуговування внутрішнього боргу 2023-го на рівні 2022 року, було б отримано ресурс для збільшення видатків на охорону здоров'я на 71% (порівняно з плановими), або на освіту на 47%, або на громадський порядок і безпеку на 31% у 2023-му. В іншому варіанті існувала б можливість підвищити майже на 50% заробітну плату всім бюджетникам (без військовослужбовців).

Спонукання уряду до збільшення внутрішніх позик на «ринкових умовах» і зростання видатків на їхнє обслуговування, серед іншого, стало наслідком зменшення грантової підтримки бюджету зовнішніми донорами. Так, іноземні гранти в складі доходів державного бюджету мають зменшитися з 14 млрд дол. у 2022 році до 11,6 млрд у 2023-му і до 5,7 млрд дол. у 2024 році.

При цьому 85–90% сумарної грантової підтримки Україні надають США. 2022 року Україна отримала 12 млрд дол. грантів від США і лише 0,7 млрд дол. від ЄС.

У наступні роки програмою EFF із МВФ закладається сума іноземних грантів 3,8 млрд дол. у 2025 році і 2,0–2,3 млрд дол. у 2026–2028 роках. Загалом МВФ передбачає, що у 2024–2027 роках Україна отримає 80 млрд дол. зовнішнього офіційного фінансування, що слабко кореспондується з 411 млрд дол., у які оцінили наші потреби у фінансуванні відновлення Світовий банк та Єврокомісія. Тобто щедрих фінансових вливань західних донорів на післявоєнне відновлення України наразі не передбачається. А частка грантів у зовнішньому офіційному фінансуванні України, за оцінками МВФ, у 2024–2028 роках становитиме лише 20%.

Варто нагадати, що, за планом Маршалла для Європи, в 1948–1953 роках 91% американської допомоги надавалося у формі грантів. План постконфліктної реконструкції для Боснії та Герцеговини на 1996–2004 роки передбачав надходження 82% міжнародної допомоги у формі грантів.

Щодо України ситуація нині виглядає так, ніби для нас знову планують створити «унікальні» умови й провести експеримент щодо економічного самовиживання країни після спустошливої війни.