Арктика сьогодні є стратегічно важливим регіоном, який набуває дедалі більшого значення на тлі кліматичної кризи та загострення протистояння між Росією та НАТО. Нафтові та газові проєкти РФ в Арктиці забезпечують приблизно 80% від загального видобутку газу та 60% нафти країни-агресорки. Ключові проєкти, такі як Yamal LNG та Arctic LNG 2, свідчать про наміри Росії не лише розширити видобуток викопного палива в Арктиці, а й використовувати його, щоб впливати на глобальні енергетичні ринки.
Однак, окрім економічної значущості, російські проєкти в Арктиці мають і потужний геополітичний вплив. Росія активно розширює свою військову присутність у регіоні, використовуючи ресурси для фінансування арсеналу, включаючи гіперзвукові ракети та ядерні торпеди. Для РФ експлуатація покладів викопного палива в Арктиці є не лише економічним, а й стратегічним ресурсом, що забезпечує їй важелі впливу на міжнародну спільноту. Для решти світу це означає посилення безпекових загроз і загострення кліматичної кризи.
Російські енергетичні проєкти в Арктиці мають велике геополітичне значення, допомагають розгортати військову інфраструктуру РФ у регіоні та підвищують його стратегічну вагу. Починаючи з 2010-х років Росія активно відновлює військові бази та будує нові об'єкти вздовж Північного морського шляху (ПМШ).
Так, створено авіабази та модернізовано Північний флот, який тепер функціонує як п'ятий військовий округ. Станом на 2022 рік Росія мала більше військових баз за Північним полярним колом, ніж усі країни НАТО разом.
Військова стратегія Росії підтримується ресурсною базою регіону, оскільки Арктика забезпечує значну частину її доходів від експорту викопного палива. Наприклад, «Роснєфть» прагне вивести свій масштабний проєкт «Восток Ойл» (який включає 13 нафтових родовищ на Таймирському півострові) на щорічний обсяг видобутку в 30 млн тонн нафти впродовж одного-двох років, а до 2033-го планується збільшити видобуток до 115 млн тонн на рік, що становитиме 15–20% від загального видобутку нафти в РФ. Загальні інвестиції в проєкт перевищують 120 млрд дол.
Крім того, Росія активно розгортає нові типи озброєння в Арктиці, зокрема гіперзвукові ракети «Циркон» і підводні дрони «Посейдон», що здатні нести ядерні боєголовки. Бази носіїв цього озброєння часто розташовані поряд з інфраструктурою для видобутку й експорту нафти та газу, зокрема в Обській губі. Таким чином, вуглеводневі доходи безпосередньо підтримують військовий потенціал РФ, включаючи її агресію проти України.
Екологічні та кліматичні наслідки
Розробка нафтогазових проєктів Росії в Арктиці має катастрофічні наслідки для довкілля та клімату. Для досягнення цілей Паризької угоди Росія мала б зупинити експлуатацію половини своїх діючих арктичних нафтових і газових родовищ. Наразі лише розвідані та експлуатовані запаси нафти й газу в Арктиці оцінюються в 17 млрд тонн нафти та 85 трлн кубометрів газу, чого достатньо, щоб вичерпати залишковий вуглецевий бюджет планети для утримання глобального потепління в межах 1,5–2°C.
Російські мегапроєкти, такі як Yamal LNG, Arctic LNG 2 і «Восток Ойл», уже спровокували масштабне знищення арктичних екосистем і загрожують втратою біорізноманіття в регіоні. Великомасштабна розбудова інфраструктури, включаючи дороги, аеропорти, трубопроводи та морські термінали, призводить до знищення популяцій диких тварин і деградації локальних екосистем в Арктиці.
Нафтогазові родовища в Арктиці також є джерелом значних викидів метану — одного з найбільш шкідливих парникових газів. За оцінками WWF, якщо темпів видобутку не зменшити, викиди метану та інших парникових газів в Арктиці досягнуть 700% від допустимого рівня до 2050 року. Окрім цього, в Росії відсутня система контролю за рівнем викидів та об'єктивної звітності щодо викидів СО2 і метану на етапах видобутку та транспортування нафти і газу, що унеможливлює дотримання екологічних стандартів.
Зменшення залежності від нафти і газу: значення для України
Російські проєкти з видобутку викопного палива в Арктиці безпосередньо впливають на безпеку України та її партнерів. Нафтові та газові доходи Росії підтримують її військову агресію, включаючи дії проти України. 2022 року Євросоюз імпортував СПГ на суму понад 30 млрд дол. із проєкту Yamal LNG, що сприяло новим податковим надходженням до бюджету Росії, попри санкції.
Для зменшення залежності Європи від російських вуглеводнів Україна активно працює над розширенням співпраці із західними партнерами для розвитку відновлюваних джерел енергії. Цілі України та ЄС щодо стрімкого підвищення частки відновлюваних джерел енергії потребують значних інвестицій і підтримки міжнародних партнерів, зокрема США та інших країн «великої сімки».
Україна також прагне до посилення власної енергетичної безпеки шляхом децентралізації енергопостачання та розбудови розподіленої генерації, включаючи відновлювані джерела енергії та високоефективну когенерацію. Така стратегія дасть Україні можливість зменшити вразливість до зовнішніх енергетичних шоків і стати прикладом для регіону, сприяючи досягненню цілей ЄС з декарбонізації та підвищення енергетичної безпеки.
Рекомендації до кліматичної та енергетичної дипломатії України
На дипломатичному фронті необхідно адвокатувати запровадження міжнародних санкцій, зокрема з боку США, ЄС та G7, на всі нові російські проєкти видобутку викопного палива в Арктиці та на використання Північного морського шляху для його експорту. Це допомогло б знизити фінансові надходження до Кремля та обмежити фінансування агресивної політики Росії.
Також Україні варто посилити економічну, інженерно-технічну та наукову співпрацю з провідними західними країнами у сферах енергоефективності, декарбонізації та розумної електрифікації, що забезпечить стабільне зменшення залежності від викопного палива. Такі партнерства можуть включати спільні наукові проєкти та технічну допомогу, особливо у розвитку розподіленої генерації та інтеграції локальних відновлюваних джерел енергії в енергосистему.
Заради досягнення кліматичних цілей варто призупинити членство Росії в кліматичних органах ООН, таких як UNFCCC, через відсутність об’єктивних даних про викиди парникових газів і маніпуляції Росії під час міжнародних переговорів, що заважають прогресу в декарбонізації світової економіки.
Зупинка російських нафтових і газових проєктів в Арктиці є критично важливою для досягнення глобальних кліматичних цілей.
Видобуток вуглеводнів у цьому регіоні не лише загрожує знищенням локальних екосистем і загостренням глобальної кліматичної кризи, а й підтримує агресивну політику Росії, фінансуючи воєнні дії.
Міжнародна спільнота має об'єднати зусилля для посилення санкцій і співпраці з Україною, щоб прискорити перехід до відновлюваних джерел енергії, що сприятиме як енергетичній безпеці, так і захисту клімату.