39-річний Маттео Ренці - наймолодший прем'єр-міністр за всю історію Італії. Він обійме посаду після завершення формування нового уряду. Коли 17 лютого президент Італії Джорджо Наполітано доручив йому сформувати новий уряд, Ренці заявив, що знадобиться лише кілька днів для добору кандидатур. А потім на новий склад Ради міністрів чекає голосування про довіру в парламенті. Ренці також пообіцяв, що вже 24 лютого парламент зможе затвердити нових міністрів. Хоча відомо, що в молодого прем'єра на цей час немає більшості підтримки в обох палатах парламенту. Однак він покладається на свій талант переговірника в консультаціях із представниками парламентських партій.
Передача естафети
Минулого тижня в середу члени лівоцентристської Демократичної партії Італії підтримали ініціативу свого лідера Маттео Ренці про формування нового кабінету міністрів. Після чого прем'єр-міністр Енріко Летта подав прохання про свою відставку президентові країни Джорджо Наполітано. Парадокс полягає в тому, що зміщений прем'єр Летта є членом тієї самої Демократичної партії, яка торік у квітні висунула його на цю посаду, а президент доручив йому сформувати коаліційний уряд. Із чим Летта впорався. Оскільки у свої 46 років він встиг нагромадити солідний досвід державної діяльності: міністр сільського господарства в уряді Массімо д'Алеми, статс-секретар в уряді Романо Проді, депутат італійського парламенту і Європарламенту. Він є членом Демократичної партії від дня її заснування в 2007 р. (партія стала наступницею лівоцентристської коаліції 1995-2007 рр. "Оливкове дерево").
Нинішня зміна прем'єрів відбулася буденно й тихо, якщо не вважати бурхливих виступів в ефірах самого наступника. Президент Наполітано прийняв відставку Летта, два дні взяв на консультації і в понеділок,
17 лютого, доручив лідеру Демпартії Маттео Ренці сформувати новий кабінет міністрів. На що колишній мер Флоренції пообіцяв за кілька днів упоратися з поставленим завданням.
Маттео Ренці очолив Демократичну партію Італії в грудні 2013 р. Його стосунки з Енріко Летта ніколи не були гладкими, а останнім часом стали дуже напруженими. Ренці домігся зміщення Летти з формулюванням про неспроможність останнього проводити реформи, необхідні для відродження економіки. І звинуватив прем'єра в тому, що він не приділяє належної уваги проблемам економіки і що його не хвилює найвищий за останні 40 років рівень безробіття, особливо серед молоді.
Прикметно, що в жовтні, а потім і в грудні минулого року уряд Летта отримав вотум довіри, причому як у нижній палаті парламенту - палаті депутатів, так і у верхній - у сенаті. Інакше кажучи, ще два місяці тому парламент підтримав запропоновану прем'єром програму широкомасштабних реформ, покликаних пожвавити економічну кон'юнктуру. (Не можна не помітити, що обидва рази питання довіри уряду було інспіроване екс-прем'єром Сільвіо Берлусконі: то рішенням вивести зі складу кабміну п'ять міністрів від своєї партії "Народ свободи", то заявою про вихід його партії з коаліції взагалі). Але, як бачимо, уже в лютому 2014-го Демпартія визнала зусилля Летта недостатніми й висунула зі своїх рядів нового прем'єра.
Третій "необраний"
Вигравши внутрішньопартійну боротьбу, 39-річний Маттео Ренці стає наймолодшим главою уряду за всю історію Італії. Він також буде вже третім "необраним" прем'єром Італії після відставки Сільвіо Берлусконі у 2011 р.
Маттео Ренці здобув освіту юриста у Флорентійському університеті. Там же вперше прийшов у політику, беручи участь в організації так званих комітетів Проді, які започаткували лівоцентристську коаліцію "Оливкове дерево". Цікаво, що його дипломна робота була присвячена діяльності мера Флоренції Джорджо Ла Піра у 1951-1956 рр. Згодом, у 2008 р., він сам стає мером Флоренції. А до цього, у
2004-му, переміг на виборах президента провінції Флоренція, отримавши в першому турі майже 60% голосів, і став наймолодшим президентом провінції в Італії. На цій посаді він виконав свої передвиборні зобов'язання: зменшив провінційні податки та вдвічі урізав керівний персонал провінції. У його біографії є цікавий факт: участь в італійській версії телевікторини "Колесо фортуни" в 1994 р., де він виграв 48 млн лір.
У 2012 р. Ренці боровся за право висунення єдиної кандидатури на посаду прем'єр-міністра від лівоцентристської коаліції "Загальне добро". Але з великим відривом програв тодішньому лідеру Демократичної партії П'єру Луїджі Берсано. Останній, до речі, підтримав на цій посаді свого наступника Енріко Летта й привітав його висунення у прем'єр-міністри. У грудні минулого року, перемігши на попередніх виборах, Ренці нарешті був затверджений національною асамблеєю Демпартії на посаді національного секретаря, тобто став головою демократів. Рівно через два місяці він узяв нову висоту - отримав посаду прем'єр-міністра.
Тепер амбіційному молодому прем'єру - і карти в руки. А він обіцяє різку зміну курсу: "Ми мусимо спільними зусиллями вибратися з болота. Не йдеться про передачу естафети. Слід змінити мету, темп і ритм забігу". І справді, Маттео Ренці любить ефектні фрази. Чи то тому, що виріс в епоху "одурманювання" країни з телеекранів медіамагната Берлусконі, що дало йому розуміння ролі ЗМІ в побудові політичної кар'єри. Чи то тому, що сам працював у маркетинговому агентстві й навчився показувати і продавати "товар обличчям". Вважається, що його швидкому політичному злету саме сприяли передовиці в газетах, коли він розпочинав під крилом патріарха лівого руху Романо Проді.
Хто такий Ренці, насправді поки що не знає ніхто. Потрібен час, щоб порівняти його гасла й результати. Сьогодні на сторінках газет і з телеекранів Маттео Ренці постає в ролі досвідченого менеджера, який має талант і волю для вирішення будь-яких проблем. Він любить відкривати нові об'єкти, зніматися на велосипеді, позувати в гумових чоботах під час повені. При цьому не забуває про свої економічні гасла, наприклад обіцяє подолати безробіття з допомогою реформи ринку праці. Поки що важко зрозуміти: він змістив прем'єра Летта, справді бажаючи прискорення реформ для оздоровлення країни, чи в боротьбі за місце взяла гору жага самовеличі.
Кажуть, сам Сільвіо Берлусконі колись хотів отримати Ренці у члени своєї партії. А нині вже встиг привітати молодого колегу. Перед внутрішньопартійним голосуванням у Демпартії Ренці зустрічався з Берлусконі й навіть не приховував своїх приятельських стосунків з політиком, який зав'яз у судових вироках. Чимало італійців знаходять багато схожого у стилі та манерах обох політиків. Оскільки Ренці прославився як полум'яний і переконливий трибун, журналісти прозвали його "Берлусконі-Light".
Економіка і прем'єр
На даному етапі стояти біля керма італійської економіки буде значно легше, ніж минулої весни, коли Летта заступив на посаду прем'єра, не кажучи вже про те, в якому жалюгідному стані прийняв економіку технічний уряд Маріо Монті в листопаді 2011 р., після "добровільно-примусової" відставки Сільвіо Берлусконі. Тоді країна стояла на краю фінансової прірви. Колишній єврокомісар, голова антимонопольного комітету ЄС Маріо Монті оздоровив економіку з допомогою холоднодушових непопулярних реформ. Але коли він зазіхнув на виборче право, а саме задумав провести закон, згідно з яким до виборів усіх рівнів не допускаються кандидати, котрі мають понад два роки судимості, Берлусконі (що підпадає під цю категорію) влаштував у парламенті "недовіру" уряду Монті. Той змушений був піти, а країна занурилася в чергові парламентські вибори, у результаті яких прем'єр-міністром став Енріко Летта.
Три останніх квартали поспіль економіка єврозони демонструє зростання. Про це свідчить лютнева доповідь європейського статистичного відомства Eurostat: у четвертому кварталі 2013 р. зростання сумарного ВВП сягнуло 0,3%. І якщо перше півріччя означувалося як вихід з рецесії, і головні показники в ньому забезпечували Німеччина з Францією, то в третьому кварталі з дворічного спаду вибралася Іспанія, а в четвертому кварталі з трирічною рецесією розлучилася Італія, хай навіть і з мінімальним зростанням у 0,1%. Проте для фінансових ринків такий показник - теж знак; до Італії, третьої за величиною економіки єврозони (17% ВВП єврозони), повернулася довіра міжнародних інвесторів. Рейтингове агентство Moody's минулого тижня підвищило прогноз суверенного рейтингу Італії з "негативного" до "стабільного". Тому в поточному лютому курси італійських облігацій піднялися настільки, що їхня дохідність упала до 3,6% - найнижчого рівня за останні вісім років.
І хоча зростання італійського ВВП ще досить низьке, але повільний процес економічного оздоровлення очевидний. Однозначно не можна сказати, що в цьому заслуга прем'єра Енріко Летти, який пішов у відставку. Закони розвитку економіки такі, що результати перетворень проявляються через 2-3 роки. Тому нинішні досягнення - швидше, результати реформ, запущених технократом Маріо Монті. Сам прем'єр-міністр демократ Енріко Летта запам'ятався італійцям тим, що позбавив політичні партії державних грошей. До минулого грудня його уряд підготував законопроект, згідно з яким політичні партії країни більше не фінансуватимуться із державного бюджету, а партійними рахунками займатиметься зовнішній аудит. Летта заявив, що виконав свою передвиборну обіцянку, чим позбавив країну колишніх виборчих "скандалів".
Молодість проти досвіду
Щойно президент Наполітано доручив лідеру лівоцентристської Демократичної партії Маттео Ренці сформувати коаліційний уряд, той відразу представив основні пункти своєї прем'єрської програми на перші 100 днів роботи. До кінця лютого він має намір завершити роботу над проектом реформи конституції та проектом нового виборчого законодавства.
До речі, горезвісна зустріч Ренці та Берлусконі, яка викликала невдоволення в рядах самої Демпартії та у правлячій лівоцентристській коаліції (хоча б тому, що Берлусконі - колишній прем'єр правоцентристського уряду), саме й була присвячена, за словами Ренці, реформі виборчого права. Оглядачі не виключають, що під час зустрічі політики могли обговорювати також склад нового уряду. Навіть попри те, що належать до ідеологічно протилежних політичних партій, обидва політики досить "гнучко" трактують політичні питання. Та й не секрет, як відчайдушно 77-річний Кавальєре намагається повернутися у велику політику
Наступний пункт програми Ренці - реформа на ринку праці - буде представлена в березні. Як відомо, цей пункт був головною претензією Ренці до уряду Летта. Новий прем'єр укотре підкреслив, що стурбований катастрофічною ситуацією на ринку праці та рівнем безробіття, який сягнув уже 24%, а серед молоді - всіх 40%. У квітні стане відомо про пропозиції щодо реформи держапарату. А в травні народ уже дізнається про реформу податкової системи Італії. Якщо парламент підтримає програму прем'єра та його уряду, розпочнеться її виконання.
Лідер Нового правоцентристського альянсу Анджеліно Альфано, який входив до правлячої коаліції на чолі з Енріко Летта, обережно привітав нового прем'єра і дав зрозуміти, що його партія готова ввійти до складу нового кабінету. Тим більше що Ренці обіцяє створити такий новий коаліційний уряд, який зможе управляти країною до 2018 р. - до наступних парламентських виборів. Зовсім буде нетрадиційно для Італії, де з 1946 р. змінилося 62 уряди.