Схоже, Косово й Сербія розпочали процес нормалізації відносин.
Минулої п'ятниці в Овальному кабінеті Білого дому президент Сербії Александр Вучич, прем'єр-міністр Косово Авдуллах Хоті й президент США Дональд Трамп підписали угоду, що має коротку, але не зовсім зрозумілу назву — «Економічна нормалізація». Вучич і Хоті не приховували радості, адже досягнуті домовленості стосувалися не тільки економічних відносин між Косово і Сербією, але й деяких політичних питань.
Спочатку Вучич і Хоті висловили незгоду з низкою пунктів проєкту документа, підготовленого американцями. Але американська дипломатія дотиснула лідерів Косова й Сербії. І після важких переговорів, у результаті яких зняли низку пунктів (зокрема, про визнання Косова), косовари й серби підписали кожен свій примірник і кожен за своїм столиком, які були поставлені обабіч стола Трампа в Овальному кабінеті. Головна відмінність підписаних документів — низка зобов'язань Косова й Сербії стосовно Ізраїлю, про що буде сказано нижче.
Свою роль у підписанні угоди зіграв і чинник Трампа: для американського президента важливе будь-яке зовнішньополітичне досягнення, здатне підвищити його шанси в боротьбі за другий термін у Білому домі. Заради цього він готовий підписати будь-який договір, якому присвоїли б статус «історичного».
Слідом за Трампом одні аналітики назвали договір «історичним», «великим проривом», кроком до взаємного визнання. Інші говорили про необов'язковість документа, підготовленого в «типово торговельній манері» Трампа, й заперечували можливість через нормалізацію економічних відносин домогтися остаточного врегулювання косовсько-сербської проблеми. Євросоюз, котрий не помітив «історичності», висловив сподівання, що сторони почнуть спільну роботу над «всеосяжним документом» про нормалізацію своїх відносин «на основі міжнародного права і європейських критеріїв».
Так що ж підписали у Вашингтоні?
Економічна складова документів передбачає спільну реалізацію низки інфраструктурних проєктів загальною вартістю понад 13 млрд дол. Серед них — завершення швидкісної автодороги, що з'єднує Белград із Приштиною і портом Дюрес; приєднання Косова до «балканського Шенгену», що забезпечує свободу переміщення товарів, людей, послуг, капіталів і умови для формування вільного ринку; вирішення спірних питань у сфері енергетики. Обидві країни погодилися не використовувати обладнання G5 «ненадійних постачальників» у своїх комунікаційних системах (що, поза сумнівом, викличе невдоволення Китаю) і диверсифікувати джерела енергоносіїв (камінь убік Росії).
Та диявол криється в деталях. Підписана угода ставить низку запитань, шукати відповіді на які доведеться, очевидно, вже європейцям. Наприклад, чи не вб'є малу економіку Косова незрівнянно більша сербська у разі зняття всіх бар'єрів? Навіщо й куди вільно пересуватися молоді країн «балканського Шенгену», де є високе молодіжне безробіття? Чи не зміцниться й без того високий рівень корупції в Косові та Сербії?
Документ містить і низку політичних зобов'язань, окремі з яких більшою мірою в інтересах США, ніж підписантів.
Піддавшись американському тиску, Сербія погодилася перенести своє посольство в Ізраїлі в Єрусалим, обидві країни визнали Хезболла «терористичною організацією», а Косово стало другою мусульманською державою, яка домовилася з Ізраїлем про взаємне визнання з дипмісією в Єрусалимі. Сторони погодилися продовжити спільну роботу щодо пошуку зниклих безвісти, біженців і переміщених осіб під час війни 1998–1999 років. Домовилися і про врегулювання деяких гуманітарних проблем, і про вирішення питань зміцнення безпеки.
Принципово важливими стали обіцянка Белграда на рік припинити кампанію з відкликання визнання незалежності Косова й проголошення Приштиною річного мораторію на спроби домагатися членства в міжнародних організаціях. Це не взаємне визнання, але сокиру війни тимчасово зарили.
Як і планувалося, після Вашингтона Вучич і Хоті прибули в Брюссель, де 6–7 вересня провели переговори з шефом єесівської дипломатії Жозепом Боррелем, комісаром з питань розширення Олівером Варгеймом і спецпредставником ЄС по діалогу Косова й Сербії Мирославом Лайчаком.
Однак результати переговорів у Брюсселі виявилися не такими яскравими та конкретними, як у Вашингтоні, хоча й корисними для всіх учасників. Не можна забувати, що в ЄС і США є розбіжності в пошуках шляхів нормалізації косовсько-сербських відносин, і не всі вашингтонські домовленості Вучича й Хоті відповідають зовнішній політиці країн ЄС.
Важливим і показовим стала спільна заява Вучича й Хоті, яка підтверджує, що їхнім «найважливішим пріоритетом залишається інтеграція в ЄС і продовження діалогу про нормалізацію відносин під крилом Євросоюзу». Обидва лідери зазначили, що вашингтонські документи є «істотним внеском у досягнення всеохоплюючого та правозобов’язуючого договору» про нормалізацію.
Можна виокремити чотири основні досягнення переговорів у штаб-квартирі ЄС. Правда, вони не завжди конкретні й не формалізовані.
Перше. Було досягнуто домовленості активізувати обговорення питання про Співтовариство сербських муніципалітетів Косова на рівні переговірних груп до 17 вересня, а 28 вересня в Брюсселі продовжити (або завершити) на вищому рівні.
Друге. Вучич і Хоті погодилися якнайшвидше вирішити питання про задоволення взаємних фінансових претензій і спорів про майно, що є актуальним для багатьох громадян обох держав.
Третє. У відповідь на наполегливі прохання сербської сторони делегація Косова відповіла, що практично завершені закон про повернення переміщених осіб і розробка механізму цього процесу.
Четверте. Сторони погодилися зняти всі діючі бар'єри, що заважають вільному пересуванню товарів, людей, послуг і капіталів, і надалі не запроваджувати обмежувальних заходів.
Як і угода про економічну нормалізацію, домовленості у Брюсселі важливі для нормалізації відносин Косова й Сербії, доповнюючи одна одну. Залишилося небагато — домогтися їхньої реалізації. А це проблематично. Ще не завершилися переговори, а лідери двох країн підтвердили свої антагоністичні позиції: Вучич заявив про неможливість взаємного визнання, а Хоті зазначив безглуздість діалогу без визнання Сербією незалежності Косова. Тож попереду ще тривалі й складні дискусії.
Візити у Вашингтон і Брюссель стали предтечею геополітичних змін на Західних Балканах. І багатьох основних гравців у регіоні це не влаштовує, що демонструє їхня реакція на домовленості.
Росії не потрібні будь-які позитивні результати з урегулювання косовсько-сербської проблеми, і вона незадоволена результатами візитів Вучича й Хоті у Вашингтон і Брюссель. Прессекретар МЗС РФ Марія Захарова, намагаючись приховати невдоволення Москви, у традиційній вульгарній манері коментувала фото розмови Вучича й Трампа (пізніше їй довелося виправдовуватися та вибачатися).
Не вдоволений Китай, який одержує в регіоні потужного економічного конкурента в особі США. Туреччину й Лігу арабських країн дратує сама перспектива встановлення дипломатичних відносин Косова та Ізраїлю, а тим більше розміщення сербського й косовського посольств у Єрусалимі.
І все-таки, попри чималу кількість запитань до угоди про економічну нормалізацію між Косовом і Сербією і результатів тристоронніх переговорів у Брюсселі, вони стали важливим кроком за останні роки на шляху нормалізації відносин між Белградом і Приштиною.
Читайте всі статті Володимира Цибульника.