На початку квітня словенський портал Necenzurirano розповів, що в лютому цього року прем’єр-міністр Словенії Янез Янша нібито передав голові Європейської Ради Шарлю Мішелю якийсь non-paper. Подібні документи використовуються дипломатами, щоб неофіційно викласти свою позицію з будь-якого питання, та зазвичай не привертають великої уваги. Але не цей.
Портал, а слідом за ним й інші європейські ЗМІ припускають, що згаданий документ, який отримав назву «Західні Балкани — шлях уперед», пропонує завершити розпочатий 30 років тому «поділ Югославії». Для цього, на думку авторів документа, необхідно здійснити такі кроки: 1) приєднати Косово до Албанії; 2) об’єднати сербські громади Республіки Сербської (частина Боснії та Герцеговини) із Сербією; 3) створити хорватський ентитет (у складі Боснії) або приєднати його до Хорватії; 4) сформувати мусульманську Боснію.
Як бачимо, «шлях уперед», ні багато ні мало, ламає встановлені в Європі кордони та торпедує Дейтонські мирні угоди. Новина й сьогодні залишається однією з найбільш обговорюваних у регіоні, породжуючи чимало запитань. Ми пропонуємо відповіді на деякі з них.
Чи існує документ, що спричинив стільки галасу? Судячи з реакції в різних країнах, можна сказати: так, був. Посла Словенії в Боснії та Герцеговині (БіГ) Зоріцу Букінац одразу ж запросили до Президії (вищого органу) БіГ для пояснень (зазвичай у разі виникнення проблемних ситуацій послів запрошують до МЗС), де їй було зазначено, що ні Конституція країни, ні Дейтонські угоди не передбачають згаданих прем’єром Яншею кроків. Дипломатичні представництва країн ЄС і США в Сараєві заявили про неможливість подібного сценарію. Ш.Мішель не підтвердив і не спростував одержання non-paper, мовляв, «так багато документів». А Янез Янша не надто переконливо заперечує факт передачі документа голові Євроради у лютому. Мовляв, бачився з ним ще торік. Але для передачі non-paper зовсім не потрібна особиста зустріч…
Звідки ідея розвалу БіГ? Тут необхідно згадати візит президента Словенії Борута Пахора в Сараєво 5 березня цього року. За словами одного зі членів Президії БіГ Желько Комшича, Б.Пахор під час зустрічі з усіма трьома членами Президії поставив запитання: «Чи можете ви в БіГ мирно розстатися?». Члени президії — Шефік Джаферович і Желько Комшич від боснійського та хорватського народів відповідно — відповіли: «Неможливо, це призведе до нової війни. Поділ Югославії завершено». Однак третій президент — серб Мілорад Додік, великий шанувальник Путіна, радісно заявив, мовляв, це реально, адже це його давня мрія. І хоча Борут Пахор у розмові підтвердив, що офіційна Любляна підтримує євроатлантичний шлях єдиної БіГ і традиційно залишається її союзником, тривожний осад усе-таки залишився…
Кому вигідна нездорова ідея «завершення розпаду Югославії»? У регіоні чимало тих, хто гіпотетично підтримав би цю ідею, яка веде до появи трьох нових «великих» — Албанії, Сербії та Хорватії. Попри мовчання лідерів цих держав із приводу такого неймовірного в ХХІ столітті сценарію, але слово написане й ходить-бродить серед політиків. Коментуючи цю ситуацію, Комшич на згаданій зустрічі з Пахором із тривогою констатував: «Останнім часом у Європі дедалі частіше чути голоси про те, що необхідно завершити поділ Югославії». Він чудово розуміє, що це призведе до загибелі Боснії та Герцеговини. А лідери трьох потенційно нових «великих», можливо, потай подумали: непогано б!
А що міжнародне співтовариство? Його реакція була практично миттєвою — жодної зміни кордонів! Це пролунало на рівні МЗС і посольств США та країн — членів ЄС. Усі вони дружно й твердо заявили про те, що територіальна цілісність БіГ буде збережена та гарантується Дейтоном і Конституцією БіГ. Ці ключові документи не допускають права виходу з БіГ для жодного з двох ентитетів, а також зміни кордонів держави. Немає сумнівів, що така єдність позицій США і ЄС, досить рідкісна останнім часом, неймовірно засмутила Додіка, знову зруйнувавши його надії покинути БіГ. Щоправда, є Хорватія, яка вважає помилкою відсутність хорватського ентитету в БіГ, — адже хорвати теж конституційний народ, як бошняки та серби. Євросоюз разом зі США категорично заперечують можливість його створення, що неминуче призведе до трагічних наслідків.
Росія теж «у справі»? Схоже, так. Аж надто вже історія з цим неофіційним документом відгонить й «русским духом», і кремлівськими методами ведення гібридної війни.
Уперше документ було оприлюднено на маловідомому інтернет-порталі Словенії через два місяці після його появи на світ. Саме тоді Росія почала нарощувати збройні сили на кордонах з Україною. Інформація про заклик «завершити поділ Югославії», яка розганяється в ЗМІ, стурбувала європейців. Адже всі пам’ятають, що Балкани — «порохова бочка Європи», і навіть спроба реалізації їхнього поділу миттєво підірве й «бочку», і Європу. «Завершення поділу» неминуче призведе до зіткнення країн регіону, які останнім часом докладають чимало зусиль до усунення наслідків воєн 90-х років минулого століття та до нормалізації відносин між собою. Що Кремлю зовсім не потрібно, оскільки заважає його спробам відновити тут свій вплив.
Утілення провокаційної ідеї з non-paper — це паличка-стукалочка для реалізації іншої концепції: створення «сербського миру» шляхом «захисту» сербів та їхнього об’єднання в усьому світі, передусім на Західних Балканах. Чи не правда, співзвучно зі спробами просунути «русский мир» в Україну, що призвело до російської агресії проти нас?
Здійснення пропозицій цього неофіційного документа можливе тільки на основі порушення міжнародного права та нехтування укладеними договорами, що стало традиційним для російської зовнішньої політики, у цьому випадку — знищення Дейтонських мирних угод, отже, і державності БіГ.
Зовсім небагато історії. Згадану non-paper нібито дістали з-під сукна, де вона вкривалася пилом з 90-х років. Тоді президенти Слободан Мілошевич і Франьо Туджман, як пише високий представник ООН із БіГ у 2006–2007 роках професор Крістіан Шварц-Шиллінг, напередодні остаточного розпаду СФРЮ активно обговорювали питання про розв’язання проблем албанців, сербів і хорватів. І так само пропонували його вирішення за рахунок поділу БіГ. Щоправда, тоді обидва президенти ще мали намір роздати частини Чорногорії та Косова Сербії та Албанії. У результаті чого політична карта Західних Балкан виглядала б інакше — Хорватія (Велика), Сербія (Велика), Албанія (Велика), Боснія (маленька мусульманська) і Словенія (що не відносить себе до цього регіону). На щастя, цього не сталося.
Однак політичні еліти регіону (як, утім, і українські) не вміють виносити уроків із трагічного минулого. Історія з non-paper свідчить про те, що й нині триває боротьба між двома концепціями існування Західних Балкан.
Перша з них передбачає збереження статус-кво та наявних державних кордонів, категорично відкидаючи їх зміну, що призведе до нових великих і малих війн. Друга не виключає того самого «завершення поділу Югославії» шляхом створення великих, практично мононаціональних держав, керованих пануючими національними елітами за рахунок поділу «малих» сусідів.
З липня поточного року Словенія головуватиме в ЄС, і одним з її головних пріоритетів стане вирішення проблем Західних Балкан. Початок переговорів про вступ до ЄС із Албанією та Північною Македонією, нормалізація відносин Косова й Сербії, підтримка реформ у Чорногорії та БіГ, боротьба з корупцією, розвиток регіонального співробітництва та забезпечення стабільності регіону — от лише кілька викликів, які стоять перед Словенією — головою Євросоюзу. Час для обговорення небезпечних закликів «закінчити поділ» минув, хоч би звідки надходили ці заклики.
Більше статей Володимира Цибульника читайте за посиланням.