Статистика, якій байдужі сантименти, свідчить, що від початку року в Євросоюз змогли в'їхати 165 тис. мігрантів з Африки, Азії і Близького Сходу. Рік тому їх було всього 20 тис.
У великодній тиждень кількість прибулих біженців була трохи меншою, ніж зазвичай. Це, по-перше, пов'язано з посиленням заходів безпеки після терактів у Бельгії. По-друге - з досягненням ЄС угоди з Туреччиною щодо заходів стримування потоку мігрантів, яка має запрацювати з 4 квітня. По-третє, біженці і ті, хто їх переправляє, шукають нові маршрути в Європу у зв'язку із закриттям турецького напрямку й перекриттям балканського транзиту.
Ми підемо іншим шляхом
Європейські прикордонні служби минулого тижня відзначили зміни в "міграційних потоках": поновив роботу канал доставки мігрантів з Лівії в країни ЄС через Середземне море. Тільки за минулий тиждень цим шляхом скористалися відразу 4 тис. людей, при тому що з початку року їх тут пройшло всього 14 тис. Такої активності не спостерігалося з 2015-го. А тим часом тоді це був основний канал для мігрантів у Європу.
Міністр оборони Франції Жан-Ів Ле Дріан оцінює в 800 тис. кількість біженців, які вже перебувають у Лівії чекаючи відправлення в Європу. За його словами, з початку квітня країни ЄС усю увагу мають "перенацілити" на південь - на Середземне море.
Проблема транзиту з Лівії поглиблюється тим, що понад 200 км лівійського узбережжя повністю контролюють угруповання, пов'язані з ІДІЛ. А вони, як вважають у європейських оборонних структурах, тепер будуть зацікавлені не тільки в тому, щоб заробити на нелегальному трафіку мігрантів, а й узяти його під свій оперативний контроль.
У Лівії триває громадянська війна, і тут нема з ким домовлятися (за прикладом Туреччини) про стримування міграційного потоку. Європа повинна вживати заходів самостійно.
Про загрозу поновлення потоку мігрантів з боку Лівії вже йшлося на полях європейського саміту 17-18 березня. Нині ж лівійському напрямку хочуть присвятити окремі зустрічі міністрів закордонних справ і міністрів оборони Євросоюзу 18-19 квітня.
Найрадикальніші пропозиції передбачають морську блокаду лівійського узбережжя силами флотів європейських країн з можливим заходженням у територіальні води Лівії, якщо, як це бувало раніше, виникне загроза життю нелегалів. Адже мігранти вирушають у плавання на геть непристосованих суденцях і часто гинуть поблизу африканських берегів.
Італія скептично ставиться до таких заходів: довжина лівійського берега - понад 1700 км, і блокувати його цілком неможливо. На думку італійського прем'єр-міністра Маттео Ренці, ЄС мав би розробити масштабну програму гуманітарної допомоги країнам, які є постачальниками мігрантів.
Але в інших європейських столицях вважають, що угода з Анкарою на сьогодні краще з того, що змогла придумати європейська дипломатія за більш ніж два роки кризи з мігрантами.
З 4 квітня запрацює угода, відповідно до якої Туреччина буде зобов'язана забирати до себе кожного нелегального мігранта, що потрапив з її території в Європу, а за це видаватиме ЄС одного "легального" біженця з Сирії, якого ЄС буде зобов'язаний прийняти. Угода з Анкарою також передбачає, що Туреччина отримає 6 млрд євро на облаштування мігрантів на своїй території. Крім того, до кінця червня Євросоюз має запровадити для турецьких громадян безвізовий режим, а також поновити переговори про вступ цієї країни до ЄС, якщо турецька влада буде чітко виконувати всі умови угоди щодо мігрантів.
Деякі європейські експерти критично оцінюють ці домовленості, оскільки зобов'язання Анкари стримувати міграційний потік прописано дуже слабко, а європейці, по суті, мають уповати на слово честі турецької влади і вірити в її здатність упорядкувати роботу з мігрантами на своїй території.
На цьому тлі біженці, які не мають шансів легально потрапити в країни ЄС завдяки турецько-єесівській угоді, і ті, хто організовує канали нелегального транзиту людей, почали промацувати нові маршрути. Тривожні сигнали надходять не тільки з Лівії. У Римі говорять, що новою транзитною базою для мігрантів можуть стати Албанія і Чорногорія, звідки мігранти через Адріатичне море намагатимуться дістатися італійських берегів.
Активізувався і східний напрямок. Так, очільник МЗС Чехії Любомир Заоралек заявив, що Росія допомагає нелегалам освоювати нові маршрути транзиту в країни Євросоюзу, включаючи ті, що можуть іти з півночі і сходу Європи.
Радикально налаштовані депутати польського сейму вже зараз пропонують почати споруджувати стіну проти мігрантів на кордоні з Україною, оскільки новий канал доставки мігрантів уже цієї весни може пройти через Болгарію, Румунію і Україну. Влада Латвії минулого тижня вже почала будувати паркан з металу й колючого дроту на своєму кордоні з Росією, який простягнеться на 92 км.
Європа починає діяти
Ще рано казати, що Євросоюз знайшов якийсь рецепт подолання міграційної кризи. Однак складні переговори з Туреччиною показали, що лідери країн ЄС змогли виробити й виступити зі спільною позицією у питанні мігрантів. Втім, цього компромісу було досягнуто завдяки тому, що багато складних моментів узяв на себе Берлін, який виступив своєрідним гарантом виконання домовленостей з Анкарою.
У свою чергу теракти в Бельгії окреслили й спільну стурбованість лідерів країн ЄС щодо ситуації з інтеграцією носіїв інших культур у європейське життя. Що важливо, у Європі не набули поширення спроби пов'язати наплив мігрантів зі зростанням терористичної загрози, на чому постійно наголошували праворадикальні й антимігрантські політичні групи.
Але позиція Німеччини, як ключової країни у визначенні політики стосовно мігрантів у Європі, схоже, починає змінюватися. Наприклад, раніше німецький канцлер Ангела Меркель ратувала за відкриття кордонів для біженців без жодних умов та обмежень. Однак після домовленостей з Туреччиною вона сама виступає за впорядковану міграцію.
У свою чергу міністр внутрішніх справ Німеччини Томас де Мезьєр запропонував узгодити довгострокове право мігрантів на проживання в країні з їхніми зусиллями щодо інтеграції в суспільство, у якому вони живуть: якщо вони відмовляються від вивчення німецької мови і пропозиції роботи, то можуть втратити право на проживання. Пан Мезьєр пояснив, що мігранти мають отримувати місце проживання там, "де держава вважає за необхідне, а не там, де цього хоче біженець". За його словами, новий закон щодо інтеграції може бути поданий уже у травні нинішнього року.
Європейські політики, очевидно, усвідомили, що неможливо вирішити міграційну кризу зусиллями однієї країни чи навіть групи країн. Після терактів у Брюсселі стало також очевидно, що спроби латати діри й усувати нестиковки у роботі відповідних спецслужб різних країн виявилися марними в умовах, коли злочинність і тероризм давно стали "транскордонними".
На зустрічі міністрів юстиції країн ЄС 24 березня було вирішено створити експертну раду для боротьби з тероризмом з представників усіх країн, які підсилять антитерористичні заходи в рамках поліцейської служби Європейського Союзу - Europol. Наступним кроком має стати скасування бар'єрів на шляху обміну секретною і розвідувальною інформацією.
На жаль, поки що тільки п'ять країн з 28 повністю організували інформаційний обмін між відповідними національними службами. У Європі також у ці дні знову заговорили про необхідність створити єдину європейську армію і розробити спільну оборонну політику ЄС.
При цьому ще 4 березня лідери ЄС виступили за повне відновлення до кінця року функціонування Шенгенської зони, всередині якої не буде паспортного контролю: закриття кордонів для біженців могло викликати ефект доміно на всіх внутрішніх кордонах ЄС і призвести до запровадження такого контролю.
Єврокомісія закликала до скоординованих дій на окремих кордонах на обмежений період у кілька місяців. Для цього має запрацювати не тільки угода з Туреччиною - має бути посилена охорона зовнішніх кордонів Греції. До літа в ЄС хочуть створити повноцінну берегову гвардію на всіх морських кордонах, яка діятиме в тісній координації з наземними прикордонслужбами на зовнішніх кордонах Євросоюзу.
Крім того, у ЄС має з'явитися централізована система опрацювання запитів від мігрантів на надання притулку. Нагадаємо: раніше діяло правило, що мігрант подає заявку на притулок у Євросоюзі в тій країні, кордон якої він перетнув першим. Знадобилося кілька місяців і повна нездатність ЄС побудувати таку систему подачі анкет у Греції, аби переконатися, що необхідні спільні зусилля.
Міграційна криза й терористичні акти в Брюсселі стали для Євросоюзу стимулами рухатися в напрямку тіснішої інтеграції, до вирішення проблем, щодо яких раніше політики не могли домовитися. Парадоксально, але ті процеси, які могли зруйнувати ЄС, сьогодні створюють для нього нові можливості, що дозволяють вижити і стати сильнішим політичним об'єднанням.