Початок червня став дуже відповідальним часом для мексиканських виборців.
Усе політичне життя оберталося навколо виборчого процесу, який завершився 7 червня. В день, коли мексиканці обрали 9 губернаторів (штатів Нижня Каліфорнія, Кампече, Коліма, Герреро, Мічоакан, Нуево-Леон, Керетаро, Сан-Луїс-Потосі і Сонора), 500 депутатів до нижньої палати Конгресу (з яких 300 осіб обираються за одномандатними виборчими округами, а решта 200 чоловік - на основі пропорційного представництва), 1009 мерів і 641 місцевих депутатів. Усього - 2159 обраних представників.
Цей день року також став лакмусовим папірцем визначення громадської думки щодо діяльності уряду Інституційно-революційної партії - ІРП (Partido Revolucionario Institucional) і своєрідним референдумом щодо ефективності діяльності президента Енріке Пенья Ньєто.
Результати виборів показали, що правляча Інституційно-революційна партія збереже за собою контроль над палатою представників. Вона перемогла, отримавши 29,1% голосів виборців і, таким чином, здобувши майже 200 із 500 місць парламенту. Зі своїми союзниками ІРП буде домінувати в Конгресі. На другому місці опинилася правоцентристська Партія національної дії (ПНД) - 20,89%. На третьому - Партія демократичної революції - 10,83%.
Але навряд чи можна говорити про переконливу перемогу Інституційно-революційної партії. Бо хоча заворушення у штатах Герреро й Оахака не перекинулися на інші частини країни, однак загалом вибори пройшли в дуже неспокійній обстановці. І якщо ІРП отримала перевагу в 4 із 9 штатів, то при цьому втратила своїх губернаторів у штатах Нуево-Леон, Коліма, Мічоакан і Керетаро.
Великим сюрпризом цих виборів стало те, що місце губернатора в одному з найважливіших штатів Мексики - Нуево-Леон - виграв незалежний кандидат Хайме Родрігес Кальдерон ("Ель Бронко"), отримавши 48,9% голосів виборців. "Нуево-Леон - це початок другої мексиканської революції", - наголосив він у короткому телефонному інтерв'ю New York Times.
Хайме Родрігес Кальдерон переміг, незважаючи на жорсткий тиск із боку правлячої ІРП. Він виступив перед виборцями штату Нуево-Леон в образі "крутого хлопця", який їде на коні й виголошує промови. Йому вдалося "розтопити серця" виборців у Нуево-Леон. І сталося це саме тому, що вперше за 69 років незалежні кандидати в цій північноамериканській країні допускалися до участі у виборах.
Новий мексиканський "герой" подає людям маленьку надію на те, що й від них може щось залежати. І що порочне коло продажності, морального розкладу чиновників та політиків, корупції, хабарництва, протизаконних дій, порушення закону можна спробувати розірвати.
Перемога Хайме Родрігеса Кальдерона спростовує твердження, що населення штату Нуево-Леон тотально втомилося від "виборів без вибору". Проте він зовсім не новачок у політиці. "Ель Бронко" зробив кар'єру в Інституційно-революційній партії, в лавах якої перебував багато років. Отож він знав, як боротися за голоси, як працювати в політиці і, перш за все, знав прийоми, що їх застосовують політики, та як на них потрібно реагувати й контратакувати.
Водночас, Хайме Родрігес Кальдерон публічно взяв на себе величезну відповідальність: йому належить довести своїм виборцям, що він справді пропонує альтернативу чинній владі країни і що він робитиме саме те, чого від нього очікують люди.
Та було б дуже жаль, якби ця перемога "Ель Бронко" врешті-решт вилилася в "ефект Фокса" (колишнього президента Мексики (2000-2006) Вісенте Фокса Кесада), на якого покладалися великі очікування після перемоги, проте результати його президентства виявилися, у кращому разі, посередніми.
Проте якщо Хайме Родрігес Кальдерон проявить себе як ефективний і дієздатний політик на посаді губернатора й реально зможе довести, що здатний зробити те, за що береться, - то він цілком зможе стати орієнтиром для інших на національному рівні. І навіть висунути свою кандидатуру на президентську посаду у 2018 р.
Що ж стосується президента Енріке Пенья Ньєто, то результати виборів для нього та його партії є тривожним дзвінком, який мав би спонукати його робити щось інакше, ніж раніше, і якомога швидше.
Необхідні радикальні зміни. І, очевидно, "перезапуск" його уряду. Після цих виборів, адміністрації президента потрібно бути дуже обережною і провести докладний аналіз політичної ситуації. Якщо ж вона цього не зробить, то на президента й народ Мексики чекатимуть дуже складні три наступних роки.
Мексика винесла свій політичний вердикт. Але якщо виборчі реформи були спрямовані на поліпшення якості політичних кампаній, то на виборах 2015 р. вони досягли протилежного ефекту або принаймні не зупинили їх погіршення.
Кожна виборча кампанія в Мексиці характеризувалася певними особливостями. Так, на виборах 2012 р., із залученням соціальних мереж, з'явилася можливість використати нове поле для політичних дебатів. Особливістю ж виборів 2015 р. стало те, що були задіяні великі дози викидів компромату. У "потрібний час" почали з'являтися викиди фото, аудіо- чи відео-матеріалів, походження яких важко було відстежити або визначити. Тому мексиканцям почало здаватися, що шпигування стало тотальним і всі взялися стежити за всіма.
Наслідком такого "стеження" стало те, що, хоча переважна більшість компромату стосувалася політиків і місцевих органів влади, сам процес зайшов так далеко, що перекинувся на осіб, не задіяних безпосередньо у виборчому процесі. Часто під виглядом викриття корупції збирався компрометуючий матеріал на політиків, котрі потенційно можуть стати майбутніми кандидатами на губернаторські крісла на виборах у 13 штатах у 2016 р.
Втім, схоже, мексиканці досі не усвідомлювали масштабів цієї проблеми. Сьогодні ж, після викиду компромату, стає зрозуміло, що впродовж багатьох років цілеспрямовано збиралася конфіденційна інформація на депутатів, громадян, сенаторів, журналістів, чиновників, губернаторів, керівників підприємств. Фактично, на всіх, хто може становити економічний, політичний інтерес чи особисту вигоду.
Відтак, отримання незаконним шляхом конфіденційних даних дозволяє скористатися відомостями про обговорення чи прийняття державних рішень, пересування військ, роботу над новими законами, бізнесові справи чи переміщення фінансових потоків. Бо той, хто володіє внутрішньою інформацією, має перевагу, порівняно з іншими громадянами і самою державою. Отож проблема полягає не лише в тому, що така діяльність є злочином. Це питання національної безпеки, і такі дії мають жорстко припинятися державою.
Іншою характерною рисою виборів у Мексиці стало використання кіберможливостей. Кандидати наймали собі "орди" прихильників, які днями вели пропаганду на підтримку своїх "роботодавців", дискутували з політичними опонентами, вкидали дезінформацію чи компромат, посилюючи цим і так велику поляризацію в соціальних мережах. Але у 2015 р. ефект від зазначеної "діяльності" виявися значно меншим, ніж у 2012 р.
Будь-який виборчий процес - випробування управління. Ставлення громадян до кандидатів, уряду, незалежних організацій і політичних партій визначатиме напрям мексиканської "косметичної демократії". А підсумкові результати впливатимуть на здатність громадян адаптуватися до нових законів та нових форм суспільної взаємодії. Хоча домінуючим чинником і надалі залишається бажання політичних еліт провести зміни так, щоб при цьому залишити все в діючій системі влади, як і було.
Схоже, мексиканці застрягли у пастці минулого і не в змозі вирватися з неї вже понад 100 років. Тому ігнорування виборів половиною населення країни є потужним сигналом політичним елітам Мексики і протестом проти всієї політичної системи, яка не тільки не функціонує нормально, а й переживає кризу довіри.
Крім того, результати виборів ясно й недвозначно доводять, що більшість мексиканських виборців не вірять нинішнім політичним партіям. І хоч би як намагалися провладні ЗМІ показати ситуацію в країні у привабливому світлі, насправді ситуація в Мексиці дуже тривожна і буде погіршуватися, якщо президент і уряд продовжуватимуть керувати такими ж, як і раніше, методами.
Багато проблем Мексики сягають корінням ледь не часів завоювання, коли верхні класи для збереження контролю над нижчими класами тримали їх у стані пригнобленості та неосвіченості. Однак найбільшою проблемою є вкоріненість корупції на вищих ешелонах влади. Від тих, хто близький до президентського палацу, - й до нижніх ешелонів державних службовців. Ці особи щиро переконані, що закони в країні писані не для них.
Корупція - дуже серйозна проблема, яка зводить нанівець усі економічні, політичні та соціальні заходи, що їх намагалися реалізувати в Мексиці. Власне, це питання варто розглядати в "єдиному пакеті негативу", куди можна віднести, крім корупції, ще й нерівність та низький рівень продуктивності. І хоча кожен із цих негативних чинників не є чимось особливим чи властивим лише Мексиці, та разом вони становлять один із головних викликів здійсненню реформ.
Економічна нерівність обмежує внутрішній ринок, тоді як соціальні умови формують і провокують політичні ризики. Втім, ці проблеми неможливо вирішити в один момент, адже вони накопичувалися багато десятиліть поспіль. Тому на їх вирішення підуть роки. Проте егоїзм і непрофесійність мексиканських політичних еліт поставили під загрозу саму демократичну систему. Приклад Мексики наочно підтверджує, що зажерливість, некомпетентність, корупція і популізм правлячих еліт може легко поставити під загрозу майбутнє країни.