UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Весело і страшно»: навіщо Путін оголосив мобілізацію в Росії

Уже в п'ятницю Кремль готується провести «референдуми» на окупованих територіях України про  приєднання до РФ

Автор: Володимир Кравченко

Путін усе-таки виступив.

Хазяїн кремлівського бункера, зіштовхнувшись із неможливістю домогтися заявлених цілей «демілітаризації» та «денацифікації» України військовими засобами, знову підняв ставку у своїй геополітичній грі, прагнучи всіх переграти й зірвати банк.

Ця ставка — ескалація воєнних дій, спроба ядерним шантажем змінити ситуацію на російсько-українському фронті й, незважаючи ні на що, якомога швидше вийти переможцем із тривалої війни. Вона покликана забути про харківську поразку та  приниження в Самарканді на саміті ШОС, підняти патріотичні настрої і заткнути рот  розгніваним радикальним патріотам, зміцнити підупалий імідж Путіна як «сильного лідера» та «збирача земель Російських».

Тому Путін оголошує часткову мобілізацію. Держдума в авральному режимі посилює кримінальну відповідальність за дезертирство та  ухиляння від військової служби «у воєнний час». А на окупованих територіях у Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей Кремль розпочинає бурхливу  кампанію  анексії українських регіонів. Звісно ж, «для відновлення історичної справедливості».

У своєму телезверненні, яке різні анонімні джерела Кремля анонсували ще на вечір вівторка, Путін заявив, що головні цілі військової операції залишаються незмінними — «визволення всієї  території Донбасу»;оголосив про часткову мобілізацію військовослужбовців запасу; повідомив, що Захід «намагається роз'єднати і знищити Росію», а Київ планує перенести воєнні дії на російську територію; підтримав проведення «референдумів»; пригрозив, що у разі загрози своїй територіальній цілісності РФ скористається всіма  наявними засобами.

Крім  оголошення часткової мобілізації та підтримки проведення «референдумів» на окупованій території, практично нічого нового Путін не повідомив ані росіянам, ані світу. Примітно, що російський президент нічого не сказав про заявлені 24 лютого цілі   «демілітаризації» та «денацифікації» України.

Пізніше міністр оборони Сергій Шойгу уточнив, що призвуть 300 тисяч резервістів. Що ж, тепер  багатьом «диванним патріотам», які тішилися  з обстрілів українських міст і загибелі дітей, доведеться принести особисту жертву. Скільки російських громадян рвонуть шукати свої військові квитки? Після новин про мобілізацію росіяни кинулися   розкуповувати квитки у Стамбул, Тбілісі та Єреван.

Після анонсу проведення «референдумів» у вівторок обвалився російський ринок акцій. Ринок акцій упав і після того, як Путін оголосив про часткову мобілізацію.

Від цих подій  «весело і страшно» російським радикал-патріотам та державникам, які прогнозують грядуще  «тяжке випробування російської державності». Але альтернатива в їхніх очах — «відкладена або швидка втрата Росією суверенітету» і падіння авторитету її керівництва в міжнародному співтоваристві.

А ще ж  кілька днів тому все вказувало на те, що після поразки в Харківській області в Москві вирішили поставити на паузу підготовку до «референдумів» на захоплених росіянами територіях, перенісши  їх на весну наступного року. Коли днями секретар генради партії «Единая Россия» Андрєй Турчак заявив, що «голосування» про приєднання до Росії правильно було б провести в День народної єдності 4 листопада, то викликав хвилю незадоволення в Кремлі.

Але в понеділок «громадські палати» «ДНР» і «ЛНР» несподівано запропонували владі «народних республік» організувати «референдуми». Пізніше «глави» окупаційних адміністрацій Херсонської та Запорізької областей теж заявили, що хочуть якнайшвидше провести «голосування» про «приєднання» до Росії.

Те, що спочатку здавалося самодіяльністю місцевих колаборантів, поступово набуло обрисів гарячкового плану Кремля з нейтралізації успішного українського наступу в Харківській області, прагнення знайти радикальний вихід із ситуації, яка склалася на фронтах «спеціальної військової операції». У вівторок «народні ради» «ДНР» і «ЛНР» та окупаційна влада Херсонської й Запорізької областей синхронно прийняли рішення провести «референдуми» про входження до складу РФ 23–27 вересня.

Як зазначає російське інтернет-видання «Медуза», зміни в позиції Кремля пояснюються лобістськими зусиллями «партії війни», до якої  входять, зокрема, Андрєй Турчак і заступник голови Ради безпеки РФ Дмітрій Мєдвєдєв.

За словами джерел «Медузи», ці фігури та їхнє оточення у  спробах вплинути на Путіна об'єдналися з декотрими  силовиками. Зокрема  з главою Росгвардії Віктором Золотовим.

 Нагадаємо, що Путін до останнього не приймав політичного рішення щодо «референдумів». Причина, серед іншого, полягала і в тому, що анексія звужувала б поле для маневру у відносинах із Заходом. Утім, низка російських телеграм-каналів також повідомляє, що сам Путін був прибічником проведення мобілізації, від якої його відговорювала частина його оточення.

Раніше ZN.UA вже писало, що до проведення «референдумів», які від Кремля курирує перший заступник голови адміністрації президента РФ Сєргєй Кирієнко, технічно майже все було вже готове  з кінця літа: створено «виборчі штаби», сформовано «територіальні виборчі комісії», складено списки. Було вирішено створити дільниці  для «голосування» й на території Росії. Очевидно, що після «референдумів» Москва не зволікатиме  з формальним оформленням «возз'єднання».

У випадку з Херсонською та Запорізькою областями,  анексія проходитиме за «кримським», а не «донбаським» сценарієм. Так, на окупованій частині Запорізької області на «голосування» буде винесено  питання про вихід зі складу України, утворення самостійної держави та її входження до складу Російської Федерації. При цьому підконтрольна Росії «влада» має  намір за підсумками «референдуму» оголосити «незалежність» в існуючих адміністративних межах регіону.

Немає жодних сумнівів у тому, якими будуть «результати голосування»: судячи з оприлюднених опитувань, у росіян уже все підраховано заздалегідь.

Російський Республіканський інститут політичних і соціологічних досліджень провів «опитування» населення на «визволених  територіях». За його «даними», готові взяти участь у референдумі про входження до складу РФ 86% жителів «ДНР», 87 — «ЛНР», 72 — окупованої частини Херсонської області та  83% — Запорізької. А ось «підтримують» входження території до складу Росії 94% «опитаних» у «ДНР», 93 — в «ЛНР», 80 і 87% «респондентів» — відповідно, в окупованій частині Херсонської та Запорізької областей.

Однак «Медуза» ще на початку серпня з посиланням на свої джерела в АП писала, що «в середині липня на зайнятих територіях Запорізької та Херсонської областей провели закрите соціологічне опитування про те, чи хочуть місцеві жителі приєднатися до Росії. За його результатами, за приєднання виступили близько 30%, стільки ж (в умовах окупації) висловилося за збереження областей у складі України. Решта «вагалися з відповіддю». На тлі успішного українського контрнаступу малоймовірно, що для Кремля ситуація поліпшилася.

З погляду міжнародного права, фейкові «голосування» не матимуть жодних наслідків. Про що вже й заявили канцлер Німеччини Олаф Шольц і президент Франції Емманюель Макрон. А держсекретар США Ентоні Блінкен повторив, що Сполучені Штати ніколи не визнають фіктивних референдумів в Україні або будь-яких кроків Росії щодо анексії української території. Та й президент Туреччини Реджеп Ердоган повідомив, що його країна ніколи не визнає так званих референдумів.

Проте Кремль нині найменше хвилює легітимність приєднання нових територій. Для нього «референдуми» — це частина комплексної гри, розрахованої не тільки на зовнішню аудиторію, а й на внутрішню, російську.

Малоймовірно, що «референдуми» та подальша анексія окупованої території України призведуть до завершення «спеціальної воєнної операції». (При цьому низка російських експертів припускають переформатування «спецоперації» в «контртерористичну операцію».) Але анексія дасть можливість Путіну продемонструвати росіянам успішний проміжний результат війни, яка триває вже сьомий місяць і не має перспективи швидко закінчитися.

До того ж «возз'єднання» може певною мірою розв’язати проблему ослаблених і знекровлених воюючих російських частин, які Кремль намагається поповнити за рахунок зеків і бомжів. Експерти сумніваються, що найближчим часом російська влада піде на такий непопулярний крок, як загальна мобілізація, — це може викликати в Росії масові протести. Але крім того, що російська влада поставить під рушницю 300 тисяч росіян, Москва тепер може примусово мобілізувати на окупованих територіях ще 50–70 тисяч солдатів.

Та головне для Путіна — виграти у війні, коли в російської армії зменшуються ресурси, а вплив Росії у світі падає. Виграти або на полі бою, або за столом переговорів. І анонсовані «референдуми» — лише елемент комплексного воєнно-політичного плану із примусу противника до миру. Адже основний аргумент, яким Москва шантажує світ, — право на легітимне застосування ядерної зброї для захисту російської території.

Ця погроза покликана зупинити українську армію від наступу на сході та півдні України — на нових «кордонах» Росії. Нагадаємо, що воєнна доктрина РФ передбачає використання ядерної зброї «в разі агресії проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування держави». І от уже кремлівська пропагандистка Маргарита Симоньян пише: «Цей тиждень знаменує або переддень нашої швидкої перемоги, або переддень ядерної війни. Не можу розгледіти нічого третього».

На всіх етапах «легітимізації» «референдумів» на окупованих територіях України та у процесі ухвалення рішення в держдумі Кремль може дати задню, якщо побачить готовність України і Заходу піти на переговори щодо якнайшвидшого закінчення війни. При цьому мається на увазі, що українські війська зупиняються на нинішній лінії фронту, належність Криму й Донбасу обговоренню не підлягатиме. Останнє особливо підкреслюють у соцмережах «яструби».

«Якщо ЛДНР і Херсон — це Росія, то тут уже не відпетляєш ні на яких переговорах. Території ці просто випадають із переговорного процесу», — пише Захар Прілєпін. До того ж анексія українських територій перекриє шляхи до відступу тих «голубів» в оточенні Путіна, які схилялися до компромісів з Україною та Заходом. Бо як зауважив у своєму телеграм-каналі Дмітрій Мєдвєдєв, «не менш важливо, що після внесення змін у Конституцію нашої держави жоден майбутній керівник Росії, жодна посадова особа не зможе повернути ці рішення назад».

Однак проведення «референдумів» уже давно Київ оголосив тією червоною рисою, за якою жодні переговори неможливі. А компроміси для українців, їхня згода на територіальні поступки стали тим більше неможливими після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Ізюма.

Є ймовірність того, що на якомусь етапі в Кремлі облишать блефувати та виконають свої погрози. От на цьому страху й грають у російському керівництві, виставляючи ультиматуми. І сесія Генасамблеї ООН, куди прилетів і глава МЗС РФ Сєргєй Лавров, дає російській дипломатії широкі можливості, щоб озвучити загрози як ядерної війни, так і продовольчої та енергетичної кризи.

Наразі наша країна та її партнери не піддаються на шантаж, оцінюючи ймовірність застосування Росією тактичної ядерної зброї як невисоку. Так, прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте зазначає: «Мобілізація, заклики до «референдумів» у Донецьку — все це ознака паніки. Його (Путіна В.К.) риторику з приводу ядерної зброї ми чули багато разів і раніше, й це залишає нас холодними. Все це частина риторики, яку ми знаємо. Я радив би зберігати спокій».

Своєю чергою, ракетні удари по російських авіабазах в окупованому Криму та складах у Бєлгородській області переконали Київ, що Москва обмежиться конвенційними засобами ведення війни, без застосування ТЯЗ. За словами Володимира Зеленського, Україна не змінить своєї позиції, попри «референдуми». Отже, українська армія і далі наступатиме, звільняючи наші землі.

До намірів Москви, зрозуміло, не можна ставитися шапкозакидницьки: перебуваючи в стані війни, Київ не може дозволити собі недооцінювати ворога. Але ми не можемо не бачити й того, що Путін у своїй істериці «просідає», не знаходячи союзників ані на Заході, ані, за великим рахунком, на Сході. Але поки що він усе ще живий, то саме нам із ним і боротися.

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.