Барикади, палаючі покришки, сутички з правоохоронцями, кров. Сьогодні це реалії Венесуели, яка буквально за кілька останніх тижнів стала гарячою точкою на карті Південної Америки. Режим країни, яка заявляла останніми роками про свою "революційність", сьогодні сам наразився на обурення частини населення, незадоволеного соціально-економічним становищем і політикою чинного президента. Будь-якого моменту протести можуть перерости в повномасштабний конфлікт. Хоча шанси на мирне його розв'язання ще не втрачено: останніми днями як влада, так і опозиція намагаються знайти шляхи виходу з кризи.
Протести у Венесуелі розпочалися на початку лютого. Приводом стала спроба невідомих зґвалтувати молоду жінку в місті Сан-Кристобаль на території студентського містечка місцевого університету. Обурені студенти вийшли на вулиці, щоб висловити свій протест у зв'язку з погіршенням криміногенної ситуації. Однак несподівано це мирне волевиявлення наразилося на жорстку реакцію правоохоронців: вони затримали й побили кількох демонстрантів. Потім іще кілька разів силоміць припиняли будь-які спроби студентів протестувати проти затримання своїх товаришів.
Уже 12 лютого студентські виступи охопили низку регіонів країни і докотилися до столиці - Каракаса. Пролилася перша кров: поліція відкрила вогонь по демонстрантах, які спробували штурмом узяти прокуратуру. Загинули троє. При цьому багато хто зазначає, що активізації протестів у Венесуелі сприяла участь радикально налаштованої частини студентів і молодих людей, які були сформовані в бойові дружини, мали на озброєнні палиці й пляшки з запалювальною сумішшю. Розпізнавальною рисою того, що сталося у Венесуелі, можна назвати те, що там не влаштовували будь-якого центру народного опору в столиці. Зате протестувальники змогли досить ефективно взяти під контроль кілька адміністративних центрів у різних регіонах країни.
Найбільш активні сутички відбувалися у штаті Тачира (столицею якого і є згаданий вище Сан-Кристобаль) на заході країни, де влада кинула для втихомирення протестів не тільки поліцію, а й елітний армійський підрозділ. Водночас у низці регіонів, де популярність нинішнього президента велика, влада сприяла формуванню "народних дружин", які мали допомагати підтримувати порядок на вулицях, а у випадку початку протестів - дати силову відсіч радикалам.
Попри ці заходи, за лічені дні протест непримиренних студентів переріс у народні виступи загальнонаціонального масштабу під антиурядовими гаслами. Сьогодні кількість жертв, за офіційним даними, наближається до 50. У це число влада включила й загиблих через несвоєчасно надану їм медичну допомогу. За іншими даними, безпосередньо в сутичках загинуло 14 осіб, поранено понад 150.
Різношерста венесуельська опозиція підтримала протести під гаслом La Salida, що в перекладі з іспанської означає - "відправлення" або "від'їзд". Тим самим вона прозоро натякає на необхідність завершення 10-місячного правління Ніколаса Мадуро. Однак популярність його в значної частини населення досить висока. І поки що немає підстав припускати, що силовими методами вдасться відсторонити від влади чинного президента.
Ніколас Мадуро став біля керма влади після кончини харизматичного лідера країни Уго Чавеса. Сьогодні він називає себе не інакше як його "сином", намагаючись зберегти й примножити досягнення свого попередника. Однак від самого початку свого правління Мадуро стикається з серйозними труднощами в реалізації політики, спрямованої на підтримку найбідніших верств населення, - інфляцією та нестачею товарів повсякденного попиту (включаючи борошно, інші продукти першої необхідності й навіть туалетний папір). Для виходу з кризи влада посилила адміністративне регулювання цін і навіть створила відомство, відповідальне за "досягнення народного щастя". Кілька місяців тому Каракас зміг також отримати китайський кредит на 5 млрд дол. для того, щоб мати можливість купити необхідні товари за кордоном. Однак усі ці заходи дали лише обмежений ефект.
Подібна політика викликає критику в частини населення країни. Насамперед, через ігнорування інтересів підприємців і заможних землевласників, які розоряються в нинішніх умовах. Незважаючи на це, влада наполягає на продовженні політики націоналізації підприємств і землі. Крім того, до режиму опозиційно налаштована й частина інтелігенції.
Героєм нинішнього протесту з перших днів став економіст Леопольдо Лопес, який здобув освіту в Гарварді. За ним пішла радикально налаштована частина демонстрантів, яка була готова до силового протистояння з владою і виділялася найбільшою активністю. Лопес брав участь у президентських виборах 2013 р., однак зняв свою кандидатуру на користь Енріке Капрільєса-Радонскі, головного кандидата від опозиції, котрий зовсім небагато програв Ніколасу Мадуро.
Влада поклала на Лопеса та членів очолюваної ним партії "Народна воля" головну відповідальність за те, що відбувається, й зажадала його арешту. Лопес, однак, проявив мужність: звернувшись із полум'яною промовою до багатотисячних зборів прихильників на одній із площ Каракаса, 18 лютого він добровільно здався представникам національної гвардії.
Цей жест дав змогу трохи розрядити обстановку. Влада, зокрема, ухвалила рішення знайти і покарати винних у загибелі демонстрантів. У відставку було відправлено й очільника Боліваріанської національної служби розвідки (СЕБІН) бригадного генерала Мануеля Берналя за те, що 12 лютого його підлеглі всупереч інструкціям були на вулицях, тоді як проти демонстрантів могли діяти лише співробітники поліції та національної гвардії.
Трохи згодом Мадуро виступив із пропозицією про діалог із поміркованою опозицією. Ключовими пунктами для налагодження діалогу та нормалізації обстановки, на думку глави держави, є поважання всіма сторонами конституції країни, припинення насильства, а також об'єднання всіх сил заради захисту Венесуели перед обличчям можливої іноземної агресії. Також Мадуро пообіцяв скликати міжнародну конференцію для обговорення питань встановлення миру у Венесуелі. Крім того, посилаючись на конституцію, він заявив, що венесуельська опозиція зможе у 2016 р. спробувати провести референдум щодо зміни нинішнього глави держави.
Загальнонаціональна конференція в ім'я миру у Венесуелі відбулася минулої середи у президентському палаці "Мірафлорес". Глава держави Ніколас Мадуро зміг залучити до участі в ній представників різних політичних сил і бізнесу. Водночас деякі опозиційні діячі бойкотували цей захід. Його підсумком стало формування спеціальної комісії, що має розглянути ініціативи представників різних соціальних верств суспільства та політичних сил заради умиротворення країни.
Бажання влади вести діалог підтримали сусіди Венесуели, а також США. При цьому саме Сполучені Штати Мадуро раніше обвинувачував в організації державного перевороту у Венесуелі. Країна, яка вже давно стала для Вашингтона найбільшою проблемою у Південній Америці, є при цьому одним з його важливих торговельних партнерів: Сполучені Штати купують тут половину нафти, яку Каракас продає на зовнішніх ринках.
У середині лютого венесуельська влада заявила про своє рішення оголосити персонами нон ґрата трьох американських дипломатів за їхню нібито участь у діях, спрямованих проти уряду Венесуели. Саме вони, на думку влади, "фінансували й навчали" молодих лідерів із числа студентів, які стали потім ядром протесту. Раніше влада Венесуели вже ухвалювала рішення щодо висилки американських дипломатів за їхню причетність до саботажу в системі електропостачання країни. З 2010 р. відносини між Венесуелою та Сполученими Штатами підтримуються на рівні повірених у справах.
Примітно, що 21 лютого Мадуро трохи змінив тон своєї "антиамериканської" риторики. Він зажадав від Сполучених Штатів поновлення дипломатичних відносин на рівні послів, а також заявив, що заради нормалізації відносин готовий особисто розпочати переговори з президентом Бараком Обамою або держсекретарем Джоном Керрі.
Цей поворот ряд спостерігачів пов'язує із зусиллями екс-президента США Джиммі Картера, який уже неодноразово за останнє десятиліття виступав у ролі посла доброї волі і зміг збити напругу у венесуельсько-американських відносинах ще в роки правління Чавеса. Хоч як дивно, але полум'яний революціонер завжди досить прихильно приймав поради колишнього глави Сполучених Штатів. За останніми даними, Джиммі Картер знову збирається відвідати Каракас. Зокрема й для того, щоб сприяти діалогу влади та опозиції про вихід із кризи, гарантувати об'єктивний розгляд у справі Леопольда Лопеса, а також для нормалізації відносин Каракаса і Вашингтона.